Концепції історичних етапів економічного розвитку

↑

▷ Содержание

⇐ ПредыдущаяСтр 4 из 9Следующая ⇒

Сучасний мир характеризується наявністю самих різних економічних систем. Економічні системи існували протягом всього часу людській історії і постійно розвивалися.

Економіка будь-якої країни функціонує як багаторівнева система, яка складається з різних взаємозв'язаних і взаємозалежних компонентів, розвиток яких відбувається відповідно до загальними для всієї системи законів.

Економічна система – це сукупність всіх видів економічної діяльності людей в процесі їх взаємодії, направленої на виробництво, обмін, розподіл і споживання товарів і послуг а також на регулювання такої діяльності відповідно до мети суспільства.

Основними елементами економічної системи є:

· продуктивні сили;

· економічні відносини;

· господарський механізм.

Розрізняють: ринкову, командно-адміністративну, традиційну і змішану економічні системи.

1. Ринкова система (капіталізм епохи вільної конкуренції) характеризується: ·

· приватною власністю на чинники виробництва;

· ринковою системою управління господарською діяльністю людей;

· багато виробників і споживачів одного і того ж продукту; ·

· кожний господарський суб'єкт прагне отримання максимального прибутку при мінімальних витратах;

· окремі господарські суб'єкти не мають економічної влади;

· держава не втручається в розподіл ресурсів.

Конкуренція – основна рушійна сила в ринковій економіці.

2. Командна економіка (адміністративно-господарська система). Характерні риси:

· суспільна власність на чинники виробництва;

· всі господарські рішення приймаються колективно шляхом централізації планування економічної діяльності;

· централізоване фондування підприємств ресурсами для виконання державних планів;

· відсутність конкуренції;

· монополізм виробників;

· відсутність ринкової системи стимулювання і мотивації виробників;

· панування виробника над споживачем. Їй властиві висока затратность виробництва, низька продуктивність праці, дефіцит, державне регулювання цінами і т.д.

3. Традиційна економіка. Існує в близько 140 країнах. Характерні риси:

· виробництво,

· розподіл, обмін базується на звичаях, культових обрядах;

· спадковість і кастовість визначають економічну роль індивіда;

· технічний прогрес обмежений, оскільки загрожує засадам традиційного суспільства;

· високий рівень народжуваності, безробіття, низька продуктивність праці:

· панування приватної форми власності;

· багатоукладність економіки.

Тому країни традиційної системи є постачальниками сировини і матеріалів в світове господарство, служать ринком збуту готової продукції, є аграрно-сировинним придатком для економічно більш розвинутих країн з ринковою і змішаною економікою.

4. Змішана економічна система – найпоширеніша в сучасних країнах з розвинутою економікою. Характерні риси:

· плюралізм форм власності;

· високий рівень розвитку продуктивних сил;

· розвинута ринкова інфраструктура;

· оптимальна взаємодія ринкового механізму з державними методами регулювання економіки;

· соціальна спрямованість економічного розвитку.

Збільшуються державні витрати на освіту, медичне обслуговування, створюються державні і приватні фундації соціального страхування і т.д.

Для опису сучасного миру існують різні критерії. Найбільше розповсюдження в світовій економічній літературі отримала класифікація господарських систем по двох ознаках:

· за формою власності на засоби виробництва;

· за способом управління економічною діяльністю.

Самий відомий формаційний підхід, розроблений До. Марксом, суть якого полягає в тому, що продуктивні сили суспільства разом з виробничими відносинами складають певний спосіб виробництва, який разом з політичною надбудовою суспільства утворює соціально-економічну формацію.

К. Маркс виділив три основні формації:

· первинна (архаїчна), куди він відносив первіснообщинний і азіатський способи виробництва;

· вторинна, заснована на приватній власності (рабство, кріпацтво, капіталізм); ·

· комуністична суспільна формація.

Формаційний підхід дозволив виявити закономірності в історичному розвитку суспільства і виділити п'ять способів матеріального виробництва (первіснообщинний, рабовласницький, феодальний, капіталістичний і комуністичний). Основним критерієм відмінностей між цими економічними системами є твердження про те, що вирішальна роль в суспільному житті належить безпосередньо процесу виробництва, а також відносинам власності.

В економічній літературі робляться спроби використовування інших критеріїв для аналізу явищ і процесів суспільного життя.

