Структура особистості та її врахування в ЮП.

↑

▷ Содержание

⇐ ПредыдущаяСтр 4 из 11Следующая ⇒

Психологічна структура особистості – певна сукупність взаємопов”язаних і взаємопідпорядкованих якостей.Найбільш розповсюдженою в юридичній психології є концепція структури особистості К.Платонова. Вчений виокремлює у структурі особистості чотири під структури:

4. Спрямованість особистості (властивість особистості) – інтегративна якість особистості, яка визначає моральні якості, переконання, світогляд, ідеали, цінності, інтереси, бажання, потяги. Спрямованість зумовлена соціально, формується та перебудовується в процесі виховання. Сутність спрямованості полягає в тому, що вона дає відповідь на питання не стільки про те, чого хоче людина, скільки про те, чому вона цього хоче, а відтак визначає її поведінку.

3. Досвід особистості: знання, вміння, навички, звички. Зумовлений соціально, провідний засіб розвитку – навчання.

2. Психічні процеси і стани: пізнавальні (відчуття, сприйняття, пам’ять, мислення, уява) та емоційно-вольові процеси.

1. Біопсихічні якості: стать, вік, тип вищої нервової діяльності, темперамент, можливі патологічні особливості. Це головним чином біологічно зумовлені якості. З названої під структури чинне кримінальне законодавство враховує: фармакологічні якості та стани особистості (алкогольне сп”яніння, тощо); спадково-генетичні та набуті протягом життя патології (недоумство, розлад психічної діяльності). Крім цього враховуються статево-вікові особливості, пов”язані із статевими зносинами і осудністю.

Крім підструктур Платонов виділяє загальні інтегральні особливості особистості – здібності і характер.

Практичне значення структури особистості в юридичній психології:

1. Використовується для складання психологічної характеристики особистості відповідно до правил достатності, орієнтації на професійну задачу тощо.

2. Відображається в психограмі юриста.

В психограмі поєднуються види професійної юридичної діяльності і вимоги до особистості юриста, які необхідні для здійснення цих видів діяльності.

Слідча діяльність це в першу чергу діяльність по розслідуванню злочинів. Її психологічна структура може розглядатися як сукупність основних та допоміжних видів діяльності.

Основні види діяльності: пізнавальна, комунікативна, організаційна.

Допоміжні види діяльності слідчого: профілактична та засвідчувальна.

ПСИХОГРАМА СЛІДЧОГО

↕

↕

↕

↕

↕

1. Особливості юридичної діяльності
2. Психологічна структура юридичної діяльності

В літературі з юридичної психології виділяють такі основні характеристики юридичної діяльності [Романов, Бандурка с.212]:

• правова регламентація (нормативність) професійної поведінки, рішень, що приймаються юристами. В правових нормах, як правило, формулюється програма вирішення професійних задач у різних сферах: правозастосовчій діяльності, правоохоронній діяльності, правозахисній діяльності та ін;
• владний, обов'язковий характер професійних повноважень посадових осіб правоохоронних органів;
• екстремальний характер правоохоронної діяльності багатьох юристів, особливо тих, які працюють в органах суду, прокуратури, податкової служби і т.п.;
• нестандартний, творчий характер роботи юриста;
• процесуальна самостійність роботи юриста, персональна (а для багатьох - підвищена) відповідальність юристів, які працюють у правоохоронних органах, державно-правових структурах;
• процесуальна регламентованість засобів та термінів виконання професійних задач, що відповідно викликає дефіцит часу;
• наявність ситуацій чи факторів професійного ризику.

Оскільки в межах юридичної спеціалізації виділяється значна кількість юридичних професій (суддя, адвокат, нотаріус, прокурор, слідчий, юрисконсульт тощо), що висувають специфічні вимоги до особистості професіонала, в літературі, як правило, можна знайти дослідження присвячені переважним чином побудові професіограм і психограм цих професій. Хоча слід зазначити, що найбільшого висвітлення отримали психограми саме слідчих, прокурорських працівників, працівників органів внутрішніх справ.

Слідча діяльність це в першу чергу діяльність по розслідуванню злочинів. Її психологічна структура може розглядатися як сукупність основних та допоміжних видів діяльності.

Основні види діяльності: пізнавальна, комунікативна, організаційна.

Допоміжні види діяльності слідчого: профілактична та засвідчувальна.

Пізнавальна (пошукова конструктивна) діяльність – полягає в збиранні вихідної інформації для вирішення професійних задач. Особливе значення пошукова сторона діяльності слідчого має першому етапі розслідування. Сутність її полягає в вичлененні із оточуючого середовища криміналістично значимої інформації (сліди злочинця, зброя, знаряддя злочину тощо), яка дає можливість з достовірністю реконструювати (мислительна діяльність) подію злочину з такою ступінню точності, як цього вимагає закон. Оглядаючи місце події, слідчий шукає відповіді на питання: що тут відбулося, які сліди залишила ця подія? Щоб правильно вирішити ці задачі, необхідно володіти певними особистісними факторами: здібностями слідопита, криміналістичними знаннями, професійним досвідом (вичленення опорних точок: сліди насильства на трупі, проникнення в житло...), життєвим досвідом.

Комунікативна діяльність – полягає в отриманні необхідної для розкриття злочину інформації від людей шляхом спілкування з ними. Комунікативна діяльність вимагає від слідчого володіти комунікабельністю, вмінням слухати людину, емоційною стійкістю, умінням встановлювати, відновлювати, зберігати психологічний контакт.

Організаційна діяльність – реалізація системи слідчих дій та оперативно-розшукових заходів для отримання доказової інформації, координація діяльності підлеглих, формування готовності оперативно-слідчої групи. Має два аспекти: самоорганізованість, що вимагає вольових якостей(зібраність, цілеспрямованість, наполегливість), та організаторські здібності у спілкуванні з людьми.

Засвідчувальна діяльність – полягає в перетворенні отриманої в результаті пошукової та комунікативної діяльності інформації у форми, передбачені законом (протоколи, постанови..) Психограма слідчого вимагає володіння розвиненою письмовою мовою, акуратністю, пунктуальністю, навиками роботі на компі.

Організаційно-психологічна структура слідчої діяльності представлена:

- інформаційно-пошуковими слідчими діями;

- комунікативними слідчими діями;

- інформаційно-комунікативними слідчими діями.

Інформаційно-пошукові - група слідчих дій, які мають в основі пізнавальну та конструктивну діяльність: огляд місця події, пред”явлення до впізнання, відтворення обстановки і обставин події.

Комунікативні слідчі дії – група слідчих дій, які мають в основі комунікативну діяльність, тобто здійснюються в умовах постійного контакту та діалогу між учасниками процесу розслідування (допит, очна ставка).

Інформаційно-комунікативні – група слідчих дій, значне місце серед яких належить як пізнавальній, конструктивній, так і комунікативній діяльності слідчого: обшук, перевірка свідчень на місці, затримання.

Познавательные статьи:



Психологические особенности спортивного соревнования

Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрации

Занятость населения и рынок труда

Социальный статус семьи и её типология