Україну демократична держава з республіканською формою правління.

↑

▷ Содержание

⇐ ПредыдущаяСтр 7 из 23Следующая ⇒

▷ Похожие статьи

Конституція України чітко і однозначно визначає Україну республікою

(державу з республіканською формою правління).

Як відомо, Республіка - це така форма державного правління, при якій вища влада здійснюється виборним колегіальним органом, що обирається громадянами країни на певний строк.

Ознаки держави з республіканською формою правління є:

n формування державних органів шляхом вільних виборів на визначений Конституцією і законодавством строк;

n особиста участь громадян в управлінні державою; орієнтація державного ладу на загальнолюдські цінності і ідеали;

n відмова від будь-якого довгого володіння владою на основі індивідуального права (неможливість особистої диктатури), тощо.

Основні види Республік: 1) президентська,

2) парламентська,

3) змішана --- а) парламентсько-президентська

--- б) президентсько-парламентська

Президентська республіка - держава в якій президент обирається народом, є главою держави і главою виконавчої влади, формує і очолює уряд,

Парламентська республіка - держава в якій президент обирається парламентом (з участю парламенту), є главою держави, а главою уряду - як правило є лідер партії яка перемогла на виборах до парламенту. В такій державі існує чіткий контроль парламенту за урядом.

Характеристика держави як демократичної, не встановлює виключно форму правління як республіку. Адже, практика показує, що і монархії (конституційні) є не менш демократичними ні республіки.

Україна - правова держава

Вчення про правову державу в певній мірі відоме ще з античних часів. Такі великі мислителі древнього світу як Платон і Аристотель в своїх працях розмірковували про потребу створення "справедливої держави". Однак сама ідея правової держави в її сьогоднішньому розумінні сформувалась в основному (викристалізувалась) значно пізніше - на межі пізнього середньовіччя і епохи Великої французької революції. Погляди Гуго Гроція, Шарля-Луї де Монтескьє, Жан-Жака Руссо, Джона Локка заклали основу сучасної теорії правової держави.

Правова держава - це держава яка функціонує на засадах верховенства права і закону, в якій публічна (державна) влада побудована за принципом її поділу на окремі гілки (галузки) з чітко продуманим механізмом "ваг і стримувань", держава в якій реально забезпечуються права та свободи людини і громадянина та має місце висока правова культура населення.

Ст. 1 Конституції визначає Україну правовою державою. Відповідно ціла низка положень інших статей Конституції закріплює та розвиває дану тезу, а саме: - "Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави" (ч.2, ст.3 Конституції)

n "...Права та свободи людини є не відчужуваними та непорушними" (ст.21 К)

n "Ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за мотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом" (ч.2 ст.29 К),

n "Закони та інші нормативно-правові акти, що визначають права і обов'язки громадян, мають бути доведені до відома населення у порядку, встановленому законом"(ч.2 ст.57 К.),

n "Державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову" (ч.1 ст.6 К),

n "В Україні діє принцип верховенство права, Конституція має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативні акти повинні прийматись на основі Конституції і повинні відповідати їй" (ч.1 ст.8 К) і т.д.

Якщо, буде мати випадок появи нормативних актів, які суперечать Конституції України, Конституційний Суд України (Розділ ХІІ Конституції) зобов'язаний визнати їх неконституційними, що автоматично тягне втрату ними юридичної сили.

Україна - унітарна держава.

Конституція України чітко визначає Україну як унітарну державу.

Унітарною(простою) державою називають таку державу, територіальні складові частини якої не мають ознак державності (ознак суверенної держави) - власного громадянства, відособленої системи законодавства, своїх державних символів, і т.д.

Для країн з унітарною формою державного устрою на відміну від федеративних і конфедеративних держав характерною є наявність наступних ознак:

n єдина Конституція, норми якої застосовуються на території країни без всяких обмежень;

n єдина система вищих органів державної влади, юрисдикція (повноважень) яких поширюється також на територію всієї країни;

n єдине громадянство;

n єдина система права;

n єдина судова система;

n територія унітарної держави поділяється на адміністративно-територіальні одиниці, які, як правило, не мають жодної політичної самостійності.

Всі ці ознаки є характерними для сучасної Української держави. В той же час, особливістю державного устрою України є наявність в її складі Автономної Республіки Крим. Статус цього автономного утворення за чинною Конституцією не суперечить положенню "Україна - унітарна держава". Тому, при більш професійному визначенні форми державного устрою України точнішим і більш обґрунтованим буде твердження " Україна - унітарна держава з автономним утворенням".

