Заглавная страница Избранные статьи Случайная статья Познавательные статьи Новые добавления Обратная связь FAQ Написать работу КАТЕГОРИИ:  Археология Биология Генетика География Информатика История Логика Маркетинг Математика Менеджмент Механика Педагогика Религия Социология Технологии Физика Философия Финансы Химия ЭкологияТОП 10 на сайте Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрацииТехника нижней прямой подачи мяча. Франко-прусская война (причины и последствия) Организация работы процедурного кабинета Смысловое и механическое запоминание, их место и роль в усвоении знаний Коммуникативные барьеры и пути их преодоления Обработка изделий медицинского назначения многократного применения Образцы текста публицистического стиля Четыре типа изменения баланса Задачи с ответами для Всероссийской олимпиады по праву 
Мы поможем в написании ваших работ! ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?
Влияние общества на человека
Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрации Практические работы по географии для 6 класса Организация работы процедурного кабинета Изменения в неживой природе осенью Уборка процедурного кабинета Сольфеджио. Все правила по сольфеджио Балочные системы. Определение реакций опор и моментов защемления |
Тема 3. Греція — колиска європейської культуриСодержание книги Похожие статьи вашей тематики
Поиск на нашем сайте Зміст Тема 1. Мистецтво первісної людини.................................................. Тема 2. Стародавній Єгипет............................................................... Тема 3. Греція — колискова європейської культури............................ Гема 4. Італія. Відродження............................................................. Леонардо да Вінчі (1452-1519)...................................... Мікеланджело Буанаротті (1475-1564)......................... Рафаель Санті (1483-1520)............................................. Тема 5. Золота доба живопису Мікеланжело Караваджио(1573-1610)....................... Тема 6. Іспанія. Асиміляція культур Заходу і Сходу. Гранди іспанського живопису.............................................. Ель Греко (1541-1614)................................................... Дієго Родрігес де Сільва Веласкес (1599-1660)............ Тема 7. Живопис Голландії............................................................... Пітер Пауел Рубенс (1577 – 1640) Карл БрюГарменс Ван Рейн Рембрант (1606 – 1669) Тема 8. Російське мистецтво ХІХ – ХХ............................................. Андірй Рубльов.................................................................. Карл Брюлов (1799-18520)........................................... Ілля Репін (1844 – 1930)................................................. Тема 9. Франція. Імпресіонізм...................................................... Тема 10. Пошук гармонії. Постімнресіонізм........................................ Поль Гоген(1848 – 1903)............................................... Вінсент Ван Гог (1853 – 1890)......................................... Поль Сезан(1839 – 1906)............................................... Тема 11. Авангардизм у мистецтві.............................................. Тема 12. Радянське мистецтво........................................................... Тема 13. Види та жанри образотворчого мистецтва.............................. Список рекомендованої літератури...................................................
 Малюнки первісних людей зувтрічаються всюди, але найбільше їх знайдено в Африці, у пустелі Сахара. Це зображення що вибиті у скелях та намальовані фарбами.. Ми бачимо слонів, бегемотів, жирафів та страусів, а поруч із ними фігури мисливців. Ці малюнки зробили
Первісні люди вміли не лише малювати, вони намагалися вирізати фігурки з каменю та кістки. Збереглись чоловічі та жіночі фігурки з каменю. Зараз вони здаються нам потворними. Ці статуетки не відтворювали конкретних людей, у них не було ані носа, ані рота, ані очей. Для давньої людини вони були символами родючості, праматері землі, жінки — охоронниці родинного вогнища. В епоху бронзової доби (кінець IV — початок І тис. до н. е.) люди мешкали вже не у печерах, а у хижах або землянках. Вони навчились обробляти землю, приручили тварин. Давні майстри почали виробляти глиняний посуд і прикрашати його орнаментами та візерунками. Головне у малюнках тепер вже не враження мисливця, а спостереження землероба.
