Незаконне поводження зі зброєю, бойовими припасами або вибуховими речовинами (ст. 263 КК). Відмінність від злочинів, передбачених ст. 262, 263-1 і 264 КК

↑

▷ Содержание

⇐ ПредыдущаяСтр 5 из 7Следующая ⇒

Об’єктом злочину є громадська безпека.

Предмет злочину – це зброя: предмети призначені для ураження живої цілі, знищення чи пошкодження навколишнього середовища:

· вогнепальна зброя (крім гладкоствольної мисливської) – це всі види бойової, спортивної, нарізної мисливської зброї, як серійно виготовленої, так і саморобної чи переробленої, для проведення пострілу з якої використовується сила тиску газів, що утворюється при згоранні вибухової речовини (пороху або інших спеціальних горючих сумішей);

· бойові припаси – це вироби в зібраному вигляді, споряджені вибуховою речовиною і призначені для стрільби з вогнепальної зброї чи для вчинення вибуху (патрони до нарізної вогнепальної зброї різних калібрів, артилерійські снаряди, бомби, міни, гранати, бойові частини ракет і торпед тощо);

· вибухові речовини – це порох, динаміт, тротил, нітрогліцерин та інші хімічні речовини, їх сполуки або суміші, здатні вибухнути без доступу кисню;

· вибухові пристрої – це самороб­ні чи виготовлені промисловим способом вироби одноразового застосування, спроможні за допомоги використання хімічної, теплової, електричної енергії або фізичного впливу (вибуху, удару) створити вражаючі фактори, – спричинити смерть, тілесні ушкодження чи істотну матеріальну шкоду, – способом вивільнення, розсіювання або впливу токсичних хімічних речовин, біологічних агентів, токсинів, радіації, радіоактивного матеріалу, інших подібних речовин (ч. 1 ст. 263 КК);

· холодна зброя (ч. 2 ст. 263 КК) – предмети, що справляють колючий, колючо-ріжучий, рубаючий, роздроблюючий або ударний ефект (багнет, стилет, ніж, кинджал, арбалет, нунчаки, кастет, тощо), конструктивно призначені для ураження живої цілі за допомоги м’язової сили людини або дії механічного пристрою.

Об’єктивна сторона злочину – діяння:

· носіння (ч. 1, 2 ст. 263 КК) –переміщення, транспортування особою безпосередньо при собі (наприклад, в руках, одязі, сумці, спеціальному футлярі, транспортному засобі, тощо);

· зберігання (ч. 1 ст. 263 КК) – володіння особою предметами злочину, які знаходяться у обраному нею місці (в помешканні особи, в багажнику транспортного засобу; у приміщеннях за місцем роботи, тощо);

· придбання (ч. 1 ст. 263 КК) – набуття права власності (наприклад, купівля, обмін, привласнення знайденого, одержання як подарунок, на відшкодування боргу, тощо);

· передача (ч. 1 ст. 263 КК) – надання цих предметів іншій особі у володіння, для тимчасового зберігання чи використання за цільовим призначенням;

· збут (ч. 1, 2 ст. 263 КК) – відчуження та остаточна передача іншій особі (зокрема, продаж, обмін, дарування, сплата боргу, тощо)

· виготовлення (ч. 1, 2 ст. 263 КК) – створення чи перероблення предметів, внаслідок чого вони набувають відповідних характерних властивостей;

· ремонт (ч. 1, 2ст. 263 КК) – відновлення властивостей зазначених предметів (наприклад, заміна або реставрація зношених чи непридатних частин, механізмів; усунення поломок чи пошкоджень, тощо).

Не тягнуть кримінальної відповідальності зберігання, придбання і передача холодної зброї.

Злочин є закінченим з моменту вчинення злочинного діяння у будь-якій формі.

Суб’єкт злочину – фізична, осудна особа, яка досягла 16-річного віку.

Суб’єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом.

