Порядок розробки 1 ведення бойових документів

↑

▷ Содержание

⇐ ПредыдущаяСтр 8 из 10Следующая ⇒

Бойові документи розробляються, як правило, графічно на топографічних картах, папері або кальці. Отримані і віддані бойові накази та розпорядження записуються, як правило, в робочих зошитах або на звороті топографічної карти.

При розробці і веденні бойових документів необхідно дотримуватися таких правил:

кожний бойовий документ повинен мати службовий заголовок та підпис із зазначенням посади, військового звання та прізвища особи, що підписала документ; у заголовку письмового боййвого документа крім найменування документа вказується порядковий номер документа, місце пункту управління, час і дата його складення (підпису)ї, масштаб і рік видання карти, за якою документ розроблений;

населені пункти і місцеві предмети, рубежі, райони зосередження (розташування) або дії своїх підрозділів указуються, починаючи з правого флангу, а противника — з його лівого флангу;

рубежі указуються двома, райони (опорні пункти) — трьома пунктами; назви населених пунктів, рік та інших місцевих предметів указуються в називному відмінку;

•розмежувальні лінії вказуються не менше ніж трьома пунктами, один з яких повинен бути на передньому краю: в обороні 1 з наступі — із тилу в сторону противника, при відході — від противника в напрямку відходу. Лінії указуються спочатку справа, потім зліва: в обороні — на граничну досяжність своїх вогневих засобів, в наступі—на глибину бойового завдання; розмежувальні лінії в тил указуються на глибину бойового порядку;

напрямок, наступу вказується декількома пунктами на всю глибину бойового завдання;

маршрут руху вказується назвами місцевих предметів або населених пунктів: перший—на вихідному рубежі (пункті), потім найбільш важливі, через які проходить маршрут, і останній — в районі зосередження або на рубежі переходу в атаку;

дані обстановки наносяться на карту встановленими умовними знаками, тонкими лініями, не забиваючи топографічну основу карти і написи на ній; завдання і положення підрозділів, а також озброєння і техніка наносяться, як правило, знаками загального позначення; при відсутності необхідних знаків допускається застосовувати додаткові знаки з поясненням на карті (схемі);

положення своїх військ, їх завдання 1 дії позначаються червоним кольором, ракетних військ, артилерії, військ ППО і епеніальиях військ — чорним кольором; положення і дії противника позначаються синім кольором;

нумерація, найменування частини (підрозділів) і пояснювальні написи своїх військ наносяться чорним кольором, противника —

синім;

для скорочення організаційно-штатних формувань підрозділів

і частин використовуються тільки рядкові букви;

при одноколірному виконанні графічних документів всі умовні знаки і написи наносяться чорним кольором, знаки умовних позначень противника — подвійною лінією;

умовні знаки військ, озброєння і техніки наносяться на карту (схему) відповідно до дійсного положення-їх на місцевості і розташовуються по напрямку дій або ведення вогню; всередині або поряд з умовними/знаками при необхідності вказуються кількість 1 тип озброєння і техніки;

для позначення військ противника застосовуються ті ж умовні знаки, що і для своїх військ, з необхідними написами;

джерела одержання відомостей про противника позначаються чорним кольором, при цьому найменування джерел пишуться початковими буквами, наприклад: спостереження — С; показання полонених — П, документи противника — ДП, військова розвідка — ВР, повітряна розвідка — ПвР, артилерійська розвідка — АР, інженерна розвідка — ІР, радіаційна, хімічна, біологічна розвідка— РХБР, час і дата одержання відомостей про противника підписуються під позначенням джерела або в рядок; відомості, що потребують перевірки, відмічаються знаком питання;

другорядні дані, а також дані, що неможливо відобразити умовними знаками, записуються на полях карти, в пояснювальній записці (легенді) або в робочому зошиті;

розташування і дії військ наносяться умовними знаками суцільною лінією, а дії, що передбачаються або намічаються, дороги, аеродроми та інші спорудження, які будуються, — переривчастою лінією (пунктиром); запасні райони розташування військ і запасні позиції позначаються переривчастою лінією (пунктиром) з буквою З всередині знака або поряд з ним; фальшиві райони, рубежі, фальшиві спорудження і об'єкти позначаються зеленим кольором І доповнюються буквою Ф всередині знака або 'поряд з ним;

під час нанесення на карту (схему) положення підрозділів до різного часу умовні знаки доповнюються штрихами, пунктирними лініями, крапками, іншими значками або підтушовуються різними кольорами; час, до якого відноситься те або інше положення військ указується під найменуванням підрозділу (частини) або в рядок;

всі написи розташовуються паралельно нижньому (верхньому) обрізу карти (схеми); букви і цифри пишуться без зв'язок, пристосовуючи їх розміри^ з масштабом карти і військовою інстанцією;

написи можуть бути зроблені на вільному місці карти (схеми) із стрілкою до умовного знака;

графічний документ, виконаний на прозорій основі з карти, повинен мати не менше трьох пунктів (для наступного сполучення), розташованих, як правило, по кутах верхньої рамки листка карти або в пересіченні координатної еітки, масштаб, номенклатуру і рік видання карти, за якою він виготовлений, а виконаний у довільному масштабі і, якщо немає координатної еітки, — стрілку для позначення напрямку північ—південь.

Познавательные статьи:



Техника прыжка в длину с разбега

Тактические действия в защите

История Олимпийских игр

История развития права интеллектуальной собственности