Оцінка ризику й визначення доцільності його страхування. Критерії визначення ціни страхування. Структура та основи розрахунку страхових тарифів.

↑

▷ Содержание

⇐ ПредыдущаяСтр 4 из 5Следующая ⇒

▷ Похожие статьи

Для оцінки ризику в страховій практиці використовують різні методи, але найбільш відомі такі:

• метод індивідуальних оцінок застосовується тільки щодо ризиків, які неможливо співставити із середнім типом ризику. Страховик робить довільно оцінку, яка відображає його професійний досвід та суб’єктивний погляд;

Метод індивідуальних оцінок у вимірюванні ризику використовується страховиком тоді, коли неможливо порівняти даний ризик з середнім типом ризику, коли можна зробити тільки довільну його оцінку в залежності від професіоналізму, досвіду та суб’єктивного погляду експерта.

• метод середніх величин передбачає поділ окремих ризикових груп на підгрупи. Цим створюється аналітична база для визначення розміру за ризиковими ознаками; Середні величини дозволяють виразити типові розміри ознак, що варіюють, якісно однорідних явищ та виміряти їх коливання навколо середнього рівня розвитку. Метод середніх величин є одним із статистичних методів дослідження, і в оцінці ризику передбачає розмежування окремих ризикових груп на більш дрібні підгрупи, з метою створення аналітичної бази для визначення ризику за певними відповідними ризиковими ознаками

• метод процентів – являє собою сукупність знижок і надбавок до існуючої аналітичної бази залежно від можливих позитивних і негативних відхилень від середнього ризикового типу. Оцінки ризику представляє собою сукупність плюсових та від’ємних відхилень від середнього ризикового типу наявної аналітичної бази. Дані відхилення виражаються в процентах або в промілях від середнього ризикового типу.

Страховий тариф, за яким укладається договір страхування, називається тарифом-брутто. Він складається з двох частин:

1) нетто-ставки;

2) навантаження (надбавки).

Нетто-ставка визначається за такою формулою:

Загальна методика розрахунку брутто-ставки має такий вигляд:

При визначенні тарифної ставки може враховуватися ризикова надбавка, яка передбачає виплату при підвищених ризиках. Вона розраховується на основі показника середньоквадратимного відхилення.

22. Поняття страхового ринку. Об’єкти та суб'єкти страхового ринку.

Страховий ринок — це сфера економічних відносин, у процесі яких формуються попит і пропозиція на страхові послуги та здійснюється акт їх купівлі-продажу.

страховий ринок — це складна динамічна система, до якої входять постійно взаємодіючі й взаємозалежні складові. До таких складових відносять: страхові продукти (послуги), систему тарифів (цін на страхові послуги); інфраструктуру суб’єктів ринку. Первинною складовою страхового ринку є страхова компанія (продавець страхових продуктів). Саме в ній формуються економічні відносини з приводу укладення та обслуговування договорів страхування, створюється та розподіляється страховий фонд.

Отже, страховий ринок можна охарактеризувати як окрему соціально-економічну структуру, сферу грошових відносин, де об’єктом купівлі-продажу є страхова послуга і де формується попит і пропозиція на неї; як форму організації грошових відносин з приводу формування та розподілу страхового фонду; як сукупність страховиків, страхувальників та страхових посередників. Об’єктивною умовою існування страхового ринку є необхідність забезпечення страхового захисту.

Не менш важливим є питання класифікації страхового ринку. Виділяють інституціональну, територіальну та галузеву його структуру. Інституціональна структура базується на розмежуванні приватної, публічної і комбінованої форм власності. Основу інституціональної структури страхового ринку складають страхові компанії.

У територіальному аспекті залежно від масштабу виділяють національний, регіональний та міжнародний страхові ринки.

За галузевою ознакою виокремлюють ринок страхування життя та ринок загальних видів страхування, а в його межах — ринок авіаційного, морського, автотранспортного страхування тощо.

Особливу увагу слід приділити характеристиці суб’єктів страхового ринку. Суб’єктами страхового ринку є страхувальники, страховики, перестраховики, страхові посередники, об’єднання страховиків тощо. Головні серед них — страховики та страхувальники.

22. Страхові послуги як об'єкти взаємовідносин страховиків і страхувальників.

Страхові послуги — це послуги вторинного попиту, які значною мірою залежать від політичної й економічної стабільності, а також від рівня добробуту громадян країни. У законодавстві України послуги у сфері страхування та накопичувального пенсійного забезпечення належать до фінансових послуг.

Страхові послуги — це кінцевий результат діяльності страхової компанії щодо задоволення потреб клієнтів, пов'язаних із захистом їх майнових та особистих інтересів

Структура відносин страховика і страхувальника

Познавательные статьи:



Коммуникативные барьеры и пути их преодоления

Рынок недвижимости. Сущность недвижимости

Решение задач с использованием генеалогического метода

История происхождения и развития детской игры