Природно-ресурсний фактор в ТОС

↑

▷ Содержание

⇐ ПредыдущаяСтр 5 из 8Следующая ⇒

▷ Похожие статьи

Територіально організація суспільства - це поєднання функціонуючих територіальних структур,об'єднаних структурами управління з метою здійснювати вітворення життя суспільства. Природні ресурси відіграють важливу роль в тереторіальній організації суспільства, адже це елементи і процеси які використовує суспільство для виробництва сировини, палива, продовольства їз метою оздоровлення, повноцінної діяльності чи отримання наукової інформації. Природно-ресурсні фактори є важливими фактороми розміщення населення, промисловості. Впершу чергу виділяють ресурси виробничої сфери, (тобто ресурси промислового сектору), а другу вел групу становлять ресурси сфери послуг(головною пігрупою є рекреаційні ресурси).

Територіально-господарський і територіально-виробничий комплекси

Територіально-виробничим комплексцом можна назвати - взаємозв'язане і взаємообумовлене поєднання галузей виробництва на певній територій, частина господарського комплексу країни або економічного району відповідного рангу. А територіально-госп. комплекс(ТГК) —це система виробництва, обміну, розподілу і споживання, що склалася в межах певної країни, іншими словами це скруктура ТВК в поєднанні з сферою послуг і соціально-економічною інфраструктурою. ТВК у структурі ТГК є засобом поліпшення соц.умов життя населення.

37. Антропогеографічний напрямок у суспільній географії

Антропогеографічний напрям виник і розвивався в Україні паралельно з галузево-статистичним у період, коли економічна географія дедалі більше відходила від суто географічного знання і наближалася до економічної науки. Тому його поява була дуже вчасною і необхідною з точки зору збереження цілісності географічної науки. Засновником його в Україні був С.Л.Рудницький. Прихильниками і послідовниками антропогеографічного напряму розвитку економічної географії в Україні стали його учні - В.Геринович, В.Кубійович, О.Степанів.
Представники цього напряму поділяють наступні погляди:
1) об'єктом вивчення економічної географії (як і географії взагалі) є земля;
2) людина є одним із багатьох предметів, які наповнюють поверхню землі, і досліджується він поряд з такими предметами, як грунти, рослини, тварини та ін.
Отже, в центрі уваги представників антропогеографічного напряму, знаходилася людина. Так, С.Л.Рудницький наголосив, що "антропогеографія досліджує причинні відношення людини до всіх головних географічних явищ...". Істотне методологічне значення мала і розроблена С. Рудницьким структура географічної науки, яку він поділяє на дві взаємопов'язані великі групи дисциплін - загальну та спеціальну. Антропогеографію він відносив до першої групи поряд з математичною, фізичною та біологічною географією. В свою чергу, в структурі антропогеографії вчений виділив географію людини, географію культури, політичну географію та економічну географію. Якщо взяти до уваги ще й розробку С. Рудницьким теоретичних основ військової географії, то запропоновану ним структуру антропогеографії можна вважати фундаментальною у відношенні до сучасної суспільної географії. А розвиток антропогеографії (географії людини) започаткували німецькі вчені Ріттер, Ріхтгофен, окремі її положення розвивали Кірхгоф, Вальтер Пенк. Ліворадикальні антропогеографічні погляди обстоювали Елізе де Реклю, Кропоткін.

