Освітньо-кваліфікаційний рівень: бакалавр

↑

▷ Содержание

⇐ ПредыдущаяСтр 7 из 7

1. Предмет і завдання етнографії України.
2. Джерела української етнографії.
3. Методика етнографічних досліджень.
4. Етнографія України і суміжні дисципліни.
5. Провідні етнографічні школи в Україні, їхні представники.
6. Перші відомості про українців як народ.
7. Сучасні проблеми етнографії України.
8. Зародження та розвиток української етнографії (кінець XVIII – середина ХІХ сторіччя).
9. Українська етнографічна наука в другій половині ХІХ – першій чверті ХХ сторіччя.
10. Українська етнографія в радянський період.
11. Розвиток українознавства з 90 – тих рр. ХХ ст. до нашого часу.
12. Внесок дослідників з діаспори у розвиток української етнографії.
13. Концепції етногенези українців.
14. Етнічні спільноти на території України. Створення української етногенетичної “ніші”.
15. Генеза української мови. Діалекти.
16. Рільництво в українців. Традиційна землеробська техніка.
17. Садівництво та городництво в українців.
18. Тваринництво в українців.
19. Землеробська звичаєвість українців.
20. Обряди та звичаї, пов’язані з тваринництвом.
21. Допоміжні види господарської діяльності українців: мисливство, рибальство, бджільництво.
22. Гончарство та гутництво.
23. Ткацтво.
24. Деревообробні промисли та ремесла.
25. Прикмети, обряди та звичаї, пов’язані з мисливством, рибальством, бджільництвом.
26. Основні типи традиційного житла українців.
27. Екстер’єр та інтер’єр української хати.
28. Звичаї та обряди, пов’язані з будівництвом житла.
29. Основні типи селянської садиби.
30. Громадські споруди традиційного українського села (кінця ХІХ – початку ХХ сторіччя).
31. Формування комплексів традиційного одягу українців.
32. Роль української мови як визначального чинника етнотворення.
33. Особливості козацького одягу.
34. Роль елементів одягу (пояс, сорочка, шапка, вінок, кожух тощо) в українській обрядовості.
35. Режим харчування українців. Харчові заборони.
36. Хліб у традиціях і обрядах українців.
37. Основа харчування українців.
38. Обрядові та ритуальні страви українців.

39. Історичні та регіональні форми української традиційної громади.

1. Функції та структура української громади в ХІХ ст.
2. Функції та устрій цехів в Україні.
3. Побут і звичаї українського козацтва.
4. Чумацтво як українське соціокультурне явище.
5. Значення та форми ініціації (посвячення) в традиційних українських спільнотах.
6. Українське звичаєве право.
7. Види традиційної взаємодопомоги в Україні.
8. Братства як релігійно-громадські спільності.
9. Давні форми шлюбів в Україні.
10. Традиції дошлюбного спілкування молоді.
11. Обряд сватання (сценарій, дійові особи, символи).
12. Традиційна українська родина та внутрісімейні відносини.
13. Родинна обрядовість.
14. Поховальні та поминальні обряди в Україні.
15. Весільна обрядовість (дійові особи, сценарій, символи).
16. Звичаї цехового життя.
17. Побратимство. Витоки і значення звичаю побратимства.
18. Типи і структура традиційної української сім’ї.
19. Українська система спорідненості. Родинне дерево.
20. Громадські форми спілкування та дозвілля.
21. Норми народного етикету.
22. Традиційні громадські осередки: церква, школа, шпиталь, корчма, зборня (майдан), ярмарок.
23. Обряди при народженні дитини.
24. Звичаї кумівства в Україні.
25. Роль дівочих і парубоцьких громад в соціалізації молоді.
26. Ментальні риси українців.
27. Дуалізм вірувань і повір’їв українців.
28. Український пантеон та пандемоніум.
29. Українські етнічні архетипи.
30. Етнічні авто і гетеро стереотипи українців.
31. Український народний календар зимових свят.
32. Український народний календар весняних свят.
33. Український народний календар літніх свят.
34. Український народний календар осінніх свят.
35. Історія вивчення українського народного календаря.

