Теорії колективу та їх характеристика.

↑

▷ Содержание

⇐ ПредыдущаяСтр 6 из 6

▷ Похожие статьи

Проблема розвитку групи отримала своє специфічне рішення в психологічній теорії колективу. Такий підхід продиктований двома обставинами. З одного боку, певною традицією дослідження колективу у вітчизняній науці епохи Радянського Союзу. Ця традиція має два джерела.
«Перший - постановка проблеми колективу в марксистському суспільствознавстві, де їй надано певний ідеологічний зміст. В роботах Маркса вперше була висловлена ​​думка про те, що колектив - cпеціфіческая форма організації людей соціалістичного суспільства.»

Для Маркса справжня колективність неможлива в умовах існування антагоністичних класів, колективна праця як праця вільний заснований на суспільній власності. Отже, справжня колективність, може бути реалізована лише в соціалістичному суспільстві, і, відповідно, колективи можуть бути формою організації людей тільки в такому суспільстві. Згідно Марксу, буржуазне суспільство знає лише різноманітні группо ші освіти, які, природно, не можуть дати матеріал для аналізу специфічних характеристик колективу.»

Другий - активні дослідження колективу в різних галузях суспільствознавства в 20 - 30-і роки. Пафос досліджень полягає у підкресленні особливої ​​природи тих реальних груп, які виникали в різних ланках суспільного організму в нашій країні. Широке значення цього поняття, поширене в нашому суспільстві, ставилося практично до будь-яких групам в рамках окремого підприємства, установи, галузі промисловості, географічного району і так далі. Давно завоювали право на існування такі вирази, як "колектив машинобудівного заводу", "колектив науково-дослідного інституту" та інші.

Перераховані групи є специфічними утвореннями соціалістичного суспільства, і, таким чином термін «колектив» вживався в повсякденній мові і в офіційній політичної та ідеологічної літературі. Досліджуючи проблеми групи, соціальна психологія в певному сенсі теж вписалася в зазначений контекст. Розвиток групи було інтерпретовано як досягнення нею вищої стадії, яка і була названа колективом.
Науковим змістом специфіки развиваемого підходу є те, що для соціальної психології було важливо виділити в широкому значенні терміна саме той аспект, який може бути досліджено її засобами, в рамках її концептуальних схем. Щоб визначити цей аспект, слід згадати про загальний принцип підходу до групи у вітчизняній соціальній психології.

Виділені в соціологічному аналізі, об'єктивно існуючі соціальні групи тут вивчаються як суб'єкти діяльності, тобто, перш за все, з точки зору саме психологічних характеристик цього суб'єкта. Іншими словами, виявляються ті риси групи, які сприймаються членами даної групи як ознаки деякої психологічної спільності.
Продукт розвитку групи-особливу якість групи, пов'язаної спільною діяльністю. Вищий рівень її розвитку був позначений терміном «колектив».Запропоноване в марксистському вживанні поняття «колектив» в сьогоднішніх умовах нашого суспільства дуже спірно, але в повсякденній мові цей термін широко використовується. Немає підстав відмовлятися від нього і в соціальній психології, враховуючи відзначену специфіку його змісту.

У розробці проблеми колективу в історії вітчизняної науки міститься багато корисного. Наприклад, в роботах А. С. Макаренко поряд з вирішенням педагогічних проблем колективу абсолютно чітко було позначено і той специфічно соціально - психологічний аспект дослідження, який згодом був прийнятий радянської психологією. Найважливіший ознака колективу, по Макаренко, - це не будь-яка спільна діяльність, а соціально - позитивна діяльність, що відповідає потребам спілкування. Тому першою ознакою колективу як групи особливого роду є саме його спрямованість, яка забезпечує особливу якість особистостей, в нього входять, а саме - їх цілеспрямованість. Це дозволяє створити організацію з відповідними органами управління та виділення осіб, уповноважених на виконання певних функцій.
Природа відносин в колективі має особливу властивість, визнанням найважливішої ролі спільної діяльності в якості фактора, що утворює колектив і визначаючи всю систему відносин між його членами. Такий підхід припускає відразу ж і необхідність розвитку колективу, неминучість ряду стадій, які він проходить, і в міру проходження яких всі названі якості повністю розгортаються.

Згідно А. С. Макаренко, найважливішою умовою для проходження колективом цих стадій є безперервний розвиток тих самих суспільно значущих цілей, заради яких створено колектив. Це передбачає, що повинні бути змальовані особливі лінії розвитку колективу, розроблена діалектика вимог. Успішне поєднання всіх цих факторів створює в колективі таку атмосферу, яка найкращим чином відповідає розвитку особистостей, що входять в нього.
«Червоною ниткою у всіх міркуваннях у А. С. Макаренко проходить думка про те, що успіх внутрішніх процесів, що протікають в колективі, може бути забезпечений тільки в тому випадку, якщо всі норми взаємин, вся організація діяльності усередині колективу будуються на основі відповідності цих зразків більш широкій системі соціальних відносин, що розвиваються в суспільстві в цілому.»
Колектив не є замкнутою системою, він включений у всю систему відносин суспільства, і тому успішність його дій може бути реалізована лише в тому випадку, коли немає неузгодженості цілей колективу і суспільства. Сьогодні можна вважати, що більшість дослідників згодні у визначенні основних ознак колективу. Якщо відволіктися від деякого розмаїття термінології, то можна виділити ті характеристики, які називаються різними авторами як обов'язкові ознаки колективу.

