Такий вид примусового заходу медичного характеру КК не передбачений.

↑

▷ Содержание

⇐ ПредыдущаяСтр 7 из 7

№ 179, 8, 2, 1, 240

Госпіталізація до психіатричного закладу із звичайним наглядом як вид примусового заходу медичного характеру може бути застосована щодо особи, яка:

1) страждає на психічні розлади і вчинила суспільно небезпечне діяння, якщо вона за станом психічного здоров'я не потребує госпіталізації до психіатричного закладу;

2) за своїм психічним станом і характером вчиненого суспільно небезпечного діяння потребує тримання у психіатричному закладі і лікування у примусовому порядку;

3) вчинила суспільно небезпечне діяння, не пов’язане з посяганням на життя інших осіб, і за своїм психічним станом не становить загрози для суспільства, але потребує тримання у психіатричному закладі та лікування в умовах посиленого нагляду;

4) вчинила суспільно небезпечне діяння, пов’язане з посяганням на життя чи здоров'я громадян або власність;

5) вчинила суспільно небезпечне діяння, пов’язане з посяганням на життя або здоров’я громадян чи власність, і за психічним станом становить загрозу для оточуючих, у зв’язку з чим потребує тримання у лікарні і лікування в умовах посиленого нагляду;

6) за характером вчиненого суспільно небезпечного діяння становить особливу небезпеку для суспільства;

7) за своїм психічним станом і характером вчиненого суспільно небезпечного діяння становить особливу небезпеку для суспільства і потребує тримання у психіатричному закладі та лікування в умовах суворого нагляду;а своїм психічним станом і характером вчиненого суспільно небезпечного діяння становить особливу небезпеку для оточуючих і потребує лікування у психіатричному стаціонарі;

8) вчинила суспільно небезпечне діяння, не пов’язане з посяганням на життя або здоров’я громадян чи власність, і за психічним станом не становить загрози для оточуючих, але потребує лікування у психіатричному стаціонарі спеціалізованого типу;

9) хворіє на психічну хворобу;

№ 180, 8, 2, 1, 240

Госпіталізація до психіатричного закладу з посиленим наглядом як вид примусового заходу медичного характеру може бути застосована щодо особи, яка:

1) хворіє на психічну хворобу;

2) за своїм психічним станом і характером вчиненого суспільно небезпечного діяння потребує тримання у психіатричному закладі і лікування у примусовому порядку;

3) вчинила суспільно небезпечне діяння, не пов’язане з посяганням на життя інших осіб, і за своїм психічним станом не становить загрози для суспільства, але потребує тримання у психіатричному закладі та лікування в умовах посиленого нагляду;

4) вчинила суспільно небезпечне діяння, пов’язане з посяганням на життя чи здоров'я громадян або власність;

5) за своїм психічним станом потребує тримання у лікарні і лікування в примусовому порядку;

6) за своїм психічним станом і характером вчиненого суспільно небезпечного діяння становить особливу небезпеку для суспільства і потребує тримання у психіатричному закладі та лікування в умовах суворого нагляду;

7) за своїм психічним станом і характером вчиненого суспільно небезпечного діяння становить особливу небезпеку для оточуючих і потребує лікування у психіатричному стаціонарі;

8) вчинила суспільно небезпечне діяння, не пов’язане з посяганням на життя або здоров’я громадян чи власність, і за психічним станом не становить загрози для оточуючих, але потребує лікування у психіатричному стаціонарі спеціалізованого типу;

9) страждає на психічні розлади і вчинила суспільно небезпечне діяння, якщо вона за станом психічного здоров'я не потребує госпіталізації до психіатричного закладу.