1. КРИТЕРІЇ ОЦІНЮВАННЯ знань СТУДЕНТІВ,

ЯКІ СКЛАДАЮТЬ залік З КУРСУ “ЕТНОГРАФІЯ України”

· Ступінь опанування теоретичними знаннями курсу “Етнографія України”;

· Рівень осмислення студентами здобутих знань;

· Ступінь розвитку в студентів творчого мислення, сформованості власного погляду та критичного ставлення до інформації;

· Опанування вміннями та навичками роботи з картами, схемами, таблицями та різними джерелами інформації.

У ході оцінювання знань студента викладач керується критеріями, розробленими Міністерством освіти і науки України.

Етнографію України «зараховано» на підсумкову оцінку Ау разі, якщо:

- студент широко обізнаний з теоретичними та практичними проблемами дисципліни, упевнено оперував обсягом теоретичного матеріалу і застосовував його на семінарах та в ході виконання самостійної роботи;

- самостійно оцінює факти, явища, вільно висловлює власні думки;

- студент розуміє типологію та методику етнографічних досліджень, особливості етнографічних джерел, самостійно характеризує етнографічні факти, явища;

- студент обізнаний з теоретичними підходами до етнокультурних явищ, добре знає та вміє критично оцінювати етнографічні джерела та наукову літературу;

- студент може аналізувати історико-етнографічну інформацію; співвідносити події та явища на основі власного життєвого досвіду та загальнотеоретичної підготовки,

- студент вміє узагальнювати та систематизувати матеріал;

- студент обізнаний з етичними проблемами застосування етнографічних методів, свідомо застосовує в навчанні метод емпатії (співчуття, розуміння) - співвідносити події та процеси за періодами на основі наукової періодизації етнографічної та історичної наук;

- знає історіографію розглядуваних проблем;

- студент виявляє творчі здібності, вміє порівнювати, узагальнювати, систематизувати матеріал, наводити чисельні приклади;

- вільно користується тематичними картами, різноманітними схемами, таблицями, наочністю;

- розуміє основні тенденції розвитку сучасних етнічних та етнографічних проблем в Україні;

- крім викладеного вище, студент вміє творчо застосовувати знання з етнографії України, надаючи повну характеристику етнодемографічним, етнолінгвістичним та етноконфесійним явищам, здатний виявити та проаналізувати причинно-наслідкові зв’язки, використовуючи при цьому методи аналізу, синтезу та абстрагування; надати вичерпні пояснення щодо сучасного стану проблеми, визначити тенденції її розвитку, зробити спробу наукового прогнозу.

- набрав 4,75-5,0 балів (А).

Етнографію України «зараховано» на підсумкову оцінку Ву разі, якщо:

- студент обізнаний з теоретичними та практичними проблемами етнографії України, достатньо володіє теоретичним матеріалом і застосовує його на практиці;

- студент має уявлення про типологію та методику етнографії України, особливості етнографічних джерел, здатний застосовувати здобуті знання на семінарах та в ході виконання самостійної роботи;

- студент загалом опанував обсяг навчального матеріалу;

- здатний застосовувати вивчений матеріал на рівні стандартних ситуацій, наводити власні приклади;

- вміє порівнювати, узагальнювати, систематизувати основні теоретичні й фактологічні положення, явища, але відповідь може бути недостатньо структурованою і послідовною, містити певні неточності;

- студент робить незначні помилки, користуючись картою, схемами, таблицями, наочністю;

- робить недостатньо обґрунтовані висновки.

