Організація експортно-імпортних операцій

У чому перевага непрямого методу?

Які існують організаційні форми прямого експорту та імпорту?

Охарактеризуйте основні види посередницьких операцій?

ЛІТЕРАТУРА:

Буренин В. Организация и управление внешнеэкономическими связями. — М., 1992.

Волкова И. Справочники о фирмах капиталистических стран. - М., 1994. Герчикова И. Организация и техника внешнеэкономических операций на капита­листическом рынке. - М., 1992. Капитал. - 1995. - № 9, 10.

Материалы конференции ООН по торговле и развитию. ТД/Е/С, 3/96. - 1994. Материалы конференции ООН по торговле и развитию. ХД/118. Приложение 1. -1994.

Правда. - 1995. - 20 апр. Ekonomist. - 1995. — 4 april.

Розділ 4

Практика валютного регулювання

РОЗДІЛ 4

ПРАКТИКА

ВАЛЮТНОГО РЕГУЛЮВАННЯ

ВАЛЮТНЕ РЕГУЛЮВАННЯ -

ВНУТРІШНЯ ВЛАСТИВІСТЬ ВАЛЮТНОГО РИНКУ

Загальна характеристика валютного ринку. Сучасний валютний ринок становить собою розгалужену систему механізмів, функціонування яких покликане забезпечити купівлю і продаж на­ціональних грошових одиниць та іноземних валют з метою їх викори­стання для обслуговування міжнародних платежів.

Найсуттєвішим функціональним призначенням валютного рин­ку є забезпечення реальної свободи вибору та дій власника валюти. Тому ступінь зрілості валютного ринку визначається не тільки мас­штабами валютних операцій, але і його спроможністю повною мірою реалізовувати саме цю функцію.

'•Свобода вибору суб'єктів ринку пов'язана з їхнім прагненням отримати для себе у процесі здійснення валютних операцій певні матеріальні вигоди, виражені у відповідному доході.

Отже, валютному ринку властиві атрибути будь-якого ринку. По-перше, він завжди виступає як конкурентний ринок. Суб'єкти ринку конкурують між собою з приводу отримання найбільшого прибутку. По-друге, будь-які обмінні операції на валютному ринку містять у собі елементи валютного ризику. Валютний ризик органіч­но пов'язаний із конкуренцією, з елементами невизначеності еконо­мічної кон'юнктури, зрештою, з обов'язковою присутністю суб'єктив­ного моменту у поведінці контрагентів, які не завжди можна прогно­зувати.

Необхідність валютного регулювання. Невід'ємним атри бутом валютного ринку є присутність функціональних елементів його регулювання. Сучасний валютний ринок - це інституційно регульований ринок. Уся система міжнародних валютних організацій, союзів і угод, діючих на міждержавній і транснаціональній основі, а також система страхування від валютного ризику являють собою відповідні атрибути валютно-ринкової діяльності.

Але заходи регулювання валютного ринку реалізуються тільки у певних межах. І за своєю формою, і за своїм змістом вони не можуть і не повинні підмінювати ринкові саморегулятори. Вони лише доповнюють і відповідним чином коригують дії останніх.

Валютний ринок, побудований тільки на інституційно регульова­них структурах, перестає бути ринком по суті. У такому разі він втрачає основне - свою стимулюючу функцію, конкурентно-кон­структивну місію. Тому, розглядаючи механізм ринкових регуляторів, необхідно виходити з їх обслуговуючої, коригуючої ролі у загальному процесі саморегулювання валютного ринку. Таким чином, взаємний інтерес контрагентів, валютний доход, конструктивна конкуренція, комерційний ризик, система інституційних регуляторів - ось далеко не повний перелік основних органічно пов'язаних між собою ланок, на якому грунтується сучасна структура валютного ринку.

Суб'єкти валютного ринку.) У валютних операціях, які від­буваються на валютному ринку, беруть участь різні групи економіч­них суб'єктів, кожна з яких прагне задовольнити свій власний комерційний інтерес. Це традиційна тріада - продавці валюти, її покупці та посередники.

