Господарське значення кормових бобів

↑

▷ Содержание

⇐ ПредыдущаяСтр 3 из 4Следующая ⇒

Кормові боби — високоврожайна зернобобова культура. У давні часи боби вирощували в Єгипті, Греції та інших країнах. Тепер їх вирощують майже в усіх країнах світу. Світова посівна площа бобів становить близько 5 млн га, в Україні— 5 тис. га.

Боби вирощують у багатьох районах Росії, в Прибалтиці, Закавказзі, Середній Азії та Білорусі.

Крупнонасінні кормові боби як продовольчу культуру вирощують на важких глинистих ґрунтах Прикарпаття та в гірських районах Карпат, а також у центральних областях, на північному сході, в Західному Сибіру (Росія). Використовують їх у вареному вигляді як продукт харчування. Як ущільнювальну культуру боби вирощують у посівах кормових буряків, картоплі, квасолі, а також кукурудзи.

Зерно кормових бобів використовують здебільшого як концентрований корм для сільськогосподарських тварин. Для вирощування високоякісної зеленої маси їх висівають у сумішках з викою, горохом, а також разом з кукурудзою для виготовлення силосу, збагаченого на білок.

Зерно кормових бобів містить 25—35% білка, 48—55 крохмалю, 1,5% жиру, 1 кг зерна бобів містить 280—300 г перетравного протеїну, тобто втричі більше, ніж зерно вівса.

У соломі бобів 9—10% білка, проте вона груба і тверда. Перед згодовуванням її треба подрібнювати, запарювати і домішувати до інших кормів. Борошно з бобів є цінним білковим кормом, його згодовують тваринам разом із силосом, корене- і бульбоплодами та іншими кормами, бідними на білок. Дерть із зерна бобів використовують на корм великій рогатій худобі, свиням, вівцям та іншим сільськогосподарським тваринам.

З усіх зернобобових культур кормові боби у вологих районах Прикарпаття та в гірських районах Карпат дають найбільші врожаї зерна. На дослідних полях Львівського державного аграрного університету та Інституту землеробства і тваринництва західного регіону УААН у сприятливі роки за умов високої агротехніки збирають по 30—50 ц/га зерна кормових бобів.

Високі врожаї кормових бобів (па значних площах) вирощують у Хмельницькій, Тернопільській, Чернівецькій, Львівській, Волинській та інших областях України.

Вирощують кормові боби переважно як кормову культуру. Насіння бобів містять 26-34% білка, 50-55% вуглеводів, 0,8-1,5% жиру, 2,1-4% золи, вітаміни А, В і є високопоживним концентрованим кормом (в 1 кг — 1,29 кормових одиниць і 250 г перетравного протеїну). На корм використовують також зелену масу, силос і солому бобів. За вмістом білка (до 10%) і жиру (близько 1,5%) солома бобів поживніша за вівсяну. Багата білком і зелена маса бобів, в якій на одну кормову одиницю припадає 130 г перетравного протеїну, що дає можливість використовувати її як важливий компонент при силосуванні кукурудзи. Для цієї мети вирощують кормові боби в сумісних посівах з кукурудзою.

Рис. Кормові боби (гілка з плодами).

Шкідники кормових бобів

Бульбочкові довгоносики: смугастий — Sitona lineatus L., щетинистий — S. crinitus Hrbst. Зимують жуки (довжина 2,5-7 мм) на полях багаторічних бобових трав та перелогах з дикорослими бобовими травами. Навесні при середньодобовій температурі плюс 7-8С, а в години льоту — плюс 13С вони зосереджуються на посівах бобових культур і обїдають листя. Самки відкладають яйця на поверхню ґрунту, листя і стебла, звідки вони обсипаються на ґрунт.

Личинки комахи після виплодження проникають у ґрунт в бульбочки на корінцях рослин, живлячись їхнім вмістом, а потім — тканиною корінців. Жуки нового покоління з’являються в кінці червня-липні й інтенсивно харчуються тими рослинами, де розвивалися личинки, а потім рослинами бобових полів, де зимуватимуть.

БУЛЬБОЧКОВІ ДОВГОНОСИКИ

Смугастий щетинистий

Клопи: щитники — Dolycoris baccarum L.; сліпняки — Lygus rugulipennis Popp. Зимують дорослі клопи в лісах, лісосмугах під опалим листям та в підстилці. Самки відкладають яйця в два рядки на стебла і листя. Протягом року розвивається 23 генерації трав’яного клопа.

