Психосоматичні та соматопсихічні співвідношення. Психічні розлади при соматичних захворюваннях (соматогенні психози). Психосоматичні захворювання.

↑

▷ Содержание

⇐ ПредыдущаяСтр 4 из 5Следующая ⇒

Психосоматичними – називають вторинні функціональні й органічні розлади внутрішніх органів і систем, першопричиною виникнення і загострення яких є психологічні чинники.

Соматопсихічними – є психічні розлади, котрі розвиваються вторинно під час соматичних недуг, що не стосуються мозку. До останніх належать хворобливі стани серцево-судинної, дихальної, травної, сечостатевої, ендокринної систем, опорно-рухового апарату, очей, крові, шкіри, а також екстракраніальні онкологічні захворювання, патологія вагітності і післяпологового періоду та ін.

За етіопатогенетичними й клініко-динамічними ознаками соматопсихічні розлади класифікують як непсихотичні, психотичні та дефекто-органічні.

Непсихотичні – невротичні, психопатичні, неврозоподібні і психопатоподібні розлади (астенічний, астено-депресивний, астено-іпохондричний, астено-абулічний, астено-апатичний, тривожно-фобічний, обсесивно-фобічний, депресивний, депресивно-іпохондричний, істерико-іпохондричний синдроми, псевдодеменція), котрі перебігають за типом:

· Реакції

· Стійкого стану

· Патологічного розвитку особистості

Психотичні розлади (коматозний, сопорний, приголомшення, астенічної сплутаності, деліріозний, онейроїдний, аментивний, потьмарення свідомості, параноїдний, депресивно-, тривожно-, галюцинаторно-параноїдний, сенесто-іпохондрич-ний, маніакально-параноїдний, кататонічнии, симптоматична манія, корсаковський синдром). За їхнім перебігом розрізняють:

· Гострі симптоматичні

· Підгострі (протраговані, проміжні, перехідні)

· Хронічні (затяжні)

Дефектноорганічні, або енцефалопатичні, розлади (простий психоорганічний, епілептиформний, корсаковський, псевдопаралітичний синдроми, неспецифічна органічна деменція).

Психосоматичні захворювання:

· Серцево-судинна система. Ішемічна хвороба серця, стенокардія, аритмія, коронарний спазм, спазми периферичних судин при хворобі Рейно, інфаркт міокарда, гіпертонічна хвороба, синдром да Кости ("збуджене серце").

· Органи дихання. Синдром гіпервентиляції легень, а згодом — ядуха, напади бронхіальної астми.

· Органи травлення. Виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки і стравоходу, хвороба Крона, неспецифічний виразковий коліт, синдром подразнення товстої кишки, гастрит, гепатолентикулярна дистрофія.

· Сечостатева система. Подразнений сечовий міхур, цисталгія, біль під час сечовипускання.

· Ортопедія і травматологія. Системний червоний вовчак і ревматоїдний артрит.

· Нервові хвороби. Психогенна гіперестезія, психогенна невралгія і міалгія, пишучий спазм, спазм у музикантів, доярок, литкових м'язів у балерин та ін.

· Акушерство і гінекологія. Першопричина звичних викиднів, аменорея, синдром кувади, надмірна емоційна лабільність, стан пригнічення, емоційного напруження, дратливість, післяпологовий психоз, передменструальний синдром, у період менопаузи частішають депресивні й тривожні стани, що супроводжуються припливами, гіпергідрозом та сухістю піхви.

· Хвороби крові. При лейкемії, лімфомі, гемофілії серед психопатологічних симптомів найпоширеніші тривожність і психогенне блювання.

· Опіки. Астенії, депресії.

· Шкірні хвороби. Нейродерміт, простий лишай, вітиліго, псоріаз, атопічний дерматит, гніздову алопецію і шкірне свербіння.

· Сенсорні розлади. Поведінкові розлади й соціальна самоізоляція, депресія.

Психічні розлади при ендокринних захворюваннях (ендокринопатії): базедовій хворобі, мікседемі, кретинізмі, цукровому діабеті, хворобі Адісона.

При ендокринних захворюваннях психічні розлади виникають унаслідок впливу порушеної нейрогуморальної регуляції на обмінні процеси, а також психотравмівних перевантажень, що виникли після усвідомлення негативних соціальних наслідків хвороби.

