Форми реалізації кримінальної відповідальності

↑

▷ Содержание

⇐ ПредыдущаяСтр 3 из 10Следующая ⇒

▷ Похожие статьи

Кримінальна відповідальність може бути реалізована в таких трьох формах.

Першою формою є засудження винного, виражене в об­винувальному вироку суду, не пов'язане з призначенням йому кри­мінального покарання.

Другою формою реалізації кримінальної відповідаль­ності є засудження особи, поєднане з призначенням їй конкретної міри покарання, від реального відбування якого вона звільняється

Третьою, найбільш типовою формою ре­алізації кримінальної відповідальності є відбування призначеного винному судом покарання.

КРИМІНАЛЬНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ І КРИМІНАЛЬНЕ ПОКАРАННЯ

Кримінальна відповідальність являє собою обов’язок особи, яка вчинила злочин, зазнати заходів державного примусу за кримінальним законом.

Початком кримінальної відповідальності є вчинення злочину. Закінченням - погашення або зняття судимості.

Головною формою реалізації кримінальної відповідальності, його змістом є покарання. Однак поняття кримінальної відповідальності ширше, ніж поняття покарання. Кримінальна відповідальність можлива як із застосуванням покарання, так і без його застосування. Відповідно і сама кримінальна відповідальність поділяється на два види: без призначення покарання і з призначенням покарання.

Без призначення покарання кримінальна відповідальність вичерпується або фактом засудження особи, або застосуванням замість покарання заходів кримінально-правового характеру.

Покарання є заходом примусу, за вироком суду.

Ознаками кримінального покарання є:

• покарання встановлюється тільки кримінальним законом;

• покарання є заходом примусу;

• покарання призначається лише за вироком суду;

• покарання застосовується до особи, винної у вчиненні злочину;

• покарання полягає в обмеженні прав і свобод засудженого;

• покарання має специфічний кримінально-правовий наслідок - судимість.

Покарання розглядається як відповідь держави на вчинення злочину і регламентується як кримінально-правової, специфічний спосіб правового реагування на злочин, тобто є його правовим наслідком.

Покарання застосовується з метою 1) відновлення соціальної справедливості; 2) виправлення засудженого; 3) запобігання вчиненню нових злочинів.

ПОНЯТТЯ СКЛАДУ ЗЛОЧИНУ І ЙОГО ВИДИ

Склад злочину – це сукупність установлених законом об’єктивних і суб’єктивних ознак, притаманних даному, конкретному злочину, описаному в диспозиції Особливої частини КК. Це сукупність об’єктивних і суб’єктивних ознак, що відтворюють певне суспільно небезпечне діяння, яке визнається злочином.

Визначення поняття складу злочину вказує на те, що:

1. Ознаки складу злочину встановлюються лише кримінальним законом.

2. Склад злочину утворює лише певна кількість встанов­лених кримінальним законом ознак, які встановлені законом.

3. Тільки вся сукупність ознак може характеризувати певні суспільно-небезпечні дії як злочин.

Класифікація окремого складу злочину має важливе значення для відокремлення окремого складу, що в результаті допомагає правильно кваліфікувати злочинне діяння. В теорії кримінального права існує класифікація складу злочину за певними ознаками:

– залежно від способу описання злочину в законі;

– за ступенем суспільної небезпечності (тяжкості);

– від особливостей конструкції і моменту закінчення злочину.

Залежно від способу описання злочину в законі розрізняють склад злочину:

Простий склад злочину містить опис ознак одного суспільно небезпечного діяння, що посягає на один об’єкт, вчиняється однією дією і характеризується однією формою вини.

Складний склад злочину

За ступенем суспільної небезпечності (тяжкості) розрізняють склад злочину:

Основний (простий) склад злочину містить основні ознаки злочину без обтяжуючих та пом’якшуючих обставин.

Кваліфікований – це склад злочину з обтяжуючими обставинами, і впливають на кваліфікацію.

Особливо кваліфікованим є склад злочину з особливими обставинами, які надають злочину особливої суспільної небезпечності.

Склад злочину з пом’якшуючими обставинами – це склад злочину з обставинами, що значною мірою знижують суспільну небезпеку даного виду злочину і відповідно караність за нього.

