У кейнсіанських моделях мультиплікатора

Основним компонентом сукупних видатків є сукупні споживчі видатки , які досить стабільно зростають разом зі зростанням доходу. Інвестиційні видатки, навпаки, відзначаються мінливістю. Реально інвестиційний попит фірм представляє собою їх наміри (плани) відносно збільшення свого фізичного капіталу і товарних запасів. Вони значною мірою залежать від очікуваного у майбутньому обсягу попиту. Якщо економіка перебуває у стані спаду, то найбільш вірогідно, що фірми не будуть будувати нові потужності. Також вони враховують і поточний попит. Реальний сукупний попит може значно відрізнятись від очікуваного, тому в поточному періоді фірмам часто доводиться робити незаплановані зміни у запасах, отже, їх фактичні видатки можуть бути меншими або більшими від запланованих. Така поведінка фірм і спричиняє невідповідність фактичних і запланованих видатків.

У спрощеній кейнсіанській моделі враховуємо лише зміну приватних інвестиційних видатків. Кожному обсягу виробництва відповідає певний рівень запланованих або бажаних видатків.

Рис. 6.1. Стан рівноваги у моделі "кейнсіанський хрест" ("видатки-випуск")

Функція бажаного сукупного попиту включає функцію споживання, інвестиційну функцію, урядові видатки та функцію чистого експорту:

.

Рівновага на товарних ринках досягається у точці , де функція запланованих видатків перетинається з лінією 45⁰. Цій точці відповідає рівноважний обсяг сукупного доходу . Крива запланованих видатків більш похила, ніж крива фактичних видатків, тому що попит розширюється не пропорційно до збільшення ВВП.

Яким чином досягається рівновага на товарних ринках? Роль механізму вирівнювання фактичних і запланованих видатків виконує змінатоварних запасів, яка спонукає фірми змінювати рівні виробництва. Рис. 6.2 ілюструє дію цього механізму. Припустимо, що реальний ВВП відповідає рівню , нижчому за рівноважний . У цьому випадку заплановані видатки перевищують обсяг виробництва на величину відрізку . Поточне виробництво не в змозі задовольнити попит, тому фірми починають продавати товари із своїх запасів, що призводить до їх зменшення. Водночас фірми намагаються відновити запаси до планового рівня, тому наймають додаткових робітників, купують додаткові ресурси і розширюють виробництво. Економічна система рухається вгору по кривій запланованих видатків , доки не досягає точки , де попит повністю задовольняється, а запаси досягають нормативної величини. У точці економічна система перебуває в рівновазі.

У протилежному випадку, коли ВВП відповідає рівню , заплановані видатки менші за реальний обсяг виробництва на величину відрізку . Незаплановане збільшення запасів сигналізує, що фірми виробляють більше, ніж продають. Щоб зменшити запаси, фірми звільняють частину робітників і консервують частину виробничих потужностей. Поступово виробництво скорочується до рівноважного обсягу ВВП . Так через коливання запасів і виробництва економіка врівноважується.

Рис. 6.3. Модель рівноваги „заощадження – інвестиції“

Коливання реального ВВП ілюструються також за допомогою іншої тотожності – „вилучення–ін’єкції“: , або (для приватної економіки) тотожності „заощадження – інвестиції“:

У графічній моделі „заощадження – інвестиції“ (рис. 6.3) заплановані інвестиції приймаються як незмінні автономні (горизонтальна лінія ). Натомість заощадження є функцією від доходу, їх динаміка визначається граничною схильністю до заощаджень . У стані рівноваги (точка ) заощадження збігаються з інвестиціями. Це означає, що плани домогосподарств стосовно споживання і заощаджень збігаються з планами фірм стосовно інвестицій, а незапланованих запасів у фірм немає.

На обсязі виробництва заощадження менші за інвестиції на величину відрізку , отже, споживачі збільшили свої споживчі видатки, відповідно збільшиться сукупний попит, запаси фірм зменшаться, на що фірми відреагують розширенням виробництва з до , тобто незапланованими інвестиціями у запаси, і навпаки для обсягу . В обох випадках економіка повертається до рівноважного рівня виробництва .

Основне завдання кейнсіанських моделей – визначити змінні, які зміщують криві запланованих видатків (сукупного попиту), спричиняючи коливання рівнів виробництва, у тому числі визначити, як діють інструменти, що застосовує уряд для згладжування циклічних коливань в економічній системі.

Спочатку розглянемо спрощену модель, де змінюються лише приватні інвестиції, а на її основі проаналізуємо більш складні моделі коливань приватної відкритої економіки та впливу макроекономічної політики уряду.