- дає загальну характеристику подій (причини, наслідки, значення);

- встановлює послідовність подій, характеризує причинно-наслідкові зв’язки між ними;

- студент обізнаний з теоретичними підходами до етнографічних явищ, вміє порівнювати, узагальнювати, систематизувати етнографічні джерела; але його висновки можуть бути не зовсім послідовними;

- студент обізнаний з етичними проблемами етнографічних досліджень і усвідомлює необхідність застосування методу емпатії;

- студент у цілому орієнтується в тенденціїях розвитку етнічних та етнографічних проблем в Україні; - не завжди може вірно зробити висновок, добрати переконливі аргументи;

- відповідь демонструє достатній обсяг знань програмного матеріалу, студент володіє загальнонауковими методами; доречно використовує етнографічні терміни; може точно і просто описати явища; намагається інтегровано застосовувати знання з дисципліни, співставляти й аналізувати факти та явища;

- набрав 4,25 – 4,74 балів (В).

Етнографію України «зараховано» на підсумкову оцінку Су разі, якщо:

- студент частково володіє обсягом навчального матеріалу;

- здатний відтворити вивчений матеріал, наводити окремі приклади;

- часково намагається порівнювати та систематизувати факти та явища, але відповідь може бути не зовсім змістовною, цілісною, послідовною, містити деякі фактологічні помилки, неточності;

- студент робить незначні помилки, користуючись картою, схемами, таблицями, наочністю;

- студент має уявлення про типологію та методику етнографії, особливості джерел етнографічної науки, здатний застосовувати здобуті знання на рівні стандартних ситуацій;

- студент частково обізнаний з теоретичними підходами до етнографії України; його висновки можуть містити певні неточності;

- студент робить незначні помилки аналізуючи історико-етнографічну інформацію;

- студент обізнаний з етичними проблемами етнографічної науки;

- не завжди може зробити логічний висновок, добрати переконливі аргументи;

- дає фрагментарну характеристику подій, явищ (причини, наслідки, значення);

- встановлює послідовність подій, характеризує причинно-наслідкові зв’язки між ними;

- набрав 3,75 – 4,24 балів (С).

Етнографію України «зараховано» на підсумкову оцінку D у разі, якщо:

- студент володіє навчальним матеріалом на початковому рівні;

- може репродуктивно відтворити незначну частину теоретичного й фактологічного матеріалу;

- виявляє знання і розуміння окремих положень курсу;

- вміє на елементарному рівні аналізувати, робити узагальнення, порівняння, висновки;

- визначає окремі ознаки подій, встановлює їх послідовність;

- може дати стислу характеристику окремого явища;

- слабко орієнтується за картами, таблицями, схемами; не зовсім точно використовує і характеризує наочність.

- студент вміє на елементарному рівні аналізувати історико-етнографічну інформацію;

- студент має поверхневе уявлення про етичні проблеми;

- набрав 3,25 – 3,74 бали (D).

Етнографію України «зараховано» на підсумкову оцінку Е у разі, якщо:

- студент дуже слабо володіє навчальним матеріалом, нездатний елементарно розпізнавати і відтворити окремі факти, явища, події;

- впізнає постать чи подію лише за детальним описом;

- не визнає послідовності подій;

- відсутні навички роботи з картами, схемами, таблицями, наочністю;

- відповідь має уривчастий, незакінчений, незмістовний характер;

- відсутня здатність викласти думку на елементарному рівні;

- вибирає правильний варіант відповіді з двох запропонованих (на рівні “так – ні”);

- набрав 35-59 балів (РХ), є можливість повторного перескладання;

- якщо студент набрав 1-34 балів, ставиться оцінка незадовільно з обов'язковим повторним курсом (Е).

Етнографію України «не зараховано» на підсумкову оцінку FX у разі, якщо:

- студент дуже слабо володіє навчальним матеріалом, нездатний елементарно розпізнавати і відтворити окремі факти, явища, події;

- впізнає постать чи подію лише за детальним описом;

- не визнає послідовності подій;

- відсутні навички роботи з картами, схемами, таблицями, наочністю;

- відповідь має уривчастий, незакінчений, незмістовний характер;

- відсутня здатність викласти думку на елементарному рівні;

- вибирає правильний варіант відповіді з двох запропонованих (на рівні “так – ні”);

- студент володіє лише уривчастими та неповними знаннями з курсу етногеографії України, недоречно використовує терміни, невпевнено орієнтується в історії науки та монографічній літературі, нездатний орієнтуватися в етнічній карті України, характеризувати процеси;

- набрав 2,5-2,99 балів (FX), є можливість повторного перескладання;

Етнографію України «не зараховано» на підсумкову оцінку у разі, якщо:

- студент не відвідував заняття і необізнаний з теоретичними та практичними проблемами дисципліни;

- студент не володіє жодними знаннями з етнографії України,

- студент проігнорував самостійну роботу;

- якщо студент набрав 2,0-2,49 балів (F), дисципліна не зараховується з обов’язковим повторним її перескладанням.

