Економічно активне(еан) і економічно неактивне населення(енан) за методикою моп

↑

▷ Содержание

⇐ ПредыдущаяСтр 2 из 4Следующая ⇒

Класифікація населення; поняття категорії „ЕАН”, його структура (розкрити зміст кожної складової); склад ЕНАН.

Економічне активне населення – це частина обох статей, яка протягом певного періоду забезпечує пропозицію своєї робочої сили для виробництва товарів і надання послуг.

ЕАН складається з зайнятих економічною діяльністю та безробітних.

Зайняті економічною діяльністю – це особи у віці 15-70 років, які виконують роботи за винагороду, за наймом на умовах повного або неповного робочого часу. Це особи які працювали не менше 4 години незалежно від того, була це постійна, тимчасова, сезонна робота.

Безробітні – це особи 15-70 років, які: не мають роботи(прибуткового заняття), шукаються роботу або намагаються організувати власну справу, готові приступити до роботи протягом наступних 2 тижнів.

Економічно неактивне населення – це особи у віці 15-70 років, які не можуть бути класифіковані як зайняті або безробітні:

- учні, студенти, курсанти денної форми навчання;

- особи, що одержують пенсії за віком або на пільгових умовах;

- особи, що одержують пенсії за інвалідністю;

- особи, які зайняті в домашньому господарстві вихованням дітей та доглядом за хворими.

- особи, які зневірилися знайти роботи, припинили її пошуки

Характеристика соціально-трудових відносин (СТВ)

Поняття категорії «Соціально-трудові відносини»; класифікація видів СТВ (надати характеристику; рівні СТВ)

Соціально-трудові відносини – це об’єктино існуюча взаємозалежність і взаємодія суб’єктів цих відносин у процесі праці, які націлені на регулювання якості трудового життя.

Типи СТВ:

1) принцип солідарності (ідеальний тип СТВ) – спільна відповідальність людей, яка ґрунтується на особистій відповідальності та згоді, однодумності та спільності інтересів.

2) Державний патерналізм – головну роль у вирішенні СТВ має держава. Працівник із суб’єкта відносин перетворюється на об’єкт.

3) Субсидіарність – полягає у збережені прагнення людини до самостійності та самореалізації і покликана запобігти перенесенню відповідальності на інших суб’єктів СТВ.

4) Соціальне партнерство – на засадах соціального миру забезпечується узгодження найважливіших соціально-трудових інтересів роботодавців та найманих працівників.

5) Конфлікт – випадок загострення протиріч у трудових відносинах.

6) Дискримінація – це обмеження прав суб’єктів СТВ, яке перешкоджає їм доступ до рівних можливостей на ринку праці.

Рівні:

1) індивідуальний -суб’єктами можуть бути: працівник – працівник, роботодавець – роботодавець, працівник- роботодавець;

2) груповий – відносини між різними об’єднаннями роботодавців; між різними об’єднаннями профспілок; між об’єднаннями роботодавців та об’єднаннями профспілок.

3) Змішаний рівень: працівник – держава; роботодавець – держава; між державами тощо.

Також існує рівень держава, регіону, галузі, підприємства.

Характеристика суб'єктів та рівнів в структурі системи СТВ

Выделяют стороны и субъекты СТО. Сторона СТО - это носитель первичного права в СТО: наемный работник, собственник (работодатель), государство, органы местного самоуправления.

Субъект СТО - это юридическое или физическое лицо, которое владеет первичными или делегированными от первичных носителей прав полномочиями в СТО: наемный работник, объединение наемных работников или его орган: работодатель, объединение работодателей или его орган: органы исполнительной власти, местного самоуправления.

Наемный работник - это гражданин, который заключил трудовой договор (контракт) с работодателем на выполнение определенной работы соответственно своим профессиональным знаниям, квалификации, способностям.

Профсоюз образуется для защиты экономических интересов наемных работников или лиц свободных профессий в определенной сфере занятости. Важнейшими направлениями действия профсоюзов являются: обеспечение занятости, надлежащих условий труда, оплата труда.