Для клініки психічних розладів цієї групи захворювань характерні деякі закономірності. Перша з них полягає в тому, що у разі підвищення функції тієї чи тієї залози зазвичай посилюється й психічна функція. Наприклад, базедовій хворобі властиві: гіперестезія, дратливість, прискорення мислення, помірна акатизія, схильність до фобій, інсомнія, послаблення пізнавальної здатності, концентрації уваги. Хвороба супроводжується зменшенням маси тіла, вегетативними розладами з переважанням функціональної активності симпатичного відділу автономної нервової системи, посиленням сухожильних рефлексів. При тиреотоксикозі тяжкого ступеня описані вище розлади посилюються і доповнюються маніакальними, галюцинаторно-маячними, деліріозними, аментивними станами. На противагу згадуваній симптоматиці у хворих на мікседему спостерігаються сонливість, афективна загальмованість, сповільнення темпу мислення, іноді – маніакальноподібні психічні стани, параноя, галюцинації, брадикардія. Помітно погіршується фізична й психічна працездатність, знижуються рефлекси тощо.

Для гіперпаратиреозу характерні депресія, параноя, сплутаність свідомості. У хворих на гіпопаратиреоз бувають порушення пам'яті, тривога, депресія, сплутаність свідомості. При синдромі Кушінга симптоматика розмаїта – від маніакально-подібного психотичного стану до депресивного з суїцидальними тенденціями. Хвороба Аддісона супроводжується сонливістю, депресією, спостерігаються деліріозні стани. Частими проявами феохромоцитоми є тривога, страх, паніка, тремор, профузна пітливість, думки про неминучу загибель.

Астенічні стани.

Астенічний стан є частим варіантом дебюту шизофренії. При цьому характерні поглиблення астенічного синдрому, менша його залежність від умов життя хворого. Фізичний компонент астенії: чітко виражені елементи апатії, гіпобулії, емоційного збіднення.

Астенічний синдром у структурі відповідної форми психопатії характеризується постійністю, посилюючись під впливом інтеркурентних шкідливих чинників. У межах органічних, особливо при травматичних ураженнях мозку, він характеризується експлозивністю, вибуховістю афекту із швидким виснаженням, чіткими вегетативними та мнестичними порушеннями.

Олігофренії. Ступені, форми. Профілактика та лікування олігофреній.

Розумова відсталість – група різних за етіологією і патогенезом станів, що внаслідок несприятливих впливів у внутрішньоутробний період чи в ранньому дитинстві призводять до недорозвинення психіки з переважною недостатністю інтелекту й утруднюють соціальне функціонування. В останні два десятиліття терміном "розумова відсталість" замінили назву "олігофренія".

Клінічна класифікація

За МКХ-10

· F70 – незначна розумова відсталість

· F71 – помірна

· F72 – тяжкий ступінь

· F73 – глибока розумова відсталість

За традиційною вітчизняною класифікацією розрізняють дебільність (незначна розумова відсталість), імбецильність (помірна і тяжка) та ідіотію (глибока розумова відсталість).

Пацієнти з легким недоумством оволодівають мовою з деякою затримкою і можуть нею користуватися в повсякденному житті. Адаптивні здібності на побутовому рівні також досить розвинені. Вони можуть обслуговувати себе, набувати нескладних практичних навичок. Але вони не здатні вчитися в звичайній школі через слабкість абстрактного і теоретичного мислення, відставання у формуванні понять, суджень і смислових зв'язків.

За помірного недоумства повільно розвивається мова. Пацієнти не зовсім розуміють інших, їм нелегко оволодіти навичками щодо самообслуговування, тому більшість із них потребує догляду. Засвоюють тільки ази письма й читання. Трудові навички також обмежені.

Тяжке недоумство характеризується чіткішими порушеннями моторної функції або іншими клінічно значущими органічними стигмами.

У разі глибокого недоумства рухливість обмежена, хворі не здатні контролювати фізіологічні акти. Мова збіднена, словникового запасу немає або складається з окремих слів, але можлива елементарна невербальна комунікація. Пацієнти потребують догляду.

Познавательные статьи:



Техника прыжка в длину с разбега

Организация работы процедурного кабинета

Области применения синхронных машин

Оптимизация по Винеру и Калману