№ 181, 8, 2, 1, 240

Госпіталізація до психіатричного закладу із суворим наглядом як вид примусового заходу медичного характеру може бути застосована щодо особи, яка:

1) вчинила суспільно небезпечне діяння, не пов’язане з посяганням на життя інших осіб, і за своїм психічним станом не становить загрози для суспільства, але потребує тримання у психіатричному закладі та лікування в умовах посиленого нагляду;

2) вчинила суспільно небезпечне діяння, пов’язане з посяганням на життя чи здоров'я громадян або власність;

3) за своїм психічним станом потребує тримання у лікарні і лікування в примусовому порядку;

4) вчинила суспільно небезпечне діяння, пов’язане з посяганням на життя інших осіб;

5) вчинила суспільно небезпечне діяння, пов’язане з посяганням на життя або здоров’я громадян чи власність, і за психічним станом становить загрозу для оточуючих, у зв’язку з чим потребує тримання у лікарні і лікування в умовах посиленого нагляду;

6) за характером вчиненого суспільно небезпечного діяння становить особливу небезпеку для суспільства;

7) за своїм психічним станом і характером вчиненого суспільно небезпечного діяння становить особливу небезпеку для суспільства і потребує тримання у психіатричному закладі та лікування в умовах суворого нагляду;

8) за своїм психічним станом і характером вчиненого суспільно небезпечного діяння становить особливу небезпеку для оточуючих і потребує лікування у психіатричному стаціонарі;

9) хворіє на психічну хворобу;

№ 182, 8, 1, 1, 240

Надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку як вид примусового заходу медичного характеру може бути застосоване щодо особи, яка:

1) вчинила злочин і має хворобу, що становить небезпеку для здоров'я інших осіб;

2) за своїм психічним станом і характером вчиненого суспільно небезпечного діяння потребує тримання у психіатричному закладі і лікування у примусовому порядку;

3) вчинила суспільно небезпечне діяння, не пов’язане з посяганням на життя інших осіб, і за своїм психічним станом не становить загрози для суспільства, але потребує тримання у психіатричному закладі та лікування в умовах посиленого нагляду;

4) вчинила суспільно небезпечне діяння, пов’язане з посяганням на життя або здоров’я громадян чи власність, і за психічним станом становить загрозу для оточуючих, у зв’язку з чим потребує тримання у лікарні і лікування в умовах посиленого нагляду;

5) за характером вчиненого суспільно небезпечного діяння становить особливу небезпеку для суспільства;

6) за своїм психічним станом і характером вчиненого суспільно небезпечного діяння становить особливу небезпеку для суспільства і потребує тримання у психіатричному закладі та лікування в умовах суворого нагляду;

7) за своїм психічним станом і характером вчиненого суспільно небезпечного діяння становить особливу небезпеку для оточуючих і потребує лікування у психіатричному стаціонарі;

8) вчинила суспільно небезпечне діяння, не пов’язане з посяганням на життя або здоров’я громадян чи власність, і за психічним станом не становить загрози для оточуючих, але потребує лікування у психіатричному стаціонарі спеціалізованого типу;

9) страждає на психічні розлади і вчинила суспільно небезпечне діяння, якщо вона за станом психічного здоров'я не потребує госпіталізації до психіатричного закладу;

№ 183, 8, 1, 1, 120

Примусові заходи медичного характеру призначаються:

1) на строк до 1 року;

2) на строк до 2 років;

3) на строк до 3 років;

4) на строк не більше 6 місяців;

5) на строк не більше 10 місяців;

6) на строк не більше 3 місяців;

7) оскільки строк, на який можуть призначатися примусові заходи медичного характеру, КК не встановлений, він у кожному конкретному випадку визначається судом;

8) при застосуванні примусових заходів медичного характеру строк, на який вони призначаються, не вказується.

№ 184, 8, 1, 1, 120

Примусові заходи медичного характеру застосовуються:

1) органом дізнання;

2) слідчим;

3) слідчим за згодою прокурора;

4) прокурором;

5) судом;

6) лікувальними закладами органів охорони здоров’я;

7) головним лікарем психіатричної лікарні;

8) головним психіатром області;

9) районним відділом охорони здоров’я.

№ 185, 8, 1, 1, 120

Продовження застосування примусових заходів медичного характеру здійснюється:

1) слідчим;

2) органом дізнання;

3) слідчим за згодою прокурора;

4) прокурором;

5) судом;

6) лікувальними закладами органів охорони здоров’я;

7) головним лікарем психіатричної лікарні;

8) головним психіатром області;

9) головним лікарем районної (міської) лікарні.

