Тема 7. Організація – функція керування

↑

▷ Содержание

⇐ ПредыдущаяСтр 3 из 5Следующая ⇒

▷ Похожие статьи

1. Сутність функції організації. Сутність функції організації і її місце в системі управління. Поняття “організаційна діяльність”. Складові організаційної діяльності. Організаційна структура як результат організаційної діяльності: ступінь складності; ступінь формалізації, ступінь централізації.

2. Основи теорії організації. Класична теорія організації: принципи організації А. Файоля; модель бюрократичної організації М. Вебера. Характеристики “ідеальної бюрократії”. Сильні й слабкі сторони бюрократичної моделі організації. Поведінковий підхід у теорії організації: організаційна теорія Р. Лайкерта. Переваги й недоліки поведінкового підходу в теорії організації. Ситуаційний підхід в теорії організації: ситуаційні фактори формування організаційної структури (технологія, розміри організації; середовище; стратегія). Результати досліджень взаємозв’язків технологія – структура Дж. Вудворд і Ч. Перроу. Вплив розмірів організації на її структуру. Механістична і органічна структура Т.Барнса і Дж. Сталкера. Характер впливу середовища на структуру організації в концепції Лоуренса-Лорша. Взаємозв’язок стратегії і структури. Форми організаційних рішень за Г. Мінцбергом (проста структура, машинна бюрократія, професійна бюрократія, дивізіональна форма, адхократія).

3. Основи організаційного проектування. Проектування робіт в організації: аналіз виробничих операцій; проектування робіт. Методи перепроектування робіт: ротація робіт; формування робочих модулів; розширення роботи; збагачення роботи; використання альтернативних графіків; створення інтегрованих робочих команд; створення автономних робочих команд; «гуртки якості». Модель характеристик роботи Р. Хекмана. Департаменталізація. Базові схеми департаменталізації: функціональна; продуктова; географічна; за групами споживачів. Делегування повноважень. Елементи процесу делегування. Типи повноважень: лінійні; штабні; функціональні. Діапазон контролю. Типи посадових зв’язків підлеглий–керівник за В.А. Грайкунасом. Фактори, що впливають на частоту та кількість посадових зв’язків. Висока та плоска структури управління. Механізми координації. Вертикальна координація: прямий контроль, стандартизація. Горизонтальна координація: взаємні комунікації; тимчасові робочі групи; комісії. Нетрадиційні засоби координації.

4. Типи організаційних структур управління. Лінійна, функціональна, лінійно-функціональна, дивізіональна, матрична організаційні структури. Фактори формування організаційної структури управління. Переваги й недоліки різних типів організаційних структур. Методи вибору типу організаційної структури.

5. Управління організаційними змінами. Сутність організаційних змін. Процес організаційних змін. Модель процесу організаційних змін К. Левіна. Етапи процесу організаційних змін: визначення необхідності змін; визначення цілей організаційних змін; діагноз; планування змін і вибір техніки змін; здійснення змін; оцінка змін. Причини опору організаційним змінам і методи подолання опору змінам. Вибір тактики проведення організаційних змін.

Питання для самоперевірки:

1. Як Ви розумієте категорії “організація”, “організаційна діяльність”, “організаційна структура”? Як вони пов`язані між собою?

2. У чому полягають особливості організації як функції управління? Чим обумовлюється складність реалізації функції організації?

3. З яких етапів складається процес проектування робіт в організації? Дайте їх стислу характеристику.

4. Поясніть зміст процесу делегування повноважень. Дайте загальну характеристику лінійних, функціональних і штабних повноважень.

5. За допомогою яких механізмів здійснюється координація діяльності співробітників і структурних одиниць організації?

6. Дайте порівняльну характеристику лінійної і функціональної організаційних структур (принципи побудови, основні переваги і недоліки, сфери застосування).

7. Який принцип покладено в основу дивізіональної організаційної структури? У чому її переваги й недоліки?

8. Охарактеризуйте сутність матричної організаційної структури? У чому її переваги й недоліки?

9. Які Ви знаєте методи вибору типу організаційної структури управління?

10. Як Ви розумієте категорію “організаційні зміни”?

Тести для самоперевірки:

1. Департаменталізація – це процес:

а) розподілу завдань і повноважень по їх виконанню між співробітниками апарату управління;

б) призначення керівників структурних підрозділів організації;

в) розподілу загальної роботи в організації на окремі складові частини;

г) групування робіт і видів діяльності в певні блоки;

д) формування ієрархії управління.

2. Діапазон контролю це:

а) кількість рівнів управління в організації;

б) кількість зв’язків між робітниками в даному підрозділі;

в) кількість менеджерів в організації;

г) кількість робітників, безпосередньо підпорядкованих даному менеджеру.

3. Децентралізація означає:

а) підвищення рівня розподілу праці в організації;

б) збільшення кількості структурних підрозділів в організації;

в) використання більшої кількості правил і норм, що регламентують діяльність співробітників організації;

г) передачу права прийняття рішень з вищих рівнів управління на нижчі.

4. Створення комісій являє собою механізм:

а) вертикальної координації;

б) горизонтальної координації;

в) діагональної координації;

г) немає правильної відповіді.

5. Штабні повноваження – це:

а) повноваження, що передаються від начальника безпосередньо підлеглому і далі іншим підлеглим за ланцюгом команд;

б) повноваження, делеговані особам, які здійснюють консультативні і обслуговуючі функції щодо лінійних керівників;

в) повноваження, делеговані особам, які в межах своєї компетенції пропонують або забороняють які-небудь дії підлеглим лінійних керівників;

Термінологічний словник

Базові параметри робіт (за Р. Хекманом): 1) сполучення навичок – ступінь, в якому робота вимагає варіювання різних дій для використання різних навичок та здібностей; 2) визначеність – ступінь, в якому робота вимагає завершеності або ідентифікації окремих частин; 3) значущість – ступінь, в якому робота впливає на діяльність інших співробітників організації; 4) самостійність (автономність) – ступінь, в якому робота забезпечує незалежність працівника у встановленні графіку роботи та процедур її виконання; 5) зворотній зв’язок – ступінь, в якому робота вимагає отримання чіткої інформації про ефективність її виконання.

