Онтогенез органів сечової системи

↑

▷ Содержание

⇐ ПредыдущаяСтр 3 из 4Следующая ⇒

В ембріогенезі у людини закладається, а потім повністю зникає переднирка /головна нирка. Пер­винна /тулубна/ нирка на певному етапі розвитку припиняє виконувати свою функцію і частково реду­кується. Частини первинної нирки, що збереглися, служать для розвитку деяких статевих органів. В процесі свого розвитку органи сечової і статевої систем вступають в тісні анатомічні взаємовідно­шення. Нирка розвивається з середнього зародкового листка /сегментарних ніжок - нефротомів/ у вигляді трьох послідовно замінюючих один одного парних закладок: переднирки, первинної нирки і постійної нирки. Переднирка закладається у зародка людини на третьому тижні ембріонального розвитку з нефро­томів нижніх шийних і верхніх грудних сегментів. Вона функціонує у зародка лише 40-50 годин, а потім повністю редукується. Первинна нирка починає розвиватися у зародка людини в кінці 3-го тижня з нефротомів грудних і поперекових сегментів. Ця нирка у ембріона людини функціонує на протязі 1-го та 2-го місяців ембріонального розвитку. В кінці 2-го місяця проходить часткова редукція канальців мезонефрозу, і первинна нирка припиняє свою функцію. Постійна нирка виникає у зародка на 2-му місяці ембріонального розвитку, каудальніше пер­винної нирки /в тазовій ділянці/ з метанефрогенної тканини та виросту мезонефральної протоки. В про­цесі розвитку постійної нирки проходить ніби підіймання нирки в майбутню поперекову ділянку за рахунок нерівномірного росту сегментів тіла. Закладка сечового міхура у зародка 7 тижнів пов'язана з перетворенням клоаки алантоіса /сечового мішка/ та каудальних відділів мезонефральних проток.

АНОМАЛІЇ І ВАРІАНТИ РОЗВИТКУ ОРГАНІВ СЕЧОВОЇ СИСТЕМИ

Додаткова нирка; подвоєна нирка /виникає при розділенні мезонефральної закладки на дві рівні частини на одному боці/; відсутність однієї нирки; дистонія нирки /знаходиться в ділянці ембріональ­ної закладки/. Підковоподібна нирка /зрощення нижніх або верхніх кінців нирок/; кільцева нирка /зрощення обох нижніх кінців правої і лівої нирок на обох верхніх кінцях/; вроджена кистозна нирка /при порушенні розвитку канальців та капсул клу­бочків, які в нирці залишаються у вигляді міхурців/; подвоєння сечоводу; розщеплення сечово­ду; звуження, розширення сечоводу /випинання/; ди­вертикул сечового міхура; ектопія сечового міхура.

СТАТЕВА СИСТЕМА

ЧОЛОВІЧА СТАТЕВА СИСТЕМА

Чоловічі статеві органи поділяються на внутрішні і зовнішні. До внутрішніх належать яєчки з над'яєчниками, сім'явиносні протоки, сім'яні міхурці, передміхурова залоза і цибулинно-сечівни­кові залози. До зовнішніх статевих органів нале­жить калитка і прутень. Чоловічий сечівник служить не тільки для виведення сечі, а і для виведення сперми, тому відноситься і до сечової, і до стате­вої систем.

Яєчко - парний паренхіматозний орган, де вироб­ляється сім'я і чоловічі статеві гормони; знахо­диться в калитці. Кожне яєчко має верхній і нижній кінці, медіальну і латеральну поверхні, передній і задній краї. До заднього краю ягчка прилежить над'яєчок, який має головку, тіло і хвіст. Між тілом яєчка і тілом над'яєчка знаходиться пазуха над'яєчка.

