Тема: «Гносеологія – проблема пізнання»

↑

▷ Содержание

⇐ ПредыдущаяСтр 5 из 7Следующая ⇒

Форма заняття: семінарське.

Мета заняття: поглибити уявлення про особливості духовних процесів; з’ясувати зв'язок пізнання із становищем людини у світі, з її життєвою долею та перспективами; окреслити умови, можливості та рівні пізнання, його різновиди та форми; означити сутність поняття істини та виявити його відмінність від правди, а також його складний зв'язок із знанням та пізнанням.

ПИТАННЯ ДЛЯ ОБГОВОРЕННЯ

1. Природа та структура пізнавальної діяльності:

- актуальність процесу пізнання в сучасному світі; основні гносеологічні проблеми;

- зміст понять «пізнання» і «знання»;

- гносеологічні позиції: агностицизм і скептицизм у пізнанні;

- суб’єкт і об’єкт пізнання;

Використовуючи уривок першоджерел (див. «Самостійна робота» завд. №2) з’ясуйте:

· що таке суб’єкт і об’єкт пізнання? Чим об’єкт пізнання відрізняється від «об’єктивної реальності»?

· як взаємодіють між собою суб’єкт і об’єкт пізнання? В чому діалектика їх взаємозв’язку у медицині;

· що таке знання? В чому його особливість і специфічність;

- принцип і механізм процесу пізнання;

2. Структура пізнавального процесу:

- форми пізнання і їх рівні;

- специфіка та роль чуттєвого пізнання;

- специфіка та роль раціонального пізнання;

- медичний діагноз – єдність чуттєвого і раціонально пізнання;

- переваги і недоліки чуттєвого та раціонально-логічного пізнання.

3. Практика – рушійна сила пізнання:

- значення практики в пізнанні;

- практика як критерій істини;

- види істини. Діалектика між об’єктивною, абсолютною,і відносною істинами;

- істина і правда, істина, заблудження і брехня.

4. Специфіка наукового пізнання:

- поняття та сутність наукового пізнання; основні риси наукового пізнання;

- відмінності наукового пізнання від практичного;

- метод пізнання та методологія;

- форми і методи емпіричного пізнання;

- теоретичний рівень наукового пізнання, його методи і форми;

- основні структурні компоненти теоретичного пізнання: ідея, проблема, гіпотеза, теорія.

ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ ПОЗААУДИТОРНОЇ РОБОТИ

Завдання 1. За допомогою словника дайте визначення таким поняттям: поняття, судження, умовивід, істина абсолютна, відносна, об’єктивна, ідея, теорія, гіпотеза, інтуїція, правда, цінності, епістемологія, брехня, заблудження.

Завдання 2. З наведених уривків дайте обґрунтовані відповіді на питання:

· що таке суб’єкт і об’єкт пізнання? Чим об’єкт пізнання відрізняється від «об’єктивної реальності»?

· як взаємодіють між собою суб’єкт і об’єкт пізнання? В чому діалектика їх взаємозв’язку у медицині;

· що таке знання? В чому його особливість і специфічність.

«Суб’єкт і об’єкт – взаємопов’язані категорії, аналогічні сутності та явищу, змісту й формі. Згадувати одну з них, нехтуючи іншою, неможливо. В цьому сенсі доцільним є твердження: не існує суб’єкт без об’єкту і об’єкт без суб’єкту.

... під суб’єктом ми розуміємо не свідомість людини, а власне людину й навіть людство в цілому, котре не менш є об’єктивною реальністю, ніж інші явища природи: тварини, рослини, мінерали тощо.

Об’єкт – це не будь-який предмет природи, а предмет, який входить в сферу діяльності людини. Він самодостатній, як об’єктивна реальність, існує незалежно від свідомості людини, він стає об’єктом, починаючи взаємодіяти з суб’єктом. Таким чином, необхідно розрізняти поняття «об’єктивна реальність» і «об’єкт». Перше відображає все суще, а друге запозичує тільки те з об’єктивної реальності, що на даному етапі розвитку суспільства стало предметом теоретичної і практичної діяльності людини. Пізнання виникає внаслідок взаємодії суб’єкта (людської спільноти) і об’єкта (явищ, процесів зовнішнього світу).

Поняття знання

...на відміну від праці, знання є тільки теоретичним, а не практичним опануванням об’єктом. Знати, що таке чоботи і як їх можна пошити, – це ще не означає бути взутим. Знання дає не власне предмет, а ідею предмету і шлях його практичного здобуття. Теоретичне опанування предметом є передумовою його практичного одержання.

Але воно існує і реально, практично, одержуючи певну чуттєво прийнятну форму знаків, мови, в якій ці внутрішні форми, образи речей пов’язуються з предметами певного виду (звуками, графічними зображеннями тощо). Якщо б знання не було відображеним з допомогою мови, то суспільство не змогло б ним користуватися.

Як необхідний елемент і передумова практичного ставлення людини до світу є процесом створення ідей, цілеспрямовано, котрі ідеально відтворюють об’єктивну реальність в формах її діяльності й існуючих у вигляді певної мовної системи.

Познавательные статьи:



Формы дистанционного обучения

Передача мяча двумя руками снизу

Значение правильной осанки для жизнедеятельности человека

Основные ошибки при выполнении передач мяча на месте