По-перше, це об'єднання людей в ім'я досягнення певної, соціально схвалюваної мети.
По-друге, це наявність добровільного характеру об'єднання, причому під добровільністю тут розуміється не стихійність утворення колективу, а така характеристика групи, коли вона не просто задана зовнішніми обставинами, але стала для індивідів, в неї входять, системою активно побудованих ними відносин на базі загальної діяльності.
Важлива ознака колективу: його цілісність. Це виражається в тому, що колектив виступає завжди як деяка система діяльності з притаманною їй організацією, розподілом функцій, визначеною структурою керівництва і управління. Нарешті, колектив являє собою особливу форму взаємовідносин між його членами, яка забезпечує принцип розвитку особистості не всупереч, а разом з розвитком колективу.
Психологічно розвиненою як колектив вважається така мала група, в якій склалася диференційована система різних ділових і особистих взаємин, що будуються на високій моральній основі. Такі відносини можна назвати колективістським; вони визначаються через поняття моральності, відповідальності, відкритості, колективізму, контактності, організованості, ефективності та інформованості.
Під моральністю мається на увазі побудова внутрішньоколективних і внеколлектівних відносин на нормах і цінностях загальнолюдської моралі.
Відповідальність-добровільне прийняття колективом на себе моральних і інших зобов'язань перед суспільством за долю кожної людини незалежно від того, є він членом даного колективу чи ні; члени колективу свої слова підтверджують справою, вимогливі до себе і один до одного, об'єктивно оцінюють свої успіхи і невдачі, ніколи не кидають почату справу на півдорозі, свідомо підкоряються дисципліні.

Відкритість колективу-здатність встановлювати і підтримувати добрі, що будуються на колективістської основі взаємини з іншими колективами або їх представниками, а також з новачками у своєму колективі. На практиці відкритість колективу проявляється в наданні різнобічної допомоги іншим колективам, не членам колективу. Відкритість є однією з найважливіших характеристик, по якій можна відрізнити колектив від зовні схожих на нього соціальних об'єднань.
Поняття колективізму містить у собі постійну турботу членів колективу про його успіхи, прагнення протистояти тому, що роз'єднує, руйнує колектив.Колективізм - це також розвиток добрих традицій, упевненості кожного у своєму колективі. Почуття колективізму не дозволяє його членам залишатися байдужими, якщо зачеплені інтереси колективу. У такому колективі всі важливі питання вирішуються спільно і, по можливості, при загальній згоді.
Контактність-хороші особисті, емоційно сприятливі дружні, довірчі взаємини членів колективу, що включають увагу друг до друга, доброзичливість, повага і тактовність. Такі взаємини забезпечують у колективі сприятливий психологічний клімат, спокійну і доброзичливу обстановку.
Організованість-вміле взаємодії членів колективу, безконфліктне розподіл обов'язків між ними, взаємозамінність, здатність колективу самостійно виявляти й виправляти недоліки, попереджати і оперативно вирішувати виникаючі проблеми. Від організованості безпосередньо залежать результати діяльності колективу.
Інформованість-гарне знання членами колективу один одного і стану справ у колективі. Достатня інформованість припускає знання завдань, що стоять перед колективом, змісту та підсумків його роботи, позитивних і негативних сторін, норм і правил поведінки.

Ефективність-успішність вирішення колективом всіх наявних у нього завдань. Одним з найважливіших показників ефективності високорозвиненого колективу є сверхаддітівний ефект. Він являє собою здатність колективу як цілого домагатися результатів у роботі набагато більш високих, ніж це може зробити така ж за чисельністю група людей, що працюють незалежно один від одного, не об'єднаних системою описаних відносин.
Отже: малих груп, які повністю б відповідали всім перерахованим вимогам колективу, в дійсності майже немає. Більшість реально існуючих малих груп займає проміжне положення між групою з низьким рівнем розвитку і високорозвиненим колективом. За окремим своїм соціально-психологічним параметрами ці групи цілком можуть претендувати на те, щоб називатися колективами, однак за іншими серйозно поступаються. Подану модель треба розглядати скоріше як ідеал, до якого повинна прагнути група в процесі свого розвитку.

Познавательные статьи:



Техника прыжка в длину с разбега

Тактические действия в защите

История Олимпийских игр

История развития права интеллектуальной собственности