Інакше кажучи, суб'єктами валютного ринку є:

• фірми, організації та приватні особи, зайняті у різних сферах зов­
нішньоекономічної діяльності;

• комерційні банківські установи, які забезпечують валютне обслуго­
вування зовнішніх зв'язків;

• брокерські фірми, контори й окремі брокери, які займаються посе­
редницькою діяльністю, отримуючи за це відповідну компенсаційну
винагороду. На окремих валютних ринках ці структури проводять
більше половини валютних операцій;

• державні установи, головне місце серед яких займають валютні
банки та державні казначейства окремих країн.

Основним споживачем валютного ринку, по суті визначаючим попит на його головний товар - валютні ресурси, є світові транснаціо­нальні банки. На них припадає близько 90% всього валютного обороту. Внаслідок цього валютні курси формуються звичайно у процесі здійснення міжбанківських операцій.

Розміри валютного ринку. Статистичних даних про щорічні обсяги операцій на валютному ринку немає, проте відомо, що сучас-

Розділ 4

ний сукупний оборот валютних ринків досягає 100 трлн. доларів у рік. Така астрономічна цифра пояснюється багаторазовістю валют­них переказів як готівкою, так і на безготівковій основі.

Світові валютні центри. Сучасне технічне оснащення валют­ного ринку - його широка комп'ютеризація, насичення новітніми засобами електронного зв'язку, з одного боку, суттєво прискорює оборот валютних ресурсів і міжнародних платіжних документів, міграцію капіталу, з іншого - забезпечує органічне поєднання тери­торіальних структур і функціональних центрів світового ринку в єдину глобальну цілісну систему.

Найбільші валютні центри розташовані у країнах, де валютні обмеження зведені до мінімуму. Такими центрами є валютні ринки в Нью-Йорку, Лондоні, Парижі, Цюриху, Франкфурті, Сан-Франциско, Торонто, Токіо, Гонконзі, Сингапурі та інших містах. На цих ринках обсяги валютних операцій можуть становити 100 млрд. доларів і більше у день.

Види валюти та валютних операцій. Більшість валютних операцій здійснюється у доларах США (2/3 загального обсягу), а також у німецьких марках, англійських фунтах стерлінгів, японських ієнах, французьких і швейцарських франках. Останнім часом у валютний оборот включаються і міжнародні засоби платежу - СДР, ЕКЮ та інші колективні валюти. Однак частка їх у структурі між­народного валютного обороту поки що незначна.

Проте активи валютного ринку не зводяться тільки до грошових одиниць іноземних держав. Під валютою розуміють:

а) у вузькому значенні цього поняття - грошові знаки іноземних
держав;

б) у широкому розумінні - у дане поняття включаються також
цінні папери — платіжні документи (чеки, векселі, акредитиви, серти­
фікати та ін.), фондові цінності (акції, облігації тощо) в іноземній
валюті та інші цінності (благородні метали, дорогоцінне каміння
і т.д.).

У практиці функціонування валютного ринку використовуються дві групи валютних операцій. По-перше, це операції, що проводяться на умовах «спот» (spot). Йдеться про валютні угоди, які реалізуються на короткостроковій основі - поставка валюти здійснюється протя­гом 48 годин. Відповідно до цього визначається і валютний курс «спот» - курс на момент укладення угоди.

Практика валютного регулювання______________________________________ 71

По-друге, операції форвардного (forward) типу. Це - термінові операції, розрахунки за якими ведуться не більше як 48 годин після їх складення.

Однією з функціональних форм термінових угод є опційні опе­рації (option), згідно з якими суб'єкти ринку набувають право купити чи»продати валюту у майбутньому за курсом, зафіксованим на момент укладення відповідної угоди.

Форвардні валютні курси відрізняються від курсів «спот» на величину «знижки» чи «премії», пов'язаної з відстроченням платежів.

Познавательные статьи:



Психологические особенности спортивного соревнования

Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрации

Занятость населения и рынок труда

Социальный статус семьи и её типология