Охарактеризуйте процес розподленості термінів судження.

↑

▷ Содержание

⇐ ПредыдущаяСтр 16 из 17Следующая ⇒

Розподіленість термінів у категоричних судженнях

Суб'єкт і предикат судження називають його термінами. З точки зору формальної логіки винятково важливо знати, яка інформація насправді наявна в судженні, а яка відсутня, але з тих чи інших причин може домислюватися тим, хто ЇЇ отримує. Ця проблема розв'язується з допомогою понять "розподілений термін" і "нерозподілений термін".

Розподілений термін - термін, який мислиться в повному обсязі, тобто обсяг якого повністю включається в обсяг іншого або повністю з нього виключається.

Так, у судженні "Всі паралелограми - чотирикутники" суб'єкт, безумовно, є розподіленим, тобто мислиться в повному обсязі, повністю включається своїм обсягом в обсяг поняття "чотирикутники". Це засвідчує вже кванторне слово "всі". Те саме можна сказати і про суб'єкт будь-якого загальностверджувального і загальнозаперечного судження. У судженні "Жоден хімічний елемент не є складною речовиною" суб'єкт ("хімічний елемент") є розподіленим, оскільки всі хімічні елементи в цьому судженні мислено виключаються із множини складних речовин. Про це свідчить і кванторне слово "жоден", яке в контексті квантора загальності ототожнюється з кванторним словом "усі".

Явно нерозподіленим є суб'єкт часткового визначеного судження. Так, у судженні "Тільки деякі метали тонуть у воді" суб'єкт, безумовно, нерозподілений. Про це свідчить словосполучення "тільки деякі", яке означає, що суб'єкт цього судження мислиться не в повному обсязі, тобто його обсяг і не повністю включається в обсяг предиката ("те, що тоне у воді"), і не повністю виключається.

171 Модальні судження

Види:

1.Алетичні включають такі модальності: «нобхідно», «можливо», «випадково» та їх модифікації

2.Епістемічні вкл до свого складу «знаю», «вірю», «вважаю», «доведено», «відомо», «спростовано».

3.Темпоральні вкл такі оцінки змісту, в яких необхідні уточнення з використанням часових характеристик «було/буде так, що», «раніше/пізніше», «завжди було/буде так, що», «одночасно»

4.Деонтичні характеризують наявність або відсутність в судж певних норм за допомогою таких модальностей: «обовязково/необовязково», «дозволено/недозволено», «заборонено/незаборонено»

Складні судження

Складними називаються судження, які складаються з декількох простих суджень, що поєднуються між собою логічними зв’язками: “і (та)”, “або”, “якщо..., то”, “якщо і тільки якщо”.

Види складних суджень визначаються за ознакою логічної зв’язки в них. Таким чином є такі види складних суджень: з’єднувальні, розділові та умовні.

З’єднувальне судження (кон’юнкція) є поєднання двох і більше суджень за допомогою логічної зв’язки “і”. В таких судження може бути декілька Суб’єктів та спільний їм Предикат: S1, S2, S3 є P. Наприклад: МАУП, КГУ та КПІ – київські вузи. Може бути також один S з декількома належними його Р. S є Р1 і S є Р2. Дачний будинок теплий і затишний.

Розділове судження (диз’юнкція) – це зв’язок двох і більше суджень з допомогою логічної зв’язки “або” (чи). При цьому сильна диз’юнкція буде тоді, коли запропоновані Р виключають один одного. В середу буде сонячна, похмура чи дощова погода. Якщо ж запропоновані Р можуть співіснувати в одному і тому ж Суб’єкті, то диз’юнкція вважається слабкою. Наприклад: Ножом можно різати і (чи) колоти.

Умовне судження (імплікація) – це поєднання двох простих суджень за допомогою логічної зв’язки “якщо..., то”. В ньому істинність першого судження (антедецента – основи, підстави) достатня для того, що визнати істинність судження другого (консеквента - наслідку). Наприклад: Якщо іде дощ, то тротуар мокрий. Якщо воду нагріти до 100 градусів, то вона за нормального тиску закипить. В ньому антецедент прийнято позначати буквою “р”, консеквент - “q”, змістовну зв’язку між ними – вертикальною лінією з приєднаною до неї стрілкою:

173 Безпосередні умовиводи (БУ)

БУ наз дедуктивні умовиводи, які виводять з одного засновку:

1)Перетворення – вид БУ, в якому змінюється якість засновків без зміни їх кількості

2)Оберненням – наз такий БУ, в якому у висновку субєктом стає предикат, а предикатом – субєкт. Бувають прості (без обмежень)-утв тоді, коли S і P іабо розподілені, або нерозподілені; з обмеженнями- коли субєкт-розподілениий, а предикат-нерозподілений, і навпаки.

3)Протистпвлення предикату – такий БУ, у якому в новому судженні субєктом виступає поняття, яке суперечить предикату вихідного судження, а предикатом є субєкт вихідного прложення, причому звязка змінюється на протилежну

4)Умовивід за логічним квадратом

Дайте коротку характеристику логічному силогізму,його фігурам та модусам.