"Україна - держава, в якій державна влада здійснюється на засадах

її поділу на законодавчу, виконавчу і судову".

Дуже важливим, для майбутнього ладу держави, організації її внутрішнього механізму, продуктивності діяльності цілого державного механізму є положення Конституції України про те, що державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу і судову влади. Це принципове положення, в основі якого лежить відома цивілізованому демократичному світу теорія розподілу влади.

За теорією розподілу влади державна (публічна) влада повинна ділитися на окремі галузки. Кожна з галузок влади повинна виконувати виключно свої повноваження і ні в якому разі не підміняти інших галузок. Тільки в єдності всі вони разом творять єдину державну владу.

Законодавча влада творить закони,

виконавча влада їх виконує, а

судова - має за мету здійснювати правосуддя в державі шляхом застосування норм права до конкретних життєвих ситуацій (як правило конфліктних) і цим самим заперечити захист порушених прав і законних інтересів суб'єктів права.

Для сучасної демократичної держави характерним є не тільки формальне проведення розподілу повноважень між різними державними органами (органами законодавчої, виконавчої та судової влади), а й створення між названими галузками влади реально діючого механізму "ваг і стримувань ".

Україна держава, в якій визнається і гарантується

Місцеве самоврядування.

Для сучасної демократичної держави обов'язковим є наявність інституту місцевого (територіального) самоврядування, т.б. такої системи організації влади на місцях (в першу чергу - в населених пунктах, в найменших адміністративно-територіальних одиницях, тощо), при якій місцеві громади - об'єднання жителів села, міста, територіальної одиниці, мають реальну можливість через різні форми самостійно від держави вирішувати місцеві проблеми пов'язані з організацією життя села, міста чи територіальної одиниці.

Однією з об'єктивних причин необхідності існування в сучасній державі інституту місцевого самоврядування є теоретична ймовірність наявності розбіжностей чи неузгодженості на місцях (наприклад: в конкретному населеному пункті) інтересів держави (загальнонаціонального інтересу) і інтересів конкретної громади (місцевих інтересів).

Сутність місцевого самоврядування спрощено можна подати за наступною схемою: місцева громада сама на свій страх і ризик (з фінансового боку) не порушуючи чинного законодавства вирішує всі питання які стосуються організації місцевого життя. При цьому їхня діяльність проходить виключно у рамках правового поля держави, а інтереси держави в цих населених пунктах і територіальних одиницях захищаються місцевими органами державної виконавчої влади або іншими органами, яким держава делегувала повноваження останніх.

Сучасна демократична держава повинна не тільки визнавати можливість існування в ній місцевого самоврядування, а й всіляко підтримувати його появу та дальший розвиток, оскільки без останнього сьогодні неможливо уявити собі як реальність існування в державі громадянського суспільства взагалі.

Саме тому стаття 7 Конституції України містить положення про те, що Українська держава визнає і гарантує місцеве самоврядування. А розділ ХІ Основного Закону держави який так і називається «Місцеве самоврядування» - повністю присвячено цьому важливому політико-правовому явищу.

"Україна - соціальна держава "

Окреме положення ст.1 Конституції говорить про Україну як державу

соціальну. Є різні підходи у розумінні сутності сучасної соціальної держави. За одним із них (можливо найбільш поширеним сьогодні в демократичному світі) соціальна держава - це держава в якій створені всі можливі умови для того, щоб у ній була можливість здоровій (повноцінній) людині заробити на себе, на утримання своєї сім'ї і вже ця багата, економічно міцна людина як через ту ж саму державу (наприклад: сплачуючи відповідні податки) так і безпосередньо (наприклад: особисті пожертви, тощо) могла б брати участь в утриманні тількитих членів суспільства, які не можуть самі себе утримати.

В першу чергу йдеться про людей похилого віку, неповнолітніх які стали сиротами чи з певних причин залишились без батьківської опіки, людей, які втратили працездатність (непрацездатних), або втратили працю (безробітних).

Саме таке розуміння України як соціальної держави намагався законодавець закласти до Конституції України. Це підтверджується в першу чергу наступними положеннями Основного Закону України:

n положенням про інститут приватної власності,

n положення про право на працю

n положення про право на матеріальну соціальну допомогу тощо.

«Україна - держава, в якій суспільне життя ґрунтується на засадах

Познавательные статьи:



Психологические особенности спортивного соревнования

Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрации

Занятость населения и рынок труда

Социальный статус семьи и её типология