Для прогнозування в практичній діяльності застосовують методи

↑

▷ Содержание

Стр 1 из 2Следующая ⇒

а) індукції та дедукції;

б) раціональності та ірраціональності;

в) кількісні і якісні;

г) загальні і специфічні.

17. Оперативне планування діяльності підприємства – це

а) науково-обґрунтоване (аргументоване, вира­жене в кількісній і якісній формах) достовірне суджен­ня (припущення) ймовірнісного характеру про можли­вий стан об'єкта в майбутньому або про альтернативні шляхи і терміни досягнення цього стану;

б) процес формування множинних цілей розвитку та засобів їх досягнення за певний період; воно зв’язує всі елементи виробництва у цілісну виробничо-господарську систему і забезпечує її необхідний передбачуваний розвиток, узгоджує потенційні можливості підприємства з потребами товарного ринку;

в) процес складання бюджетів і контролю за їх виконанням;

г) процес розробки заходів і дій для виконання завдань стратегічних і поточних планів.

18. Види планів підприємства за об’єктом планування:

а) стратегічні плани; тактичні плани; оперативні плани;

б) загальнофірмові, внутрішньо фірмові, цільові;

в) економічні, соціальні, екологічні;

г) дослідницькі, експериментальні, практичні.

Бюджет – це

а) сукупність взаємоузгоджених заходів і дій, що відображають довгострокові цілі та основні напрями діяльності з обґрунтуванням ресурсного забезпечення;

б) певна сукупність кількісних, якісних та ресурсозабезпечувальних завдань, що конкретизують і доповнюють стратегічний його план на більш короткий проміжок часу;

в) кількісний вираз плану, інструмент контролю та координації його виконання;

г) ретельно підготовлений документ, який розкриває всі сторони будь-якого запроектованого комерційного заходу.

20. Кількісні методи прогнозування базуються на:

а) інформації, яку можна отримати, знаючи тенденції зміни параметрів чи маючи статистично достовірні залежності, що характеризують продуктивну діяльність об’єкта управління;

б) експертних оцінках фахівців у сфері прийнятих рішень;

в) маркетингових дослідженнях ринку, в якому здійснює діяльність об’єкт управління;

г) інформації про зовнішнє і внутрішнє середовище об’єкта управління.

21. Обґрунтування прийняття рішення – це:

а) системавзаємопов’язаних і таких, що випливають один з одного, науково обґрунтованих поглядів, уявлень про управління;

б) підкріплення переконливими доказами відповідності передбачуваного рішення заданим критеріям і реально існуючим обмеженням;

в) попереднє формулювання всіх можливих наслідків господарського рішення з встановленням залежності їх від варіативної частини господарського рішення;

г) забезпечення співставності варіантів рішення за вихідною інформацією шляхом приведення їх до одного обсягу.

22. Обґрунтування рішень щодо використання ресурсів надає змогу підприємствам:

а) використовувати ресурси до раціональної межі, не здійснювати їх марне витрачання, вміло комбінувати різні види ресурсів, знаходити ресурси, що дозволяють випускати найдешевшу продукцію;

б) досягти кращих результатів господарської діяльності, забезпечити стійкий збут, отримати достатній прибуток за допомогою цін;

в) скоротити тривалість виробничого і всього операційного циклу, знизити рівень трансакційних витрат на їх зберігання, вивільнити із поточного господарського обігу частину фінансових коштів, реінвестуючи їх в інші активи;

г) раціоналізувати структури балансу підприємства і зміцнити його фінансову стійкість.

23. Рішення про те, до якого рівня потрібно використовувати даний ресурс, щоб досягти найбільшого ефекту в конкретно визначених умовах виробництва – це рішення типу:

а) «ресурс – продукт»;

б) «ресурс - ресурс»;

в) «продукт – продукт»;

г) «ресурс – продукт – ресурс».

24. Обсяг продажів, при якому забезпечується повне відшкодування витрат підприємства називають:

а) поріг рентабельності;

б) критичний обсяг продажів;

в) точка беззбитковості;

г) всі відповіді вірні.

25. Метод ціноутворення згідно з яким визначається така точка ціни на кривій попиту, яка забезпечить максимальний прибуток у найближчій перспективі, носить назву:

а) методом надбавок;

б) методом забезпечення цільового прибутку на інвестований капітал;

в) методом максимізації поточного прибутку;

г) методом ціноутворення на основі рівня поточних цін.

26. До моделі ціноутворення, що базується на витратах виробництва, відносять такі методи ціноутворення:

а) метод надбавок, метод забезпечення цільового прибутку на інвестований капітал;

б) метод максимізації поточного прибутку,аукціон;

в) метод ціноутворення на основі рівня поточних цін, метод визначення ціни за рівнем конкурентоспроможності товару, метод встановлення ціни на підставі торгів;

г) всі вказані методи.

27. Збільшення питомої ваги простроченої дебіторської заборгованості в загальній сумі дебіторської заборгованості свідчить про:

а) підвищення її надійності і ліквідності;

б) зниження її надійності і ліквідності;

в) про незмінність її надійності і ліквідності;

г) ні про що не свідчить.

28. При збільшенні обсягу виробництва продукції змінні витрати:

а) зростають на весь обсяг;

б) зростають на одиницю продукції;

в) не змінюються на весь обсяг;

г) зменшуються на весь обсяг.