КС- вид дедуктивного умовиводу, в якому з 2ох категоричних суджень, звязаних середнім терміном (М), при додержані правил обовязково випливає висновок.У складі:два засновки і два висновки.

Терміни – це поняття, що входять до силогізму. Більший засновок має в собі більший за розміром термін і навпаки.В основі висновку в КС лежить аксіома силогізму-все що стверджується або заперечується стосовно виду, належить до даного роду.

Модусами КС наз його різновиди, що відрізняються один від одного якісною і кількісною хар-кою засновків, що входять до нього, і висновком.

Ентимемою наз скорочений КС, в якому пропущений один із засновків або висновок.

Епіхейрема-складноскорочений силогізм, до складу якого входять два засновки, принаймі один з них є ентимемою.

Основні фігури категоричного силогізму

Фігурами КС наз форми силогізму, які розрізняються за положеннями середнього терміна М у засновках. Розрізняють:

1фігура: більший засновок повинен бути загальним, а менший-стверджувальним

2фігура:більший засновок є загальним, а один із засновків і висновок-заперечними

3фігура:менший засновок повинен бути ствердним, а висновок –частковим

4фігура:загальностверлних висновків не дає; якщо більший засновок ствердний, тоді менший повинен бути загальним.

Якщо один із засновків заперечний,то більший повинн бути загальним

Модуси категоричного силогізму

КС- вид дедуктивного умовиводу, в якому з 2ох категоричних суджень, звязаних середнім терміном (М), при додержані правил обовязково випливає висновок.У складі:два засновки і два висновки.

Терміни – це поняття, що входять до силогізму. Більший засновок має в собі більший за розміром термін і навпаки.В основі висновку в КС лежить аксіома силогізму-все що стверджується або заперечується стосовно виду, належить до даного роду.

Модусами КС наз його різновиди, що відрізняються один від одного якісною і кількісною хар-кою засновків, що входять до нього, і висновком. У чотирьох фігурах правильних млдусів 19.

ЩО таке полісилогізми,сорит?

Полісилгізмом наз два або декілька простих КС, повязаних один з одним так, що втсновок одногоє засновкомдля іншого:

1.Прогресивний полісилогізм-висновок попереднього силогізму стає більшим засновком наступного силогіму.

Прогресивний сорит можна отримати з прогрествного полісилогізму шляхом послідовного вилучення висновків передуючих силогізмів і більших наступних засновків.

2.Регресивний полісилогізм-висновок перелуючого силогізму стає меншим засновком наступного силогізму

Регресивний сорит можна отримати з регресивного полісилогізму шляхом послідовного вилучення висновків передуючих силогізмів і менших засновків,що випливають з них.

Сорит— це ланцюжок пов'язаних між собою суджень, у якому кожне наступне судження випливає з попереднього

Що таке ентимема?

Ентимема — це скорочений силогізм, у якому один із засновків не висловлюється через його очевидність. Припустивши, що ми добре знаємо теорему Піфагора, замість фрази, наведеної як приклад силогізму, можна вжити ентимему:

Трикутник ABC — прямокутний із прямим кутом А, отже, ВС2 = АВ2+АС2.

Ось приклад більш розгорнутої ентимеми, вжитої в літературному мовленні.

Отже, оскільки наша література стає нарешті на свій "власний шлях розвитку", остільки перед нами стоїть таке питання: на яку із світових літератур вона мусить взяти курс? (За М. Хвильовим)

Пропущений засновок можна відтворити так: кожна література, що тільки стає на свій шлях, повинна орієнтуватись на літературу більш розвинену.

Що таке епіхейрема?

Епіхерема — це розгорнутий силогізм, який використовується в красномовстві. В аргументах цього виду, як і в силогізмах, висновок випливає з двох взаємопов'язаних засновків, але вони виражені розгорнутими висловами.

(1) Благословенні ті, що з доброї волі живуть із ближніми щиро і доброчесно, (2) бо якщо добрих справ чинити не будемо, віра наша без них буде мертвою; (3) віра ж, сама будучи мертвою, не може оживити й урятувати нас (Із християнської проповіді).

У цьому реченні перша частина є висновком із судження (2) і (3).

Сорит — це ланцюжок пов'язаних між собою суджень, у якому кожне наступне судження випливає з попереднього.

Наприклад. Віруюча людина шанує Бога; той, хто шанує Бога, шанує його заповіді; одна із заповідей — милосердя до ближнього; милосердя запобігає злочинам, полегшуючи страждання і злидні; запобігання злочинам служить інтересам держави. Отже, віруюча людина служить інтересам держави (За Н. Безменовою).

Іще один із основних видів аргументу — це дилема, різновид силогізму, засновки якого є протилежними за змістом і заперечують один одного. Як приклад дилеми можна навести таке судження:

Кожна держава дбає про своє озброєння, щоб захистити мирне життя своїх громадян. Але надмірна кількість зброї лише сприяє жорстокості війн. То чи варто виготовляти знаряддя війни, щоб захистити мир?

Познавательные статьи:



Организация работы процедурного кабинета

Статус республик в составе РФ

Понятие финансов, их функции и особенности

Сущность демографической политии