Структурно-семантичні типи речень

↑

▷ Содержание

Стр 1 из 5Следующая ⇒

ЗА СТРУКТУРОЮ

П р о с т е

С к л а д н е

Має в своєму складі один предикативний центр, виражений сполученням підмета і присудка або лише одним головним членом: О земле-мати! В зоряній судьбі вітаю материнство я в тобі. (Т.Коломієць)

Характеризується наявністю двох або більше предикативних одиниць, що становлять смислову, граматичну та інтонаційну єдність. Кожна частина складного речення має свої граматичні центри: Людство не усвідомить себе як єдине ціле – не буде йому добра. (О.Гончар)

Двоскладне

Односкладне

Предикативний центр складається з підмета і присудка: Душа горить в смертельному вогні. (В.Стус)

Предикативний центр складається лише з одного головного члена, співвідносного з підметом або присудком: Осяяти землю безщасную треба. (Л.Українка)

Непоширене

Поширене

Складається тільки з головних членів речення: Була спека

Крім головних, наявні другорядні члени речення: Пахне істиною хліб. (І.Драч)

Повне

Неповне

Є всі структурно необхідні члени речення: Ой три шляхи широкії до купи зійшлися. (Т.Шевченко)

Не названо один або кілька членів, що встановлюються з контексту: Вливається в Дніпро Сула, життя людей - в історію. (О.Ющенко)

Ускладнені –у своєму складі мають однорідні члени речення, звертання, вставні, вставлені конструкції, відокремлені члени: Ти мене, кохана, проведеш до поля, я піду – і, може, більше не прийду. (М.Рильський)

За метою висловлювання

РОЗПОВІДНІ – інформують про факт дійсності, подію, явище, не несучи при цьому емоційного навантаження. Вже прокинувся і дуб-зимовик, викинувши тендітні жовто-зелені листочки (І.Цюпа).

СПОНУКАЛЬНІ речення виражають волевиявлення мовця, яке потребує виконання, хоча не обов’язково передбачає конкретного виконавця.

Власне питальні – вимагають обов’язкової відповіді. В кого я дізнаюсь: звідки ця дорога? (М. Гриценко)

Питально-риторичні– виражають ствердження чи заперечення, не потребують відповіді, бо вона міститься в питанні. Хіба ти забув свої власні слова? (Г.Гордасевич)

Питально-спонукальні –містять у собі спонукання до дії, яке виражається через питання. Чи не приніс би ти води?

ПИТАЛЬНІ –містять у собі запитання, яке спонукає співбесідника до відповіді: Про що, пташко, нам співаєш пісню голосну? (О.Олесь)

Вони можуть виражати: 1) наказ, прохання: Вийди, коханая, працею зморена, хоч на хвилиночку в гай (М.Старицький); 2) пораду, застереження, протест: Ви б лягли, мамо, спочити... 3) бажання, згоду, дозвіл: Коли б скоріше збігла ця ніч! 4) заклик до дії: Прийди, візьми мене за руку і в край щасливий поведи (О.Олесь)

Засоби оформлення спонукання: · спонукальна інтонація; · присудок у формі наказового способу: Моя любове! Я перед тобою. Бери мене в свої блаженні сни. Лиш не зроби слухняною рабою, не ошукай і крил не обітни! (Л.Костенко) · спонукальні частки давай, хай, нехай. Нехай же хоч ніч забуття принесе (М.Вороний)

Засоби вираження питальності: · питальна інтонація – підвищення тону на слові чи групі слів, з якими пов’язаний зміст питання: За що ж ти караєш її молоду?(Т.Шевченко) · порядок слів у реченні. Як правило, на початку речення стоять слова, з якими пов’язані питання: Березу ти сестрою називаєш? Хто ж ти така? (Л.Українка) · питальні слова – питальні частки, прислівники, займенники: Чого являєшся мені у сні? (І.Франко)

За комунікативним призначенням

СТВЕРДЖУВАЛЬНІ –це речення, в яких підтверджується зв’язок між предметами і їх ознаками в реальній дійсності. Сумна помилка – прийняти за людину її словесний автопортрет (В.Брюгген)

ЗАПЕРЕЧНІ – речення, в яких зв’язок між предметами та їх ознаками в реальній дійсності заперечується. У сусіда ума не позичиш (Н.тв.)

Показником стверджувальних чи заперечних речень є наявність чи відсутність у них заперечної частки НЕ

Заперечні речення можуть бути

Загальнозаперечні якщо заперечується ознака, виражена присудком. Я не прощаюсь ні з чим, разом із вечором плину, плину зі світом своїм (Л.Талалай).

Частковозаперечні якщо частка НЕ стоїть перед підметом або другорядним членом речення і при цьому заперечується суб’єкт, обставина чи означення. Тривога душу розпинає: а що, як любиш не мене? (Л.Костенко).

РЕЧЕННЯ НЕ Є ЗАПЕРЕЧНИМИ

(за наявності частки НЕ у ньому), якщо

О к л и ч н і

Розповідні, питальні й спонукальні речення, що вимовляються із звичайною інтонацією й належать до емоційно нейтральних речень.

