Ідейно-художній аналіз новели «В житах»

↑

▷ Содержание

⇐ ПредыдущаяСтр 6 из 10Следующая ⇒

Тема: показ безглуздості братовбивчої громадянської війни, потяг простих людей до мирного життя.

Проблематика новели – це гiмн життю, що проростає на обпаленому вiйною полi наперекiр нищiвнiй силi тваринного в людинi, це утвердження думки, що навiть, здавалося б, вкрай понiвечена людська душа може i повинна повернутися у свiй нормальний стан. А цей стан характеризується наповненiстю серця людини радiстю, людянiстю, любов’ю i закоханiстю в життя.

СТИСЛИЙ ПЕРЕКАЗ ТВОРУ

Все було просто до дрібниць — і я, і заспаний ранок, і сивий стен. Добре я пам'ятаю лише ранок: заплаканий у росах, молодий і трохи засоромлений сонцем, що смутне купалося у річці.
Я відганяю сонце, що лізе цілуватися. Бджола крильцями видає звук "дізік, дізік", і це мене починає сердити, бо нагадує про дійсність. Я й справді "дізік", дезертир. Отже, коли й сонце починає шукати дезертирів, то в село не піду, заховаюся у свого вірного товариша — в житах.
Наливаються жита. Чорногуз поважно пройшов до болота і спіймав дурну жабу. Я підкочую холоші й сміюся до своїх міцних, рівних, сильних ніг, до сірих гарних очей і розпатланого чуба. Треба б поснідати, але в селі можуть підстрелити. Нічого, бо хіба ж можна до служби Божої щось їсти? Раптом на степовому шляху піднялася курява — хтось їде. Якщо кавалерія — стріляти, скільки зможу, потім себе вбити. Але це їде гнилищанський багач Дзюба, на городі якого вбили комуніста Матвія Киянчука. Чванькувато веде розмову про те, що всі "комісарами хотять бути". Хочеться вистрілити, але пам'ятаю наказ отамана Гострого: "Не вилазь і не стріляй".
Аж ось на дорозі майорить під вітром червона хустка, ближче, ближче. Піду, може хоч пиріжка якого дасть. Невже вона, його дівчина Уляна? Змінилася. Тепер вона жінка Дзюби. Говорить, що я, Корній, все такий же славний, гладить рукою мій чуб, який уже другий рік розчісують дощі та сніги, та дике вовче дезертирське життя. Я сп'янів від щастя. Це моя доля. Запитую в двадцятий раз, чи й досі мене любить. Вона пригощає морелями (абрикосами) і йде де своєї матері у веселу Чорносливку. Мені хочеться і плакати, і співати, хочеться жити!
Критика, коментарі до твору:

Новела Григорія Косинки «В житах» — це як зупинена мить, це пошуки героєм порушеної гармонії. Герой-оповідач любить природу, тонко її розуміє. Любить жінку, любить життя у всіх його виявах, а змушений переховуватися од усіх, вовком бродити в степу. Бо дезертир, котрому незрозуміла, чужа й ворожа війна, від котрої він прагне втекти, котру хоче забути. Інколи йому доводиться й грабувати селян, бо життя в нього таке безвихідне. Зустріч із дівчиною, яка стала чужою дружиною, але не забула його, ще більше розпалює в юнакові жагу до життя, бажання вистояти, вижити, адже світ — такий прекрасний.

Головний герой - Корній Дізік. Хто він зараз? Які має політичні симпатії? Чому дезертирував?

- До служби у війську Дізік був селянином. Чи залишився він ним у душі? Доведіть це на прикладі таких рядків:

- Яким постає перед нами Корній?

Григорій Косинка показує миттєвість людського щастя на тлі суворих реалій дійсності. Герой відчуває одночасно гармонію і дисгармонію зі світом і самим собою. Гар­монія – це та сама мить щастя, дисгармонія у тому, що воно швидкоплинне, а дійсність не сприяє оптимізму.

Висновок:

Отже, «В житах» - імпресіоністична новела, адже пись­менник передає мінливі враження героя та його відчуття; загальна картина складається з фрагментів-мозаїнок. «Я» автора й героя зливають­ся воєдино. Неповні речення допомагають пе­редати плин думок і почуттів. Душа героя співзвучна з тим, що відбувається навколо. Кожній барві відповідає певний відтінок на­строю Корнія. Імпресіоністичний пейзаж Ко­синки - це поєднання кольору, звуку й запаху. «Нагадування про вічну мінливість світу, дано­го нам через наш чуттєвий досвід, є одним із мо­тивів імпресіоністичної творчості» (В. Лгеева).

Ранок змінився днем, а потім буде холод­ний вечір; Уляна пішла, може, назавжди; де­зертирське життя триває. Це усвідомлює ге­рой. Проте новела закінчується оптимістично: «Я ще хочу співати!» Чому? Яка ж ідея твору?

Отож на відміну від багатьох інших творів Григорія Косинки, новела «В житах» пройнята духом вітаїзму. Історія дезертира Корнія - «апофеоз гармонійної, щасливої злитості прекрасної у своїх почуттях людини з чудовою навколиш­ньою природою» (ВЛгеева). Слова Олексан­дра Олеся «лови летючу мить життя» близькі Григорієві Косинці та його героєві. Ця мить щастя між нелегким дезертирським життям сприймається як авторський ідеал у пошуках порушеної світової гармонії.

ПРАКТИЧНА ЧАСТИНА

Завдання № 1. Складіть хронологічну таблицю основних дат життя та творчості Г.Косинки та запишіть у робочі зошити.

Завдання № 2. Прочитайте новелу «В житах».

Завдання № 3. Дайте відповіді на тестові питання за темою Г.Косинка «В житах», додавши 6 власних запитань (правильну відповідь підкреслити) за змістом твору, та надішліть виконання на електронну адресу викладача: lvudod@mail.ru або запишіть у робочі зошити.

ТЕСТИ

1. До кого звертається автор у новелі «В житах» такими словами: «Ну, ну… вже й цілуватися лізе!»?

А дочки; Б коханої; В сонця; Г неба.

Познавательные статьи:



Как правильно слушать собеседника

Типичные ошибки при выполнении бросков в баскетболе

Принятие христианства на Руси и его значение

Средства массовой информации США