Основні напрямки сучасної психології в західних країнах, їх представники, основні положення.

↑

▷ Содержание

⇐ ПредыдущаяСтр 2 из 15Следующая ⇒

Психологія – наука про закономірності формування, розвитку і прояву психіки як особливої форми життєдіяльності. ХVIII ст.

Об*кт – Л в психології.

Предмет – психічні явища – психічні процеси, стани, особливості.

Галузі: теоретичні, науково-прикладні, практичні.

Теоретичні: загальна, історія Ψ, генетична (філогенез психіки), соціальна, порівняльна (Ψка Л/Т), диференціальна, Ψ особистості, моделювання психіки (комп*ютерна модель психіки Л).

Науково-прикладні: 1) за видом д-ті та поведінки Л – психологія праці, інженерна (Л-апаратура), психологія творчості, психологія «штучного інтелекту» (формальні моделі психіки у створенні кібернетичних систем), авіаційна (Л в умовах польоту, підбір пілотів), космічна (проблеми д-ті Л в умовах невагомості), військова (екстримальні та бойові ситуації), менеджменту (управління), економічна, екологічна, спорту;

2) за психологічними питаннями розвитку: вікова, педагогічна, Ψ аномального розвитку (тіфло-, сурдо-, олігофрено-);

3) за відношенням до нормальної психіки: Ψ здоров*я, медична, клінічна, патоΨ;

4) за відношенням до права: юридична, кримінальна, пенітенціарна.

Практична: психологічна служба – сім*ї, системи освіти, сиситеми охорони здоров*я; практична психологія політ д-ті, управління і масових комунікацій, профорієнтація, соціально-психологічна служба армії.

Принципи Ψ: детермінізм (причинність), розвиток психіки (онтогенез), принцип відображення (сигнальний Х псих явищ), єдність психіки та діяльності (внутрішній план д-ті), системно- структурний (Ψка – складна система елем, має структуру).

Сучасні напрямки:

-Психоаналіз – поведінка детермінується не лише свідомістю, а й безсвідомим. Теорія і терапія. Психосексуальний розвиток. Стукура психіки – Ід, Его, СуперЕго. Лібідо. Захисні механізми: заперечення, подавлення, проекція, раціоналізація, інтелектуалізація, витіснення, формування реакції. Фрейд, ХХ ст.

-Індивідуальна Ψ – безсвідоме прагнення Л до досконалості. Стиль життя. Комплекс неповноцінності. Порядок народження. Лібідо – прагнення до влади. Адлер, ХХ ст.

-Аналітична Ψ – лібідо енергія життя. Колективне бесвідоме, архетипи. Самість, індивідуація. Інтроверт, екстраверт. Юнг, ХХ ст.

-Біхевіоризм – заперечує свідомість як предмет наукового дослідження і зводить психіку до різних форм поведінки, сукупність реакцій організму на стумули зовнішнього середовища. Уотсон S – R. Торндайк S – Ψ – R, метод спро і помилок. Скіннер, оперантне научіння. Бандура, соціальне научіння.

-Гуманістична Ψ – особистість як унікальна цілісна система, яка являє собою відкриту можливість самоактуалізації. Маслоу – ієрархія потреб (базальні, вищі). Роджерс – «Я-реальне» – «Я-ідеальне», самореалізація. Фром – гуман психоаналіз – Ψка Л соціально обумовлена, Л народжується щоб реалізувати свої найкращі здібності.

-Гештальт – психіка цілісна структура. Вертгеймер, Коффка, Келлер. Гештальт-терапія.

-Психосоматика – взаємозв*язок тіла і психіки. Вільгейм Райх.

-Когнітивізм – асоціативний зв*язок між стимулом і реакцією у головному мозку. Реакції Л визначаються її інтерпретацією ситуації. Нейсер, Роттер (інтерпретація залежить від типу особистості), Піаже (психічний розвиток Д).

2.

Відчуття – відображення окремих властивостей предметів, що впливають на мозок людини. Простий психічний процес.

Фізіологічна природа відчуттів залежить від роботи аналізаторів, що скл:

- периферичний відділ – рецептор; зовнішня енергія перетвор у нервовий процес;

- провідникові нервові шляхи;

- кірковий відділ (ГМ) – переробка нервових імпульсів.

Аналізатор – активний орган, що включає рухові елементи; всі відчуття мають емоційний тон.

Відчуття є й у тварин, зумовлені біологічно активними потребами. Є такі відчуття, що немає Л.

Відчуття у Л – результат історичного розвитку.

Властивості:

1) якість – основна інфо, що відображується даним відчуттям і відрізняє його від інших. Модальність.

2) Інтенсивність (сила) – кількісна х-ка, залежить від сили подразника, та від функціонального стану рецептора.

3) Тривалість (часова х-ка) – визн-ся часом дії подразника та його інтенсивністю. У кожного відчуття є латентний період, коли подразник діє, а відчуття ще не виникає. 50-370 мс (50 смак, 370 біль). Відчуття виникає не одразу під дією подразника, і не одразу зникають після припинення дії подразника. – інерція відчуттів. Послідовний образ «-» або «+».

4) Просторова локалізація – де знах пдразник.