Запитання для контролю: 1. Чрму первісна людина з такою реалістичністю відтворювала образи творин? 2. Образ грецької богині Венери викликає у Вас певні позитивні асоціації - Вам подобається, бо це гарно, а образ первісної Венери викликає посмішку. Поясніть чому в даному випадку посмішка недоречна. В чому полягає ідеал жіночої краси первісної Венери? 3. Поясніть, чому ми можемо з впевнено сказати, що саме в печері первісної людини народилися всі основні види мистецтва. Які це види? 4. Що підказало первісній людині форму чаші? Глечика? Змоделюйте ситуацію, в якій первісний гончар не тільки виліпив з глини чашу, обпалив її у вогні, але на цьому не зупинився і прикрасив її певними лініями-знаками (наділивши кожну значенням).
Тема 2. Стародавній Єгипет
Усе на світі боїться часу, і тільки час боїться пірамід... Так говорили у стародавньому Єгипті. Так говорять і сьогодні — через шість тисячоліть. Найголовніше в житті єгиптянина було його уявлення про життя: реальне, в якому він живе в даний момент і потойбічне, в якому житиме вічно.
Уявіть себе поруч із спорудою висотою у 146 м — це приблизно 50-по-зерховий дім. Яким маленьким і беззахисним ти себе відчуваєш! Піраміди були не тільки втіленням божественної сутності фараона, а і його вічного життя. Величезну споруду із 30-тонних брил каменю зверху покривали білим вапняком, і зверху малювали величезне око, що споглядало за жителями держави. Піраміда, можливо, була і місцем його поховання. Цьому вчені ще шукають доказів, усі гробниці фараонів, жерців, вельмож були пограбовані, не зважаючи на фанатичну релігійність єгиптян, ще в давні часи. До архітектурного ансамблю у Гізі належить і славнозвісний Великий сфінкс — фігура лева з обличчям людини, який має портретну схожість із фараоном Хефреном. Наймогутніший зі звірів та наймудріший зі всіх творінь, сфінкс уособлює силу та спокій, людську мудрість та нездоланну силу лева.
Ось як виглядали головні боги Єгипту. Бог Сонця Ра — людина з головою сокола та подвійною короною на голові. Бога мудрості та рахунку Тота зображували як людину з головою птаха ібіса. Бог померлих Анубіс являв собою воїна з головою собаки або шакала. Легенда розповідає, що саме він зробив першу мумію.
 Історія Стародавнього Єгипту охоплює тривалий період — з кінця V тис. до н. є. до IV ст. н. є. Протягом цих сторіч змінювались погляди єгиптян, удосконалювалось мистецтво. Незмінною залишалась лише їхня віра у безсмертя, у загробне життя. Згідно з цим віруванням, кожен померлий обов'язково воскресне. Але щоб душа повернулася до тіла, його необхідно зберегти. Так виник звичай бальзамування померлих, перетворення тіла на мумію. Мумії поміщали у гробниці та піраміди. Щоб у загробному житті померлий ні в чому не знав нестатку, стіни усипальні вкривали численними рельєфами та розписами. У них відтворювався світ, що оточував людину протягом життя. Окрім мумії, душа померлого могла переміститись у статую з дерева або каменю, однак за умови, що статуя буде відтворювати точний вигляд покійного. Завдяки цьому віруванню було створено багато скульптурних портретів.
У рельєфному чи живописному відтворенні усталився канон, характерними особливостями якого були зображення голови у профіль, ока та тулуба — спереду, ніг — збоку, тобто давні митці намагалися у статичному зображенні передати рух людини, створити два зображення в одному.
Ліричність і безпосередність людських почуттів, переконлива правдивість, порушення усіх сталих тисячоліттями канонів зображення людини, відчувається у живописних та рельєфних зображеннях родини фараона. Сонячний диск із промінчиками, що закінчуються людською долонею, дають можливість зрозуміти, що бог сонця Атон — покровитель Єхнатона та уособлення «сяючого на небі сонця».