Работодатель - соответственно международной классификации занятости -это человек, который работает самостоятельно и постоянно нанимает для работы одного или многих лиц. Работодатель обычно является собственником средств производства.

Уровень, на котором рассматриваются СТО является производным от особенностей субъектов СТО и определяется свойствами социально-экономического пространства, в котором функционируют субъекты СТО.

Выделяют такие уровни:

1). Индивидуальный, где субъектами могут быть: работник - работник; работодатель - работодатель, работник—работодатель.

2). Групповой, где выделяют отношения между: разными объединениями работодателей; между разными объединениями профсоюзов; между объединениями работодателей и объединениями профсоюзов.

3) Смешанный уровень: работник - государство; работодатель - государство; между государствами и т.п.

Кроме этих уровней СТО могут рассматриваться на уровне страны, региона, области, предприятия.

Для любого уровня взаимоотношений характерные свои предметы СТО.

Под предметом СТО понимают социально-экономические процессы и явления, которые возникают в социально-трудовой сфере. Предметы СТО определяются целями, на достижение которых направляют свою деятельность люди на разных стадиях своего жизненного цикла. Различают 3 осн. этапа ЖЦ человека: от рождения до окончания учёбы, период трудовой и семейной жизни, период старости. На 1 этапе ЖЦ как предмет может выступать: проф. образование, трудовое самоопределение и др. На 2 этапе: принятие на работу и увольнение, проф. рост и продвижение, условия и оплата труда, трудовое вознаграждение, льготы и компенсации. На 3 этапе: система пенсионного обеспечения.

Соціально-трудові відносини (СТВ)

СТО - эта объективно существующие взаимозависимость и взаимодействие субъектов этих отношений в процессе труда, нацеленные на регулирование качества трудовой жизни.

Под предметом СТО понимают социально-экономические процессы и явления, которые возникают в социально-трудовой сфере. Предметы СТО определяются целями, на достижение которых направляют свою деятельность люди на разных стадиях своего жизненного цикла. Различают 3 осн. этапа ЖЦ человека: от рождения до окончания учёбы, период трудовой и семейной жизни, период старости.

Важную роль в развитии СТО исполняют принципы равенства или неравенства прав и возможностей субъектов СТО.

Принцип солидарности (идеальный тип СТО) – предусматривает общую ответственность людей, которая основывается на личной ответственности и согласии, общности интересов.

Государсвенный патернализм, где основная роль принадлежит гос-ву, присутствует жёсткая регламентация действий со стороны гос-ва.

Субсидиарность – сохранение стремления человека к самостоятельности и самореализации и не позволяет перенести ответственность на другие субъекты СТО.

Социальное партнерство – на основе соц. мира обеспечивается согласие интересов работодателей и наемных рабочих.

Конфликт – обострение противоречий в труд. отношениях.

Дискриминация – ограничение прав субъектов СТО, которое ограничивает им доступ к равным возможностям на рынке труда.

Формирование и развитие СТО происходит под влиянием факторов: особенности социальной политики; глобализация экономики; развитие общественного труда и производства.

Социальная политика - это система государственных мероприятий, которая направленная на смягчение неравенства в доходах, на ослабление дифференциации доходов и имущественного неравенства, смягчение противоречий между участниками рыночной экономики и предупреждения социальных конфликтов на экономической основе.

Следующий фактор развития СТО - это глобализация экономики.

Глобализация экономики представляет собой процесс формирования системы международного разделения труда, мировой инфраструктуры, мировой валютной системы, международной миграции рабочей силы в условиях бурного развития мировой торговли и иностранных инвестиций, быстрых технологических изменений.

Познавательные статьи:



Алгоритмические операторы Matlab

Конструирование и порядок расчёта дорожной одежды

Исследования учёных: почему помогают молитвы?

Почему терпят неудачу многие предприниматели?