Перелік посилань. Перелік посилань – елемент бібліографічного апарату, що містить бібліографічні описи використаних джерел і розміщується після висновків.

↑

▷ Содержание

⇐ ПредыдущаяСтр 4 из 4

Бібліографічний опис складають безпосередньо за друкованим твором або виписують з каталогів і бібліографічних покажчиків повністю, без пропусків будь-яких елементів, скорочення назв.

Перелік посилань слід розміщувати у порядку їх появи у тексті або за алфавітом (починаючи з нормативно-правової бази).

Основна вимога до укладання переліку посилань – однотипне оформлення й дотримання чинного міждержавного стандарту ДСТУ7.1:2006 «Система стандартів з інформації, бібліотечної та видавничої справи. Бібліографічний запис, бібліографічний опис. Загальні вимоги та правила складання».

Порядкові номери описів першоджерел у переліку є номерами посилань на джерела в основному тексті роботи.

Усі джерела в переліку посилань подаються мовою оригіналу.

Бібліографічні описи. Об’єктом бібліографічного опису є книга, брошура, однотомне чи багатотомне видання, а також окремий том (випуск) багатотомного чи серійного видання, нормативно-технічний чи технічний документ (стандарт, технічні умови, техніко-економічні нормативи і норми, патентні документи, промислові каталоги, прейскуранти на матеріали, обладнання та вироби), депонована наукова робота, неопублікований документ (звіт про науково-дослідну роботу, неопублікований переклад, дисертація тощо).

За правилами стандарту для розрізнення граматичної і приписаної пунктуації (тобто розділових знаків між зонами бібліографічного опису та їх елементами) застосовують проміжок в один друкований знак до і після приписаного знака. Виняток становлять:крапка і кома–проміжки ставлять тільки після них,а також квадратні і круглі дужки, які виділяються проміжкам лише ззовні.

Перші слова відомостей, що відносяться до зони назви та відомостей про відповідальність, записуються з малої літери, якщо вони не є власними назвами, першими словами назви чи цитатами. Винятком є загальне позначення матеріалу та будь-які назви у всіх зонах опису.

З великої літери розпочинається кожна зона опису, яка виділяється крапкою й тире. Перед елементами всередині зони зазначається відповідний їм приписаний знак. У разі повторення окремих елементів він також повторюється, за винятком знака «навскісна лінія», який застосовується в аналітичному описі. В кінці бібліографічного опису ставиться крапка.

Згідно ДСТУ ГОСТ 7.1:2006 наступні елементи бібліографічного опису є обов’язковими:

– перші відомості про відповідальність в усіх зонах (зоні назви та відомостей про відповідальність, зоні видання,серії);

– додаткові відомості про видання;

– ім’я видавця, розповсюджувача тощо;

– основна назва серії та підсерії;

– окремі примітки в описі певних видів документів (в опис і електронних ресурсів–примітки про джерело основної назви).

Джерелом інформації для складання бібліографічного опису є документ в цілому. Головним джерелом інформації є елемент документа,який уміщує основні вихідні відомості – титульний аркуш, титульний екран, етикетка, наклейка тощо.

За міжнародною практикою бібліографічних записів, у заголовках творів одного, двох і трьох авторів зазначається ім’я першої особи без слів «та ін.». Причому, воно обов’язково повторюється у зоні відповідальності за видання у точності до форми запису на титульному аркуші. Бібліографічний опис повинен відображати повну інформацію про авторів і вказувати на ступінь їхньої відповідальності за документ.

Схема бібліографічного опису книги одного автора

Схема бібліографічного опису матеріалів конференцій, з’їздів

(книги без автора (з укладачами та(або) редакторами)

Схема бібліографічного опису словників

(книги з автором або без автора (з укладачами та(або) редакторами)

Познавательные статьи:



Организация работы процедурного кабинета

Статус республик в составе РФ

Понятие финансов, их функции и особенности

Сущность демографической политии