Респіраторний дистрес-синдром

↑

▷ Содержание

⇐ ПредыдущаяСтр 2 из 4Следующая ⇒

Респіраторний дистрес-синдром (РДС) - це окрема нозологічна форма (Р22.0), відома також як хвороба гіалінових мембран (ХГМ).

Методика діагностики й оцінки важкості та типу дихальних розладів

У разі появи дихальних розладів у новонародженої дитини потрібно оцінити їх важкість і тип, щоб невідкладно розпочати адекватні лікування і спостереження, а також призначити необхідне додаткове обстеження.

Діагностичні симптоми дихальних розладів

1) тахіпное (> 60/хв.), брадипное (< 30/хв.), диспное, термінальне дихання (типу ґаспінґ), апное (затримка > 20 секунд);

2) центральний ціаноз (ціаноз губ, слизових оболонок, тулуба);

3) ретракції (втягнення податливих ділянок грудної клітки);

4) "парадоксальне" дихання (дихання типу "гойдалки");

5) експіраторний стогін (ґранти);

6) роздування крил носа.

Показання до оцінювання важкості і типу дихальних розладів

• Оцінювання проводять незалежно від віку новонародженої дитини в таких випадках [9]:

1) появи будь-якої з ознак, описаних в п. 2.1;

2) загроза розвитку синдрому аспірації меконію (меконіальні води);

3) гестаційний вік новонародженого менше 34 тижнів.

• У новонародженої дитини, яка не потребувала реанімаційної допомоги після народження, однак має гестаційний вік менше 34 тижнів або в якої існує ризик розвитку синдрому аспірації меконію, наявність і важкість дихальних розладів слід оцінити протягом перших 15 хв. після народження.

Методологія оцінювання

• У разі наявності відповідних показань (п. 2.2 Протоколу) оцінку важкості дихальних розладів проводять, використовуючи шкали Довнеса (табл. 5, Додаток 1) або Сільвермана (табл. 6, Додаток 1):

1) оцінювання проводять за умови забезпечення теплового захисту дитини;

2) кожну ознаку оцінюють від 0 до 2 балів;

3) рутинне оцінювання проводять не рідше, ніж кожні 3 години, а після отримання нульового результату - двічі, щогодини, протягом наступних 2 годин; після цього оцінювання припиняють і продовжують спостереження за дитиною.

• Важкість дихальних розладів можна оцінити і за допомогою спрощеної шкали ВООЗ (табл. 7, Додаток 1).

• За результатами оцінювання класифікують важкість дихальних розладів (п. 2.4 Протоколу).

• Результати оцінювання зазначають у медичній документації. Рекомендовано використовувати спеціальну форму для запису результатів оцінювання (табл. 6, Додаток 1).

Класифікація дихальних розладів

• Важкість дихальних розладів.

1. Важкі дихальні розлади.

Сумарна оцінка ³ 7 балів за шкалами Довнеса або Сільвермана, або "важкий" за спрощеною шкалою ВООЗ (табл. 5 Додатка 1).

2. Помірні дихальні розлади.

Сумарна оцінка 4 - 6 балів за шкалами Довнеса або Сільвермана, або "помірний" за спрощеною шкалою ВООЗ.

3. Легкі дихальні розлади.

Сумарна оцінка 1 - 3 бали за шкалами Довнеса або Сільвермана, або "легкий" за спрощеною шкалою ВООЗ.

• Типи дихальних розладів.

1. "Легеневий" тип дихальних розладів.

Цей тип дихальних розладів у новонародженої дитини характеризується наявністю значних ретракцій (втягнення податливих ділянок грудної клітки), стогону на видиху, тахіпное > 80 за хв. Такий тип дихальних розладів може відображати розвиток захворювання легень.

2. "Серцевий" тип дихальних розладів.

За наявності цього типу дихальних розладів у новонародженої дитини виявляють центральний ціаноз і помірне тахіпное (60 - 80 за 1 хв.) за відсутності значних ретракцій і стогону на видиху. У разі розвитку такого типу дихальних розладів треба передбачити можливу наявність вродженої вади серця і невідкладну потребу додаткового обстеження (Додаток 3) і/або переводу новонародженої дитини у спеціалізоване відділення.