Говардом Картером у непограбованому похованні Тутанхамона. У XIV ст. до н.с. за часів правління фараона Ехнатона почали будувати нові палаци та храми, присвячені богам природи, особливо Амону, богу Сонця. Для цих храмів були потрібні нові статуї, рельєфи, розписи. Скоріш за все, для одного з таких храмів майстер Тутмес створив скульптурні портрети цариці Нефертіті, дружини фараона Ехнатона. Зображення Нефертіті вважаються одними з найпрекрасніших жіночих образів світового мистецтва. Сама Нефертіті стала взірцем жіночої вроди. У музеях зберігаються два портрети цариці Нефертіті. Один — розфарбований, із царською тіарою, другий — незавершений. Він особливо виразний. Голова цариці виконана з піщаника, колір якого передає теплоту засмаглого тіла. Ще ніколи мистецтво стародавніх єгиптян не було таким вільним від суворих правил. Вплив мистецтва амарнського періоду на подальший розвиток єгипетського мистецтва неможливо переоцінити. Запитання для контролю 1. Чому таким важливим для давніх єгиптян був Ніл, а система споруд давала можливість існування цілої держави? 2. Назвіть провідні види мистецтва стародавнього Єгипту. Які пам'ятки мистецтва архітектури та скульптури можете назвати. 3. Чому була важливою портретна схожість померлого з його скульптурним зображенням. Розкрийте особливості вірувань давніх єгиптян. 4. В чому полягає сутність канону зображення людини:, релігійні уявлення про людське тіло, зображення людини у русі з кількох точок зору (два в одному), неможливість створювати зображення є одному вимірі. Ваша версія. 5. Чому так довго — тисячоліттями, протримався канон зображення людини: голова у профіль, тулуб — у фас, ноги в профіль? Відповідь знайдіть у тексті. 6. Розкажіть про амарнський період правління Ехнатона. В чому краса голівок Нефертіті? Чому голівка Нефертіті з вапняка має незавершене око?
Тема 4. Італія. Відродження Відродження або Ренесанс (дрга половина ХІІІ – ХVІ ст..) епоха в культурному розвитку ряду країн Європи, яка стала переламною в історії розвитку Європейого мистецтва. На зміну середньовічному мистецтву, з його майже повною залежністю від релігії з її догматичною умовностю, мистецтво епохи Відродження - це повернення до традицій Античності з культом людини — вільної, незалежної, мужньої, з її ідеалами краси та гармонії, прагненням реалістичного пізнання світу, вірою в творчі можливості й силу розуму людини. В Італії епоха Відродження мала кілька періодів: початок — Весну Відродження, злет — Літо Відродження, та занепад — Осінь Відродження. Високе Відродження — його злет та занепад пережили три великі митця, які в історію світового мистецтва увійшли як три титани Відродження — Леонардо да Вінчі, Мікеланджело Буанаротті та Рафаель Санті. ЛЕОНАРДО ДА ВІНЧІ (1452-1519)
Приблизно в середині 80-х рр. була виконана і «Мадонна Літта» (Санкт-Петербург, Ермітаж), чарівний образ зрілої жінки-матері, яка уособлює характерний леонардівський тип жіночої краси: важкі напівопущені вії і ледь помітна посмішка — трохи радісна і водночас сумна, що надає обличчю особливої величності й одухотвореності. Леонардо — людина універсальна. Він винаходить своєрідний літальний апарат, підводний човен, водолазне знаряддя, експериментує з діючою силою пари (майбутній двигун внутрішнього згоряння), замислюється над можливістю використання пороху для руху робочого поршня. У деяких випадках він випередив час більше ніж на чотири століття. Проте все, що він винайшов, згодом довелося винаходити іншим, адже всі його записи було закодовано (він писав їх лівою рукою, справа наліво, та ще й у дзеркальному відображенні). Найвизначнішою роботою майстра в Мілані, вищим досягненням його мистецтва став настінний розпис трапезної монастиря Санта-Марія делле Граціє на сюжет «Таємної вечері» (1495-1498). Христос востаннє зустрічається за вечерею зі своїми учнями, щоб відкрити їм зраду одного з них: «Істинно говорю вам, один з вас зрадить мене». Леонардо відтворює момент реакції на ці слова кожного з дванадцяти апостолів. Головне в «Таємній вечері» для Леонардо — це реакція різних людей, характерів, темпераментів, індивідуальностей у розкритті найважливіших питань людства: любові та ненависті, відданості та зради, шляхетності й підступності, користолюбства. Це робить твір Леонардо сучасним, хвилюючим, змушує глядача замислитися.