Розповідні, питальні й спонукальні речення, що виражають різноманітні емоції та почуття. Такі речення своїм змістом пов’язані не з безпосередньою дійсністю, а з враженнями людини, викликаними цією дійсністю. Окличні речення можуть виражати, радість горе, тугу, страх, обурення, презирство, зневагу. Сонце, сонце! Світ! Весна! (О.Олесь)

Граматичні засоби оформлення окличності: · інтонація: Лови летючу мить життя! (О.Олесь) · вигуки (ой, ох, ех, е): Ой не плач, моє серце, ой цить!(М.Вороний) · окличні частки вигукового, займенникового, прислівникового походження (о, ну, гей, що за, як, куди). О, вже зоря засвічує лампаду!(Л.Костенко)

За емоційним забарвленням

Н е о к л и ч н і

Розповідне

Питальне

Спонукальне

ОКЛИЧНЕ

НЕОКЛИЧНЕ

ПРОСТЕ ДВОСКЛАДНЕ РЕЧЕННЯ

Другорядні члени речення

Головні члени речення

Членами речення бувають повнозначні частини мови і нерозкладні словосполучення, що виконують функцію слова.

предикативний центр

присудок

обставина

ДВОСКЛАДНИМ називається речення, граматичний центр якого представлений двома головними членами – підметом і присудком. Душа горить в смертельному вогні (В.Стус) Батько вишні садив на межі (Г.Чубач)

Члени речення

підмет

додаток

підмет

присудок

зв’язок - координація

Підмет із залежними від нього словами становить групу підмета

Присудок із залежними від нього словами становить групу присудка

прикладка

означення

ГОЛОВНІ ЧЛЕНИ РЕЧЕННЯ

основні ознаки

семантика

виражає граматичну предметність

входить до структурної схеми речення як його головний член

найчастіше виражається формою називного відмінка

займає типову позицію перед присудком

перебуває у двобічному (предикативному) зв’язку з присудком

поєднується з присудком способом предикативного зв’язку – координацією

суб’єкт дії: Я на вбогім сумнім перелозі Буду сіять барвисті квітки (Леся Українка).

об’єкт дії: Згадавсь мені рядокодного вірша (Д.Павличко).

носій стану: І синя тінь лежить від будяка сухого (П.Мовчан).

носій ознаки: Вранці на палубі я був першим (М.Ірчан).

дія-процес: І плакати – це також щастя (Олесь Гончар)

ПІДМЕТ– це граматично незалежний головний член двоскладного речення, що означає предмет, ознака, дія чи стан якого виражається присудком. Відповідає на питання хто? що? Летіли і летіли журавлі На південь, всі дорогою одною, Перлистими, сріблистими ключами (М.Рильський) В чужому квітнику не пахнуть квіти (А.Листопад)

ЗА СТРУКТУРОЮ

ПРОСТИЙ ПІДМЕТ

СКЛАДЕНИЙ ПІДМЕТ

В И Р А Ж Е Н І

іменником: Відчиняє двері осені вересень (В.Ткаченко)

займенником: Ми світ навчили розмовляти (В.Коротич)

субстантивованим прикметником: У слові новому минуле не в’яне

інфінітивом: Боятися смерті – на світі не жить (Н. тв.)

числівником: Останніми вийшли двоє

субстантивованим дієприкметником: Поранений лежить в снопах… (П.Воронько)

субстантивованим вигуком: Гучне «Ура» пронеслось тоді над лугами … (Л.Первомайський)

Субстантивованим прислівником: Це “добре” прозвучало тепер м’яко, як просьба.

лексичним словосполученням: “Диво калинове” Дмитра Білоуса – це наша духовна історія

фразеологічним словосполученням: Ні богові свічка ні чортові кочерга-людина невизначеного характеру

синтаксичним словосполученням: -числівник + іменник у Н.в. чи Р.в.: А на березі ріки три стоять стрункі дубки (Л.Первомайський) Пильно дивляться тисячі вікон (Б.Олійник) - іменник із значенням сукупності + іменник у Р.в .: Гурт хлопців підійшов до берега. - іменник (займенник) у Н.в. + іменник в О.в.: Дмитрик з Гаврилком вчепились ззаду за сани… (М.Коцюбинський) - іменники більшість, меншість, частина + іменник у Р.в.: Більшість дітей відвідує дитсадок. - іменник (займенник) у Н.в. + іменник (займенник) у Р.в.: Кожен з нас сподівається на успіх. - іменник із значенням міри + іменник у Р.в.: Кілограм пшениці коштує дві гривні. - інфінітив + іменник в О.в.: Бути прикладом у роботі, в навчанні, в побуті повинно стати невід’ємною частиною батьківського авторитету (В.Сухомлинський)

основні ознаки

семантика

характеризує підмет

входить до структурної схеми речення як його головний член

найчастіше виражається дієслівними формами

займає типову позицію після підмета

перебуває у двобічному (предикативному) зв’язку з підметом

поєднується з підметом способом предикативного зв’язку – координацією

дія: І мрії полинуть над ясні зірки, в країну далекую чар (М.Рильський)

стан: Трохименко був блідий, схвильований…

якість: А його очі булище синіші за небо… (О.Гончар)

кількість: Сто років - це ж дуже багато(О.Іваненко)

приналежність: Неначе сонце засіяло, неначе все на світі стало моє(Т.Шевченко)

родова характеристика: Свитязь – душа народу… (Р.Братунь)

ПРИСУДОК– це головний, граматично не залежний, член двоскладного речення, що означає дію, стан, якість, властивість предмета, позначуваного підметом. Відповідає на питання що робить підмет? що з ним робиться? яким він є (був, буде)?

