Глава 3. Управління військовими частинами (підрозділами) авіації ПС

↑

▷ Содержание

⇐ ПредыдущаяСтр 9 из 39Следующая ⇒

Основи організації управління військовими частинами (підрозділами) авіації ПС

Суть управління і вимоги до нього

Військові частини (підрозділи) авіації виконують різні бойові завдання, головною метою яких є нанесення противнику максимальних втрат, досягнення над ним перемоги. При цьому їх бойові дії являють собою єдиний процес двох взаємопов’язаних явищ: дії авіації по виконанню бойових завдань та діяльності командирів та штабів по керуванню військовими частинами (підрозділами) авіації. Ці явища тісно пов’язані й не можуть існувати окремо: дії військових частин (підрозділів) авіації без управління і, навпаки, управління без військових частин (підрозділів) авіації, які виконують бойові завдання.

Таким чином, управління військовими частинами (підрозділами) авіації є цілеспрямованою діяльністю командирів та штабів з:

- підтримання бойової готовності частин (підрозділів);

- підготовці їх до бойових дій;

- керування ними при виконанні поставлених завдань.

Мета управління

Мета управління - забезпечити ефективне використання наявних сил і засобів у конкретних умовах обстановки для вирішення поставлених завдань в обмежені терміни та з мінімальними втратами.

Управління включає:

- безперервне здобуття, збір, вивчення, відображення і аналіз даних обстановки;

- прийняття рішень та планування бойових дій;

- постановка та доведення завдань до підлеглих;

- організацію взаємодії, управління всіма видами забезпечення;

- управління підготовкою частин і підрозділів до виконання бойових завдань;

- управління частинами і підрозділами у ході виконання завдань.

Основою управління є рішення командира.

Вимоги до управління

У сучасній війні вся діяльність командирів та штабів по керуванню частинами і підрозділами повинна підпорядковуватись певним вимогам, у відповідності до яких управління авіацією у всіх ланках повинно бути:

- стійким;

- безперервним;

- оперативним;

- гнучким;

- прихованим.

Великі потенційні можливості противника по дезорганізації системи управління шляхом виведення з ладу КП та вузлів зв’язку звичайною і високоточною зброєю, а також використання засобів електронного придушення потребують забезпечення необхідної стійкості та живучості управління.

Таким чином, стійкість управління складається з уміння командирів і штабів виконувати свої функції з управління військами в складній обстановці, яка швидко змінюється, а також

при спільному впливі противника на пункти і засоби управління будь-якими видами

ураження і електронного придушення.

Стійкість досягається дублюванням засобів і каналів зв’язку.

Приклад: ППО Іраку перестала існувати після використання авіацією БНС біля 130 КР «Томахок» та протирадіолокаційних ракет «Харм».

Безперервність управління досягається: високою надійністю і живучістю системи управління, підтримкою надійного зв’язку з старшим командиром, з підлеглими і взаємодіючими частинами, постійним наглядом за противником, своєчасним збиранням і обробкою інформації про обстановку.

Оперативність управління складається зі спроможності командирів штабів і інших органів управління проводити всі заходи по керуванню підлеглими у строки продиктовані обставинами.

Оперативність управління визначається:

- швидкістю збору і обробки даних обстановки;

- своєчасністю прийняття рішення і доведенням завдань;

- організацією бойових дій за короткий термін.

Найбільш повно виконання вимог оперативності управління досягається широким використанням засобів механізації та автоматизації управління.

Гнучкість управління полягає в умінні командирів і штабів своєчасно вносити необхідні уточнення у раніше прийняті рішення і поставленні завдання підлеглим чи прийняти нове рішення в залежності від змін у обстановці.

Прихованість управління полягає у забезпеченні приховування від супротивника заходів по підготовці і веденню бойових дій, забезпеченню раптовості нанесення ударів.

Прихованість управління забезпечується широким використанням:

- апаратури засекречування гарантованої і термінової стійкості;

- апаратури попереднього кодування;

- різноманітних документів прихованого управління військами.

Форми управління

Управління авіаційними частинами з боку старших начальників здійснюється, як правило, централізовано і тільки в окремих випадках на означений термін може припускатися часткова децентралізація. З таких форм централізоване управління є основною формою управління і передбачає керівництво з боку старших керівників всією бойовою діяльністю підлеглих як у період підготовки до бойових дій, так і у ході виконання бойових завдань.

