Класифікація аграрних правовідносин

↑

▷ Содержание

⇐ ПредыдущаяСтр 5 из 12Следующая ⇒

Можна розділити за 2 критеріями

1. Які виступають матеріальною основою аграрного права:

- Земельно-аграрні правовідносини – виникають, здійснюються та припиняються щодо земельних ділянок сг призначення, які використовуються для виробництва продукції сг. Відрізняються від загальної групи земельних правовідносин за наступними критеріаями: земля в сг є просторовим базисом формування і функціонування продуктивних сил, земля в сг є знаряддям праці, земля в сг є предметом праці. Знаряддя праці – те, за допомогою чого людина здійснює певний виробничий процес. Предмет праці – те, на що спрямована діяльність людини. Аграрно-майнові відносини – опосередковує процес виробництва сг продукції, створюючи його матеріальну основу. Особливістю майна, що використовується як засіб виробництва в сг, є його вузьке цільове призначення, яке може використовуватись в переважній більшості випадків лише для виробництва сг продукції.

- Аграрні-трудові правовідносини мають своїм об’єктом сг працю, спрямовану на виробництво продукції сг. Ч.2 ст 3 КЗПП особливість праці членів кооперативів, їх об’єднань, колективних сг підприємств, фермерських господарств, працівників підприємств з іноземними інвестиціями визначаються законодавством та статутамі зазначених підприємств. Особливість аграрних трудових правовідносин поялгає у специфічному поєднанні трудових ресурсів з засобами праці, трудові відносини в сг як правило розпочинаються з дитинства, як приклад наслідування поведінки батьків та сусідів. Особливістю є сезонність, яка обумовлює виробництво того чі іншого виду сг продукції.

- Відносини соціального розвитку села. До соціальної сфери села належить житлово-комунальне господарство, включаючи благоустрій сільських територій, об’єктів побутового обслуговування, об’єктів охорони здоров’я, фізичної культури, народної освіти і мистецтва. ЗУ Про пріоритетність соціального розвитку села та промислового комплексу в народному господарстві від 17 жовтня 1990 року. ПКМ № 423. ПКМ 15 вересня 2007 № 1158

- Аграрно-членські відносини складаються в сг підприємства (сг виробничих і обслуговуючих кооперативах, фермерських господарства, інших господарських товариствах) і у особистих селянських господарствах. Передбачають обов’язкову майнову участь у діяльності підприємства і як правило трудову участь.

- Аграрно-організаційно-управлінські відносини забезпечують оптимізацію процесу сг виробництва за рахунок визначення та усунення неефективних дій у процесі здійснення сг діяльності.

2. Внутрішні і зовнішні, які відрізняються спрямованістю правого впливу всередину або назовні. Зовнішні - забезпечують функціонування сг товаровиробника у навколишньому ринковому середовищі, тому обов’язковим суб’єктом завджи є сг товаровиробник. Внутрішні виникають всередині сг підприємства під час його заснування, здійснення виробничо-господарської діяльності та фінансової діяльності. Суб’єктами цих правовідносин завжди виступають члени або учасники сг підприємст, трудовий колектив та працівники.

Особливості аграрних реформаційних правовідносин в Україні

УПУ «Про заходи щодо реформування аграрних відносин»

УПУ «Про заходи щодо державної підтримки с/г виробництва»

УПУ «Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки».

В основі аграрної політики лежить аграрна реформа

Реформування:

Особливості аграрних договірних правовідносин

Договір є головною правовою формою регулювання зовнішніх і внутрішніх підприємницьких, зокрема виробничо-господарських, відносин аграрних підприємців як виробників товарної маси продуктів харчування і сировини рослинного і тваринного походження. Він використовується суб'єктами агробізнесу в разі потреби врегулювання їхніх відносин з іншими легальними суб'єктами підприємництва.

Законами "Про господарські товариства" (ст. 1), "Про фермерське господарство", "Про колективне сільськогосподарське підприємство" (ст. 14) визначено, що будь-які приватні, колективні, державні, спільні та інші аграрні товаровиробники як підприємці мають гарантоване державою право вступати в договірні відносини з будь-якими державними, кооперативними, приватними і громадськими підприємствами та з окремими громадянами, а також самостійно обирати партнерів, у тому числі й іноземних, для укладання і виконання договорів.

Ст.. 67 ГК: відносини с\г підприємств з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах госп. діяльності здійснюється на основі договорів.

