Види власності та типи підприємств

↑

▷ Содержание

⇐ ПредыдущаяСтр 2 из 5Следующая ⇒

Власність – володіння, користування, розпорядження

Види: приватна, індивідуальна, сімейна, колективна, державна, комунальна (муніципальна), змішана.

Індивід. вл. концентрує такі ознаки, як управління, праця, розпорядження майном і доходом, в одному суб’єкті.

Приватна вл. Вона відрізняється від інд.вл. тим, що розпоряджаються майном і доходом одні, а трудяться інші.

Сімейна вл. — власність, що належить на загальних підставах членам сім'ї і є одним із різновидів приватної трудової власності.

Колективна вл. – привласнення об'єктів власності (засобів виробництва, цінних паперів, патентів, ліцензій тощо) колективом фізичних або юридичних осіб.

Державна вл. — привласнення державою (як суб’єктом власності) засобів виробництва, робочої сили, частки національного доходу та інших об’єктів власності.

Муніципальна вл. -. це також, як і держ., різновид публічної власн.. Верховний розпорядник майном – органи місц. влади. Управління такими підприємствами здійснюють або муніцип. органи, або призначені керівники.

Поняття З мішаних видів вл. означає, що всередині різних форм можуть формуватися інші.

Типи підприємств:

Підприємство - це організаційно відокремлена і економічно самостійна ланка виробничої сфери народного господарства, що спеціалізується на виготовленні продукції, виконанні робіт і наданні послуг.
Всі підприємства можна поділити на чотири умовні типи: «технологічні», «кон'юнктурні», «маркетингові» та «підприємства технологічної атаки».
Підпр. «технолог.» типу функціонують на основі базових технологічних процесів, заміна яких веде до зміни профілю підприємства і по суті до організації нового підприємства. До технологічного типу відносять підприємства металургійного профілю, більшість підприємств хімічної промисловості та ін.
Для підпр. «кон'юнкт.» типу характерні реактивна взаємодія з ринком, відсутність стабільної технології і виробництва продукції, що не потребує тривалого освоєння. До таких належать підприємства торгівлі, посередницькі організації, деякі машинобудівні складальні фірми.
Підпр. «маркет.» типу орієнтуються на поточні потреби ринку, водночас намагаються заздалегідь підготувати технологію до майбутніх потреб ринку, вони активно впливають на майбутній ринковий попит.

Підпр. «технол.атаки» спроможні не лише еволюційно змінити технологію виробництва внаслідок впливу науково-технічного прогресу, а й самостійно або раніше за інших здійснити стрибкоподібні зміни технології.

Ця класифікація не є досконалою: одному підприємству можуть бути притаманні характерні риси кількох типів. Проте кожне підприємство визначає основні стимули своєї діяльності в напрямку того чи іншого типу стратегічної поведінки і залежно від цього створює свою виробничу, організаційну та управлінську структури.

Типологія підприємств залежить від обраного критерію. Якщо їм є функціональна ознака, то виділяють промисл. підпр., трансп., аграрні, фін., торгов. та сфери послуг. Якщо в основі типології лежить форма вл., то розрізняють парні, колективні, державні та муніципальні підприємства. Визначальною є їх типологія за розміром (малі, середні і великі підпр.).

Виникнення і суть товарного виробництва

Това́рне виробни́цтво — виробництво, в якому продукти праці призначаються не для власного споживання, а для обміну

Тов. виробн. виникло в період розкладу первіснообщинного ладу. Воно мало значне розповсюдження в рабовласн. сусп. і за феодалізму, а за капіталізму набуло всезагального характеру. Тов. вир., яке виникло на базі натур. форми виробництва, існує вже близько 7000 років.

Необхідною умовою виникнення тов.вир. і обміну є суспільний поділ праці. В міру розвитку продукт. сил за натуральної форми виробн. праця стає вже більш спеціалізованою. Складається система суспільного поділу праці-одні племена займаються переважно землеробством, а інші — тваринництвом. З виокремленням тваринницьких племен відбувся 1й великий суспільний поділ праці.