Яєчко вкрите білковою оболонкою, яка на радньо­му краю вдається в паренхіму яєчка і утворює се­редостіння яєчка. Від останнього відходять до про­тилежного краю перетинки яєчка, які поділяють яєч­ко на 100-200 дольок. У кожній дольці знаходиться 1-2 покручених сім'яних канальця, де виробляються чоловічі статеві клітини - сперматозоїди. Покру­чені сім'яні канальці переходять у прямі сім'яні кананьці, а останні впадають в середостіння яєчка, утворюючи сітку яєчка. Від сітки яєчка ідуть 15-20 виносних протоків, які, пронизуючи білкову оболон­ку, переходять в головку над'яєчка, утворюючи там дольки над'яєчка конічної форми. З дольок яєчка сперматозоїд переходить в дуже покручену протоку над'яєчка, яка досягає 4-6 см довжини. Протока над'яєчка опускається до хвоста над'яєчка, де, згинаючись, переходить в СІМ'явиносну протоку.

СІМ'ЯВИНОСНА ПРОТОКА має яєчкову, канатикову, пахвинну і тазову частини і входить у склад сім'я­ного канатика, який іде в.паховому каналі до його внутрішнього канальця.

Сім'яний канатик - це збірна структура, яка вкрита ззовні білковою оболонкою і складається з артерії і вени яєчка, артерії і вени сім'явиносної протоки, лезоподібного венозного сплетення, м'яза, піднімаючого яєчка, піхвового відростка, нервів, лімфатичних судин і, звичайно, самої сім'явиносної протоки.

По виході з внутрішнього пахового кільця сім'я­ний канатик розпадається, а сім'яна протока зги­нається під дно сечового міхура і з'єднується з протокою сім'яних міхурців, утворюючи ампулу сім'явиносної протоки. При з'єднанні цих протоків утворюється сім'явипорскувальна протока, яка проходить через передміхурову залозу і відкривається в простатичну частину чоловічого сечівника на верхівці сім'яного холмика.

ПЕРЕДМІХУРОВА ЗАЛОЗА, яка за формою нагадує каштан, має основу /прилягає до сечового міхура/ і верхівку, обернуту до сечостатевої діафрагми. Пе­редміхурова залоза - це м'язово-секреторний орган, що має, передню і задню поверхні, праву і ліву частки і перешийок, який охоплює сечівник.

Передміхурова залоза складається з 36 альвео­лярна- трубчастих простатичних залозок, які вироб­ляють простатичний сік, що відкривається численни­ми простатичними протоками в простатичну частину сечівника в основі сім'яного холмика. М'язовий апарат під час еякуляції сприяє виштовхуванню сек­рету з простатичних залоз і є НІ сфінктером /ми­мовільним/ сечівника, не даючи сечі змішуватись із спермою. Залоза в похилому віці атрофується, її маса зменшується.

СІМ'ЯНІ МІХУРЦІ виробляють сім'яну рідину, яка через протоку сім'яних міхурців з'єднується з сім'явиносною протокою. Сім'яна рідина разом з со­ком простатичної залози є складовою частиною спер­ми.

ЦИБУЛИНО-СЕЧІВНИКОВІ ЗАЛОЗИ - це парні альвео­лярно-трубчасті залози, що знаходяться в товщі м-'язів сечостатевої діафрагми і мають вивідну протоку, яка відкривається в перетинчасту частину чоловічого сечівника. Залози виробляють секрет, який захищає слизову оболонку сечівника від под­разнюючої дії сечі.

КАЛИТКА - це зовнішній статевий орган, що має вигляд звисаючого донизу шкірно-фасціального мішка, в якому знаходяться яєчка і над'яєчка. Пе­ретинкою калитка поділяється на праву і ліву поло­вини. Калитка - це фізіологічний термостат, який підтримує температуру яєчок на більш низькому рівні, ніж температура тіла, що є необхідною умовою нормального сперматогенезу.

У складі калитки виділяють? оболонок, які вкривають яєчка і є похідними від відповідних шарів передньої черевної стінки. Шкіра калитки має. численні складки, пігментована, вкрита волоссям і мав сальні і потові залози. Під ящірок знаходиться м'ясиста оболонка, яка є похідною від підшкірної жирової клітковини.

Зовнішня сім'яна фасція 5 тт-к:Іною від поверх­невої фасції передньої черевне І отінхи. Наступна оболонка яєчка -- це фасція м'яза, вкриваючого яєч­ка, е похідною від міжніжкової фасції в області поверхневого пахового кільця.

М'яз, піднімаючий яєчко, в похідним від внутрішнього косого і поперечного м'язів живота.