Статівка виділяє:

1)договори про спільну діяльність:

- з виробництва певної продукції рослинництва чи тваринництва

- з виробництва, дорощування та відгодівлі молодняку худоби та птиці

- на виробництво та переробку кормів для тваринництва

2) договори, спрямовані на реалізацію с/г продукції (купівля-продаж, поставка, контрактація)

3) договори про надання дорадчих послуг:

- про агрохімічне обслуговування с/г п-в;

- про ремонт техніки та її технічне обслуговування;

- про надання наукових послуг аграрним п-вам

!!!! Поза цією системою договорів лишається велика група договорів, застосування яких має поширюватися із впровадженням новітніх технологій у сільському господарстві. Такими є договори про використання науково-технічної продукції у сільському господарстві, наприклад, договори на передачу (відчуження) прав на сорт, договори на передачу (відчуження) майнового права на сорт і передачу права на використання сорту; договори про виконання науково-дослідних, дослідно-конструкторських та технологічних робіт у сфері сільського господарства тощо. Ознаки аграрно – прав договору:

Ø Юрид. форма організації вироб. Процесу.

Ø Права і обов’язки сторін у договорі визначається специфікою аграр. Виробництва

Ø Прав. Форма реаліз взаємних інтересів сторін

Соціальні відносини в с/г та особлив. Їх прав рег.

Соціальні відносини:

Ø забезпечення економічних і соціальних інтересів сільського населення,

Ø комплексного розвитку сільських територій,

Ø збереження сільської поселенської мережі,

Ø розвитку об´єктів соціальної інфраструктури,

Ø сучасних систем зв´язку та інформатики, транспорту, житлово-комунального та водного господарства,

Ø шляхового будівництва,

Ø культурно-побутового та спортивно-оздоровчого обслуговування селян.

Під соціальним розвитком села слід розуміти сукупність суспільних відносин, що виникають у процесі реалізації суб´єктами аграрного господарювання соціально-економічних та інших прав, що гарантують реалізацію селянами конституційних прав на формування повноцінного життєвого середовища у сільській місцевості.

Основні напрями та завдання державної політики у сфері соціального розвитку села визначені в указах Президента України “Про Основні засади розвитку соціальної сфери села” та “Про першочергові заходи щодо підтримки розвитку соціальної сфери села”.

об´єкти соціальної сфери поділені на такі групи:

- житлово-комунальне господарство і побутове обслуговування населення (житлові будинки, гуртожитки для робітників і службовців, студентів вищих і середніх спеціальних та загальноосвітніх навчальних закладів, школи-інтернати, водогони, об´єкти газопостачання і теплозабезпечення тощо);

- охорона здоров´я, фізична культура і соціальне забезпечення (лікарні, станції швидкої допомоги, лікувально-фізкультурні заклади, протитуберкульозні, наркологічні диспансери,водні басейни, дитячі спортивні школи, спортивні клуби тощо);

- народна освіта (академії, університети, інститути, технікуми, професійні училища, курси, навчальні комбінати, курси підвищення кваліфікації, методичні кабінети, навчальні школи, школи-інтернати, дитячі садки, дитячі садки-ясла (комбінати), дитячі майданчики, ясла, дитячі будинки тощо);

- культура і мистецтво (бібліотеки, фільмотеки, будинки культури, клуби, будинки художнього виховання дітей, кінотеатри тощо). Крім названих груп об´єктів соціальної сфери, вказаний перелік визначає також і види робіт, виконання яких вважається “будівництвом об´єктів соціальної сфери села” за умови їх бюджетного фінансування.

Правове регулювання суспільних відносин, що виникають у процесі будівництва житла в сільській місцевості, здійснюється Законом України “Про пріоритетність соціального розвитку села та агропромислового комплексу в народному господарстві”, нормами земельного, цивільного та містобудівного законодавства.

Чинне законодавство України передбачає, що селу має надаватися перевага над містом (із розрахунку на душу населення) у спорудженні житла та інших об´єктів соціально-культурного та побутового забезпечення..

39 Підстави виникнення, зміни і припинення аграр. Правовідносин

Підставами виникнення, зміни, припинення аграрних правовідносин є юридичні факти.

Юридичні факти – це певні життєві обставини, з якими закон пов’язує виникнення, зміну чи припинення аграрних прав чи обов’язків.

Юридичні факти можуть бути у вигляді дії або події.

Дії – це життєві обставини, які є наслідками вольової, свідомої поведінки особи. Підрозділяються дії на правомірн і, які відповідають вимогам законодавства та неправомірні, що здійснюються суб’єктами з порушенням законодавства.

Правомірні: адміністративні акти, правочини, юридичні вчинки

Юридичними фактами є лише такі дії та події, з якими закон пов’язує виникнення, зміну чи припинення аграрних правовідносин.

Обставинами, які спричиняють виникнення, зміну чи припинення аграрних правовідносин, є й адміністративні акти – владні розпорядження уповноважених органів, обов’язкові для відповідних суб’єктів.

В деяких випадках для виникнення, зміни чи припинення аграрних правовідносин необхідна наявність не одного, а декількох юридичних фактів в сукупності – це комплексний юридичний факт (дії, адміністративно-правові акти, події).

Познавательные статьи:



Техника прыжка в длину с разбега

Тактические действия в защите

История Олимпийских игр

История развития права интеллектуальной собственности