Переваги групової форми соціально-педагогічної роботи

↑

▷ Содержание

⇐ ПредыдущаяСтр 14 из 15Следующая ⇒

▷ Похожие статьи

Питання про те, чи потрібні взагалі тренінгові| групи, пов'язаний із з'ясуванням тих переваг, які має групова форма в порівнянні з індивідуальною. Якнайповніше, на наш погляд, переваги психокорекційної і психотерапевтичної роботи в групах розкриті в книзі К. Рудестама (1993). Перерахуємо ці переваги, виділивши їх суть|сутність|:

1. Груповий досвід протидіє відчуженню, допомагає вирішенню міжособистісних проблем; людина уникає непродуктивного зосередженні на самому собі зі своїми труднощами, виявляє, що його проблеми не унікальні, що і інші переживають схожі відчуття, – для багатьох людей подібне відкриття само по собі виявляється могутнім психотерапевтичним чинником.

2. Група відображає суспільство в мініатюрі,робить очевидними такі приховані чинники, як тиск партнерів, соціальний вплив і конформізм; по суті справи в групі яскраво моделююється система взаємин і взаємозв'язків, характерна для реального життя учасників, це дає їм можливість побачити і проаналізувати в умовах психологічної безпеки психологічні закономірності спілкування і поведінки інших людей і самих себе, не очевидні в життєвих ситуаціях.

3. Можливість отримання зворотного зв'язку і підтримки від людей з схожими проблемами; у реальному житті далеко не всі люди мають шанс отримати щиий,, безоценочний зворотний зв'язок, що дозволяє побачити своє віддзеркалення в очах інших людей, що відмінно розуміють суть твоїх переживань, оскільки самі вони переживають майже те ж саме; можливість "вдивлятися" в цілу галерею "живих дзеркал" є, мабуть, найважливішою перевагою групової психологічної роботи, не досяжною ніяким іншим запособами.

4. У групі людина може навчатися новим умінням, експериментувати з різними стилями стосунків серед рівних партнерів; якщо в реальному житті подібне експериментування завжди пов'язане з ризиком нерозуміння, неприйняття і навіть покарання, то тренингові групи виступають своєрідним "психологічним полігоном", де можна спробувати поводитися інакше, ніж зазвичай, "приміряти" нові моделі поведінки, навчитися по-новому відноситися до себе і до людей – і все це в атмосфері доброзичливості, ухвалення і підтримки.

5. У групі учасники можуть ідентифікувати себе з іншими, "зіграти" роль іншої людини для кращого розуміння його і себе і для знайомства з новими ефективними способами поведінки, які застосовують інші; в результаті цього виникає емоційний зв'язок, співпереживання, емпатія, які сприяють особистісному зростанню і розвитку самосвідомості.

6. Взаємодія в групі створює напругу, яка допомагає прояснити психологічні проблеми кожного; цей ефект не виникає при індивідуальній психокоркційній і психотерапевтичній роботі; створюючи додаткові складнощі для ведучого (тренера, психолога), психологічна напруга в групі може (і повинна) грати конструктивну роль, підживлювати енергетику групових процесів; завдання ведучого – не дати напрузі вийти з-під контролю і зруйнувати продуктивні стосунки в групі.

7. Група полегшує процеси саморозкрття, самодослідження і самопізнання; ніяк інакше ніж в групі ці процеси повною мірою неможливі; відкриття себе іншим і відкриття себе самому собі дозволяють зрозуміти себе, змінити себе і підвищити упевненість в собі.

8. Групова форма є більш переважнішою і в економічному плані: учасникам дешевше обходиться робота в тренінгу, чим індивідуальна терапія (і для багатьох тренінгова робота набагато ефективніша); психолог також отримує і економічну, і тимчасову вигоду [14].

Не дивлячись на різноманітність конкретних вправ, прийомів і техніки, які використовуються в груповій роботі, прийнято виділяти декілька базових методів. До таких базових методів традиційно відносять групову дискусію і ситуаційно-рольові ігри (Л. А. Петровська, 1982; Р. А. Ковальов, 1989; Т. С. Яценко, 1987 і ін.).

Коротко охарактеризуємо вказані базові методи.

Групова дискусія в психологічному тренінгу це спільне обговорення будь-якого питання, що дозволяє прояснити (можливо, змінити) думки, позиції і установки учасників групи в процесі безпосереднього спілкування. Групова дискусія може бути використана як в цілях надання можливості учасникам побачити проблему з різних сторін (це уточнює взаємні позиції, що зменшує опір сприйняттю нової інформації від ведучого і інших членів групи), так і як спосіб групової рефлексії через аналіз індивідуальних переживань (це підсилює згуртованість групи і одночасно полегшує самораскрытие учасників). Між цими цілями, які досить сильно розрізняються, є цілий ряд інших, проміжних, цілей, наприклад, актуалізація і вирішення прихованих конфліктів і усунення емоційної упередженості в оцінці позиції партнера шляхом відкритих висловів або надання можливості учасникам проявити свою компетентність і тим самим задовольнити потребу у визнанні і пошані.

