Поняття та ознаки соціальної держави

↑

▷ Содержание

⇐ ПредыдущаяСтр 3 из 6Следующая ⇒

▷ Похожие статьи

Держава — це єдина політична організація, яка поширює свою владу на всю територію й населення країни, маючи для цього у своєму розпорядженні спеціальний апарат управління, видає загальнообов'язкові розпорядження і володіє суверенітетом.

Термін «соціальна держава» був запропонований у 1929році, німецьким правознавцем X. Хеллером. Вперше дане поняття було закріплено в Конституції ФРН (Стаття 20 Конституції ФРН 1949 p. говорить про те, що ФРН є демократичною і соціальною федеративною державою), згодом в конституціях більшості країн Європи (таких як, Австрія, Греція, Італія, Швеція, Швейцарія, Іспанія, Франція).

Соціальною називають державу, яка прагне до забезпеч. кожному громадянину гідних умов існування,соц.захищенності,співучасті управлінні вир-вом, а в ідеалі - приблизно однакових життєвих шансів, можливостей самореалізації особисті.

Соціальна держава є втіленням людського виміру політики. Під поняттям»соціальна держава», як зазначає Ф. Хаєк, часто розуміють усе що пов’язано із зменшенням або усуненням розбіжностей у прибутках між різними групами населення.

Формування соц. правової держави-складний, тривалий процес.

Ознаки:

1)соціальна держава є закономірним продуктом еволюції громадянського суспільства в напрямку соціальної демократії

2)вона визнається якісною хар-кою правової держави

3)має конституційні гарантії забезпечення і захисту соціальних прав людини

4)розвинуте соціальне законодавство

5)служить забезпеченню громадянського миру і злагоди в сус-ві

6)забезпечує процес трансформування ринкової економіки на соціальну ринкову, служіння власності інтересам і власника, і сус-ва.

Особливістю соціальної держави є те, що основною соціальною цінністю є людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканність і безпека. Права і свободи людини їх гарантії визначають зміст і спрямованість, доцільність існування такої держави, а соціальні права і свободи визначаються як пріоритетні серед інших прав (наприклад, особисті, політичні, екологічні, культурно – виховні).

Соціальна держава передбачає:

Ø необхідний для людини прожитковий мінімум

Ø соціальну рівність

Ø соціальне забезпечення

Ø підвищення загального добробуту

Характерними рисами соціальної держави є:

à – законність вл ади в державі, тобто її легітимність;

à – рівноправність усіх перед законом, недопустимість узурпації влади, яких-небудь привілеїв та обмежень за різними ознаками (не слід плутати із пільгами громадянам, які потребують соціального захисту: пенсіонери, інваліди і т.д.);

à – гарантування соціальної та правової захищеності особи з боку держави (наприклад, соціальні гарантії громадянам з боку держави, встановлення щорічної мінімальної заробітної плати, прожиткового мінімуму для кожного громадянина, мінімальної відпустки);

à – наявність політичного плюралізму, різноманітність політичних ідей та політичних партій, неможливість визначення певної політичної партії як загальнообов’язкової для всіх громадян;

à – вільна преса, незалежні засоби масової інформації;

à – з абезпечення належних умов для участі громадян в політичному житті суспільства і держави; наявність вільних та конструктивних опозиційних рухів.

Отже, соціальна держава – це держава, яка має на меті забезпечити виконання ефективної політики у сфері соціальних прав та свобод людини, гідного рівня її життя.

Держава: класифікація держав за формою режиму.

Держава — це єдина політична організація, яка поширює свою владу на всю територію й населення країни, маючи для цього у своєму розпорядженні спеціальний апарат управління, видає загальнообов'язкові розпорядження і володіє суверенітетом.

Державний режим – це сукупність характерних для певного типу держави політичних відносин,засобів і методів реалізації влади, наявних стосунків між державною владою і суспільством, певних форм ідеології, соціальних і класових взаємовідносин, стану політичної культури суспільства.

Демократичний режим — це режим, за якого державна (політична) влада здійснюється з дотриманням основних прав людини, із забезпеченням легальних можливостей вільного волевиявлення і врахування інтересів усіх груп населення через демократичні інститути (вибори, референдуми, засоби масової інформації), діяльність різноманітних партій і громадських організацій, які представляють ці інтереси і впливають на вироблення та здійснення політики держави.

Він характеризується такими рисами:

Ø дотримується демократична конституція;

Ø реалізується принцип "поділу влад";

Ø державна влада здійснюється на основі вільної та рівної участі громадян та їх об'єднань в управлінні державою;

Ø забезпечується плюралізм у політичній, економічній, ідеологічній та духовній сферах життєдіяльності людини;

Ø гарантується здійснення прав і свобод громадян відповідно до міжнародних стандартів прав людини;

Ø реалізується демократизм правосуддя, домінують методи переконання перед методами примусу;

Ø забезпечується вільне існування всіх форм власності.

Такий режим характерний для правової держави.

Розрізняють такі види демократичних режимів: демократично-консервативний, демократично-радикальний та демократично-ліберальний.

Антидемократичний режим — це режим, коли державна влада здійснюється шляхом обмеження або порушення основних прав людини, коли заборонена легальна діяльність опозиційних політичних партій і громадських об'єднань.

Такий режим може бути авторитарним і тоталітарним.

Тоталітарний режим — крайня форма антидемократичного режиму, такий спосіб організації державної влади, при якому здійснюється повний (тотальний) контроль державою над всіма сферами життя суспільства та особистості.

Він характеризується:

Ø повним пануванням держави над особистістю та суспільством;

Ø одержавленням усіх легальних об'єднань та організацій;

Ø необмеженими законом повноваженнями органів влади;

Ø забороною демократичних організацій;

Ø фактичною ліквідацією формально проголошених конституційних прав і свобод людини і громадянина;

Ø загальним контролем над діяльністю громадян та їх об'єднань;

Ø політичною цензурою;

Ø відсутністю гласності;

Ø тотальною нетерпимістю до всіх, хто мислить інакше, ніж диктує правляча партія та її ідеологія;

Ø репресіями стосовно опозиції;

Ø мілітаризацією суспільного життя;

Ø прагненням до зовнішньої експансії.

Різновидами тоталітарного режиму виступають расистський, фашистський, військово-диктаторський режими.

Авторитарний режим — це стан політичного життя, коли влада зосереджується в руках однієї особи або правлячої верхівки. Цей режим не має таких реакційних проявів, як тоталітарний, і характеризується:

ð необмеженою владою однієї особи або групи осіб, не підконтрольних народові;

ð наявністю центра управління, який діє на свій розсуд, у тому числі з порушенням норм закону;

ð використанням насильства та позасудових методів примусу;

ð опорою на поліцейський та військовий апарат;

ð дією принципу пріоритету держави над особистістю, відсутністю гарантій здійснення конституційно проголошених прав і свобод особи, особливо у взаємовідносинах із владою.

Авторитарні режими мають такі різновиди: революційний та стабілізаційний.

Анархія – відсутність політичного режиму, безвладдя.Такий стан можливий, як правило, протягом нетривалого часу, при занепаді держави і катастрофічному зниженні ролі державної влади чи протистоянні політичних сил, що претендують на її здійснення, такий стан характерний для періоду великих потрясінь (революції, громадських воєн, окупації).

Познавательные статьи:



Психологические особенности спортивного соревнования

Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрации

Занятость населения и рынок труда

Социальный статус семьи и её типология