№ 186, 8, 1, 1, 120

Продовження застосування примусового заходу медичного характеру проводиться кожного разу на строк:

1) на строк до 2 років;

2) на строк до 1 року;

3) на строк до 3 років;

4) на строк не більше 6 місяців;

5) на строк не більше 10 місяців;

6) на строк не більше 3 місяців;

7) оскільки строк, на який можуть призначатися примусові заходи медичного характеру, КК не встановлений, він у кожному конкретному випадку визначається судом;

8) при застосуванні примусових заходів медичного характеру строк, на який вони призначаються, не вказується.

№ 187, 8, 1, 1, 120

Припинення застосовування примусових заходів медичного характеру здійснюється:

1) слідчим за згодою прокурора;

2) органом дізнання;

3) слідчим;

4) прокурором;

5) судом;

6) лікувальними закладами органів охорони здоров’я;

7) головним лікарем психіатричної лікарні;

8) головним психіатром області;

9) головним лікарем районної (міської) лікарні.

№ 188, 8, 1, 1, 120

Зміна застосованого примусового заходу медичного характеру на інший здійснюється:

1) прокурором;

2) органом дізнання;

3) слідчим;

4) слідчим за згодою прокурора;

5) судом;

6) лікувальними закладами органів охорони здоров’я;

7) головним лікарем психіатричної лікарні;

8) головним психіатром області;

9) головним лікарем районної (міської) лікарні.

№ 189, 8, 1, 1, 120

Продовження, зміна або припинення застосування примусових заходів медичного характеру здійснюється:

1) за поданням прокурора;

2) з ініціативи суду;

3) за заявою родичів психічно хворого;

4) за заявою представника психіатричного закладу (лікаря-психіатра), який надає особі таку психіатричну допомогу;

5) за поданням головного лікаря психіатричного закладу;

6) за поданням районного відділу охорони здоров'я;

7) за поданням головного психіатра області;

8) за заявою будь-якої зацікавленої особи.

№ 190, 8, 1, 1, 120

Особа, яка вчинила передбачене КК суспільно небезпечне діяння у стані сп’яніння внаслідок вживання алкоголю, наркотичних засобів або інших одурманюючих речовин:

1) звільняється від кримінальної відповідальності;

2) може бути звільнена від кримінальної відповідальності;

3) звільняється від кримінальної відповідальності, якщо вона була у стані патологічного сп’яніння;

4) звільняється від кримінальної відповідальності, якщо вона була у стані звичайного (фізіологічного, простого) сп’яніння;

5) звільняється від покарання, якщо вона знаходилась у стані звичайного (фізіологічного, простого) сп’яніння;

6) не підлягає кримінальній відповідальності;

7) підлягає кримінальній відповідальності;

8) підлягає кримінальній відповідальності, за винятком випадків, коли вона знаходилась у стані патологічного сп’яніння;

9) підлягає кримінальній відповідальності, за винятком випадків, коли вона знаходилась у стані звичайного (фізіологічного, простого) сп’яніння.

№ 191, 8, 1, 1, 120

Особа, яка вчинила передбачене КК суспільно небезпечне діяння у стані патологічного сп’яніння:

1) звільняється від кримінальної відповідальності;

2) звільняється лише від покарання;

3) звільняється від кримінальної відповідальності і покарання;

4) може бути звільнена від кримінальної відповідальності;

5) може бути звільнена від покарання;

6) не звільняється від кримінальної відповідальності;

7) підлягає кримінальній відповідальності;

8) не підлягає кримінальній відповідальності;

9) жодна з наведених вище відповідей не є правильною.

№ 192, 8, 1, 1, 120

Особа, яка вчинила передбачене КК суспільно небезпечне діяння у стані звичайного (фізіологічного, простого) сп’яніння:

1) звільняється лише від покарання;

2) звільняється від кримінальної відповідальності;

3) звільняється від кримінальної відповідальності і покарання;

4) може бути звільнена від кримінальної відповідальності;

5) може бути звільнена і від кримінальної відповідальності, і від покарання;

6) не звільняється від кримінальної відповідальності;

7) підлягає кримінальній відповідальності;

8) не підлягає кримінальній відповідальності;

9) жодна з наведених вище відповідей не є правильною.