Централізація управління, тобто концентрація управління підлеглою авіацією у руках одного авіаційного керівника, не означає підміни дій підлеглих, а тим більш сковування їх ініціативи.

Способи управління

Командир здійснює керівництво підлеглими підрозділами наступними способами:

- особисто;

- через штаб і інші органи управління;

- в поєднанні «особисто і через штаб», через своїх заступників і керівників служб.

Управління особисто забезпечує командиру можливість безпосередньо поставити бойові завдання виконавцям і впевнитися у правильному розумінні цих завдань. Для постановки завдань підлеглим, командир використовує технічні засоби зв`язку або особисте спілкування.

Управління через штаб здійснюється авіаційними командирами на рівні з управлінням особисто. Свою роботу штаб здійснює на основі рішень, наказів і вказівок командира, а також розпоряджень вищого штабу.

Начальник штабу є першим заступником командира. Тільки він має право від його імені віддавати розпорядження і накази.

Технічні засоби управління

Управління особисто і через штаб у системі управління військовими частинами

(підрозділами) авіації здійснюється за допомогою різноманітних технічних засобів

управління (ТЗУ) і бойових документів.

До ТЗУ належать:

- засоби зв`язку;

- системи управління бойовими засобами;

- засоби автоматизації і механізації управління.

Засоби зв`язку є основними засобами і матеріальною основою управління авіації. Для з абезпечення управління використовуються: радіо, радіорелейні, тропосферні, космічні провідні, рухомі та інші засоби зв`язку. За допомогою цих засобів організується телефонний,телеграфний, факсимільний зв`язок і передача даних, а рухливими засобами – фельд’єгерсько-поштовий зв`язок.

Радіорелейні і тропосферні засоби зв`язку забезпечують напрямлений зв`язок по деяких каналах, що сприяє прихованості їх роботи і зниженню взаємних перешкод. Зв’язок може здійснюватись як телефоном, так і телеграфом.

Телевізійна передача дозволяє одержати на ПУ наглядне уявлення не тільки про обсяг впливу, але і про хід виконання бойових завдань і результатах нанесених ударів.

Провідні засоби зв`язку забезпечують телефонний і телеграфний зв`язок по постійним повітряним і кабельним лініям з КП вищих і підлеглих інстанцій, а також забезпечуючими і взаємодіючими інстанціями.

Рухомі засоби зв`язку включають автомобілі, мотоцикли, БТР, літаки, вертольоти та інші засоби поїздки командира у підлеглі інстанції, а також надають з метою доставки бойових документів, передачу наказів і донесень офіцерами штабів.

Сигнальні засоби зв`язку використовуються для оповіщення і взаємодії. До них відносяться радіолокаційні системи розпізнавання, сигнальні ракети, димові шашки, еволюції літака, трасуючі снаряди та інше.

Системи управління бойовими засобами являють собою комплекси різноманітних радіотехнічних (радіо, радіолокаційних, лазерних, телевізійних) засобів, а також розрахунково-обчислювальних пристроїв та засобів автоматизації, що забезпечують автоматизоване управління літаками і зброєю у повітрі. Ці системи вирішують наступні завдання:

- наведення винищувачів-перехоплювачів на повітряні цілі;

- наведення літаків ударної авіації на наземні (морські) об`єкти;

- вивід літаків ТрА у район десантування;

- управління БЛР та іншими ЛА;

- виконують інші завдання.

Засоби автоматизації і механізації управління дають можливість скоротити час і розширити можливості по збиранню, обробці та відображенню інформації.

До засобів автоматизації і механізації належать:

- ЕОМ;

- розрахунково-обчислювальні пристрої;

- кодувальні і шифрувальні машини;

- різноманітні екрани і табло;

- планшети, карти і фотоапаратура;

- друкарські машинки;

- ксерокопіювальні апарати;

- датчики, диктофони, магнітофони;

- аудіо та відео апаратура та інше.

Познавательные статьи:



Техника прыжка в длину с разбега

Организация работы процедурного кабинета

Области применения синхронных машин

Оптимизация по Винеру и Калману