Класифікувати форми групової дискусії, можна за різними критеріями. Наприклад, можна говорити про структуровані дискусії, в яких задається тема для обговорення, а іноді і чітко регламентується порядок проведення дискусії (форми, організовані за принципом "мозкової атаки"), і неструктуровані дискусії, в яких тренер поводить себе пасивно, теми обираються самими учасниками, час дискусії формально не обмежується. Іноді форми дискусій виділяють, спираючись на характер обговорюваного матеріалу. Так, Н. В. Семілетом пропонується розглядати:

- тематичні дискусії, в яких обговорюються значущі для всіх учасників групи проблеми;

- біографічні, орієнтовані на минулий досвід;

- інтерактивні, матеріалом яких служать структура і зміст взаємин між учасниками групи.

Втім, для інших напрямів не меншого значення набувають ігрові методи, які включають ситуаційно-рольові, дидактичні, творчі, організаційо-діятельнісні, імітаційні, ділові ігри. Гра може використовуватися і як психотерапевтичний метод.

Використання ігрових методів, на думку багатьох дослідників, надзвичайно продуктивно. На першій стадії групової роботи гра корисна як спосіб подолання|здолання| скутості і напруженості учасників, як умова безболісного зняття "психологічного захисту". Дуже часто ігри стають інструментом діагностики і самодіагностики, що дозволяє ненав'язливо, м'яко, легко виявити наявність труднощів в спілкуванні і серйозних психологічних проблем. Завдяки грі інтенсифікується процес навчання|вчення|, закріплюються нові поведінкові навички|навички|, знаходяться ті, що здавалися|видавалися| недоступними раніше способи оптимальної взаємодії з|із| іншими людьми, тренуються і закріплюються вербальні і невербальні комунікативні уміння. Адже гра, мабуть, як ніякий|жоден| інший метод ефективна в створенні|створінні| умов для саморозкриття|, виявлення творчих потенціалів людини, для прояву|вияву| щирості і відвертості, оскільки утворює психологічний зв'язок людини з|із| його дитинством. Внаслідок цього гра стає могутньою психотерапевтичною і психокоректувальному засобом|коштом| не тільки|не лише| для дітей, але і для дорослих. Можливості|спроможності| ігрових методів дійсно невичерпні, звідси такий великий інтерес дослідників до організаційно-діяльнісних| ігор (А. А. Вербіцкий, Ю. С.|ст| Громико, П. Г. Щедровицький і ін.).

Суть рольової гри полягає в тому, щоб через міжособистісну взаємодію проявити характерологічні стереотипи поведінки конкретного учасника і скоректувати його, якщо він не є достатньою мірою ефективним. У цьому контексті рольова гра виступає як діагностичний, корекційний і навчальний інструмент тренінгу.

Зазвичай ролеві ігри ділять на ситуаційні, психодраматичні, імітаційні і ін, які можуть використовуватися для розкриття мотиву, переконання і встановлення рівноважних стосунків в ситуації конфлікту або при встановленні контакту. При цьому розрізняють ролі виконавця, протагониста, партнерів, глядачів-спостерігачів - суддів учасників гри, які співпереживають, виконують активні, пасивні, позитивні і негативні ролі.

3. Особливості організації групової тренінгової| роботи з|із| дезадаптованими дітьми і підлітками

Особливо великі можливості|спроможності| для застосування|вживання| соціально-психологічних тренінгів відкриваються|відчиняють| в роботі з|із| дезадаптованими девіантними підлітками. Тут мова|промова|, перш за все|передусім|, може йти про методи групової корекційної роботи з|із| порушеннями комуніка­тивної| і емоційно-вольової сфери, з|із| корекцією неадекватної са­мооцінки|, що, як правило, характеризує дезадаптованих підлітків|. Крім того, соціально-психологічний тренінг ефективно фор­мує| навички|навички| неагресивного спілкування, що також вельми|дуже| важливе|поважне| для цих підлітків, допомагає підліткам краще зрозуміти і оцінити|оцінювати| себе, свою особистість|особистість|, отримати|одержувати| досвід|дослід| рефлексії, самоаналізу своєї поведінки|.

Проведення соціально-психологічних тренінгів має деякі| загальні|спільні| методичні принципи і свої етапи проведення, почи­наючи| від процедури знайомства, вибору проблемних ситуацій, "розігрівання групи", аналізу результатів групової роботи, завершення.

Ефективність СПТ підвищується за рахунок того, що сама тренінгова| групова динаміка, процесів взаємодії учасників, що протікають в ній, стає інструментом психокорекції.

Програма тренингової роботи з дезадаптованими підлітками, як правило, має три напрями:

 

1. Навчання|вчення| соціально-психологічним навичкам|навичкам| взаємодії|, мета|ціль| якого розширення рольового репертуару підлітків і навчання| їх соціальним навичкам|навичкам|, що дозволяють ефективно існувати в сучасному світі|.

2. Профілактика залежних станів|достатків|, формування критично­го| ставлення до негативних соціальних звичок| (алкоголь, наркотики і ін.).

3. Допомога в створенні|створінні| життєвої стратегії, у виборі професії.