 Помер Леонардо в монастирі Клу 2 травня 1519 р. У період релігійних війн його могилу було знищено.
 Одна з найвідоміших робіт Леонардо — портрет жінки купця дель Джокондо Мони Лізи. Величність Мони Лізи полягає в зіставленні її дуже наближеної до краю полотна, підкреслено об'ємної фігури з немовби побаченим здалеку ландшафтом зі скелями та струмками, мінливими, невловимими, ніби реальними, а втім, безумовно, фантастичними. Ця ж невловимість і в самому обличчі Джоконди: в ньому відчувається і воля, і напруженість, її погляд, розумний і проникливий, неначе невпинно стежить за глядачем, заворожує ледь помітною посмішкою. Від її обличчя неможливо відвести очей. Кожен, хто дивиться на неї, бачить щось своє, співзвучне власному стану, настрою, відчуттю.
РАФАЕЛЬ САНТІ (1483-1520) Ідеї монументального мистецтва Відродження, у яких злилися традиції античності та дух християнства, знайшли найяскравіше відображення в творчості Рафаеля, третього титана епохи Відродження.
Після створення кількох вдалих картин на релігійні сюжети Рафаель одержує запрошення до Риму для роботи над розписами Ватиканського палацу. У чотирьох величезних композиціях він повинен був відобразити чотири основні царини духовної діяльності людини: богослов'я, філософію, поезію та юриспруденцію (право).
 Філософія знайшла відображення в знаменитій «Афінській школі», в якій серед образів античних філософів та вчених він відтворив і портретні образи Леонардо да Вінчі (Аристотель), Мі- кельанжело(Геракліт) та самого себе (знайдиу правому кутку)
Нібито повз нас іде прекрасна молода жінка із Богом – немовлям на руках. Вона несе його людям, віддає на покуту за гріхи. Фігура Марії об’єднана загальним ритмом руху з фігурами святої варвари та папи Сікста(що признався «шестипалим», зверніть увагу на кількість пальців правої руки). Рафаель був центральною фігурою художнього життя в Римі, головним архітектором Собору святого Петра, керував археологічними розкопками в Римі,копіюванням та охороною античних пам’яток, працював над приватними замовленнями, залишив чимало учнів.
Запитання для контролю
1. Відродження — це: початок весни, пробудження Італії від хвороби, новий розвиток мистецтва? Ваша версія. 2. Титани Відродження — це: грецькі боги (назвіть хоч одного), герої грецьких міфів, олімпіад, римські імператори? Ваша версія. 3. Чому ми називаємо Леонардо да Вінчі тонким психологом та універсальною людиною? 4. У чому головна різниця між Мікеланджело, Леонардо да Вінчі та Рафаелем? 5. Чому Рафаеля називали «Мадонерро»? В якому творі Рафаеля відтворені образи трьох титанів епохи Відродження? 6. При створенні вами комп'ютерного телефільму про трьох титанів Відродження — кому з трьох віддали перевагу, які б їхні твори проаналізували, і чому? Наша пропозиція: виокремте зображення титанів з «Афінської школи» і вже далі розгорніть фільм про кожного.
