Закінчення іменників чоловічого роду в родовому відмінку однини залежно від їх значення

↑

▷ Содержание

⇐ ПредыдущаяСтр 4 из 25Следующая ⇒

▷ Похожие статьи

Водолія, Рака, астероїда, боліда.

3. Назви тварин, дерев: коня, пса; горіха, ясена.

4. Назви чітких предметів, речей: барабана, ключа, малюнка, ножа, плаща, портфеля (але трону).

5. Назви населених пунктів: Бер­ліна, Відня,^ Києва, Житомира, Лондона, Луцька, Львова, Мирго­рода.

6. Інші географічні назви з на­голосом у Р. відмінку на кінцево­му складі, а також із суфіксами присвійності -ов, -ев (-єв), -ин (-їн): Дінця, Псла, Дністра, Орла, Дніпра, Сиваша, Остра, Пскова, Тетерева, Колгуєва, Пирятина.

7. Назви мір площі, довжини, ваги, часу, одиниць енергії, напруги та ін_;: акра, дюйма, метра, грама, вечора, дня, місяця (але: віку, кварталу, ранку,року), джоуля, люкса, карата, літра, відсотка, байта; назви місяців і днів тиж­ня: жовтня, вівторка; назви гро­шових одиниць: гроша, долара, червінця, фунта, реала, стерлінга, карбованця, шилінга; числові на­зви: мільйона, десятка.

8. Назви машин та їх деталей: ав­томобіля, автобуса, дизеля, кузова, двигуна, мотора, поршня, шківа.

9. Терміни іншомовного походжен­ня, що означають елементи будови чогось, конкретні предмети, геомет­ричні фігури та їх частини: карни­за, еркера, портика, картуша; ато­ма, катода, квадрата, конуса, радіу­са, ромба, сегмента, синуса, тощо, а також українські суфіксальні сло- ва-терміни: відмінка, займенника, трикутника, чисельника, числівни­ка (але: вііду, роду, складу, способу).

10. Частини тіла, органи: рота, паль­ця, хребта, нігтя, кишківиика, шлунка (але: стравоходу, можу).

парку,_і гаю, атласу, карава­ну, кодексу, батальйону, вишняку, загалу, інвента­рю, капіталу, каталогу, колективу, лісу, оркестру, реманенту, тексту, рою, тому, сушняку, товару, тріумвірату, комплексу абзацу, хору (але: табуна, циркуляра).

3. Назви рослин, кущів, пло­дових дерев: барвінку, буз

лочаю, очерету, чагарнику (але чагаря), щавлю, ячменю; ренету, кальвілю, ренклоду, макінтошу.

4. Назви будівель, споруд, приміщень та їх частин: вокзалу, ґанку, даху, заво­ду, цеху, складу, залу, зам­ку, каналу, шлюзу, метро­політену, коридору, шинку, мезоніну, молу, порогу, па­лацу, поверхи, сараю, тину, універмагу (хоча ангара та з наголосом на закінченні: бліндажа, гаража, куреня, млина, хліва, маяка, сажа).

5. Назви установ, закладів, організацій та їх підрозді­лів: інституту, клубу, кооперативу, технікуму, комітету, поштамту, штабу, театру, факульте­ту, деканату, відділу.

6. Назви явищ природа: вітру, вогню, граду, жару, землетрусу, морозу, холо­ду, інею, снігопаду, припли­ву.

7. Назви почуттів, відчут­тів та хвороб: болю, гніву, жалю, дуру, страху (але

Примітки:

1. Без зміни значення слова припу­скаються паралельні закінчення в іменниках: стола і столу, плота і плоту, моста й мосту, паркана, й паркану, полка й полку, двора і дво­ру, гурта й гурту (група).

2. Назви 2-ї частини складених то­понімів мають закінчення від- повідшіх іменників: Зеленого Гаю, Кривого Рогу, Кам'яного Броду, але Великого Бурлука, Верхньо­го Салтова, Красного Ключа.