8. МЕТОДИ КОНТРОЛЮ

Контроль навчальних досягнень студента спрямовується на розвиток твор-чих здібностей студентів, стимулювання їх самостійної пізнавальної діяльності, формування навичок практичного застосування набутих знань.

При вивченні навчальної дисципліни здійснюється:

· Оцінювання активності і знань студентів на семінарських заняттях (поточне оцінювання): розгорнуті та стислі усні відповіді, доповіді, виступи в дискусіях, виконання поточних письмових робіт за змістом семінарських занять, експрес-контроль у вигляді тестів тощо.

· Поточний контроль самостійної роботи (програмового матеріалу винесено-го на самостійне опрацювання) через перевірку відповідних конспектів, зроблених студентами.

· Узагальнююче оцінювання знань студентами програмового матеріалу зміс-тових модулів (лекційного курсу, семінарських занять, питань самостійного опрацювання) при написанні відповідних модульних контрольних робіт.

При оцінці знань студентів враховується:

§ розуміння студентами причинно-наслідкових зв’язків між різноманітними історико-культурними явищами, уміння порівнювати, пояснювати, аналізу-вати, узагальнювати, критично оцінювати відповідні факти;

§ самостійність і креативність мислення;

§ використання різноманітних джерел, розуміння їх особливостей, уміння їх характеризувати й оцінювати;

§ логічність і завершеність викладу матеріалу, наявність аргументованих вис-новків та власних оцінок;

§ мовна і термінологічна грамотність.

Поточне оцінювання усних відповідей студентів на семінарських заняттях здійснюється на трибальною шкалою:

3 бали – оцінка «відмінно» – студент вільно володіє програмовим матеріа-лом, логічно і творчо викладає його в усній чи письмовій формі; вміє узагаль-нити матеріал, формулює власні висновки; відповідь є чіткою і завершеною.

2 бали – оцінка «добре» – студент в цілому володіє програмовим матеріа-лом, при викладі його допускається незначних помилок; формулює висновки та власні оцінки, але в їх аргументації допускає окремі недоліки.

1 бал – оцінка «задовільно» – студент виявляє загальне розуміння та ре-продуктивно відтворює значну частину програмового матеріалу, порушує логі-ку викладу; мова спрощена і недостатньо фахова.

0 балів – оцінка «незадовільно» – студент не володіє необхідним обсягом програмового матеріалу, не розпізнає історико-культурні явища і факти; не мо-же правильно застосовувати відповідні спеціальні поняття.

Суттєве доповнення, зроблене студентом на семінарському занятті, оціню-ється в один бал.

Оцінювання письмових робіт на семінарських заняттях, модульних конт-рольних робіт, екзаменаційних робіт здійснюється з тією загальною кількістю балів, яка відповідає характеру і обсягу завдань.

Студент, який з поважних причин, підтверджених документально, не мав можливості брати участь у формах поточного контролю на семінарських занят-тях, має право на його відпрацювання на консультаціях викладача (у термін ви-значений викладачем).

Студент, який отримав незадовільну оцінку (0 балів) на семінарських за-няттях має право один раз відпрацювати її на консультаціях викладача (у тер-мін визначений викладачем).

Студент, який не з’явився на модульний контроль (модульну контрольну роботу), має право один раз повторно пройти модульний контроль на консуль-таціях викладача (у термін визначений викладачем).

Студент, який отримав малу кількість балів за модульну контрольну робо-ту, має право один раз перескласти її на консультаціях викладача (у термін ви-значений викладачем).