Внутрішня сім’яна фасція в похідною від попе­речної фасції черевної стінки,

Піхвова оболонка яєчка, серозна, відповідає очеревині і складається з вісцеральної і парієтальної пластинок. Остання зростається з білковою оболонкою І переходить на над'яєчок. Між обома пластинками знаходиться щедевидний простір -піхвова порожнина, заповнена невеликою- кількістю

серозної рідини.

СТАТЕВИЙ ЧЛЕН -прутень, служить для виведення сечі, сперми, а також для статевого акту.

Прутень має корінь, тіло і головку. Шкіра, що вкриває статевий член, в основі головки утворює вільну складку - крайню плоть, яка за допомогою вуздечки з'єднується Із шкірою головки.

Статевий член сформований двома печеристими І одним губчастим тілами. Печеристі тіла своїми задніми кінцями зростаються під лобковим симфізом і утворюють жолоб, де залягає губчасте тіло. Всі тіла статевого члена вкриті білковою оболонкою. Всередині губчастого тіла проходить чоловічий

сечівник.

ЧОЛОВІЧИЙ СЕЧІВНИК - це трубка довжиною 16-22 см, в якій розрізняють передміхурову, пе­ретинчасту І губчасту частини. На своєму шляху ка-гіал робить верхній /фіксований/ і нижній /вільний/ згини.

Передміхурова частина проходить через пе­редміхурову залозу, і на її бічній стінці знахо­диться сім'яний холмик, який має на верхівці прос­татичну маточку, На верхівці холмика біля проста­тичної маточки відкриваються сім'явипорскувальні протоки, а в основі холмика відкриваються протоки передміхурової залози.

Перетинчаста частина - найбільш коротка частина сечівника, проходить через сечостатеву діафрагму. Описані дві частини сечівника відносяться до задньої, фіксованої частини сечівника.

Третя частини сечівника - передня уретра - це трубчаста частина, що залягає в губчастому тілі статевого члена, на верхівці головки якого відкри­вається зовнішнє вічко сечівника.

Чоловічий сечівник має наступні звуження:

- зовнішнє вічко на головці статевого члена;

- вся перетинчаста частина сечівника;

- внутрішнє вічко, яке відкривається в сечовий мікус.

Крім того, сечівник має наступні розширення:

- ЕСЛ простатична частина;

- цибулина статевого члена - розширення губчас­того тіла статевого члена у його основі;

- човноподібна ямка - розширення сечівника в області головки прутеня.

ЖІНОЧІ СТАТЕВІ ОРГАНИ

Жіночі статеві органи поділяються нв внутрішні, до яких відносяться яєчники, маткові труби, матка І піхва, і зовнішні, до яких відноситься соромітна ділянка з великими і малими статевими губами, присілком піхви, РІП і тором і лобком.

ЯЄЧНИК - парний орган, знаходиться в малому тазі. Він має медіальну і латеральну поверхні, вільний і брижові краї, матковий і трубний кінці. Хоча яєчник знаходиться в середині порожнини оче­ревини, але очеревиною він не вкритий, а вкритий зародковим епітелієм. До матки яєчник прикріплю­ється за допомогою власної зв'язки яєчника, а до стінок таза - за допомогою підвішуючої зв'язки яєчника. До брижового краю яєчника підходить влас­на брижа яєчника, через яку судини і нерви захо­дять у ворота яєчника.

Паренхіма яєчника складається з кіркового і мозкового шарів. У кірковому шарі дозріває яйцеклітина, яка знаходиться спочатку в первинно­му фолікулі, а потім перетворюється в пухирчатки фолікул яєчника /граафів пухирець/. Після того, як пухирець розривається, яйцеклітина виходить на по­верхню яєчника і попадає в маткову трубу. Сам пу­хирець заливається кров'ю і перетворюється в жовте тіло. Якщо немає запліднення, то жовте тіло перет­ворюється з часом в біле тіло.

При заплідненні жовте тіло розростається і пе­ретворюється в жовте тіло вагітності, яке функціонує на протязі всієї вагітності.