НІКОЛЯ ПУСЕН (1594 – 1665)
 Класицизм як стиль живопису найяскравіше виражено у творчості Ніколя Пуссена(1594 – 1665) — найвеличнішого французького художника XVII ст. Пуссен у 1623 р, залишив Францію і більшу частину життя провів у Римі. В Італії він натхненно вивчав стародавні пам'ятники та творчість майстрів Високого Відродження. Його кумиром був Рафаель. Картини Пуссена написані на міфологічні та біблейські теми. У них художника приваблюють сильні характери, високі почуття, прагнення правди та справедливості. Виховання чеснот у глядача — у цьому Пуссен,бачив головне призначення мистецтва. Його картини «Ринальдо та Арміда», «Смерть Германіка» говорять про найкращі якості, до яких повинна тяжіти людина, — великодушність,любов, шляхетність. У Парижі Пуссен виконав прекрасну серію малюнків на сюжети Овідія та Вергілія.
Пуссен часто звертався до теми єднання людини з природою. У картині «Аркадські пастухи». Основою сюжету картини стала легенда про щасливих жителів країни пастухів, що несподівано довідались про неминучість кінця життя. Велична та прекрасна, як антична богиня, жінка заспокоює схвильованих пастухів, закликає усвідомити правоту та неминучість долі. Невідворотність смерті не повинна порушувати ані гармонії природи, ані ясності духу. Запитання для контролю 1. В чому полягає умовність назви «золотого століття» 2. Охарактеризуйте бароковий живопис Франції. 3. Підготуйте доповідь «Бароковий живопис в Російській імперії»
ДІЄГО ВЕЛАСКЕС (1599—1660)
 людину, обділену долею, але достойну поваги та співчуття. Живими та привабливими постають діти на портретах Веласкеса. Він часто писав портрети юних нащадків короля, особливр інфанту Маргариту.
Менінами іспанці називали молодих придворних дам. Картина «Меніни» вінчає творчість Веласкеса
Запитання для контролю: 1. Чи не здається Вам, що саме в творчості Ель Греко закладеня певна містичність, ірраціоналізм, підвищена експресія, що присутня в подальшому у творчості усіх іспанських живописців? 2. Створіть візуальну презентацію творів великих іспанських живописців.
Тема 7. Живопис Голландії У середині XVI ст. Нідерланди вели боротьбу за звільнення від іспанського гноблення. Північні райони у результаті цієї боротьби отримали незалежність, і там утворилась Голландська республіка. У південних районах, у Фландрії (на території сучасної Бельгії), зберігся вплив іспанської корони та католицької церкви. Духовний підйом, якого зазнали фламандці під час визвольного руху, мав великий вплив на мистецтво. У ньому потужно зазвучали життє- стверджуючі, переможні теми. ПІТЕР ПАУЕЛ РУБЕНС (1577-1640)
 Центральною фігурою фламандського мистецтва того часу був Пітер Пауел Рубенс (1577-1640). Він найбільш повно та глибоко відобразив дух національної культури. Рубенс був видатною особистістю. Він вільно володів сімома мовами, відмінно знав ан-тичну культуру, колекціонував старовинні монети та геми, а також картини та статуї. Він виконував дипломатичні доручення, його з повагою приймали королі Іспанії, Англії. Франції.
