Дайте оцінку позиції педагога. Чим можна пояснити таке ставлення школяра до навчання.

↑

▷ Содержание

⇐ ПредыдущаяСтр 2 из 3Следующая ⇒

Іде урок. Учителька пояснює нову тему. Раптом з-за останьої парти підводиться учень. “Тобі що, Володю?” “Нецікавий сьогодні матеріал, я краще піду”. І недовго думаючи, прямує до виходу.

Школяри з тривогою дивляться на вчительку, але вона, стримуючи обурення, ніби нічого не трапилось, продовжує пояснювати. Незабаром настала звичайна ділова обстановка: учні виходили до дошки, відповідали на запитання, роз’яснювали задачі. Але перед дзвінком у дверях знову з’явився Володя. “Віро Петрівно, я вас сфотографую”. І не встигла вчителька отямитись від несподіванки, як клацнув затвор фотоапарата.

Вкажіть на помилку, допущену завучем школи. Які вимоги ставляться до організації навчального процесу?

У школі йшли заняття. Раптом у коридорі з’явилися дві жінки у блакитних з білим горошком формених халатах разом з завучем. Вони ненадовго зайшли в один клас, другий, третій.

У чому справа? У сусідньому книжковому магазині зникли набори кулькових ручок. Злодіїв вирішили шукати у школі. Методом впізнання. Завуч цю ідею гаряче підтримала і ось видить “гостей” під час уроків по класах.

У своєму прагненні виявити винних вона нічого поганого не бачила.

- Але урок нащо переривати? …

- А як би ви вчинили? Люди з роботи ж пішли. Кожна хвилина їм дорога.

4. Дайте оцінку творчим педагогічним пошукам учителя в поєднанні навчальної та виховної функції уроку.

Був у мене такий кумедний випадок у перші дні вересня. Минали останні десять хвилин уроку з грузинської мови. Я “кидав” дітям звуки, вони “ловили”, і раптом помічаю, що Вова лежить на парті з закритими очима, не “ловить” звуків.

- Він заснув! – каже Тамрико, показуючи пальцем на Вову.

Діти розсміялися.

- Він спить, ха-ха!

Я подав дітям знак не гомоніти, навшпиньки підійшов до Вови – хлопчик безтурботно спав.

Усього кілька хвилин тому він був таким активним, сміявся, радів.

Що ж мені слід було робити? Рятувати хлопця? Сказати, що спати на уроці не можна? Цього я не зробив.

- Діти, - сказав я пошепки, - треба берегти сон людини, тому що в цей час вона набирається сил! Давайте працювати пошепки, щоб не розбудити Вову!.

І почав “кидати” їм звуки, не підвищуючи голосу. А діти? Вони раптом стали такими турботливими, ніжними. А після кожної хорової відповіді, яка нагадувала шурхіт крил метелика, вони поглядали на Вову: чи не злякали його.

5. У чому суть педагогічного прорахунку, помилки вчительки? Як це відбувається на процесі навчання? Запропонуйте свій варіант впливу на учня.

- Вийди з класу! – тоном, що не терпить заперечень, сказала вчителька.

- Що я зробив? – задирливо запитав учень.

- У тому-то й справа, що ти нічого не робиш. А треба працювати! Де у тебе підручник? Зошит? Щоденник? Що за хаос на парті?

- Ніякого хаосу немає. Це книги.

- Книги, та не ті. Вийди! Ти і вчора байдикував, заважав нам.

- Не піду!

- Тоді я піду і уроку не буде

- То й не треба!… - зауважує учень і. повертаючись до класу, радісно оголосив: - Уроку не буде …

- А, - обурюється вчителька, ти ще й інших підбурюєш

Проаналізуйте підхід учителя до організації уроку. Що утворює мотиваційну основу для початку творчої свідомості учнів? Які основні умови оптимізації навчання?

- Сьогодні, розпочав я свій урок, - ми маємо вивчити нову тему, але спробуємо поєднати навчання з відволіканням уваги. Як тільки прозвучить мій сигнал, ніхто ні про що думати не повинен, ви робитимете те, що любите, але за що, звичайно, одержуєте зауваження: відволікатися. А щоб вам не було нудно, ми будемо читати ваші казки, а іноді й обговорювати питання, відповісти на яке дуже легко, якщо виявити кмітливість, уяву. Отже, слухаємо казку, яку написала Галя.

Пропозиція моя була сприйнята з радістю і ми почали читати казку. “В деякому царстві, в деякій державі жило-було Позитивне число, а у нього були дуже позитивний син – Дріб і зовсім негативний син –Процент. Сини завжди сперечалися між собою: хто з них головний, хто дорожчий Числу? Але хоч вони і жили в математичному місті, вони зовсім не знали математики. Вони не розуміли, що процент і дріб – це частина від числа і тому вони однаково для нього рідні”. Прочитав, а сам думаю: дивно, скільки тут життєвої мудрості, і як же це Галя зуміла поєднати чіткі математичні поняття “процент”, “дріб”, “число” сповнити їх живим, зрозумілим для всіх змістом.