& У в а г а! Зміна закінчення впли­ває на значення слова в таких імен- _г никах:

акта (документ)------ у (дія)

Алжира (місто) —у (країна) алмаза (окр. кристал; інстру­мент) у (мінерал)

апарата (пристрій; — -у (уста­нова)

бала (од. виміру) — -у (танцю­вальний вечір) бара (од. виміру) —у (ресторан) більярда (стіл) —у (гра) блока (част, споруди, машини) —

-у (об'єднання) бора (свердло) —у (хім. елемент) борта (частина одягу) — -у (ча­стина судна) булата (зброя) —у (сталь)

буряка (одиничне)----- у (збірне)

вала (деталь машини) —у (на­сип; хвиля) детектива (агент) —у (твір) джина (дух) —у (напій) духа (у міфології) — -у (свідо­мість, запах та ін.) екіпажа (ресорний візок) — -у

(команда) елемента (деталь) —у (абстрак­тне)

звука (термін) —у (в ін. знач.) знака (предмет, сигнал) —у (від­биток, прикмета)

гріха); нежитю, каиїлк ґрйпу, кору, тонзиліту тифу Гале правця).

8. Іменники на позначення місця, простору: абзацу байраку, краю, лиману, лугу, майдану, рову, ручаю, світу, уривку, яру (але. бугра, горба, хутора, бере­га та зменшені форми на -к: ліска, лужка, майдан­чика, ставка).

9. Терміни іншомовного по­ходження (хім. або фіз. процеси): аналізу, імпуль­су, синтезу, ферменту; літературознавчі терміни: альманаху, епосу, жанру, журналу, міфу, нарису, об­разу, памфлету, роману, стилю, сюжету, фейлето­ну Гале: дифірамба, мад- риґала).

10. Назви видів спорту й танців: альпінізму, баскет­болу, бобслею, боксу, во­лейболу, картингу, слало­му, тенісу, футболу; ва­льсу, галопу, краков'яку, міньйону, менуету, полоне­зу, танку, танцю Гале: го­пака, козачка, тропака).

11. Назви процесів, станів, властивостей, ознак, форма­цій, явищ суспільного жит­тя: авралу, бігу, вантажу, винятку, галасу, дисонан­су, догмату, достатку, екс­порту, ідеалу, інтересу, іспиту, клопоту, колокві­уму, конфлікту, крику, ляпасу, мажору, міражу, мінімуму,

моменту, принципу, прогре­су, процесу, реалізму, рей­су, ремонту, ритму, руху,

каменя (одиничне) — -ю (збір­не)

клина (клинець) — -у (ділянка землі)

іиста (фанера, залізо) — -у

(рослина) листопада (місяць) — -у (про­цес)

магазина (пристрій)----- у (крам­ниця)

Манчестера (місто) — -у (тка­нина)

медіатора (муз.) —у (речовина) органа (част, організму) — -у

(установа; видання) папера (документ) —и (матеріал)

потяга (поїзд)----- у Спочуття)

початка (суцвіття) — -у (в ін. знач.)

пояса (пасок; талія) — -у

(просторове) раза (із півтора та дроб. числ.) —

-у (в ін. знач.) рака (тварина) —у (хвороба) рахунка (документ) —у (дія) реверса (мех.) — -у (зворотний

бік монети, медалі) рога (предмет) —у (в ін. знач.) Рима (місто) — -у (держава)

рифа (на вітрилі)------ у (скеля)

сектора (матем.) — -у (в ін. знач.)

стана (техн.) —у (муз. та ін.) терміна (слово) —и (строк) типа (людина) —у (зразок, об­раз)

томата (рослина) —у (припра­ва)

фена (вентилятор)------ у (вітер)

центра (кола) —у (в ін. знач.)