КАРЛ БРЮЛОВ (1799 – 1852)
 Тема загибелі стародавнього італійського міста Помпеї була дуже популярною на початку XIX ст.: на той час археологи остаточно розкрили місто, що протягом 18 століть перебувало під попелом Везувію. Перед враженими італійцями постали будинки, фонтани, статуї, вулиці Помпеї, що загинула у 79 р. внаслідок виверження вулкана У Римі величезний успіх мала опера Паччіні «Останній день Помпеї». Вражений виставою, Карл Павлович Брюллов, прийшовши додому, одразу ж накидав ескіз майбутньої картини. Брюллов був блискуче підготовлений для виконання такого складного завдання. Він отримав прекрасну академічну виучку у родині, де усі були художниками та передавали традиції з покоління у покоління. В Імператорській Академії мистецтв він був одним із кращих учнів. Після Академії він продовжував навчання в Італії, де багато копіював у натуральну величину фрески
Рафаеля. Тому так легко він змальовує натурщиків одразу на полотно «Помпеї». Але до завершення роботи Брюллову ще належало зібрати великий історичний матеріал. На це пішло більше двох років. Картина викликала справжній фурор. Брюллова вшановували як найвидатнішого художника сучасності. У своїй картині він зумів показати трагедію приреченого на загибель народу, силу духу людей, що навіть у хвилину смерті проявляють турботу про ближніх. Ось чоловік прикриває плащем дружину та двох дітей, молоді люди намагаються врятувати від смерті старого батька. Глядач немов чує ревіння вулкана, гуркіт падаючих будівель, відчайдушні крики людей. Але, оживляючи трагічну сцену, Брюллов не прагне налякати глядача. Він показує людей, сповнених власної гідності, самовідданості. Недарма в одній із груп він розмістив автопортрет, показавши у натовпі художника, що рятує лише свої фарби та
 Культурне життя Росії другої половини XIX століття тісно пов'язане з життям та творчістю видатних діячів образотворчого мистецтва: блискучого художника головного організатора Товариства пересувних виставок — Івана Крамського, вчителя та справжнього друга цілого покоління російських художників — В. Стасова, тонкого вдумливого критика, поціновувача та мецената мистецтва — Павла Трет'якова. Це він наприкінці століття передав свою безцінну галерею, яка стала красою та гордістю російської національної культури, — в дарунок Москві. З назвою увійшли в історію російського мистецтва як «художники-передвижники».
Товариство пересувних художніх виставок виникло у 1870 р. як нова форма об'єднання передових, демократично налаштованих художників. Художники-передвижники вважали своїм обов'язком широку просвітницьку діяльність в напрямку ознайомлення «російського народу з російським мистецтвом». Перша виставки Товариства відбулася у 1871 р. Протягом майже половини століття виставки Товариства втамовували бажання пересічних громадян Росії бути дотичними до великого мистецтва. Усі видатні художники російського мистецтва останніх трьох десятиліть XIX ст. входили до Товариства — це: І. Рєпін, В. Суріков, В. Перов, І. Крамський, Г Мясоєдов. І. Шишкін, К. Савицький, В. Маковський, В. Васнецов, В. Поленов, В.Серов. І. Лєвітан та багато інших.
 Одним із титанів російського живопису є І. Рєпін (1844-1930). Згадаємо відому роботу «Бурлаки на Волзі» (1870-1873). Не відступаючи від правди життя, показав художник нелюдську працю бурлаків. В той же час він побачив у цих людях, замучених, доведених до стану рабів, чи робочої худоби, нездоланну богатирську силу, що світиться в їхніх очах, глибоку людську мудрість та живу іскру протесту. Вершиною побутового жанру на тему селянського життя стала монументальна картина І.Рєпіна «Хресний хід у Курський губернії» (1880-1883).
«Могутній» пензель блискучого живописця створив галерею яскравих, глибоко психологічних образів, які об'єднуються у яскравий натовп з різноманітними почуттями, характерами, вбранням. В умовах царської цензури, розуміючи, що його роботи ще довго не побачить глядач, Рєпін протягом років працював над образами революціонерів. Його роботи «Сходка» (1883), «Відмова від сповіді» (1879-1885), «Арешт пропагандиста» (1878 та 1880-1892), «Не чекали» (1884) — хвилюючі розповіді про людей, які зробили виклик суспільству, і з мужністю долають складнощі реального життя. Рєпін створював образи живих, мислячих, стриманих у емоційних проявах, неповторних у схожості з оригіналом людей — портрет П. Стрепетової (1882), видатної російської актриси, М. Мусоргського (1881) — геніального російського композитора, автора «Бориса Годунова» та «Хованщини». Національний характер російського народу з особливою силою проявився в творчості двох відомих майстрів історичного живопису — В. Сурікова «1848-1916) та В. Васнецова (1848-1926). В. Суріков звертається до відтворення реальних історичних подій. Він безпомилково відчув в народних масах силу, що рухає історію. Кожна подія, відтворена в його монументальних композиціях, це багатоголосий хор, а не окремі голоси, це народні маси — народ, який є головною дійовою особою в кожній його картині.