Клас аплодує.

- Зараз же дай сюди щоденник, і швидше! – кажу я.

Аплодисменти затихають, на обличчях подив: у чому справа? Всі знають, що у щоденник записують зауваження, за яке перепадає від батьків. Але цього разу я з задоволенням порушив традицію і записав подяку за доставлену радість, за милу, чудову казку. І знов клас прикрасився посмішками учнів.

Мине три роки, Галя вже закінчуватиме шостий клас, і я запрошую її до третьокласників прочитати свою казку. Виховання прикладом – найефективніше. Малеча вперше у свому життті побачить “живого розповідача” і повірить, що їм також під силу скласти гарну казку.

Яку роль у реалізації принципу доступності у навчанні відіграє психологічний клімат на уроці? Як він впливає на активність і свідомість учнів у навчання?

Вступ до уроку може істотно вплинути на сприйняття матеріалу. Як іноді починається пояснення? Вчитель каже: “Сядьте рівно, закрийте книгу. Петренко, не крутись. Припиніть розмови. Сьогодні у вас важка тема, дуже складний матеріал…”

Безумовно. Зібрати клас, залучити учнів до праці необхідно, але після слів “важкий”, “складний” багато з них відчує майже фізичну вагу того, що має бути – діти дуже сприйнятливі.

Досвідчений педагог, як правило, починає розмову інакше: “Подивіться, учні, як просто і цікаво! Як логічно і красиво можна вивести цю формулу!”. Від цих слів навіть “найслабший” підбадьориться: прагнутиме зрозуміти цей гарний і логічний висновок. У такого вчителя все виходить легко, ніби саме собою.

Якою повинна бути позиція у даній ситуації? Які дидактичні принципи і в якій мірі реалізуються на уроках?

Був у нас у третьому класі урок про зиму. Прочитали оповідання. Час переходить до запитань. Я і запитую:

- Діти, як ви гадаєте, яке запитання я хочу вам поставити?

Замислилися. Руку підносить Дмитрик, не найсильніший учень.

- Ви, мабудь, хочете запитати, як поводив себе екіпаж літака?

- Ти майже вгадав. Справді, що ви, діти, можете сказати про екіпаж літака?

Нехай кожен думає. Нехай кожен скаже, як може і що може.

Є,проте, при цьому реальна небезпека – відійти від теми уроку. Наприклад, говоримо ми про вірш “Конвалія”. Діти відзначили, що поет порівнює конвалію з перлинами. Між іншим запитую:

- Що таке перлина?

- Камінь, - відповідають.

І раптом тягнеться рука:

- Антоніно Олексіївно, а я знаю, як перлини добуваютьь.

Що робити? Обірвати не можна. Не звернути уваги теж.

- Дуже добре, - кажу я, - знання ці стануть у пригоді на уроці природознавства. Підготуйся і розкажеш про це всім.

Або ось інший випадок. На уроці української мови розбираємо речення: “Навесні до нас з теплих країн у рідні краї повертаються граки, шпаки і стрижі”. Підносить руку учень:

- А ви знаєте, що стриж – найшвидший птах? Він прилітає до нас у травні.

Відчуваю, зараз він нам почне пояснювати, чому стрижі прилітають так пізно. І знову питання – як бути? Як не образити маленьку людину, але й не піти на поводу у нього?

Оцініть дії вчителя. Від чого залежить творчість учнів на уроці? Які ви знаєте методи стимулювання навчання школярів і як впливає творчість вчителя на їх оптимальний вибір?

От і минув найважчий етап уроку і з’явилась на магнітній дошці барвиста картина. Учні посміхнулися і завмерли в нетерплячому чеканні.

- Дані золоті ворота, - говорить учитель, прагнучи зберегти математичну мову, - за сімома замками. Замок відкривається, якщо розв’язати задачу чи приклад. А хто там, за цими воротами, дізнаєтесь, коли впадуть усі сім замків. Прагнення розгадати загадку, таємницю – могутній стимул. І хоча задачі непрості – замки падають один за одним, і ось уже відчинились золоті ворота, а за ними – хто? Чіпполіно, веселий і вільний.

Думка входить у людину золотими воротами почуттів… Радість відкриття істини, дух змагання, бажання, як у казці, відкрити “сім замків” і довести діло до щасливого завершення – могутні стимули творчості. А творчість – завжди радість.

Познавательные статьи:



Техника прыжка в длину с разбега

Тактические действия в защите

История Олимпийских игр

История развития права интеллектуальной собственности