Макроекономічні показники запасу. Національне багатство, його суть і структура.

↑

▷ Содержание

⇐ ПредыдущаяСтр 2 из 13Следующая ⇒

Національне багатство – це сукупність матеріальних та нематеріальних благ створених і нагромаджених працею попередніх і теперішніх поколінь та залучених до господарської діяльності природних ресурсів, якими володіє, розпоряджається суспільство.

Національне багатство поділяється на суспільне багатство (створене працею) та природне багатство (природні ресурси – земельні ресурси, надра, водні ресурси, рослинний та тваринний світ, кліматичні умови, географічне розташування). В суспільному багатстві прийнято виділяти національне майно та духовні та культурні цінності. Національне майно в свою чергу складається з капітальних благ (фонди), що забезпечують функціонування матеріальної і нематеріальної сфер суспільного виробництва та майна домашніх господарств.

За формою національне багатство також поділяють на матеріальне та нематеріальне багатство.

До матеріального багатства відносяться:

– основні необоротні фонди (будівлі, споруди, транспортні мережі, машини, обладнання, устаткування, інструменти);

– оборотні фонди (запаси сировини, матеріалів, комплектуючих незавершене виробництво, товарні запаси);

– державні запаси і резерви;

– майно громадян (будинки, предмети тривалого вжитку, цінності);

– природні ресурси.

До нематеріального багатства входить:

– науковий потенціал;

– освітній потенціал;

– кваліфікаційний потенціал;

– інформаційний потенціал;

– культурний потенціал;

– рівень фізичного здоров’я нації.

В системі національного рахівництва для характеристики національного багатства застосовується термін „економічні активи”. Під активами розуміється все те, що використовується в господарській діяльності і може приносити, забезпечувати їх власникам економічні вигоди. Економічні активи поділяються на фінансові та не фінансові. В складі нефінансових активів виділяють вироблені (створені) та невироблені нефінансові активи.

7. Показники макроекономічної кон’юнктури: індекси цін (Ласпейреса, Пааше, Фішера) та рівень безробіття.

Індекс споживчих цін відображає зміну цін так званого споживчого кошика. Останній представляє собою певний набір відповідних товарів та послуг, що є типовими для споживання домашніх господарств. Досить часто вартість споживчого кошика використовують для обрахунку прожиткового мінімуму.

Індекс споживчих цін іще називається індексом Ласпейреса (ІL) і розраховується за формулою:

де Рі⁰ і Рі¹ – рівень цін і-го товару чи послуги у базовому та поточному роках;

Qi⁰ – кількість і-го товару чи послуги в базовому році.

Індекс споживчих цін має один суттєвий недолік – він не бере до уваги зміни, що відбулися у структурі споживання в поточному році.

Індекс цін виробника – відображає зміну цін, що їх встановлюють промислові виробники на свої товари, які реалізовуються як на внутрішньому так і зовнішньому ринках. Вони не враховують податок на додану вартість, акцизи та мито. Індекс цін виробника є агрегованим і розраховується по певній групі виробників як співвідношення поточного обсягу виробництва і обсягу виробництва в попередньому чи базовому році.

Дефлятор ВВП або індекс Пааше (IP) відображає зміну цін на всі товари та послуги кінцевого призначення, що вироблені і реалізовані в країні в даному році. Він розраховується за формулою:

де Рі⁰ і Рі¹ – рівень цін і-го товару чи послуги у базовому та поточному роках;

Qi¹ – кількість і-го товару чи послуги в поточному році.

Головним недоліком індексу Пааше є те що він не враховує реальні зміни в структурі товарів і послуг, що мали місце в поточному році в порівнянні з попереднім, або базовим роком. Цей недолік частково усуває індекс Фішера (ІF)

де IF – індекс Фішера; IL – індекс Ласпейреса; IP – індекс Пааше.

Відношення чисельності безробітних (Б) до загальної кількості економічно активного населення (З+Б) називають рівнем безробіття:

В економіці країни завжди існує фрикційне і структурне безробіття, які разом складають природний рівень безробіття.

При природному рівні безробіття кількість безробітних не перевищує числа вільних робочих місць. Такий стан в економіці вважають повною зайнятістю.

Познавательные статьи:



Техника прыжка в длину с разбега

Организация работы процедурного кабинета

Области применения синхронных машин

Оптимизация по Винеру и Калману