Внаслідок появи надлишків продукту в спеціалізованих племенах виникає обмін продуктами між племенами і общинами. Займаючись в виробництвом продуктів тваринництва (м’яса, молока, шкір), пастушеські племена потребували продуктів землеробства (зерна, плодів, борошна), землероби, навпаки, — продуктів тваринництва. Таким чином, на стадії першого великого поділу праці виникає обмін надлишками вироблених продуктів між племенами і общинами.

У міру зростання виробництва поряд із землеробством і тваринництвом розвивалися й інші види виробничої діяльності людей. Розвивалось ремісниче виробництво — ковальське, гончарне, ткацьке та ін.

З відокремленням ремесла від сільськ. госп. настав 2й великий сусп. поділ праці. Це була перша в історії форма промисл., яка відокремилася від натуральної. Крім продуктів землеробства і тваринництва, все частіше поступали в обмін вироби ремісників: кам’яні і металеві сокири, серпи і коси, луки, мечі, посуд, тканини, шкіри, одяг. Відокремлення ремесла сприяло виникненню виробництва продуктів спеціально для обміну.

Продукт, що виробляється не для особистого споживання, а для обміну, називається товаром. Виробництво товарів мало місце ще до другого великого суспільного поділу праці, але після виокремлення ремесла в самостійну сферу діяльності, воно стає більш регулярним, стійким. Спочатку товар безпосередньо обмінювався на інший товар, тобто за формулою Т—Т. З часом з’явилися гроші. З появою грошей обмін розпадається на два акти: продаж товару на гроші (Т—Г) і купівля інших товарів на гроші (Г—Т). З розгортанням відносин купівлі-продажу товарів у сфері обміну сформувався ринок.

Виникнення суть та функції грошей

Гроші — особливий товар, який є загальним еквівалентом при обміні товарів, формою їх вартості.

Виникнення: у XV—XVI ст. з'явилася "металічна"теорія грошей (автори Ман, Норе та ін.), згідно з якою грошима є лише золото і срібло.
У XVII— XVIII ст. набула поширення номіналістична теорія грошей (автори Локк, Берклі та ін.), згідно з якою долар, фунт стерлінгів тощо є лише умовними рахунковими одиницями, результатом угоди, свідомої домовленості між людьми.
Існували також теорії, в яких гроші розглядали як інструмент виміру цін товарів, що впроваджується державою, і стверджували, що між товарами і грішми немає різниці,

Унаслідок 2го великого сусп. поділу праці продукти стали виготовляти спеціально для обміну, тобто вони ставали товарами.

Отже, причиною появи грошей був суспільний поділ праці (насамперед його перша та друга форми) і необхідність регулярного обміну між товаровиробниками, які спеціально виготовляють продукти для обміну.

Гроші виникли в період розкладання первіснообщинного ладу, завершивши процес тривалого розвитку форм вартості товару. Грошима стає будь-який найбільш важливий предмет

споживання.

Функції:

- Міра вартості — це функція, в якій гроші забезпечують вираження і вимірювання вартості товарів, надаючи їй форму ціни. Для забезпечення виконання грошима функції міри вартості держава у законодавчому порядку впроваджує масштаб цін, та встановлює певну грошову одиницю розрахунків — національну валюту.

-Засіб обігу — це функція, в якій гроші є посередником в обміні товарів і забезпечують їх обіг.

-Засіб нагромадження — це функція, що пов'язана із здатністю грошей бути засобом збереження вартості, представником абстрактної форми багатства. Сутність цієї функції полягає в тому, що гроші виходять зі сфери обігу і перетворюються на скарб.

-Засіб платежу — це функція, в якій гроші обслуговують погашення різноманітних боргових зобов'язань між суб'єктами економічних відносин, що виникають у процесі розширеного відтворення.

-Світові гроші — це функція, в якій гроші обслуговують рух вартості в міжнародному економічному обороті і забезпечують реалізацію взаємовідносин між країнами.

Познавательные статьи:



Техника прыжка в длину с разбега

Тактические действия в защите

История Олимпийских игр

История развития права интеллектуальной собственности