Курс орієнтований на рейтингову систему оцінок у балах. Максимальна кількість балів на курс – 100, з них:

- за роботу на семінарах – до 50 балів (не менше 6 змістовних виступів в обговоренні: 18 балів, укладання словника-довідника основних понять і термінів:6 балів), виконання контрольних та дослідницьких завдань – 12 балів, всього - 36, КМР – 14 балів;

- за роботу на лекціях – до 25 балів (конспектування лекцій (або навчальної літератури по всім темам): 12 балів, контрольна модульна робота по лекційному матеріалу – 13 балів);

- за самостійну позааудиторну роботу – до 25 балів (конспектування та реферування першоджерел, збирання усно історичних матеріалів з історико-етнологічної та етногеографічної проблематики – 18 балів, КМР – 7 балів;.

9. РОЗПОДІЛ БАЛІВ ЯКІ ОТРИМУЮТЬ СТУДЕНТИ

СПИСОК РЕКОМЕНДОВАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

З КУРСУ етнографії україни

1. Артюх Л. Українська народна кулінарія. - К., 1977.

2. Бойківщина: Історико-етнографічне дослідження. - К., 1983.

3. Болтарович З. Народна медицина українців. – К., 1990.

4. Боплан Г.-Л. де. Опис України. - Львів, 1990.

5. Борисенко В. Весільні обряди та звичаї на Україні. – К., 1988.

6. Борисенко В. Традиції і життєдіяльність етносу. – К., 2000.

7. Брайчевський М. Походження українського народу. //Матеріали до української етнології. – 1995. – Вип. 4.

8. Бромлей Ю. В. Этнос и этнография. – М., 1973.

9. Булашев Г. Український народ у своїх легендах, релігійних поглядах та віруваннях. – К., 1992.

10. Вишня О. Українізуємось.Чукрен. Чухраїнці. // Українська література: Хрестоматія. -Харків, 1999.

11. Вовк Ф. Студії з української етнографії та антропології. - К., 1995.

12. Воропай О. Звичаї нашого народу. - У 2-х кн. - К., 1991.

13. Горленко В. Ф. Нариси з історії української етнографії. – К., 1984.

14. Гошко Ю. Гуцульщина. – К., 1979.

15. Гошко Ю. Бойківщина. – К., 1993.

16. Гримич М. Основні напрями вивчення гендерних проблем традиційного українського суспільства. //Історія. Вісник КНУ. Випуск 45. – К., 1999. – С. 4-10.

17. Гримич М. До питання про статус жінки в традиційному українському суспільстві. //Етнічна історія народів Європи. Випуск 7. – К., 2000. – С. 16-22.

18. Грушевський М. Історія України-Руси. – Т. І. - К., 1991.

19. Гумилев Л.Н. Этногенез и биосфера Земли. – М., 1993.

20. Гуслистий К. До питання про утворення української нації. - К., 1967.

21. Данилюк А. Волинь: пам’ятки народної архітектури. – Луцьк: Надстир’я, 2000.

22. Декоративно-прикладне мистецтво: Навчальний посібник. - Львів, 1992.

23. Донченко О., Романенко Ю. Архетипи соціального життя і політика.- К., 2001.

24. Енциклопедія українознавства. – В 10 т. – НТШ, Нью-Йорк-Париж, 1955-1984.

25. Етнографія України. /За ред. С.Макарчука. – Л., 1994.

26. Залізняк Л. Нариси стародавньої історії України. - К., 1994.

27. Зеленин Д. Восточнославянская этнография. - М., 1991.

28. Зеленин Д. К. Жилище в обрядах и верования восточных славян. – М., 1987.

29. Итс Р.Ф. Введение в этнографию. – Ленинград, 1974.

30. Історія української культури. / За заг. ред. І. Крип’якевича. – К.: Либідь, 1994. – С. 33-35, 59-62, 79-80, 114.

31. Культура і побут населення України. /За ред. В.Наулка. – К., 1993.

32. Кара-Васильєва Т. Українська сорочка. – К, 1997.