5) Пороги відчуттів – чутливість НС. Абсолютний поріг – визн мін величиною подразника, яка здатна викликати відчуття:

(П1+П2)/2

П1 – величина стимула при якому виник відчуття

П2 – коли зникає

Верхній поріг – больовий.

Розвиток відчуттів:

1) шкірні відчуття

2) біль

3) смак

4) нюх (4-5 днів)

5) слух (1-3 тижні), 2-3 місяці – сприймання напряму руху. 3-4 м – реакція на музику. З 2-х місяців реакція на інтонацію.

Д реагує на ритм. Розрізнення звуків – кінець 1-го року. Розвиток мовного слуху – спочатку голосні.

6) зір – проявляється у руховій реакції (рух очей). Узгодження 2 місяці. 3 м – розрізення предметів. Кольори – 5 м.

До кінця 1-го року життя чутливість Д досягає оптимуму, здатність розрізняти з*явл пізніше.

Дж. Ліллі – дослід «сенсорна ізоляція», СІ підсилює сенсорний досвід. «стан океанічної хвилі».

3.Психічний розвиток – це безперервний процес, що виявляється у кількісних і якісних змінах людської істоти. Кількісні зміни, тобто збільшення одних і зменшення інших її ознак, зумовлюють виникнення якісно нових і знищення старих психічних властивостей. Кількісні та якісні зміни, особливо помітні в утробному періоді розвитку людини, коли її організм за короткий час перетворюється із зародкової клітини в людську істоту.Після народження дитини також відбуваються кількісні та якісні зміни у будові організму,функціонуванні його як цілого й окремих його органів, що характеризує процес його дозрівання.Кількісні та якісні зміни відбуваються протягом усіх етапів онтогенезу. Вони пов'язані з фізіологічним розвитком, але визначаються не ним, а наслідками взаємодії з зовнішнім світом, яка регулюється нервовою системою та її психічними функціями, а в дитинстві здійснюється за допомогою дорослих у спільній діяльності з ними, регулюється словом. Це забезпечує якісні зміни як окремих психічних процесів, так і психіки в цілому, представники біогенетичного підходу кладуть в основу розвитку особистості біологічні процеси дозрівання організму. Сам процес розвитку трактується основним чином як дозрівання, стадії якого універсальні. Якщо представники цього підходу й говорять про роль соціального середовища, то лише як про умову для дозрівання заданих природою (генетично обумовлених) якостей та властивостей.
Представники соціогенетичного підходу повністю відкидають значення біологічних факторів і пояснюють процес розвитку людини через структуру суспільства, через способи соціалізації, взаємовідносини з оточуючими, тобто соціальна поведінка людини пояснюється через замкнуті в собі властивості середовища, до яких людина повинна пристосуватися.

. Умови психіч р-тку дитини. Біогенетична і соц. концепція р-тку. Яка точка зору вітчизняних психологів у критиці цих концепцій.

Розвиток – це вища форма руху матерії, це безперервний процес, який х-ється переходом кількісних змін у якісні.

(Психіка – ф-ція мозку, сутність якої полягає в активному відображенні людиною об’єктивної реальності та регулюванні поведінки й д-сті)

Сучасна психологія вбачає причини розвитку в процесі життя людини, в конкретних і суперечливих соціально-психологічних умовах, найрізноманітніших аспектах її взаємодії з навколишнім середовищем (буттям). Рушійними силами процесу розвитку вона проголошує притаманні йому внутрішні суперечності. Розв'язання їх є основою розвитку, який визначається взаємодією різних передумов, обставин, умов, чинників, що свідчить про можливість опосередкованого керування ним.

2 основні концепції розвитку психіки:

Біологічний (спадковість (генотип) тип темпераменту, задатки)

Соціальне середовище:

- природні умови (екологія, клімат)

- макросередовище (ідеологія, вірування, ЗМІ)

- мікросередовище(сім’я, садок, школа, ін. НЗ)

- види д-сті:

А) безпосереднє емоц спілкування з дорослими (період немовляти)

Б) предметноманіпулятивна д-сть (діти раннього віку)

В) рольова гра (дошкільний вік)

Г) учбова д-сть (мол шкільний вік)

Д) інтимно-особистісне спілкування(підк-ки)

Е) учбово-професійна д-сть (ранній юнацький вік)

Активність

Виховання і навчання (виділяють лише деякі вчені)

Псих. розв. дитини залежить від її природних даних, її біологічних, анатомо-фізіологічних особливостей і від зовн. впливів, оточуючих людей, обставин життя, природи і суп-ва, навч-ня і праці, конкретно-історичної епохи, які визначають зміст психіч. життя формування особистості. У дитячій психології зроблено чимало спроб періодизувати психіч. розв. людини в її дитинстві, але результати є досить розбіжні. Розбіжність зумовлена різним розумінням детермінації вікових періодів і критеріїв їх визначення.

Біогенетичні концепції виводили періоди з людської спадковості, соціогенетичні розглядали послідовну зміну періодів як продукт впливів суспільного середовища.

Виготський і Ельконін вважали, що періодизувати треба за сукупністю ознак. Абрамова: важливе значення соц.розв-ку.

Познавательные статьи:



Коммуникативные барьеры и пути их преодоления

Рынок недвижимости. Сущность недвижимости

Решение задач с использованием генеалогического метода

История происхождения и развития детской игры