чина (людина)------ у (посада)

шаблона (пристрій, креслення) —

-і/ (зразок) юаня (грошова од.) — -ю (пар­ламент у Китаї) ячменя (хвороба) —ю (злак)

сорту, спорту, способу, толку, хисту, ходу, шуму (але: парадокса, пікніка, ривка, стрибка, стусана, тягаря).

12. Складні безсуфіксні слова (крім назв істот): водогону, вододілу, світо­гляду, живопису, мануск­рипту,^ родоводу, рукопису, суходолу, трубопроводу, телефону, телеграфу (але: пароплава, електро­воза, телевізора, телетай­па).

13. Більшість префіксаль­них іменників (окрім назв істот): вибою, випадку, вислову, відбою, заробітку, затору, запису, опіку, побу­ту, поштовху, прибутку, прикладу, усміху.

14. Назви річок (окрім за­значених у п. 6 на -а, -я), озер, гір, островів, течій, пів­островів, країн, областей, регіонів тощо: Амуру, Буг.у, Ґанґу, Дону, Дунаю, Єнісею, Нілу, Райну, Сейму; Бай­калу, Мічигану, Світязю; Монблану, Ельбрусу, Памі­ру- Ямалу, Криму, Херсо­несу, СаричуЮкатану; Кіпру, Сахаліну, Родосу, Криту; Єгипту, Китаю, Іраку, Казахстану; Донба­су, Ельзасу, Кавказу, Сибі­ру, Алтаю, Руру, Караба­ху, Тіролю, Кашміру.

Давальний відмінок однини

Увага! 1. Для уникання одноманітних форм, коли пи­шуться поряд кілька іменників, слід чергувати форми з різними закінченнями, спочатку вживати -ові, -еві (-єві), а тоді - -у (-ю): Гордієнкові Василю Іллічеві, Пет­рові Михайловичу Карпенкові, панові директору, доб­родієві професору, товаришеві Голованю Іванові Оле­говичу.

2. Щоб уникнути немилозвучного збігу та не спри­чиняти спотвореного значення, закінчення -у (-ю) вжи­вають лише:

а) у субстантивованих прикметниках-прізвищах із суфіксами -ов, -ев, -єв, -ів, -їв, -ин, -їн, -їн: Іванову, Арсеньєву, Андрухіву, Грйшину, Ільїну тапод.;

б) у географічних назвах (із тими ж самими суфікса­ми): Азову, Києву, Колгуєву, Львову, Харкову та под.;

в) у загальних назвах, якщо закінчення не збігаються з Р. відмінком: острову, ґаражу, гопаку, телевізору та под.

Орудний відмінок однини

1. Закінчення -ом мають:

а) неслов'янські прізвища, що закінчуються на -ов, -ин, -ін: Бюловом, Мартином, Дарвіном, Чапліном;

б) географічні назви із суфіксами -ов, -ев (-єв), -їв (-їв), -ин, -ін (-їн), що не відмінюються як прикметники: Азовом, Голосієвом, Києвом, Харковом, Святошином, Люботином, Яго- тином, Хотином, Батурином, Берліном.

2. Закінчення -им мають прізвища твердої групи на -ов, -ев (*?в), -ів (-їв), -ин, -ін (-їн): Виноградовим, Глібовим, Звегін- цевим, Ковалевим (від Ковалів), Лестим, Бабкіним, Пушкіним, Щепкіним, Ільінйм.

[у! Примітки: і. Із прийменником по в М. відмінку існують паралельні закінчення: по Дніпру — по Дніпрі, але для позначення часу (у значенні після) тільки -і: по обіді, по закінченні.

2. У М. відмінку можливі варіанти закінчень -у та -і: для географічних назв з основою на г, ґ, к, х: у Владивостоку (^Іці), на Единбургу (дзі), у Карабаху (-сі), але тільки у Пе­тербурзі, у Ляйпциґу, на Люксембургу, у Цюриху.