33. Костенко Л. Гуманітарна аура нації або Дефект головного дзеркала. – К.,1999.

34. Костомаров М.І. Слов’янська міфологія. – К., 1994.

35. Крысько В. Этническая психология. – М.,2004.

36. Кульчицький О. Український персоналізм. – Париж: УВУ, 1985 (Код. Біб. Ім. Д. Чижевського – РІФ7.231К90).

37. Кульчицький О. Світовідчування українця. // Українська душа. -К., 1992. – С. 57 (Код біб. КДПУ – 63.5 (2ук) К45).

38. Куценко Л. Народу самостійні діти: Українська доля Дикого поля. – Кіровоград, 2005.

39. Лемківщина. – У 2-х т. – Львів, 2002.

40. Лозинський Й. Українське весілля. – К., 1992.

41. Лозко Г. Українське народознавство. – К., 1995.

42. Люта О. М. Ф. Федоровський (1838 – 1918). – Кіровоград, 1999.(Б-ка КДПУ)

43. Маланюк Є. Нариси з історії нашої культури. - К.: Обереги, 1992.

44. Маланюк Є. Малоросійство. //Невичерпальність. – К.: Веселка,1997.

45. Маркевич М. Обычаи, поверья, кухня и напитки малороссиян. – К., 1992.

46. Налчяджян А. Этнопсихология. – СПб.: Питер, 2004.

47. Наулко В. Хто і відколи живе в Україні. - К., 1998.

48. Наулко В. Культура і побут населення України. – К., 1993, 1997.

49. Нельга О. Теорія етносу. – К., 1997.

50. Ніколаєва Т. Історія українського костюма. - К., 1996.

51. Огієнко І. (митрополит Іларіон). Дохристиянські вірування українського народу. – К., 1991.

52. Павленко Ю. Історія світової цивілізації: Соціокультурний розвиток людства. - К.: Либідь, 2000.

53. Півторак Г. Походження українців, росіян, білорусів та їх мов. – К.: Академія, 2001.

54. Поділля: Історико-етнографічне дослідження. - К., 1994.

55. Пономарьов А. Етнічність та етнічна історія України: Курс лекцій. – К., 1997.

56. Пономарьов А. Українська етнографія: Курс лекцій. - К., 1994.

57. Пономарьов А. Розвиток сім’ї і шлюбно-сімейних взаємин в Україні. – К.: Наукова думка, 1989.

58. Попович М. Нарис історії культури України. – К., 1999.

59. Пошивайло О. Етнографія українського гончарства. – К., 1993.

60. Проскурова С. Історіографія чумацтва: Навчальний посібник. – Кіровоград, 1999.

61. Проскурова С. Соціокультурні аспекти освоєння Криму та Північного Причорномор’я. (17 ст.). – Кіровоград, 2006.

62. Проскурова С. Проблеми викладання українознавства у вищих навчальних закладах (з досвіду роботи КДПУ ім.. В.Винниченка)./Збірник наукових праць НДІУ, К.: Міленіум, 2004.-Т.ІІ.- 529 с. – С.37 – 42.

63. Проскурова С. Проблеми формування національної ідентичності у вищій школі. /Збірник наукових праць НДІУ, К.: Українське агентство інформації та друку «Рада», 2008.-Т.ХХ.- 512 с. – С.88 – 94.

64. Проскурова С. «Зазирнімо в обличчя трагедії…» (щодо результатів етнографічної експедиції студентів факультету історії та права КДПУ імені В.Винниченка 2007 року)./ Краєзнавчий вісник Кіровоградщини. - Випуск ІІ.- Кіровоград: Центрально-Українське видавництво, 2008.- 226 с.- С.122 – 164.

65. Самойлович В. Українське народне житло. – К., 1972.

66. Скуратівський В. Місяцелік. – К., 1993.

Познавательные статьи:



Коммуникативные барьеры и пути их преодоления

Рынок недвижимости. Сущность недвижимости

Решение задач с использованием генеалогического метода

История происхождения и развития детской игры