Методика розрахунку витрат за техніко-економічними факторами.

↑

▷ Содержание

⇐ ПредыдущаяСтр 4 из 9Следующая ⇒

Собівартість продукції в річних та квартальних планах визначається на основі розрахунків впливу на витрати техніко-економічних факторів. Під ними розуміють технічні, організаційно-економічні та інші зміни у виробничо-господарській діяльності підприємства, наслідком яких є зміна абсолютної величини чи рівня витрат на виробництво одиниці продукції.

До основних з них відносять:

- зміну обсягів виробництва та структури продукції;

- інвестиції в оновлення основних фондів, впровадження нових

технологій;

- зміни в організації виробництва тощо.

Розрахунок зміни собівартості продукції за техніко-економічними факторами здійснюється в такій послідовності:

а) розраховуються питомі витрати на виготовлення 1 грн. продукції в базовому періоді (В баз.пит):

В баз.пит = В баз / ОВ баз;

б) визначаються загальні витрати на виготовлення продукції в плановому періоді на основі базового рівня витрат (В пл.):

В ит.пл. = В пит баз. * О вал;

в) розраховується зміна собівартості продукції в плановому періоді, зумовлена впливом техніко-економічних факторів (ЗВ теф);

г) формується загальна собівартість продукції планового періоду з врахуванням впливу техніко-економічних факторів:

В ит.пл. ± З теф;

д) розраховується відносне скорочення собівартості продукції за рахунок техніко-економічних факторів у відсотках:

(В пит. баз. - В пит. пл) * 100 / В пит. баз.

52. Фінансове планування.

Фінансовий план – це доходи, витрати і очікувані результати підприємства у плановий період. Фінансовий план розробляється: на 5 років з розбивкою по рокам (перспективний план); на 1 рік з розбивкою по кварталам; на місяць, з платежами по декадах – платіжний календар (оперативне планування). Відповідно до нових стандартів бухгалтерського обліку фінансовий план складається за такими видами діяльності: операційною (основна діяльність підприємства пов’язана з виробництвом продукції; інвестиційною (придбання та реалізація необоротних активів); фінансовою (діяльність, що призводить до змін у розмірі та співвідношенні власного та позичкового капіталу). У процесі складання фінансового плану перевіряється відповідність витрат і відрахувань доходам та надходженням з усіх джерел (тобто відбувається ув’язка кожного виду витрат із джерелом фінансування). Метою складання фінансового плану є забезпечення стабільної платоспроможності, фінансової стійкості підприємства у процесі його виробничо-господарської діяльності. У фінансовому плані визначається фінансовий результат від операційної, звичайної, надзвичайної діяльності та чистий прибуток у плановому періоді.

Фінансовий план:

Планування виробництва продукції та його ресурсного забезпечення.

Виробнича програма – представляє собою номенклатуру, кількість і терміни виготовлення продукції. Виробнича програма є важливим розділом, на основі якого проводиться планування потреби матеріально- технічних, трудових, енергетичних ресурсів, розраховується собівартість, прибуток та інші фінансові показники. При плануванні виробничої програми підприємства розраховується обсяг аиробництва у натуральних та вартісних вимірниках обсягу виробництва продукції. При розрахунку виробничої програми використовується: План можливого збуту продукції; Договори на виробництво і постачання продукції; Державний контракт і замовлення;Данні про залишки нереалізованої продукції у передплановому періоді. Матеріальними ресурсами для виробництва таких замовлень підприємство забезпечує себе самостійно. В вартісному вимірі розраховується: 1. товарна 2. Чиста 3. Валова продукція. 1. Товарна - обсяг готової продукції і напівфабрикатів, що реалізуються за межі підприємства, а також завершені роботи і послуги виробничого характеру. Розраховується в натуральному виражені.Тn = åвід1 до n(Ці*Nі), де n –кількість номенклатурних позицій Обсяг ТП у вартісному виражені планується: а) в оптових цінах діючих на момент складання плану, це необхідно для зв’язку вартості товарної продукції з кошторисом витрат на виробництво. б) в постійних цінах для виміру динаміки обсягу виробництва. 2. Чиста продукція. Розраховується як товарна продукція за мінусом суми амортизації та матеріальних витрат. 3. Валова продукція – загальний обсяг продукції вироблений в даному періоді включаючи незавершені вироби та роботи. ВП = ТП + НЗВ^к - НЗВ^п або ВП розраховується на підприємстві з довгостроковим циклом виробництва (більше двох місяців). Залишки НЗВ на початок планового періоду визначаються по даним на кінець передпланового періоду. НЗВ на кінець може розраховуватись: а) по кожному виробу: НЗВ_і = сі*Nсер і*Тці*Кг, де: Сі – собівартість і-го виробу; N – середньодобовий обсяг випуску (в грн.); Тц – термін виробничого циклу в днях; Кг – коефіцієнт готовності.В свою чергу коефіцієнт готовності і-го виробу розраховується за формулою: Кгі = (Мі+1)/2, Де: М – питома вага матеріалів у собівартості виробів. б) для серійного виробництва (менш точний): НЗВ = С*Тц*Кг/Дпл, де: С – собівартість всієї продукції; Тц – середній термін виготовлення продукції; Кг – середній коефіцієнт готовності; Дпл. – кількість днів у плановому періоді. Тп (ВП) використовується для для розрахунку: витрат на виробництво; динаміки обсягів виробництва; продуктивності праці; фонд з/п; фондовіддачі; матеріалоємності і трудомісткості продукції.

В процесі планування МТЗ необхідно визначити оптимальну партію закупівлі матеріалів:

а) графічно:

б) аналітично: По формулі Вільсона: n= корінь ((2МО)/(Ц*Сскл)), де: М – річний обсяг закупівлі матеріалів в натуральних показниках; О – витрати по обслуговуванню закупок у розрахунках на 1 партію; Ц – ціна за одиницю товару; С склад – витрати по складанню, у % від вартості середньорічного виробничого запасу (у вигляді десятих).

Познавательные статьи:



Техника прыжка в длину с разбега

Организация работы процедурного кабинета

Области применения синхронных машин

Оптимизация по Винеру и Калману