 

На першому етапі тренінгу робота носить організаційний харак­тер|. Під час першої зустрічі психолога з|із| підлітками відбувається|походить| зна­йомство| і формується мотивація на спільну роботу. Як правило, годинна|годинникова| бесіда закінчується проведенням тренінгових| вправ.

На наступному етапі проводиться комплексне психолого-педагогічне| обстеження особистості|особистості| підлітків з метою виявлення причин дезадаптації.

Дослідження особистісних особливостей підлітків спрямоване|спрямоване| на визначення типу|типа| акцентуації характеру|вдачі|, самооцінки підлітка і її деформації, а також стилю міжособистісної взаємодії

Опи. Для проведення корекційної роботи необхідна інформація про місце|місце-милю|, яке підліток за­ймає| в колективі однолітків, оскільки ізоляція і нехтування|відкидати| сприяє| посилюванню його поведінкових і особистісних деформацій. | Отримані|одержувати| дані фіксуються і аналізуються, виділяються підлітки, які особливо потребують психолого-соціальної| підтримки. На підставі отриманої|одержувати| інформації формулюються завдання|задачі| тренінгової| роботи з|із| підлітками корекційно-розвивальних класів, складають програму тренінгу, яка відповідає їх особистим відмінностям|. Завдання тренінгової роботиз девіантними підлітками є наступними: 1. Об'єднання групи. 2. Створення|створіння| сприятливого психологічного клімату. 3. Оволодіння комунікативними навичками|навичками| і навчання|вчення| засо­бам| прояву|вираження| емоцій (агресія, тривога, позитивні емоції і ін.). 4. Розширення рольового репертуару. 5. Формування ціннісного ставлення|ставлення| до світу, до людей, до себе. 6. Мотивація підлітків на звернення до свого внутрішнього світу, на аналіз власних вчинків.

БІБЛІОГРАФІЧНІ ПОСИЛАННЯ

1. Большаков В.Ю. Психотренинг, социодинамика, игры, упражнения. – СПб.: Соц-псих. Центр, 1996. – 381с.

2. Вачков И. Основы технологии группового тренинга. Психотехники. –М.: «Ось-89», 2001. – 224с.

3. Емельянов Ю.Н.Активное социально-психологическое обучение. – Л.: ЛГУ, 1985. – 168с.

4. Игры – обучение, тренинг, досуг / Под ред. В.В. Петрусинского // В четырех книгах. – М.: Новая школа, 1994. – 368с.

5. Корекційна робота психолога / Упорядник О. Главник. – К.: Шкільний світ, 2002. – 112с.

6. Лидер будущего: Новое видение, стратегии и практика: Методическое пособие по проведению тренинга / И. Братусь, А. Гулевская-Черныш, Н. Доценко и др.; Под общ. ред. Г. Лактионовой и др. – К.: Наук. світ, 2001. – 122с.

7. Марасанов Г.И. Социально-психологический тренинг. – М., 1998. – 208с.

8. Матвійчук О.С. Психокореційний тренінг як засіб профілактики девіантної поведінки підлітків // Практична психологія та соціальна робота. – 1998. – № 1. – С. 20-22; № 2.– С. 16-18.

9. Овчарова Р.В. Технологии практического психолога образования: Учебное пособие для студентов высш. спец. учебн. заведений.– М.: Творч. Центр «Сфера», 2000. – 442с.

10. Психологическая диагностика и коррекция личности трудновоспитуемых детей и подростков: Учебное пособие / О.Г. Антонова-Турченко, Е.И. Дранищева, Л.С. Дробот. – К.: ІЗМН, 1997. – 312с.

11. Психологические проблемы выявления и коррекции отклоняющегося поведения школьников: Сб. научн. трудов / Под ред. В.В. Барцалкина, Д.И. Фельдштейн, Т.В. Комарова. – М.: Изд-во АПН СССР, 1990.

12. Психологічні тренінги / Упорядник О. Главник. – К.: Шкільний світ, 2002. – 112с.

13. Рычкова Н.А. Дезадаптивное поведение детей: Диагностика, коррекция, профилактика. Учебно-практическое пособие. – М.: Изд-во ГНОМ и Д, 2001. – 96с.

14. Рудестам К. Групповая психотерапия. Психокоррекционные группы: теория и практика. – М.: Прогресс, 1990. – 368с.

15. Технології соціально-педагогічної роботи: Навч. посібник / За заг. ред. проф. А.Й. Капської. – К., 2000. – 372с.

16. Я хочу провести тренинг. – Новоссибирск: «Гуманитарный проект», 2000 – 205с.

 

ЕКЗАМЕНАЦІЙНІ ПИТАННЯ З КУРСУ “ОСНОВИ ПРОФІЛАКТИКИ ТА КОРЕКЦІЇ СОЦІАЛЬНИХ ВІДХИЛЕНЬ”

⇐ Предыдущая6789101112131415Следующая ⇒

Поделиться:

Познавательные статьи:



Формы дистанционного обучения

Передача мяча двумя руками снизу

Значение правильной осанки для жизнедеятельности человека

Основные ошибки при выполнении передач мяча на месте