Звільняється від кримінальної відповідальності особа, яка вчинила злочин, передбачений ч. 1 або 2 ст. 263 КК, якщо вона добровільно здала органам влади зброю, бойові припаси, вибухові речовини або вибухові пристрої.

Покарання за злочин: ч. 1 – позбавлення волі від 3 до 7 років; ч. 2 – штраф до 50 н.м.д.г., громадські роботи від 120 до 240 годин, арешт від 3 до 6 місяців, обмеження волі від 2 до 5 років або позбавлення волі до 3 років.

Відмінність незаконного поводження зі зброєю, бойовими припасами або вибуховими речовинами від злочинів, передбачених ст. 262, 263-1 і 264 КК

3. Порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами (ст. 286 КК)

Об’єкт злочину – це безпека руху і експлуатації автомобільного транспорту, а також життя та здоров’я особи.

Предмет злочину – це механічні транспортні засоби, що приводиться в рух за допомогою двигуна (зокрема, всі види автомобілів, трактори та інші самохідні машини, трамваї і тролейбуси, а також мотоцикли, моторолери, мотоколяски; транспортні засоби з електродвигуном потужністю понад 3 кВт; всюдиходи, аеросани, амфібії, тощо).

Не є транспортними засобами рухомий склад метрополітену, фунікулера та інших видів залізниць (пасажирські й вантажні потяги, локомотиви, дрезини, тощо).

Об’єктивна сторона злочину:

1) діяння:

· порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту;

· порушення правил безпеки дорожнього руху – порушення однієї або кількох вимог Правил дорожнього руху або інших нормативно-правових актів, що регламентують безпеку дорожнього руху (наприклад, перевищення швидкості, порушення правил обгону, тощо);

· порушення правил експлуатації транспорту – невиконання нормативно-правових актів, які регламентують безпечне використання транспортного засобу під час його руху (наприклад, перевезення людей або ван­тажу в непридатних або необладнаних транспортних засобах, експлуатація транспортного засобу з несправною гальмовою системою або рульовим керуванням, тощо).

2) наслідки – заподіяння потерпілому тілесних ушкоджень середньої тяжкості;

3) причинний зв’язок між порушеннями правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту і настанням наслідків, зазначених у диспозиції статті.

Злочин є закінченим з моменту спричинення потерпілому тілесного ушкодження.

Суб’єкт злочину – спеціальний (фізична осудна особа, що досягла 16-річного віку, яка керує транспортним засобом, незалежно від того, чи має вона на це право). За певних умов до відповідальності може бути притягнута особа, яка навчає водінню іншу особу і перебуває під час навчальної їзди поруч із учнем (майстер виробничого навчання, інструктор тощо).

Суб’єктивна стороназлочину передбачає необережну форму вини.

Кваліфікуючими ознаками злочину (ч. 2 ст. 286 КК) є спричинення: 1) смерті потерпілому; 2) тяжких тілесних ушкоджень. Особливо кваліфікуючими ознаками злочину (ч. 3 ст. 286 КК) є спричинення загибелі кількох осіб (2-х або більше).

Покарання за злочин: ч. 1 – штраф від 200 до 500 н.м.д.г., виправні роботи до 2 років, арешт до 6 місяців, обмеження волі до 3 років з позбавленням права керувати транспортним засобом на строк до 3 років або без такого; ч. 2 – позбавлення волі від 3 до 8 років з позбавленням права керувати транспортним засобом на строк до 3 років або без такого; ч. 3 – позбавлення волі від 5 до 10 років з позбавленням права керувати транспортним засобом на строк до 3 років.

Важливо: Якщо суб’єкт свідомо спричинив наїзд на потерпілого, прямо бажаючи настання негативних наслідків, то діяння слід кваліфікувати за відповідними статтями Розділу про злочини проти життя та здоров`я особи, адже в такому випадку транспортний засіб є лише знаряддям вчинення злочину.

Познавательные статьи:



Как правильно слушать собеседника

Типичные ошибки при выполнении бросков в баскетболе

Принятие христианства на Руси и его значение

Средства массовой информации США