Залежно від особливостей конструкції і моменту закінчення злочину розрізняють склад злочинів:

Матеріальний склад злочину — вважаються закінченими з моменту вчинення діяння, зазначеного в КК.

Формальний склад злочину — вважаються закінченими з моменту настання суспільної небезпеки.

Усічений склад злочину — вважається закінченим на стадії готування або замаху.

ЕЛЕМЕНТИ СКЛАДУ ЗЛОЧИНУ, ЇХ ЗМІСТ, ОРГАНІЧНА ЄДНІСТЬ

Ознаки, які характеризують злочин з якогось одного бо­ку, називаються елементом складу злочину. Такими є:

1. Об'єкт злочину - ті ознаки, які характеризують злочин з боку його суспільної спрямованості на заподіяння шкоди в сфері відповідних суспільних відносин, що охороняються кримінальним законом. Ознаками об'єкту злочину є;

а) важливість та цінність суспільних відносин, постав­лених під охорону кримінального закону;

б) тяжкість заподіюваної злочином шкоди у сфері цих суспільних відносин - пошкодження, вразливість об'єкта;

в) предмет- матеріальна річ, злочинним впливом на яку заподіюється суспільне небезпечна шкода

2. Об'єктивна сторона злочину - це ознаки, які харак­теризують зовнішній прояв злочину, ті зміни в оточуючому суспільному середовищі, які призводять до вчинення зло­чину, а також саме діяння, подію вчинення злочину. Таки­ми ознаками є:

а) дія - тобто суспільно значима поведінка особи, яка складається з рухів;

б) бездіяльність - тобто невиконання особою своїх юри­дичних обов'язків;

в) злочинні наслідки- ті наслідки, які мають характер суспільно небезпечної шкоди;

г) причинний зв'язок- між дією чи бездіяльністю і ти­ми злочинними наслідками, які настали;

д) місце, час, спосіб, обстановка вчинення злочину та використані для вчинення злочину знаряддя.

3. Суб'єкт злочину – це фізична осудна особа, яка вчинила злочин у віці, з якого відповідно до цього Кодексу може наставати кримінальна відповідальність.

а) фізична особа - тільки фізичні особи визнаються суб'єктами злочину, оскільки лише вони є кримінально-відповідальними;

б) вік особи - досягнення встановленого кримінальним законом віку, з якого починається кримінальна відповіда­льність

в) осудність - здатність особи усвідомлювати та оціню­вати суспільне значення своєї дії чи бездіяльності або ке­рувати ними;

г) спеціальні ознаки суб'єкта.

4. Суб'єктивна сторона - це ознаки, які характеризу­ють злочин з його внутрішнього боку:

а) вина - „психічне ставлення особи до вчинюваного злочину та її наслідків, виражене у формі умислу або необережності”.

б) мотив злочину - внутрішні спонукання,які є усвідом­леною дійсною чи гаданою потребою;

в) мета злочину - ідеальні зміни в оточенні суб'єкта, яких він намагається досягнути вчиненням злочину;

ВИДИ СКЛАДІВ У ЗАЛЕЖНОСТІ ВІД ТЯЖКОСТІ: ПРОСТИЙ, КВАЛІФІКОВАНИЙ, ОСОБЛИВО КВАЛІФІКОВАНИЙ, ПРИВІЛЕЙОВАНИЙ

За ступенем суспільної небезпечності (тяжкості) розрізняють склад злочину:

Основний (простий) склад злочину містить основні ознаки злочину без обтяжуючих (кваліфікуючих) та пом’якшуючих обставин. Наприклад крадіжка, тобто таємне викрадення майна.

Кваліфікований – це склад злочину з обтяжуючими обставинами (кваліфікуючими ознаками), тобто такими, що обтяжують покарання і впливають на кваліфікацію.

Особливо кваліфікованим є склад злочину з особливо кваліфікуючими обставинами, тобто такими, які надають злочину особливої суспільної небезпечності.

Склад злочину з пом’якшуючими обставинами (привілейований) – це склад злочину з обставинами, що значною мірою знижують суспільну небезпеку даного виду злочину і відповідно караність за нього.

Познавательные статьи:



Где возникла философия и почему?

Относительная высота сжатой зоны бетона

Сущность проекции Гаусса-Крюгера и использование ее в геодезии

Тарифы на перевозку пассажиров