Основні принципи надання медичної допомоги новонародженим з дихальними розладами

Початкові заходи

• Якщо у новонародженої дитини виявляють дихальні розлади, необхідно забезпечити додатковий тепловий захист немовляти під час спостереження й оцінювання, а також розпочати моніторинг життєво важливих функцій (п. 3.3 Протоколу).

• За наявності гіпотермії (температура тіла < 36,5° C) негайно забезпечити зігрівання дитини відповідно до рекомендацій Протоколу медичного догляду за новонародженою дитиною з малою масою тіла при народженні (відповідно до наказу Міністерства охорони здоров'я України від 29.08.2006 N 584).

• Виявлення дихальних розладів у новонародженої дитини незалежно від маси тіла при народженні є показанням для невідкладної оцінки їх важкості і призначення кисневої терапії (п. 4 Протоколу). У новонародженої дитини з легкими дихальними розладами доцільно розпочати кисневу терапію за допомогою системи з малим потоком (п. 4.3 Протоколу), а за наявності помірних або важких дихальних розладів рекомендується застосування системи з великим потоком (п. 4.3 Протоколу).

• Виявлення дихальних розладів у новонародженої дитини з дуже малою масою є показанням до використання методики самостійного дихання під постійним позитивним тиском (п. 5 Протоколу) [А].

• Важкість дихальних розладів необхідно оцінювати в динаміці до моменту переведення новонародженої дитини у відділення інтенсивної терапії або отримання трьох нульових оцінок відповідно до вимог, зазначених у п. 2.3 Протоколу.

• Оцінка > 5 балів, прогресивне зростання важкості дихальних розладів або важкі дихальні розлади за шкалою ВООЗ (табл. 7, Додаток 1) вказують на необхідність термінового переведення і лікування новонародженої дитини в умовах відділення інтенсивної терапії.

• Якщо результат оцінювання протягом принаймні 2 годин стабільно перевищує 3 бали або у дитини зберігається центральний ціаноз, незважаючи на призначення кисневої терапії, слід провести додаткове обстеження (табл. 1).

• Під час проведення оксигенотерапії потрібно продовжувати клінічне спостереження за дитиною для визначення динаміки її стану.

Таблиця 1

Обстеження новонародженого з дихальними розладами

Показання до проведення реанімаційних заходів новонародженій дитині, яка дихала самостійно

• Слід негайно розпочати реанімаційні заходи з використанням штучної вентиляції легень мішком і маскою або дихальним апаратом (Глава V Протоколу з первинної реанімації та післяреанімаційної допомоги новонародженим, затвердженого наказом МОЗ України від 08.06.2007 N 312), якщо у новонародженої дитини з дихальними розладами незалежно від її віку:

1) наступає зупинка дихання (апное) і дитина не реагує на тактильну стимуляцію АБО

2) виявляється дихання типу "ґаспінг" - поодинокі судорожні (термінальні) дихальні рухи АБО

3) визначається брадипное < 20 дихань за 1 хв.

Спостереження за новонародженою дитиною з дихальними розладами

• Якщо загальний стан новонародженої дитини з дихальними розладами залишається стабільним, стан життєво важливих функцій слід оцінювати не рідше, ніж кожні 3 години, зазначаючи всі показники у медичній документації (лист-форма спостереження).

• У разі зростання важкості дихальних розладів або погіршення загального стану оцінювати стан життєво важливих функцій треба щонайменше кожну годину до моменту стабілізації стану новонародженої дитини.

• Оцінюють такі показники:

1) важкість дихальних розладів (п. 2.3 Протоколу);

2) наявність епізодів апное;

3) колір шкіри і слизових оболонок;

4) насичення гемоглобіну киснем (SpO ₂);

5) температуру тіла;

6) частоту серцевих скорочень;

7) артеріальний тиск;

8) діурез.

Познавательные статьи:



Формы дистанционного обучения

Передача мяча двумя руками снизу

Значение правильной осанки для жизнедеятельности человека

Основные ошибки при выполнении передач мяча на месте