МАТКОВІ ТРУБИ - це парні циліндричної форми труби, які знаходяться у верхньому краї широкої зв'язки мвтки і мають довжину 8-18 см. У.матковій трубі розрізняють 4 частини:

- маткова частина, яка проходить черев стінку матки і відкривається в порожнину матки матковим отвором;

- перешийок, що лежить поряд з маткою;

- ампула - більша частина маткової труби;

- лійка - розширена частина, яка відкривається черевним отвором у черевну порожнину і оточена то­рочками труби, одна з яких - яєчникова торочка -довша за інші.

Маткова труба вкрита з усіх сторін очеревиною і має свою власну брижу. Крім зовнішньої серозної оболонки труба має середню м'язову оболонку /поз­довжній І циркулярний шари/ і слизову оболонку. В матксвій трубі здійснюється в нормі запліднення яйцеклітини.

МАТКА - не парний порожнистий орган грушо­подібної форми, що знаходиться в порожнині малого таза. Матка має дно, тіло і шийку. Шийка відкрива­ється в піхву матковим вічком, яке обмежене пе­редньою і задньою губами. Шийка матки має надпіхвову і піхвову частини. Матка має передню і задню поверхні, місце переходу тіла матки в шийку називається перешийком матки. Маткове вічко після пологів має овальну форму, а у дівчат - округлу форму.

Передня поверхня матки обернута до сечового міхура, а задня - до прямої кишки. При порожньому сечовому міхурі тіло матки нахилене вперед. Таке положення називається антиверзіо. При наповненні сечового міхура дно і тіло матки зміщуються дозаду - ретроверзіо.

Крім того, між тілом і шийкою матки утворюється кут, відкритий допереду. Таке положення називаєть­ся антефлексіо.

Порожнина матки має трикутну форму, вгорі з'єд­нується з матковими трубами, а донизу через канал шийки матки і маткове вічко - з піхвою.

Стінка матки складається з трьох шарів:

- ендометрій - це слизова оболонка, в якій відсутній підслизовий шар, тому вона не утворює складок і зрощена з середньою оболонкою матки;

- міометрій - утворений гладкою м'язовою ткани­ною і складається з внутрішнього, середнього і зовнішнього шарів:

- періметрій - це серозна оболонка /очеревина/, яка вкриває матку з усіх сторін, крім передньої і бічної поверхні надпіхвової частини шийки матки /мезоперитоніально/. Серозна оболонка утворює широку зв'язку матки, частиною якої є брижа яєчника і брижа маткової труби. Між листками широкої зв'я­зки матки містяться жирова клітковина /пара-метрій/, кругла зв'язка матки, що іде через пахо­вий канал до лобка. Крім того, матка фіксована до стінок таза головною зв'язкою матки, а також лоб­ково-матковою і крижово-матковою зв'язками.

ПІХВА - це трубка довжиною 7-9 см, що сполучає, порожнину матки з зовнішніми статевими органами жінки. Верхня частина піхви охоплює шийку матки, утворюючи переднє і заднє склепіння піхви. Піхва має передню і задню стінки і відкривається отвором піхви в присінок піхви. У дівчат цей отвір закри­тий дівочою плівою, а після дефлорації від неї за­лишаються дівинкові сосочки. Внутрішня оболонка -слизова, що утворює повздовжні складки, які нази­ваються зморшками піхви. Ці зморшки утворюють на передній і задній стінках зморшкові стовпи. Серед­ня оболонка піхви - м'язова, а зовнішня - сполуч­нотканинна.

ЗОВНІШНІ СТАТЕВІ ЖІНОЧІ ОРГАНИ складаються з соромітної ділянки, що включає в себе лобок, ве­ликі і малі статеві губи, скоботень і присінок піхви.

ВЕЛИКІ СОРОМІТНІ ГУБИ обмежують соромітну щіли­ну. Права і ліва губа з'єднуються між собою за до­помогою передньо-задньої спайки.

МАЛІ СОРОМІТНІ ГУБИ - це складки шкіри, в яких немає жирової клітковини, вони лежать досередини від великих соромітних губ. Передній край малих соромітних губ роздвоюється і утворює крайню плоть скоботеня, а нижні краї утворюють вуздечку скоботеня.

СКОБОТЕНЬ, довжиною 2-3 см, має будову, нагаду­ючу прутень чоловіка, і складається з двох пече­ристих тіл, розділених перегородкою і головки.