Поняття про природне, географічне та навколишнє середовище

Географі́чне середо́вище - частина земного простору,з яким людське суспільство перебуває в наш час у безпосередній взаємодії, тобто воно пов'язане з процесом життєдіяльності людей. Частина географічної оболонки, включена в сферу людської діяльності і складова необхідна умова існування суспільства. Також це глобальний природний комплекс, який утворився в результаті взаємодії та взаємопроникнення літосфери, гідросфери, атмосфери й біосфери. Географічне середовище має значний вплив на розвиток суспільства, це регіональна характеристика природного середовища, в якому розвивається конкретне суспільство, держава.Навко́лишнє або приро́дне середо́вище – це всі живі та неживі об'єкти, що природно існують на Землі або в деякій її частині (наприклад, навколишнє середовище країни). Сукупність абіотичних та біотичних факторів, природних та змінених в результаті діяльності людини, які впливають на живий світ планети. Відрізняється від інших складових навколишнього середовища властивістю самопідтримання і саморегуляції без корекції з боку людини. Навколишнє природне середовище в ширшому розумінні - космічний простір, а в вужчому -біосфера, зовнішня оболонка Землі, яка охоплює частину атмосфери, гідросферу і верхню частину літосфери, що взаємозв'язані складними біогеохімічними циклами міграції речовин і енергії

.

Новітній період розвитку СГ

У Новітньому періоді були закріплені та розвинені усі тендеції що були закладенії в Новому періоді, це порівняно не великий проміжок часу від 17ст і до наших днів. Новий і новітній період увесь світ було закартографовано, а Європа – центр світового землезнавства, вступила в нову систему суспільних координат. Відбулися кардинальні зміни у світі: перша промислова революція, розвиток поділу праці (в середені держави привів до формування національного господарства, а між державами – до формування світового ринку, і у кінцевому підсумку до розвитку світового господарства.)розвиток економіко-географічного країнознавства. Тако ж латинська мова втратила свою головну роль, а на арену вийшли національні мови, почалося формування нац. школ. Сам Новітній період почався з другої половини 19ст в ньому починають помітно виділятися британська та американська школи, почали формуватися словянські географічні школи, особливо польська,російська та українська.

40. Основоположник української географії Степан Рудницький

Степан Рудницьки (1877-1937рр) – творець географічної науки в Україні, український географ і картограф, академік НАНУ. Основоположник української політичної та військової географії, вважав обєктом дослідження усієї геог. Земну поверхню і трактував нашу науку як просторову. Скласифікував геог.нукові дисціпліни, виділив загальні(номотетичні) й описові (регіональні), Виділив антропогеографічний напрямок в СГ і дотримувався його.

41. Поняття про економічний район як форму територіальної організації виробництва

Економі́чний райо́н — територіально цілісна частина народного господарства країни, яка має такі ознаки: 1.спеціалізація як основна народногосподарська функція (спеціалізація району на певних виробництвах і послугах) 2.комплексність (взаємопов'язаність найважливіших складників економічної й територіальної структур району).3.керованість, (тобто наявність певних галузевих і територіальних структур) _____Об'єктивний характер формування економічного району полягає у тому, що він охоплює найголовніше в структурі територіально-господарських зв'язків країни і є головною ланкою територіального поділу праці в масштабі держави. Разом з тим він є важливим засобом територіальної організації виробництва і об'єктом народногосподарського планування.Основний принціп - економічний район повинен являти собою виробничо-економічну територіальну єдність, яка утворюється розвиненими внутрішніми виробничими зв'язками, і мати спеціалізацію господарства у масштабі країни.

42. Поняття про потенціал території

Потенціалом території можна назвати - регіон з певними можливостями, наявними силами, запасами, засобами, що можуть бути використані для рішення якого-небудь завдання або досягнення певної мети; можливості окремої особи, суспільства, держави в певній області. Види потенціалів: 1. природно-ресурсний потенціал - це сукупність виявлених і придатних для використання природних ресурсів при даному рівні розвитку виробництва (у світі, країні, регіоні, на локальному рівні), також він являється важливим фактором розміщення продуктивних сил, 2. Під соціально-демографічним потенціал ом слід розглядати - людський потенціал, д о найважливіших процесів сучасності належить ур­банізація, а людський фактор розглядають як основа територіальної організації суспільства, 3. господарський потенціал - це здатність господарства до подальшої його діяльності, що базується на тих ресурсах, які він має.

Познавательные статьи:



Техника прыжка в длину с разбега

Тактические действия в защите

История Олимпийских игр

История развития права интеллектуальной собственности