 «Я не розумію дій окремих історичних осіб без народу, без натовпу, — писав Суріков, — Мені потрібно вивести їх на вулицю». Він дійсно розгортає перед глядачем події, в яких головним героєм є народ:
«Ранок стрілецької страти» (1881), в якій у кровавому конфлікті стикаються дві сили — стрільців-бунтівників та царя-реформатора; «Підкорення Сибіру Єрмаком» (1895), де зображена жорстока битва, в якій зустрічаються дві стихії. Красу та завзятість, силу та здоров'я сибірських земляків відтворює художник у роботі «Взяття снігового містечка».
 В героях своїх картин: «Перехід Суворова через Альпи», «Бояриня Морозова», «Меншиков у Березові» він бачив людей незламних, до кінця відданих своїй справі, з вольовими характерами, великою силою духу. Сам він був із старовинного козацького роду сибірських козаків, — «ярих серцем», гордих та заповзятих.
|
Тема 1. Мистецтво первісної людини
Провідним видом мистецтва в ті часи була архітектура. Саме вона давала можливість підкреслити божественну сутність фараона і нікчемність життя простого єгиптянина. Вершиною архітектурного мистецтва, в якій яскраво втілено уявлення єгиптян про те, хто є хто в цьому світі є перше і мабуть найдивовижніше з семи див світу — піраміди в Гізі. І найвеличніша з них — піраміда фараона Хеопса. Вона вважається вершиною будівельного мистецтва світу.
Образотворче мистецтво Стародавнього Єгипту було тісно пов'язане з уявленнями людей про світ, богів, життя та смерть. Давні єгиптяни так само, як і первісні люди, боготворили тварин. Вони дивним чином зображували богів — одночасно у вигляді тварини та людини.
Приклади скульптурних зображень: статуя верховного жерця Рахотепа та його дружини Нофрет із гробниці в Медумі (Єгипетський музей, Каїр); вельможі Каапера із Саккари (Єгипетський музей, Каїр); писаря Каї із Саккари (Лувр, Париж), зодчого Хесира.
Одним з наступників фараона Ехнатона став фараон Тутанхамон. Він повернув столицю до Фів, відтворив культ бога сонця Амона-Ра замість бога Атона, звівши нанівець усі надбання фараона-реформатора. І хоча правив Ехнатон усього близько сімнадцяти років, що в масштабах історії — тільки блискавичний спалах, вплив саме його ідеології на мистецтво простежується на унікальних за майстерністю та вишуканістю коштовностях, знайдених у 1922 р.
Леонардо був ще хлопчиком, коли батько звернув увагу на його малюнки, Здавалося, виконані рукою майстра, і відніс їх до одного з видатних художників та вчителів того часу Верроккйо. У його майстерні й пройшли роки навчання Леонардо.
Саме в мистецтві Рафаеля знайшли зріле рішення два основних завдання: пластична досконалість людського тіла, що відбиває внутрішню гармонію різнобічно розвиненої особистості (що було ідеалом античного мистецтва), і складна багатофігурна композиція, що передає розмаїття світу. В останній майстер досяг неперевершеної майстерності.
Помер Рафаель несподівано у 1520 р. Прах його похований ц Римі, у Пантеоні (храм усіх богів)
Але перш за все Рубенс був великим художником. Його майстерня стала школою не лише для живописців, але й для скульпторів, архітекторів, майстрів шпалерної справи (шпалера — настінний ворсовий килим-картина).