КЛОПИ ЩИТНИКИ

КЛОПИ СЛІПНЯКИ

Бобова (акацієва) вогнівка — Etiella zinkenella Тr. Зимує гусінь вогнівки у щільних сірувато-білих коконах у верхньому шарі ґрунту. В середині травня, в період цвітіння жовтої акації та озимої вики, метелики починають літати і відкладати на завязі і молодих бобах яйця. Гусінь вгризається в зерна, якими живляться близько 1 місяця, закінчивши живлення, частина гусені заляльковується, а частина діапазує. Метелики другого покоління у липні літають, відкладають яйця на пізні бобові культури, де у липні-серпні розвивається гусінь другої генерації. На півдні у серпні-вересні можлива й третя генерація вогнівки, гусінь якої йде на зимівлю.

АКАЦІЄВА ВОГНІВКА

Шкідники сої. Основними шкідниками сої є багатоїдні фітофаги: описана вище акацієва вогнівка, звичайний павутинний кліщНебезпечний шкідник овочевих культур у теплицях та парниках. Найчастіше він пошкоджує огірки, диню, кавуни, баклажани, перець, квасолю, значно рідше — томати.

Доросла самка кліща має широкоовальну форму тіла, завдовжки близько 0,4 мм. Колір залежить від стану кормової рослини і періоду року. Самки літніх поколінь сірувато або жовтуватозеленого кольору з темними плямами по боках. Самці значно менші від самок за розмірами, з видовженим і звуженим до заднього кінця тілом.

Звичайний павутинний кліщ

Хвороби кормових бобів

Чорна ніжка, або коренева гниль проявляється у зав'яданні сходів і загниванні рослин. Коренева шийка буріє, потім потоншується й загниває. При підвищенні
вологості на ураженій ділянці утворюється брудно-сірий наліт.
Хворі рослини випадають, що приводить до зрідження посівів.
Ознаки прояву чорної ніжки кормових бобів подібні до ознак
прояву кореневої гнилі на люпині.Збудник хвороби - ооміцетний гриб Pythium debaryanum
Hesse порядку Peronosporales. Його грибниця безбарвна,
несептована, спороношення нестатеве (зооспорангії) і статеве
(ооспори).Зооспорангії світло-сірі, кулясті, 15-25 мкм у діаметрі,
формуються на грибниці, частіше поодинокі, рідше у вигляді
ланцюжка.

Фузаріоз захворювання проявляється протягом майже всього періоду
вегетації рослин й характеризується поникненням верхівок і
зав'яданням листків. На кореневій шийці уражених рослин
з'являються бурі або чорні смуги, гниль, а при надмірній вологості
формуються рожеві чи червонуваті подушечки, які також виявляють
на бобах.Збудник хвороби -незавершений гриб Fusevium oxysporum
Sehl.f.fabae Yunget Fang. Поширюється він конідіями, що
утворюються переважно у подушечках, конідії світло-рожеві,
серпоподібні, з 1-5 поперечними перетинками, 45-80 х 3-4
мкм. Зберігається гриб на рослинних рештках і насінні
грибницею. Крім кормових бобів, збудник уражує багато
інших рослин. Хвороба спричинює зрідження посівів і різкий
недобір урожаю.

ФУЗАРІОЗ

Несправжня борошниста роса проявляється переважно на листках з верхнього боку у вигляді
жовто-червоних, пізніше — буруватих плям, а з нижнього — сіро-
фіолетового нальоту. Рослини в'януть і часто не утворюють бобів.
Ознаки ураження листя такі ж, як і на горосі.Збудник хвороби — ооміцетний гриб Peronospora fabae
West порядку Peronosporales. Сіро-фіолетовий наліт на
ураженнях є конідіальним спороношенням гриба. Його
конідієносці стирчать з продихів пучками (по 2-6), дихотомічно
розгалужені. На кінцях конідієносців формуються еліптичні,
сірувато-жовті конідії, 18-30 х 14-24 мкм. За їх допомогою
гриб поширюється під час вегетації рослин. Поряд з
конідіальними спороношеннями у тканинах уражених рослин
формуються жовто-коричневі, кулясті, гладенькі ооспори
діаметром 49-53 мкм. Вони зимують на рослинних рештках,
а навесні зумовлюють первинне зараження рослин. Інколи
ооспори виявляють на насінні. При інтенсивному розвитку
захворювання спостерігається масова загибель рослин,
особливо у районах з достатнім зволоженням.

