Вимоги до виконання та оформлювання курсової, бакалаврської робіт.

↑

▷ Содержание

⇐ ПредыдущаяСтр 11 из 12Следующая ⇒

▷ Похожие статьи

Курсова робота – це самостійне навчально-наукове дослідження студента, яке виконується з певного курсу або з окремих його розділів.

Курсова робота виконується з метою закріплення, поглиблення й узагальнення знань, одержаних студентами за час навчання, та їх застосування до комплексного вирішення конкретного фахового завдання.

Тематика курсових робіт має відповідати завданням навчальної дисципліни й тісно пов’язуватися з практичними потребами конкретного фаху. Вона затверджується на засіданні кафедри. Виконання курсових робіт визначається графіком, затвердженим кафедрою та деканатом.

Курсова робота допомагає студентові систематизувати теоретичні знання з вивченої дисципліни, перевірити якість цих знань, оволодіти первинними навичками проведення сучасних досліджень. Уже на цій першій творчій спробі можна виявити здатність студента самостійно осмислити проблему, творчо, критично її дослідити; вміння збирати, аналізувати й систематизувати літературні (архівні) джерела; здатність застосовувати отримані знання для вирішення практичних завдань; формулювати висновки, пропозиції та рекомендації з предмета дослідження. Випадає й слушна можливість проконтролювати вміння студента правильно організувати свою дослідницьку роботу та оформити її результати.

Основні вимоги до написання:

· Обсяг: 20-25ст. для студента 2 курсу, 30-35ст для студента 3 курсу.

· Робота має мати чітку структуру та список використаної сучасної літератури (20-25 джерел останніх років)

· Оформлення має відповідати естетичним і мовним нормам.

· Обов’язковими компонентами мають бути визначення актуальності дослідницького завдання та розроблення навчально-методичних матеріалів.

· Робота має бути зброшурована, акуратно і грамотно оформлена.

Структура курсової роботи: Титульна сторінка; План (зміст); Вступ; Основна частина (Теоретичний розділ і Практичний розділ); Висновки; Додатки; Список використаної літератури.

Бакалаврська робота - це кваліфікаційний документ, на підставі якого визначається рівень кваліфікації та здатність до професійної діяльності. Показником якості підготовки бакалаврів є розробка ними реальної проектної роботи, яка виконана на матеріалах конкретного об'єкту або виконання науково - дослідної роботи. Проектна робота містить пропозиції студента щодо вдосконалення існуючих алгоритмів, розробки нової інформаційної системи та технології розв'язання задач, а також повністю чи частково реалізована в практичній реальності.

В бакалаврській роботі студент повинен: Показати міцні теоретичні знання з обраної теми та вміння проблемно їх застосовувати; Обґрунтувати актуальність теми, відповідність її сучасному стану розвитку науки, практичним завданням галузі;Уміти критично аналізувати монографічні та періодичні видання з теми, узагальнювати матеріали діяльності підприємств і організацій, робити висновки і пропозиції; Дати характеристику історії досліджуваної проблеми;Показати уміння та навички в проведенні експерименту, аналізу і розрахунків, володіння сучасною обчислювальною технікою; Уміти узагальнювати результати, застосовувати сучасні методи оцінки економічної і соціальної ефективності запропонованих заходів, лаконічності формулювати висновки і аргументації, обґрунтувати практичні рекомендації виробництву.

Структура бакалаврської роботи: Титульний аркуш; Завдання на виконання дипломної роботи; Зміст; Перелік умовних позначень (при необхідності); Вступ; Основна частина з декількома підрозділами; Загальні висновки; Список використаних джерел; Додатки (при необхідності).

Основні вимоги до написання:

· Обсяг основного тексту бакалаврської дипломної роботи повинен становити 50-65 сторінок;

· Робота має мати чітку структуру та список використаної сучасної літератури (20-25 джерел останніх років)

· Першою сторінкою бакалаврської дипломної роботи є титульний аркуш, який включають до загальної нумерації сторінок бакалаврської дипломної роботи

· Текст основної частини бакалаврської дипломної роботи поділяють на розділи та підрозділи (допускаються також пункти).

· Оформлення має відповідати естетичним і мовним нормам.

· Обов’язковими компонентами мають бути визначення актуальності дослідницького завдання та розроблення навчально-методичних матеріалів.

· Робота має бути зброшурована, акуратно і грамотно оформлена.

Анотація.

Анотація – це стисла характеристика документа, його призначення, змісту, форми та інших особливостей. Анотація є вторинним документом. Вона може містити відомості про автора первинного документа. В анотації на твори художньої літератури зазначають літературний жанр, період, до якого належить творчість автора, основну тему і проблему твору, місце та час зображених у творі подій.

Текст анотації на науково-технічний документ має такі особливості.

– Синтаксичні конструкції є характерними для мови наукових і технічних документів. Рекомендують не вживати ускладнених граматичних конструкцій.