Базові схеми департаменталізації: 1) функціональна – за основними функціями управління в організації; 2) продуктова – за окремими видами продуктів, що виробляються організацією; 3) територіальна – за географією фізичного розташування окремих підрозділів організації; 4) орієнтована на споживача – за принципом задоволення потреб найбільш значущих для організації споживачів.

Встановлення діапазону контролю - визначення кількості працівників, безпосередньо підлеглих даному менеджерові.

Делегування повноважень – процес передачі керівником частини своєї роботи і необхідних для її виконання повноважень підлеглому, який приймає на себе відповідальність за її виконання.

Департаменталізація - групування робіт і видів діяльності і певні блоки (групи, відділи, сектори, цехи, виробництва тощо).

Децентралізація - передача права прийняття певних рішень з вищих рівнів управління на нижчі.

Діапазон контролю – кількість робітників, безпосередньо підлеглих даному менеджеру.

Змістовність роботи – відносний ступінь впливу працівника на роботу або на її середовище: самостійність в плануванні та виконанні роботи, самостійність у визначенні ритму роботи, участь у прийнятті рішень тощо.

Комісія – постійна група, яка сформована з представників різних підрозділів організації з метою вирішення певної довгострокової проблеми або виконання довгострокового завдання.

Координація робіт – процес узгодження дій усіх підсистем організації для досягнення її цілей.

Методи перепроектування робіт: 1) ротація робіт – переміщення працівників через певні проміжки часу з однієї роботи на іншу. Ротація робіт може бути як горизонтальною так і вертикальною; 2) формування робочих модулів – ротація у відносно короткі проміжки часу, наприклад, впродовж одного робочого дня; 3) розширення роботи - горизонтальне розширення роботи за рахунок збільшення кількості операцій і зменшення частоти повторення циклу. 4) збагачення роботи - процес поглиблення роботи, підвищення її змістовності. 5) використання альтернативних графіків роботи.

Неформальна організація – система взаємозв’язків між співробітниками організації, які виникають і розвиваються спонтанно (не санкціоновано).

Обсяг роботи - кількість операцій та/або задач, які виконуються одним працівником, і частота їх повторення.

Оперативна (тимчасова робоча) група – група, яка створюється з працівників різних підрозділів для виконання спеціального завдання або вирішення специфічної короткострокової проблеми.

Організаційна діяльність – процес усунення керівником невизначеності і конфліктів між людьми щодо роботи або повноважень і створення середовища, придатного для їх спільної діяльності.

Організаційна культура – комплекс цінностей, пріоритетів, неписаних правил, що впливають на ведення справ організацією і в організації.

Організаційна структура - абстрактна категорія, що характеризується трьома організаційними параметрами: 1) ступенем складності; 2) ступенем формалізації; 3) ступенем централізації.

Організаційні зміни - будь-яка зміна в одному або кількох елементах організаційної діяльності.

Організація – функція управління, в межах якої здійснюється поділ робіт між окремими працівниками та їх групами і узгодження їх діяльності.

Повноваження лінійні – повноваження, які передаються від начальника безпосередньо його підлеглому і далі іншим підлеглим.

Повноваження функціональні - повноваження, що дозволяють особі, якій вони передаються, в межах її компетенції пропонувати або забороняти певні дії підлеглим лінійних керівників.

Повноваження штабні – повноваження, які передаються особам, що здійснюють консультативні, обслуговуючі функції щодо лінійних керівників.

Поділ праці - поділ загальної роботи в організації на окремі складові частини, достатні для виконання окремим працівником відповідно до його кваліфікації і здібностей.

Створення механізмів координації - забезпечення вертикальної і горизонтальної координації робіт і видів діяльності.

Ступінь складності організаційної структури – кількість виразних ознак організації (вертикальних рівнів в ієрархії управління, структурних підрозділів).

Рекомендована література

1. Бодди Д., Пейтон Р. Основы менеджмента. – СПб: Питер, 1999. – С. 513 – 666.

2. Виханский О.С., Наумов А.И. Менеджмент: Учебник, – 3-е изд. – М.: Гардарика, 1999. – С. 249 – 377.

3. Дафт Р. Менеджмент. – СПб.: Питер, 2000. – С. 306 – 397.

4. Мескон М., Альберт М., Хедоури Ф. Основы менеджмента: Пер. с англ. – М.: Дело, 1992. – с. 307 – 358.

5. Мильнер Б.З. Теория организации. – М.: ИНФРА-М, 2001. – С. 17 – 56, 104 – 123, 306 – 353, 379 – 389.

6. Основы менеджмента: Учеб. пособие для вузов / Под. ред. А.А. Радугина. – М.: Центр, 1998. – С. 312 – 336.

7. Румянцева З.П. и др. Общее управление организацией: принципы и процессы: 17-модульная программа для менеджеров "Управление развитием организации". Модуль 3. – М.: ИНФРА-М, 2000. – С. 195 – 221.

8. Смирнова В.Г. и др. Организация и её деловая среда: 17-модульная программа для менеджеров "Управление развитием организации". Модуль 2. – М.: ИНФРА-М, 2000. – С. 46 – 58, 122 – 128.

Познавательные статьи:



Организация работы процедурного кабинета

Статус республик в составе РФ

Понятие финансов, их функции и особенности

Сущность демографической политии