№ 193, 8, 1, 1, 120

Примусове лікування може бути застосоване:

1) до особи, яка до моменту вчинення передбаченого КК суспільно небезпечного діяння не досягла встановленого віку;

2) до особи, яка вчинила злочин у стані обмеженої осудності;

3) до особи, яка вчинила передбачене КК суспільно небезпечне діяння у стані неосудності;

4) до особи, яка вчинила злочин у стані осудності, але захворіла до постановлення вироку на психічну хворобу, що позбавляє її можливості усвідомлювати свої дії (бездіяльність) або керувати ними;

5) до особи, яка вчинила злочин у стані осудності, але захворіла під час відбування покарання на психічну хворобу, що позбавляє її можливості усвідомлювати свої дії (бездіяльність) або керувати ними;

6) до особи, яка вчинила злочин та має якусь хворобу;

7) до особи, яка вчинила злочин та має хворобу, що становить небезпеку для її життя;

8) до особи, яка вчинила злочин та має хворобу, що становить небезпеку для здоров'я інших осіб;

9) лише до особи, яка вчинила злочин та має хворобу, що становить небезпеку для життя інших осіб;

№ 194, 8, 1, 1, 120

Згідно із законодавчим його визначенням спеціальний суб’єкт злочину – це:

1) особа, до якої можуть застосовуватися спеціальні види покарань;

2) особа, щодо якої встановлена спеціальна або персональна підсудність;

3) особа, яка вчинила злочин, за який може бути застосоване таке додаткове покарання як позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу;

4) особа, яка характеризується обмеженою осудністю;

5) особа, яка може бути суб’єктом спеціального складу злочину;

6) особа, яка поряд з ознаками, властивими загальному суб’єктові злочину, характеризується ще й передбаченими відповідною статтею Особливої частини КК (прямо у ній вказаними або такими, що випливають з її змісту) додатковими ознаками, лише за наявності яких вона і може бути суб’єктом (виконавцем) даного злочину;

7) особа, яка характеризується іншими, ніж загальний суб’єкт злочину, ознаками;

8) фізична осудна особа, що вчинила у віці, з якого може наставати кримінальна відповідальність, злочин, суб'єктом якого може бути лише певна особа;

9) у жодній з наведених вище відповідей спеціальний суб’єкт злочину не визначений.

№ 195, 8, 1, 1, 120

Особа злочинця - це:

1) фізична особа;

2) фізична осудна особа;

3) фізична підсудна особа;

4) фізична осудна особа, яка досягла встановленого КК віку;

5) фізична підсудна особа, яка досягла встановленого КК віку;

6) фізична особа, яка вчинила злочин у віці, з якого відповідно до КК може наставати кримінальна відповідальність;

7) фізична осудна особа, яка вчинила злочин у віці, з якого відповідно до КК може наставати кримінальна відповідальність;

8) фізична особа, що вчинила у віці, з якого може наставати кримінальна відповідальність, злочин, суб'єктом якого може бути лише певна особа;

9) сукупність усіх соціально значимих ознак (рис), які характеризують особу, що вчинила злочин, як людину (особистість).

№ 196, 8, 1, 1, 120

Особа злочинця:

1) є ознакою злочину;

2) є ознакою суб’єкта злочину;

3) є елементом складу злочину;

4) враховується при вирішенні питання про наявність чи відсутність у вчиненому діянні складу злочину;

5) впливає на визначення ступеня тяжкості вчиненого злочину;

6) враховується тільки при вирішенні питання про дострокове зняття судимості;

7) враховується тільки при вирішенні питання про звільнення від кримінальної відповідальності;

8) враховується при призначенні покарання;

9) враховується при вирішенні питання про звільнення від покарання, його відбування і заміну покарання більш м’яким покаранням;

Познавательные статьи:



Коммуникативные барьеры и пути их преодоления

Рынок недвижимости. Сущность недвижимости

Решение задач с использованием генеалогического метода

История происхождения и развития детской игры