ЗА СТРУКТУРОЮ

ПРОСТИЙ дієслівний

СКЛАДЕНИЙ

СКЛАДНИЙ (подвійний)

Складений дієслівний

Складений іменний

Простий дієслівний присудок виражається одним дієсловом

дієсловом дійсного способу теперішнього, минулого та майбутнього часу

Білі гуси летять над лугами, в синім небі біліють снігами (О.Олесь).

дієсловом наказового способу

Ой біжи, біжи, досадо, не вертай до хати… (В.Симоненко).

інфінітивом

Що було, тепер не має значення, Не вернутипору молоду (М.Луків).

дієсловом бути

І буде правда на землі (Т.Шевченко)

фразеологічним сполученням

Я, слава Богу, вік прожив.

дієслівно-вигуковою формою

звуконаслідувальними словами

А зима тут снігу – кидь! (О.Олесь)

Пливе човен води повен та все хлюп-хлюп-хлюп.

дієслівними формами умовного способу

Сказав би словечко, так вовк недалечко (Н. тв.).

дієслівною аналітичною формою майбутнього часу

Як же без мене ти будеш рости, хто тебе стане у люди вести? (О.Олесь)

Простий дієслівний присудок може ускладнюватися 1) двома однаковими повторюваними формами одного й того ж слова: Падав і падав перший сніг. 2) двома однаковими повторювальними формами з часткою ТАК: Сказав так сказав. 3) повторенням однокореневих дієслів: В житті ти мене знать не знаєш… (І.Франко). 4) сполученням двох дієслів, з яких одне є основним, а друге – семантично неповноцінним й передає додаткові значення й модальні відтінки (раптовість, несподіваність, тривалість, спонукання, неможливість виконання дії): Ось візьму дошию сорочину, у портфель букварика вкладу... (В.Ткаченко)

Увага!

С К Л А Д Е Н И Й П Р И С У Д О К

СКЛАДЕНИЙ ДІЄСЛІВНИЙ (С Д П)

СКЛАДЕНИЙ ІМЕННИЙ (С І П)

Допоміжне дієслово (граматичне значення)

Інфінітив (лексичне значення)

Іменна частина

Дієслово-зв’язка

дієслова, які вказують на початок; кінець; продовження дії

+

На синьому небі почали вже зорі виблискувати(Б.-І. Антонич).

дієслова, які виражають можливість / неможливість, бажання, зобов’язання тощо

Я хочу бачити світ розплющеними очима (І. Драч).

прикметниками типу здатен, схильний, радий, готовийтощо

Молодість здатна творити несподіване й неймовірне (Я.Качура).

фразеологізм

Він узяв собі за правило тренуватися щодня

УВАГА! Не є складеним дієслівним присудком: 1) сполучення інфінітива з особовим дієсловом на позначення руху Я пішов купатись (обставина мети: щоб купатись) 2) сполучення інфінітива з дієсловами на позначення мовлення, спонукання Я попросив його прийти (попросив про що?) Ти примусиш його працювати (примусиш до чого?)

+

- БУТИ(в усіх часових і способових формах) Бо ти єВічність. Ти єПравда, Добро і Краса народу нашого (С.Плачинда) -являти собою, становити Місто являло собою жахливі руїни - виявлятися, зватися, вважатися, найменувати, утворювати, ставати, робитися, опинятися, залишатися тощо Мірошник той Хомою звався (Л.Глібов). - іти, повернутися, стояти, сидіти, лежати, працювати, служити, робити тощо Додому Степан повернувся зовсім хворим

іменник: Земля – мов казка(В.Симоненко). прикметник: Осінь буладощова, холодна, вітряна (А.Хижняк). займенник: Тут кожен камінь – мій, і кожен подих – мій. числівник: О земле вічна, ти – одна на світі! (Є.Маланюк) дієприкметник: Тепле повітря навкруги було напоєне густими пахощами степових квітів (О.Гончар). прислівник: Жити на землі – не просто. стійким словосполученням: Був він стріляною птицею.

СКЛАДНИЙ ПРИСУДОК становить комбінацію різних типів складених присудків

С Д П + С Д П

Я вже давно хотів кинути палити хотів кинути + кинути палити

Душа у тебе має бути крицею має бути + бути крицею

С Д П + С І П

СКЛАДНІ ВИПАДКИ

Познавательные статьи:



Коммуникативные барьеры и пути их преодоления

Рынок недвижимости. Сущность недвижимости

Решение задач с использованием генеалогического метода

История происхождения и развития детской игры