Шавлія лікарська Salvia officinalis L.

↑

▷ Содержание

⇐ ПредыдущаяСтр 9 из 10Следующая ⇒

(Шалфей лекарственный (рос.))

Ботанічна характеристика. Ба­гаторічний напівкущ родини губоц­вітих. Як багато інших духмяних рослин шавлія лікарська використовується людиною дуже давно. В багатьох книгах згадується давній арабський вислів: «Навіщо людині помирати, якщо в саду росте шавлія». Латинська назва роду похо­дить від латинського слова «8а1уео», що означає добре себе почувати, бути здоровим. У середньовіччі вва­жали, що шавлія має магічну силу.

Батьківщиною шавлії лікарської є Молдова. В деяких райо­нах Росії шавлію вирощують як однорічну рослину, а в не дуже суворі зими шавлія здатна зимувати без укриття. В Україні рослина культиву­ється у Криму.

Рослина має висоту до 80 см. Сте­бла гіллясті. Знизу здерев’янілі, зверху трав’янисті, чотиригранні, вкриті сіро- білими ворсинками. Листки супротив­ні, розташовані кільцями, зубчасті, по краях довгасті або ланцетні, шорстку­ваті, зверху мають зелене забарвлення, а знизу - білоповстисті. Квітки зібрані по 5-10 штук у пазухах листків. Забарв­лення квіток біле, рожеве або синьофіолетове, квіти трубчасті, двогубі. Плід сухий, розпадається на чотири горішки. Маса 1000 насінин - 7-8 г. Рослина має міц­ний дерев’янистий корінь.

Хімічний склад. У листках шавлії містяться флавоноїди, алкалоїди, дубильні і смолисті речовини, органічні кислоти, ві­таміни Р та РР, фітонциди, ефірні олії (0,5-2,5%).

Фармакологічні властивості та застосування. Листки шавлії лікарської використовують як протизапальний, бактери­цидний і в’яжучий засіб.

У народній медицині шавлію лікарську використовують при гастритах, спазмах шлунку, бронхіті, проносі, астмі, тубер­кульозі легень, водянці, атеросклерозі, послаблені пам’яті, ра­дикуліті, геморої, цукровому діабеті та інших захворюваннях.

Зовнішньо настій з шавлії застосовують при запаленні шкіри, гнійних ранах, опіках та обмороженнях.

Листки шавлії мають сильний пряний запах та гіркий смак. Ще з часів середньовіччя шавлію використовували як пряну рослину. В теперішній час свіжі та сухі розтерті в порошок листки шавлії застосовують в кулінарії. їх можна додавати у супи, соуси, омлети, м’ясні начинки, різноманітні м’ясні та рибні страви. Запах листків дуже сильний, тому застосовують в невеликих кількостях.

Екологічні особливості та елементи агротехніки виро­щування. Шавлія лікарська - теплолюбна рослина. У суворі зими вимерзає. Розмножується шавлія лікарська насінням. У перший рік життя росте повільно, утворюючи незначну кіль­кість стебел.

Це посухостійка рослина. До ґрунтів культура не дуже вибаглива. Кращими є суглинкові з добре водопроникним підґрунтям. Ґрунт має бути структурним і добре вирівняним.

Під шавлію відводять добре освітлені сонцем, захищені від північно-східних холодних вітрів і досить віддалені від дже­рел пилу (шорсткуваті листки сильно забруднюються пилом) ділянки.

Плантацію використовують 5-8 років, тому її краще розміщувати поза сівозміною.

Кращі попередники - пар, озимі, просапні культури, доб­ре угноєні. Залежно від попередника проводиться основний обробіток ґрунту: після колосових ділянку лущать на глибину 8-10 см і орють на глибину 28-30 см. Навесні поле культивують на глибину 8-10 см, боронують і коткують кільчасто-шпоровими котками. Органічні добрива (20-30 т/га гною) вносять разом із суперфосфатом (2-3 ц/га) під оранку, під час висівання у рядки вносять Р.

Насіння висівають рано навесні або під зиму. Спосіб сівби широкорядний (з міжряддями 60 см). Норма висіву насіння - 8-9 кг/га, глибина загортання насіння - 2-4 см на легких ґрун­тах до 5 см). Посіви не коткують, шавлія виносить сім’ядолі на поверхню, а коткування призведе до ущільнення ґрунту над насінинками і як результат до зрідження посівів.

Догляд за рослинами починають з обробітку міжрядь. Через 20-25 днів після сходів посіви підживлюють суперфосфатом (або хлоридом калію). У перший рік життя (рослини чутливі до бур’янів) проводять 3-5 культивацій і прополювань. Восени рослини підгортають.

З другого року життя рослини шавлії утворюють багато квітконосів, які для омолодження рослин скошують на висоті 8-10 см від поверхні ґрунту. За місяць до збирання або після останнього збирання листків рослини підживлюють пташиним послідом (3-5 ц/га) чи фосфорними добривами.

Листки збирають вручну у перший рік вегетації рослин у кінці серпня, щоб до зими виросли нові листки. На другий рік і в наступні роки проводять 2-3 збирання. Перший раз листки збирають разом з верхівками рослин у фазі цвітіння, останній раз - у серпні.

Насіння шавлії лікарської збирають зерновим комбайном після підсихання чашечки у більшості нижніх квіток і побурін­ня насіння.

Листки сушать у закритих приміщеннях при температурі 50-60°С.

Урожайність листків - 3-6 ц/га (перший рік життя) і 10-12 ц/га (другий і третій рік). На поливі урожайність шавлії складає 20-30 ц/га.

Термін придатності сировини - півтора року.

Познавательные статьи:



Техника прыжка в длину с разбега

Организация работы процедурного кабинета

Области применения синхронных машин

Оптимизация по Винеру и Калману