– Перевага надається стандартизованим термінам. Терміни, що не є загальновживаними, супроводжують поясненням при першому вживанні їх у тексті.

– В анотаціях використовують загальновживані скорочення та умовні позначки; позначки та скорочення, що не є загальновживаними, розшифровують при першому ж уживанні.

– Власні імена (прізвища, назви організацій, виробництв, установ та ін.) подають мовою першоджерела. Допускається транскрипція (транслітерація) власних імен або переклад їх мовою анотації з позначенням у дужках (при першому вживанні) власного імені мовою оригіналу.

– Географічні назви подають так, як в останньому виданні “Атласу світу”. Якщо географічна назва в атласі не зазначена, її подають, як у першоджерелі.

Анотація на періодичне видання містить відомості про завдання, цілі, характер видання тощо. Її використовують як елемент бібліографічного опису. Середній обсяг анотації 500 друкованих знаків.

Приклад анотації:

Азаров О. Д. Основи теорії аналого-цифрового перетворення на основі надлишкових позиційних систем числення. Монографія. – Вінниця: Універсум-Вінниця, 2004. – 260 с.

У монографії розглянуто основи теорії порозрядного аналого-цифрового перетворення на основі надлишкових позиційних систем числення. Описано принцип комплексного вирішення проблеми підвищення точності і швидкодії аналого-цифрових перетворювачів, побудованих на низькоточній елементній базі.

Книгу розраховано на науковців, аспірантів, студентів та фахівців у галузі проектування і розробки інформаційно-вимірювальних систем, систем цифрового реєстрування й обробляння аналогових сигналів.

Рецензія, відгук.

Рецензія – це критичний відгук на наукову працю, літературно-художній твір перед їх оприлюдненням.

У науковій сфері пишуть рецензії на статті, реферати, монографії, звіти про науково-дослідну діяльність, навчальні посібники і підручники. Рецензія виконує такі функції: інформування, оцінювання, осмислення.

Рецензія містить такі елементи: назва виду документа, заголовок (назва рецензованої роботи, прізвище та ініціали її автора), текст, підпис рецензента, дата. Якщо потрібно, підпис рецензента засвідчують печаткою або спеціальним штампом.

Типовий план написання:

1. Об’єкт і предмет аналізу;

2. Актуальність теми;

3. Короткий зміст;

4. Формулювання основної тези;

5. Загальна оцінка;

6. Недоліки, огріхи праці;

7. Висновки.

Структура рецензії нескладна (заголовок, вступ, основна частина, висновок). У вступній частині розглядається актуальність теми дослідження. Рецензент вказує, які питання висунуті на дослідження, що являють собою об’єкти й методи дослідження. В основній частині аналізується система доказів, експериментальна перевірка здобутих результатів, можливість впровадження їх у практику. Обов’язково зазначають достовірність результатів дослідження, їх наукову новизну та практичну цінність, ефективність впровадження в практику. У рецензії також оцінюють стиль наукової праці, дотримання вимог щодо її оформлення, відзначають достоїнства наукової праці та недоліки. У висновку зазначають, чи вдалося автору досягти мети дослідження, чи доцільно продовжувати науковий пошук. Рецензент оцінює можливості впровадження здобутих результатів у певних галузях науки, техніки, економіки. Обґрунтований висновок – необхідна умова кваліфікованої рецензії.

У рецензії не слід переповідати зміст наукової праці, необґрунтовано хвалити або критикувати автора. Аргументовано, посилаючись на конкретні сторінки наукової роботи, рецензент має відзначити її позитивні й негативні сторони. Ставлення рецензента до наукової праці та її автора повинно бути доброзичливим, але принциповим.

Відгук - це 1) документ, що містить висновки уповноваженої особи (або кількох осіб) чи установи щодо запропонованих на розгляд вистави, рукописних робіт; 2) стисла форма письмової оцінки виконаної роботи (курсової, бакалаврської, магістерської кваліфікаційних робіт, кандидатського чи докторського дослідження). За складом реквізитів збігається з рецензією.

Обсяг відгуку невеликий - 1-3 сторінки (3-5 сторінок для кандидатських і докторських дисертацій).

На відміну від рецензії, у відгуку подають загальну характеристику праці без докладного аналізу, проте він містить практичні поради.

Реквізити:

1. Назва виду документа;

2. Заголовок, що містить: назву роботи, ПІБ автора, рік написання, к-ть сторінок;

3. Текст, що містить: вступ, стислий виклад змісту, зауваження, висновок з пропозиціями;

4. Підпис особи, яка рецензувала.

Познавательные статьи:



Техника нижней прямой подачи мяча

Комплекс физических упражнений для развития мышц плечевого пояса

Стандарт Порядок надевания противочумного костюма

Общеразвивающие упражнения без предметов