29. При збільшенні обсягу виробництва продукції постійні витрати:

а) зменшуються на весь обсяг;

б) зменшуються на одиницю продукції;

в) зростають на одиницю продукції;

г) зростають на весь обсяг.

30. Економія витрат по оплаті праці визначається з врахуванням:

а) трудомісткості виробів до і після впровадження відповідних заходів, планового рівень середньочасової оплати праці і кількості запланованих до випуску виробів;

б) витрат матеріалів на одиницю продукції відповідно до і після впровадження організаційно-технічних заходів та планових цін на матеріали;

в) первісної вартості непотрібних, зайвих, невживаних будівель, машин, устаткування, переданих в оренду або списаних та норми амортизації;

г) розумного скорочення апарату управління, економного використання коштів на відрядження, скорочення поштово-телеграфних і канцелярських витрат, скорочення втрат від псування матеріалів і готової продукції, оплати простоїв і ін.

31. Метод порівняння –

а) розгляд одного явища в зв’язку з іншим для встановлення подібностей чи відмінностей, переваг чи недоліків між ними;

б) заснований на оперуванні відносними показниками, що виражають відношення рівня даного явища до його рівня в минулому чи до рівня аналогічного явища, взятого за базовий;

в) зіставлення взаємопов’язаних показників господарської діяльності, що має на меті оцінку їх взаємного впливу, визначення резервів підвищення ефективності виробництва;

г) геометричне зображення функціональної залежності за допомогою ліній на площині, що показує істотні зв’язки й відносини.

32. Балансовий метод –

а) розгляд одного явища в зв’язку з іншим для встановлення подібностей чи відмінностей, переваг чи недоліків між ними;

б) заснований на оперуванні відносними показниками, що виражають відношення рівня даного явища до його рівня в минулому чи до рівня аналогічного явища, взятого за базовий;

в)зіставлення взаємопов’язаних показників господарської діяльності, що має на меті оцінку їх взаємного впливу, визначення резервів підвищення ефективності виробництва;

г) геометричне зображення функціональної залежності за допомогою ліній на площині, що показує істотні зв’язки й відносини.

Відносні величини

а) характеризують розміри економічних явищ показників;

б) відображають рівень виконання планових завдань, дотримання норм, тер­міни зростання, структуру, питому вагу;

в) використовуються для узагальненої характеристики масових, якісно однорiдних економічних явищ, показників, процесів;

г) розгляд одного явища в зв’язку з іншим для встановлення подібностей чи відмінностей, переваг чи недоліків між ними.

Динамічні ряди

а) відображають зміну значень показників у часі;

б) вивчають усю сукупність явищ, що характеризує конкретний напрям виробничо-господарської діяльності підприємства;

в) передбачають вивчення господарської діяль­ності підприємства на основі типових представників сукупності явищ, процесів, наприклад, на основі методів теорії ймовірності;

г) відображають рівень виконання планових завдань.

Вибіркові дослідження

а) відображають зміну значень показників у часі;

б) вивчають усю сукупність явищ, що характеризує конкретний напрям виробничо-господарської діяльності підприємства;

в) передбачають вивчення господарської діяль­ності підприємства на основі типових представників сукупності явищ, процесів, наприклад, на основі методів теорії ймовірності;

г) відображають рівень виконання планових завдань.

36. Класифікація невизначеності за ступенем настання події:

а) повна та часткова невизначеність;

б) статистична та нестатистична;

в) невизначеність у плануванні, у визначенні цілей, у помилковості або неповноті інформації;

г) ризикована та не ризикована.

37. Залежно від засобів визначення ймовірності розрізняють:

а) повну та часткову невизначеність;

б) статистичну та нестатистичну;

в) невизначеність у плануванні, у визначенні цілей, у помилковості або неповноті інформації;

г) ризикована та не ризикована.

38. Критерій, згідно з яким при виборі стратегії орієнтуються на кращий з гірших результатів - це критерій:

а) Севіджа;

б) Вальда;

в) Гурвіца;

г) максімакса.

39. Основне призначення матриці при обґрунтуванні господарського рішення:

а) співставити можливі альтернативи рішення з можливими станами середовища;

б) співставити можливі альтернативи рішення з показниками ризику;

в) співставити показники ризику з можливими станами середовища;

г) співставити різні критерії вибору стратегії.

40.Особу, що приймає рішення, називають схильною до ризику, якщо:

а ) для неї більш пріоритетною є можливість отримати гарантовано сподіваний виграш у лотереї, ніж приймати в ній участь;

б) для неї більш пріоритетною є можливість отримати більший виграш від участі у лотереї ніж гарантовано сподіваний але менший виграш;

в) для немає різниці чи взяти участь у лотереї чи отримати гарантовано сподіваний але менший виграш;

г) ця людина є підприємцем.

Господарський ризик — це

а) специфічна характеристика у господарській ситуації, в якій не виключається ймовірність виникнення непередбачуваних наслідків (можливого відхилення від цілей, бажаного результату; втрати суб’єктом господарювання частини своїх прибутків тощо);

б) специфічна характеристика у господарській ситуації, в якій виключається ймовірність виникнення непередбачуваних наслідків;

в) господарська діяльність, що передбачає отримання доходів без понесення збитків;

г) специфічна характеристика у збутовій діяльності підприємства, в якій не виключається ймовірність виникнення непередбачуваних наслідків.

Познавательные статьи:



Техника прыжка в длину с разбега

Организация работы процедурного кабинета

Области применения синхронных машин

Оптимизация по Винеру и Калману