ПРИСІНОК ПІХВИ - це щілина між малими статевими губами, сюди відкриваються зовнішній отвір сечівника, отвір піхви і протоки малих і двох ве­ликих залоз присінка /бартолінівві залози/. Цибу­лина присінка складаєтеся з печеристої тканини, що знаходиться з боків від нижнього кінця піхви /ана­лог губчастого тіла прутеня/.

ПРОМЕЖИНА

Промежина в вузькому розумінні - це простір між відхідником І зовнішніми статевими органами. У ши­рокому розумінні промежина - це комплекс м'яких тчанин, що" заповнюють вихід з малого таза.

в формою промежина нагадує ромб, що утворений верхівкою куприка ззаду, нижнім краєм лобкового лімфі У спереду і сідничними горбами з боків. Сідничною лінією, проведеною між сідничними горба­ми, промежина поділяється на передній трикутник, п<: лежить у фронтальній площині і через який про­ходить сечівник у чоловіків і піхва у жінок (тому цеп трикутник називається сечостатевим) і задній трикутник, що лежить у горизонтальній площині, пропускає відхідник і називається тазовим трикутником.

М'язи промежини поділяються на поверхневі і глибокі. Де поверхневих м'язів сечостатевого три­кутника відносяться:

- поверхневий поперечний м'яз промежини, що у кр І плює про'.'ожину;

- цибулинма-губчастий м'яз, що стискує вхід у піхву V жінок, а у чоловіків видавлює сім'я і сіднично-печеристий м'яз, що сприяє ерекції члена чи скоботеня.

До поверхневих м'язів тазового трикутника відноситься м'яз-стискач відхідника, що складаєть­ся з поперечно-смугастих волокон і утворює вольо­вий сфінктер відхідника.

Глибокі м'язи промежини беруть участь в утворенні тазової і сечостатевої діафрагм.

До глибоких м'язів сечостатевого трикутника відносяться:

- глибокий поперечний м'яз промежини, що почи­нається від сідничних горбів і закінчується в су-хожилковому центрі промежини;

- м'яз-стискач сечівника,"утворений циркулярни­ми поперечно-смугастими волокнами, що складають вольовий сфінктер сечівника, стискуючи його пере­тинчасту частину.

До глибоких м'язів тазового трикутника відно­сяться:

- м'яз-піднімач відхідника;

- куприковий м'яз /більше розвинутий у тварин/. До фасції тазового трикутника належать:

- поверхнева фасція промежини, що в продовжен­ням поверхневої фасції тіла і закінчується в шкірі відхідника;

- власна фасція промежини, що є продовженням власної сідничної фасції і, покриваючи нижню по­верхню м'яза-піднімача відхідника, закінчується в шкірі відхідника. Частина власної фасції промежи­ни, що покриває м'яз-піднімач відхідника знизу, називається нижньою тазовою діафрагмальною фасцією;

- тазова фасція - є продовженням власної клубо­вої фасції і має парієтальний і вісцеральний лист­ки, їїарієтальний листок покриває зверху м'яз-піднімач відхідника і внутрішній затульний м'яз. Вісцеральний листок покриває нижню частину прямоі кишки. Частина тазової фасції, що покриває м'яз-піднімач відхідника вгорі, називається верхньою тазовою діафрагмальною фасцією.

З боків від відхідника знаходиться парна сіднично-прямокишкова ямка, що заповнена спе­цифічною жировою клітковиною /парапроктос/, де проходять судини і нерви.

В сечостатевому трикутнику проходить власна фасція промежини, що розділяється на три листки:

- глибокий листок - покриває глибокі м'язи се­чостатевого трикутника вгорі і зростаються перед лобком із середнім листком. Глибокий листок носить назву верхньої фасції сечостатевої діафрагми;

- середній листок - покриває глибокі м'язи се­чостатевого трикутника знизу і утворює нижню фасцію сечостатевої діафрагми;

- поверхневий листок власної фасції промежини -покриває знизу поверхневі м'язи сечостатевого три­кутника і переходить у фасцію прутеня чи скоботе-ня.

Познавательные статьи:



Где возникла философия и почему?

Относительная высота сжатой зоны бетона

Сущность проекции Гаусса-Крюгера и использование ее в геодезии

Тарифы на перевозку пассажиров