Обладнання для заправлення маслом двигунів

↑

▷ Содержание

⇐ ПредыдущаяСтр 19 из 73Следующая ⇒

Для заправлення маслом автомобільних двигунів застосовують маслороздавальні колонки з одночасним виміром разової відпуски та обліком загальної кількості виданого масла. За ступенем рухливості колонки підрозділяють на стаціонарні та пересувні, а за видом привода – на електричні та ручні, за способом виміру масла, що відпускається – на об’ємні й швидкісні.

Найбільш поширені стаціонарні швидкісні колонки з електромеханічним приводом. На рис. 5.2 представлена схема маслороздавальної колонки з електропідігріванням моделі 3155-Ml. Масло з резервуара 18 подається насосом 19 через нагрівальний бак 4, фільтр 11 і лічильник масла 10 у роздавальний шланг із пістолетом. Гідравлічний акумулятор 13 забезпечує вирівнювання тиску в гідросистемі колонки. Крім того, у корпусі колонки розміщається повітронагрівальний пристрій, що складається з електричного калорифера з вентилятором.

Продуктивність колонки на автотракторних маслах з в’язкістю (10 · 10 ^–6 + 0,5 · 10 ^–6) см²/с при температурі 100 °С становить 10…
12 л/хв.

Рис. 5.2. Схема маслороздавальної колонки з електропідігріванням
моделі 3155-Ml:

1 – зворотний клапан; 2, 16 – пропускні клапани; 3 – змійовик

с термонагрівним елементом; 4 – бак для нагрівання масла;

5 – теплове реле; 6 – мішалка; 7 – електродвигун приводу мішалки;

8 – манометр; 9 – термометр; 10 – лічильник масла; 11 – масляний фільтр

тонкого очищення; 12 – барабан зі шлангом; 13 – гідравлічний акумулятор насоса; 14 – роздавальний пістолет, 15 – трубопровід; 16 – клаксон;

17 – захисний кожух; 18 – масляний резервуар; 19 – насос шестерний;

20 – масляний фільтр грубого очищення

Колонки моделі 367-МЗ і 367-М4 мають майже аналогічну конструкцію, але в них відсутня система підігріву масла.

Поряд із зазначеними, для заправлення автомобілів моторним маслом застосовується маслороздавальна установка мод. С-228, призначена для дозованої видачі й обліку загальної кількості моторного масла в одиниці об’єму безпосередньо з маслосховища. Установка є стаціонарною (настінного розміщення).

Крім автоматичних колонок для роздачі моторних масел застосовують більше прості пристрої: переносні маслороздавальні колонки мод. С-227-1 і З-239 (рис. 5.3) з ручним приводом призначені для дозувальної видачі й обліку загальної кількості моторного масла в одиниці об’єму безпосередньо зі стандартної тари – бочок на 100 і 200 л при заправленні двигунів транспортних засобів.

Рис. 5.3. Переносні установки для заправлення моторним маслом
моделі З-227-1 і З-239

Широке застосування набули установки з роздавальними трубопроводами. Вони мають стаціонарний резервуар із запасом змащення, подача здійснюється через хрестовину з вентилем. Від хрестовини відгалужуються два трубопроводи до автомобіле-місць. У роздавальній мережі тиск може досягати до 0,4 МПа. Застосування трубопроводів дає можливість віддалити резервуар з мастилом від робочого місця. До кінців роздавальних трубопроводів замість відкритих шлангів приєднуються барабани, на які намотуються шланги. Такий барабан забезпечується спеціальною пружиною, за допомогою якої відбувається намотування шланга й стопорним механізмом, що звільняє пружину при натягу шланга. Використовуються також барабани, на які шланги намотуються за допомогою пневматичних пристосувань.

Для заправлення маслом двигуна й агрегатів трансмісії на підприємствах автомобільного транспорту застосовуються маслороздавальні колонки моделей 367М3 і 367М4. Схема такої колонки представлена на рис. 5.4. Після пуску електродвигуна при закритому клапані пістолета 3 тиск у масляній системі колонки й у повітряному акумуляторі 10 зростає до 1,5…1,6 МПа, що веде до спрацьовування автоматичного вимикача електродвигуна. При відкриванні клапана маслороздавального пістолета подача масла здійснюється за рахунок тиску повітря в повітряному акумуляторі 10. Після падіння тиску в системі до 0,8 МПа автоматичний вмикач знову вмикає електродвигун, і подальша подача масла здійснюється
насосом 6.

Рис. 5. 4. Схема пристрою маслороздавальної колонки:

1 – колонка; 2 – лічильник; 3 – рукав з роздавальним пістолетом;
4 – магнітний пускач; 5 – електродвигун; 6 – масляний насос;
7 – всмоктувальний трубопровід; 8 – масляна цистерна; 9 – фільтр;
10 – повітряний акумулятор; 11 – реле

Рис. 5.5. Маслороздавальний бак 133М:

1 – резервуар; 2 – роздавальний наконечник; 3 – корпус насоса; 4 – важільний механізм; 5 – рукоятка; 6 – кришка бака; 7 – шток; 8 – циліндр насоса;
9 – поршень; 10 – перепускний клапан; 11 – всмоктувальний клапан

Для заповнення маслом агрегатів трансмісії застосовуються маслороздавальні баки 133М (рис. 5.5). Під час руху поршня 9 догори масло підсмоктуєтся в підпоршневий простір, проходячи через всмоктувальний клапан 11, який відкривається, а при русі поршня до низу - всмоктувальний клапан 11 закривається, і масло подається в агрегат, який заправляється. Для видалення шламів, що осаджуються на деталях двигуна, використовуються промивні установки.

Познавательные статьи:



Техника прыжка в длину с разбега

Организация работы процедурного кабинета

Области применения синхронных машин

Оптимизация по Винеру и Калману