ПЕРОНСПОРОЗ

Церкоспороз проявляється переважно на листках у вигляді плям двох типів:
сірих, з темно-пурпуровим обідком і коричнево-червоних,
концентричних, із світлозабарвленим центром. На плямах обох типів згодом з'являється бурий наліт дернинок. Уражені листки
передчасно зав'ядають й опадають, що призводить до зменшення
врожаю.Збудниками церкоспорозу є незавершені гриби порядку
Hyphomycetales: коричнево-червоної плямистості — Cercospora
zonata Wint., сірої — Cereospora fabae Fauts. У першого
конідієносці зубчасті, фіолетові, а конідії обернено-булавоподібні,
безбарвні, з 7-9 поперечними перетинками, 60-110 х 5-8 мкм. У
другого конідієносці короткі, прості, бурі, а конідії видовжено-
булавоподібні, безбарвні, 26-44 х 6-8 мкм, на кінцях звужені і
частіше мають чотири поперечні перетинки.Конідіями збудники хвороби поширюються під час вегетації
рослин. Зберігаються гриби на рослинних рештках у вигляді
грибниці і конідієносців, з яких навесні утворюється нове конідіальне
спороношення.Шкідливість хвороби полягає у значному зменшенні врожаю
зеленої маси і зерна.

ЦЕРКОСПОРОЗ

Іржа на листках, інколи на стеблах і бобах з'являються пустули
різного кольору. Спочатку на листках з нижнього боку утворюються
занурені в тканину темно-жовтуваті, глечикоподібні, з сосочковими
вічками спермогонії й між ними — жовтуваті еції. Пізніше з
нижнього, іноді з верхнього боку листків, а також на стеблах і
бобах формуються світло-бурі, порохуваті урединії. Під кінець
вегетації рослин на листках, стеблах і бобах з'являються темно-
бурі, майже чорні, щільні, не порохуваті телії.Збудник хвороби — базидіальний гриб Uromyces fabae
(Pers.) родини Pucciniaceae, порядку Uredinales. Всі стадії
його розвитку перебігають на кормових бобах. Еціоспори
одноклітинні, жовтуваті, кулясті або трохи еліптичні, 14-21 мкм
у діаметрі, дрібнобородавчасті. Урединіоспори одноклітинні,
світло-бурі, кулясті або яйцеподібні, 20-30 х 16-18 мкм, з
колючкуватою оболонкою.

ІРЖА

2.3. Системи заходів проти хвороб та шкідників кормових бобів

У суху погоду після сівби поле коткують для підвищення
польової схожості. До появи сходів, на 5-6 день після сівби, посіви боронують для знищення кірки і бур’янів у фазі білої ниточки. Друге боронування проводять у фазі 3-5 листків (висота
рослин 5-6 см). У холодну погоду сходи можуть з’явитися лише
через 16-20 днів, тому можна провести два-три досходових боронувань.На широкорядних посівах крім цього 2—3 рази розпушують
ґрунт у міжряддях на глибину 4-6 см. Під час останнього розпушування рядки підгортають. Обробіток міжрядь необхідно припинити до настання фази бутонізації.На забур’янених полях, або при низькій ефективності агротехнічних заходів для знищення бур’янів використовують гербіциди -
гезагард (прометрин) 50% з.п. 3,0-4,0 кг/га проти однорічних дводольних та злакових бур’янів, обприскуючи ґрунт до сходів рослин
кормових бобів.Кормові боби мають підвищену чутливість до гербіцидів.
Листки бобів мають слабкий восковий наліг, добре змочуються
розчинами, і тому значна кількість препарату проникає в рослину,
пригнічуючи її розвиток. Сівба здоровим насінням, правильне
розміщення кормових бобів у сівозміні, своєчасне збирання врожаю,
знищення післяжнивних решток та глибока оранка.Насіння перед сівбою протруюють, а в період вегетації обприс
кують фундазолом, 50% з.п.Є дані (Кобак С.Я., 2006 p., Інститут кормів УААН) щодо
застосування фунгіциду тілт преміум (0,5 л/га) для захисту посівів
від ураження хворобами під час вегетації. Проте офіційної реєстрації цього фунгіциду для застосування на кормових бобах немає.

Боротьба з шкідниками. Посіви кормових бобів пошкоджує велика кількість шкідників яхих я перелічив вище.


До агротехнічних заходів боротьби з шкідниками належать: правильне розміщення бобів у сівозміні, ізоляція посівів від багаторічних бобових трав, з яких у весняний період мігрують шкідники; ранні строки сівби, а також вирощування сортів
з високою енергією росту, обробка насіння бактеріальними добривами.Потрібно пам’ятати, що шкідники спочатку знаходяться на краю
поля і тому ефективною може виявитись крайова обробка посівів
інсектицидами. В різні роки рекомендувались такі препарати.


Розділ 3.

Познавательные статьи:



Организация работы процедурного кабинета

Статус республик в составе РФ

Понятие финансов, их функции и особенности

Сущность демографической политии