В Росії найбільш поширено уявлення про цивілізацію як розумно організованому ладі економічних і соціально-правових відносин в розвинутих країнах. Згідно цієї теорії, виділяють сім цивілізацій: неолітична (тривалість 30-35 століть, а в Росії 20-30 сторіч); східно-рабовласницька (бронзове століття 20-23 сторіччя, а Росії 15-16 століть); антична (залізне століття, 12-13 століть в світі і 10-12 в Росії); ранньофеодальна (7 сторіч); перед індустріальна - відповідно 4,5 і 2,5 сторіччя; індустріальна (2,5 і 1,5 сторіччя); постіндустріальна (1,3 в світі і 1,4 в Росії).

Якщо з позиції цивілізаційного підходу поглянути на події, що відбуваються на Україні і в Росії, то можна відзначити наступне:

· стан світової економіки і економіки Росії – це результат природного ходу розвитку людського суспільства;

· перехід до ринкової економіки – це не вигадка антикомуністів або політиків, що стоять у влади в Росії, а об'єктивна необхідність, обумовлена зміною індустріальної цивілізації постіндустріальної; остання є ринковим господарством, що соціально-орієнтується;

· оскільки ринок мав місце у всіх цивілізаціях, то єство сучасного перехідного періоду зводиться не до переходу до ринку (від ринку до ринку перейти не можна), а до зміни однієї цивілізації іншій;

· у зв'язку з тим, що в Росії пізніше вступали в ту або іншу цивілізацію, але проходили їх швидше, то можна вважати, що народи Росії швидше сприймають прогрес, ніж прийнято думати.

Американський економіст У. Ростоу висунув теорію стадій економічного зростання, в якій виділено 5 стадій – від традиційного суспільства до технологічного зрілого суспільства (третя стадія зростання). Четвертою стадією визначено «індустріальне суспільство», а п'ятою стадією – «суспільство масового споживання». Основна відмінність між стадіями була визначена по рівню частки заощаджень і інвестицій в національному доході.

Як чинник зростання розглядалося підвищення частки заощаджень і інвестицій (разом з активною роллю держави). Вони самі по собі забезпечують економічне зростання.

Теорія сфери послуг, як нова стадія розвитку виробництва:

1) аграрна стадія (продуктивність праці, росте поволі і визначається законом убиваючої дохідності);

2) промислова (з тенденцією найшвидшого зростання продуктивності праці);

3) стадія переважного зростання сфери послуг (зростання продуктивності праці на окремих ділянках і його уповільнення на інших, розвиток дрібного підприємства).

Теорія індустріальної системи – вирішальною межею було визнано промислове застосування все більш складної і дорогої техніки. Для безпеки її використовування необхідне планування, яке здійснюється гігантськими корпораціями. Влада в корпораціях переходить від власників до керівників, до техноструктури

Техноструктура – це укупність всіх адміністративно-технічних працівників корпорації, спільно ухвалюючих рішення. Її мета – не максимальні прибутки, а плавне зростання виробництва при контролі над цінами.

Теорія індустріально-технократичного суспільства, суть діяльності якого – координація машин і людей для виробництва товарів. Основні риси - накопичення техніки і капіталів. Гігантські корпорації створюють достаток матеріальних благ, але наростає конфлікт між природою і суспільством.

Теорія постіндустріального суспільства. Основні риси:

· прихід індустрії на місце промисловості;

· панування переважно професійної і технічної праці;

· контроль над новою технологією;

· стратегічну роль грають павука і еліта учених;

· час стає найрідкіснішим і цінним ресурсом.

Теорія суспільства знань. Центральним економічним ресурсом вважають нове ЗНАННЯ. Це нова економіка, яка проводить і поширює інформацію – як «індустрію знань». Саме знання, а не техніка забезпечують високу продуктивність. Головні вкладення йдуть в "людський капітал". Головна проблема –здатність засвоювати нове знання, здатність перенавчатися.

Теорія інноваційної економіки і підприємницького суспільства – (розроблена в 1993 г), головною межею економіки стала розробка ідей. Головна продукція – нове рішення. Зростання економіки розглядається як наслідок інноваційних змін і потрясінь. Швидко розвивається четвертий сектор економіки: сфера неприбуткових суспільних підприємств, на яких використовується добровільна праця громадян, заснована на почуттях обов'язку і покликання.

Змістовий модуль 5

Товарна форма організації суспільного виробництва.

Товар і гроші

План

5.1 Форми організації суспільного виробництва.

5.2 Товар, його властивості. Вартість, цінність, ціна.

5.3 Виникнення, суть, функції грошей. Закон грошового обігу.

5.4 Особливості функціонування кредитно-паперових грошей в сучасних умовах. Інфляція.

Познавательные статьи:



Где возникла философия и почему?

Относительная высота сжатой зоны бетона

Сущность проекции Гаусса-Крюгера и использование ее в геодезии

Тарифы на перевозку пассажиров