Залежно від обстановки і завдань наступ ведеться

↑

▷ Содержание

⇐ ПредыдущаяСтр 4 из 11Следующая ⇒

ü на противника, який обороняється,

ü наступає,

ü або відходить.

Наступ на противника, що обороняється, здійснюється:

ü з положення безпосереднього зіткнення з ним,

ü або з ходу.

Наступ на противника, що наступає, ведеться шляхом зустрічного бою.

Наступ на противника, що відходить, ведеться шляхом його переслідування.

Наступ на противника, що обороняється, з положення безпосереднього зіткнення з ним взвод здійснює:

ü з вихідної позиції роти, яка була зайнята в ході перегрупування з положення оборони,

ü або зі зміною підрозділів, що обороняються.

Суть цього способу наступу полягає у тому, що підрозділи завчасно й потай займають вихідне положення і після потужної вогневої підготовки та ударів авіації переходять в атаку.

За такого способу переходу у наступ надається можливість краще вивчити оборону противника і місцевість, детально організувати наступ в усіх ланках, надійно придушити оборону вогнем усіх засобів, а також досягти одночасного й організованого переходу танків і піхоти в атаку.

Разом з тим цей спосіб має і свої негативні сторони: зосередження великої кількості сил і засобів на вузькій ділянці фронту у безпосередній близькості від противника є небезпечним, особливо у випадку застосування ним засобів масового ураження, потребує виконання великого обсягу інженерних робіт, ускладнює збереження у таємниці підготовку наступу, а отже, і досягнення раптовості атаки.

Наступ на противника, що обороняється, з ходу може здійснюватися:

ü з вихідного району,

ü району зосередження,

ü місць постійної дислокації, навчальних центрів, районів навчань,

ü і у ході розвинення бойових дій у глибині наступу.

Сутність цього способу наступу полягає у тому, що підрозділи під прикриттям ударів авіації й вогню артилерії, висуваючись із глибини, послідовно розгортаються з похідного у передбойовий і бойовий порядок і безупинно переходять в атаку.

Переваги наступу з ходу полягають у тому, що він найбільшою мірою забезпечує скритність підготовки та раптовість дій, максимальний захист підрозділів від зброї масового ураження, виграш часу за рахунок скорочення обсягу інженерних робіт і проведення перегрупування, яке необхідне під час наступу з безпосереднього зіткнення з противником.

24. Райони і рубежі, що призначаються підрозділам під час переходу в наступ на противника, що обороняється, з ходу (показати схемою).

Наступ з ходу взвод, як правило, здійснює у складі роти з висуванням із вихідного району, у якому здійснюється підготовка до наступу. Цей район як правило вибирається в стороні від напрямку майбутнього наступу на такому віддаленні від переднього краю оборони противника, яка б виключала дію його далекобійної артилерії по підрозділам, що знаходяться в цих районах, і ведення активної радіолокаційної розвідки наземними засобами. Як правило віддалення вихідного району складає 20-40 км. У вихідному районі взвод розташовується приховано, у постійній готовності до відбиття можливого нападу противника, для чого обладнуються фортифікаційні споруди.

Для забезпечення своєчасного та організованого висування, розгортання і одночасного переходу в атаку підрозділам призначаються:

- маршрути висування,

- вихідний район,

- вихідний пункт (рубіж),

- пункти (рубежі) розгортання у ба­тальйонні, ротні, взводні колони,

- рубіж переходу в атаку, а під час атаки у пішому порядку для механізованих підрозділів, крім того, і рубіж спішування.

Для механізованих підрозділів на автомобілях можуть призначатися:

- місця посадки десантом на танки.

- рубіж безпечного віддалення,

Маршрут висування звичайно вказується від вихідного пункту (рубежу) до пункту (рубежу) розгортання у відповідні колони, після чого підрозділи прямують колонними шляхами.

Вихідний пункт (рубіж) призначається для своєчасного початку висування підрозділів з вихідного району. Віддаль вихідного пункту (рубежу) від вихідного району може досягати 5-10 км, що забезпечує витягування колони батальйону із засобами посилення й початок руху із заданою швидкістю.

Рубіж розгортання у ротні колони призначається для початку розгортання колони батальйону у ротні колони й висування їх на свої напрямки атаки, має бути поза досяжністю вогню ПТКР, гармат і танків противника, що ведуть стрільбу прямою наводкою, і може призначатися за 4- 6 км від переднього краю оборони.

Рубіж розгортання у взводні колони призначається по можливості за складками місцевості за 2-3 км від переднього краю оборони противника та повинен виключати ураження колон вогнем протитанкових засобів ближньої дії, гармат БМП та іншої зброї піхоти.

Залежно від обстановки і характеру місцевості віддаленість цих рубежів може бути різною. Наприклад, у випадку наступу у важкодоступних районах - меншою, а на відкритій рівнинній місцевості - більшою.

Рубіж переходу в атаку вибирається так, щоб висування до нього підрозділів здійснювалося потай, а віддаленість його забезпечувала ведення дійсного вогню з основних видів зброї й дозволяла підрозділам безупинно, на максимальній швидкості досягти переднього краю оборони противника у призначений час (“Ч”). Оскільки танкові й механізовані підрозділи з переходом в атаку повинні взаємно підтримувати один одного вогнем, віддаленість цього рубежу від переднього краю оборони противника не може бути більшою, ніж дальність дійсного вогню кулеметів та автоматів.

Рубіж переходу в атаку може призначатися на віддалі до 600 м від переднього краю оборони противника, а іноді й більше.

У тому випадку, коли перед механізованим взводом танки не діють, взвод атакує противника слідом за розривами снарядів своєї артилерії. Безпечне віддалення від розривів снарядів своєї артилерії складає: для танка – 200 м; для БМП – 300 м; для особового складу, який атакує противника в пішому порядку, - 400 м..

Рубіж спішування призначається якомога ближче до переднього краю оборони противника, звичайно у місцях, укритих від вогню його кулеметів і протитанкових засобів ближнього бою. Рубіж спішування має забезпечувати безпеку від розривів своїх снарядів (гранат), досягнення високої швидкості атаки і найменше напруження сил особового складу механізованих підрозділів.

Виходячи з цих вимог, рубіж спішування може збігатися з рубежем переходу в атаку. Від переднього краю оборони противника механізовані підрозділи залежно від обстановки іноді можуть переходити в атаку на бойових машинах піхоти (бронетранспортерах), а потім спішуватися на рубежі, призначеному ближче до противника, ніж рубіж переходу в атаку.

Познавательные статьи:



Техника прыжка в длину с разбега

Тактические действия в защите

История Олимпийских игр

История развития права интеллектуальной собственности