Принцип мотивованості – це заохочення працівника за якісне виконання завдань.

↑

▷ Содержание

⇐ ПредыдущаяСтр 14 из 21Следующая ⇒

Етапи делегування повноважень в організації:

1. Аналіз і формування цілей.

2. Пошук виконавців.

3. Визначення параметрів.

4. Підтримка.

5. Контроль і регулювання.

6. Оцінка результатів.

Організаційні структури – це впорядкована система підрозділів, які складають ту або іншу організацію: відділи, дільниці, цехи і служби, органи управління цілих підприємств і їх комплексів. Вони вирізняються характером, різноманітністю, технічним рівнем виробничих процесів, масштабами діяльності, її диверсифікацією, специфікою продукції або послуг.

Виділяють такі типи організаційних структур:

Лінійна;

Функціональна;

Лінійно-функціональна;

Дивізіональна (продуктова або територіальна);

Матрична.

Лінійна організаційна структура представляє собою найпростішу дворівневу структуру, яка формується на невеликому підприємстві, і призначена для відокремлення управління від безпосереднього виконання роботи (рис. 4.4). Вона є доцільною на підприємствах, що характеризуються невеликими масштабами діяльності і працівники яких виконують приблизно однакові роботи (виготовляють один вид продукції чи надають однотипні послуги, обслуговують один сегмент ринку тощо). Елементарні організаційні структури мають невелику кількість виконавців, що посилює відповідальність кожного з них за свою роботу, та керівника (як правило, власника підприємства), який безпосередньо зацікавлений у кінцевих результатах роботи. Такі структури управління дають змогу швидко приймати рішення, вчасно реагувати на зміни зовнішнього середовища, забезпечувати неформальні підходи до мотивації та контролю діяльності працівників.

Лінійна – це така структура, між елементами якої існують лише одноканальні взаємодії, кожен підлеглий має лише одного лінійного керівника, який виконує всі адміністративні та інші функції у відповідному підрозділі (рис. 4.4).

Рис. 4.4 - Лінійна організаційна структура управління

Функціональна – структура, яка передбачає наявність штабів, але їх персонал має не лише дорадчі права, а й право керівництва і прийняття рішень (рис. 4.5).

Рис. 4.5 - Функціональна організаційна структура управління

Лінійно-функціональна – структура управління, яка спирається на розподіл повноважень та відповідальність за функціями управління і прийняття рішень по вертикалі (рис. 4.6).

Рис. 4.6 - Лінійно-функціональна організаційна структура управління

Дивізіональна – це структура управління, яка будується не за функціональними ознаками, а за принципами групування виробничих підрозділів за продуктами, групами споживачів, за місцем розташування (рис. 4.7).

Рис. 4.7 - Дивізіональна організаційна структура управління

Матрична – це структура, яка передбачає створення поряд з лінійними керівниками та функціональним апаратом управління тимчасових проектних груп, які формуються із спеціалістів функціональних підрозділів і займаються створенням нових видів продукції (послуг).

Генеральний керівник (К)

Рис. 4.8 – Матрична організаційна структура управління

За матричної структури управління керівник програми працює безпосередньо з підпорядкованими йому спеціалістами, котрі водночас несуть відповідальність перед лінійними керівниками. Він визначає термін і обсяги виконання в конкретній програмі, а лінійні керівники приймають рішення про виконавців певних функцій. Після реалізації завдань керівник програми, ресурси та персонал повертаються у свої служби (підрозділи). Завдяки гнучкості ця структура управління дає змогу прискорювати впровадження нововведень.

Кожний тип оргструктури має свої сильні і слабкі сторони.

Лінійна структура – відрізняється простотою, дотриманням принципу єдиноначальності і чіткості зв’язків та рівнів управління. Основним недоліком є необхідність для керівника мати різнобічні знання у всіх галузях діяльності.

Функціональна структура використовується в тих випадках, коли особливо важливим є професійний аналіз проблем і апробація управлінських рішень. Основним недоліком є складність переплетіння функціональних зв’язків і, як результат, труднощі з дотриманням принципу єдиноначальності.

Лінійно-функціональна структура є компромісним поєднанням двох попередніх. Дозволяє поєднувати сильні сторони лінійної і функціональної структур з одночасним взаємним зменшенням впливу їх недоліків.

Дивізіональна структура – орієнована на вирішення комплексних проблем з погодженням діяльності підлеглих функціональних ланок. Основним недоліком є можливість страти зв’язків з основною – материнською структурою за надмірне розширення масштабів управління.

Матрична структура має велику адаптивність до змін в оточуючому середовищі. Така структура характерна для великих фірм і транснаціональних компаній.

Необхідність проектування організаційних структур виникає в двох випадках:

для нових організацій, які створюються;

для діючих організацій, коли відбуваються серйозні зміни в оточуючому середовищі та змінюються місія і цілі підприємства.

Познавательные статьи:



Как правильно слушать собеседника

Типичные ошибки при выполнении бросков в баскетболе

Принятие христианства на Руси и его значение

Средства массовой информации США