Кличний відмінок однини

1. Закінчення -у мають:

а) іменники твердої групи із суфіксами -ик, -ок, -к(о): ударнику, синку, батьку, робітнику (робітни­че), Шевченку;

б) іншомовні імена з основою на ґ, к, х: Людвіґу, Джеку, Жаку, Фрідріху;

в) іменники мішаної групи з основою на шиплячий (крім ж): погоничу, слухачу, товаришу;

г) також іменники: діду, сйну, тату.

2. Закінчення -ю мають іменники м'якої^групи: Віталію, учи­телю, Григорію, краю, лікарю, Ігорю (Ігоре), місяцю, розмаю

(але Господи).

3. Закінчення -е мають:

а) безсуфіксні іменники твердої групи: друже, дяче, мосте, орле, голубе, Петре, Степане, козаче, чумаче, соколе;

б) іменники м'якої групи і^ суфіксом -ець: женче (від жнець), кравче, молодче, хлопче, шёвче, старче —стара людинаСале: бійцю, знавцю, старцю — жебрак);

в) іменники мішаної групи - власні назви з основою на шиплячий і загальні назви з основою на р, ж: Довбу- ше, маляре, стороже, тесляре, школяре, Черемоше;

г) географічні назви із суфіксами -ів (-їв), -ов, -ев (-єв),

-ин, -ін (-їн): Харкове, Львове, Києве, Тамбове, Лоєве, Лебедине, Любліне.

ууІ Примітки: 1. Обидва слова набувають форми

^ Кл. відмінка:

а) у звертаннях, що складаються із загальної назви та імені: брате Петре, друже Миколо, колеґо Грицю, товаришу Віталію;

б) у звертаннях, що складаються із загальної назви та прізвища: друже Карпенку, колеґо Петрове, добродію Комарю, товаришу Гармашу;

в) у звертаннях, що складаються з імені та імені по бать­кові: Володимире Хомичу, Петре Михайловичу.

2. У звертаннях, що складаються із двох загальних назв, переважають форми: добродію бригадире, пане лейтенанте. Форми типу пане капітан іноді вжива­ються для підкреслення офіційності звертання.

Таблиця відмінкових закінчень іменників середнього роду II відміни

В Ор. відмінку однини закінчення -ям мають усі іменники на -я; -им - у географічних назвах із суфіксами присвійності -ов, -ев (-єв), -ів (-їв), -ин, -ін (-їн), що відмінюються як прик­метники: Горошине - Горошиним, Котелеве - Котелёвим, Михал­кове - Михалковим, але ті, що відмінюються не як прикметники, мають закінчення -ом: Бородіном, Орєхово-Зуєвом.

Таблиця відмінкових закінчень іменників III відміни

1. В Ор. відмінку відбувається подовження тих приголосних, що стоять між голосними: ніччю, каніфоллю, міддю, сіллю, галуззю, але якщо основа іменника закінчується сполученням приголосних або на губний (б, п, в, м, ф), а також на р, то подовження не відбувається: більшістю, жовчю, якістю, кров'ю, матір'ю, верф'ю.

2. Іменник мати у непрямих відмінках уживається із су­фіксом -ір- або -ер-.

І^Г Примітки: 1. Частина іменників III відміни, які на- ^ зивають абстрактні поняття, речовину, у тому числі імен­ники любов, нехворощ, фальш, височінь, далечінь, жовч, не мають форм множини.

2. Іменник мати в Н. відмінку однини має закін­чення -и,.а в Р. та 3. відмінках множини - закінчення -ів. Ці закінчення не є властивими для інших іменників цієї відміни.

3. У Р. відмінку однини іменники III відміни в ху­дожньому та публіцистичному стилях (відповідно до вимови) уживаються також із паралельним закінченням -и: радости, крови, соли та ін.

Познавательные статьи:



Где возникла философия и почему?

Относительная высота сжатой зоны бетона

Сущность проекции Гаусса-Крюгера и использование ее в геодезии

Тарифы на перевозку пассажиров