Відомість кваліфікаційної роботи

↑

▷ Содержание

Стр 1 из 4Следующая ⇒

Відомість роботи слід виконувати згідно з ГОСТ 2.106–96.

До відомості записують усі документи, які заново розроблені або застосовані для даної роботи (див. Додаток В).

Запис документів роблять за розділами у такій послідовності:

– документація загальна;

– документація щодо складальних одиниць.

Кожний розділ повинен складатися з підрозділів:

а) заново розроблена;

б) застосована.

Назви розділів і підрозділів заносять до графи «Найменування» у вигляді заголовків. Назви розділів підкреслюють.

Графи заповнюють таким чином:

а) у графі «Формат» указують формат, на якому виконано документ;

б) у графі «Позначення» указують позначення документа у відповідності з рисунком 5.1. Позначення повинно включати:

1) код освітнього ступеня та спеціальності[2].

Наприклад, на момент видання наявного посібника код 8.05040201 означає: «магістр за спеціальністю Ливарне виробництво чорних і кольорових металів і сплавів»;

2) номер індивідуального навчального плану студента, наприклад, «123456»;

Рисунок 5.1 – Схема побудови кодового позначення листів графічної частини

3) абревіатуру назви документа, наприклад: «ПЗ» – пояснювальна записка; «ВР» - відомість роботи; «СК» – складальне креслення як характеристика графічного матеріалу і двозначний номер листа. Якщо документом є «Пояснювальна записка» або «Відомість роботи», номер листа не проставляється. Якщо графічний матеріал не є складальним кресленням, наводиться тільки двозначний номер листа.

Наприклад, для наведених вище ідентифікаційних ознак студента позначення Пояснювальної записки до кваліфікаційної роботи магістра має вигляд: 8.05040201.123456.ПЗ; позначення другого листа (складального креслення) графічного матеріалу до цієї розробки – 8.05040201.123456. СК.02; позначення не складального четвертого листа: 8.05040201.123456.04.

в) у графі «Назва» указують:

1) у розділі «Документація загальна» – назву документа, наприклад, «Складальне креслення», «Пояснювальна записка» і т. ін.;

2) у розділі «Документація щодо складальних одиниць» – назву виробу і документа згідно з основним написом, наприклад, «Індукційна піч …. Креслення загального виду»;

3) у разі відсутності у кваліфікаційній роботі певного розділу, відповідні графи відомості не заповнюються;

г) у графі «Кількість листів» указують кількість аркушів, на яких виконано документ;

д) у графі «№ екз.» указують номер екземпляра копії даного документа. При відсутності номерів екземплярів графу прокреслюють;

е) у графі «Примітка» указують додаткові відомості, якщо вони є.

Унизу першого аркуша Відомості кваліфікаційної роботи розміщують Основний напис (див. Додаток В та Додаток К). Унизу кожної наступної сторінки Відомості (якщо вони є) розміщують Основний напис наступних аркушів (Додаток К.3).

Резюме

Резюме призначається для ознайомлення з кваліфікаційною роботою, має бути стислим, інформативним і повинне містити наступні відомості, які дозволяють прийняти рішення про доцільність читання всієї розрахунково-пояснювальної записки:

– інформацію про обсяг пояснювальної записки, кількість ілюстрацій, таблиць, додатків, кількість джерел згідно з переліком посилань;

– текст резюме;

– перелік ключових слів.

Текст резюме роботи повинен відображати подану у пояснювальній записці інформацію у такій послідовності (з відповідною рубрикацією):

– об’єкт дослідження або розроблення;

– мета роботи;

– методи дослідження та апаратура;

– одержані результати, їх значущість та новизна.

Резюме обсягом не більш, як 500 слів, подається державною (українською) мовою та розміщується на окремій сторінці.

Ключові слова, що є визначальними для розкриття суті пояснювальної записки та можуть бути використаними для пошуку аналогічної інформації в інформаційних мережах, вміщують після тексту резюме. Перелік ключових слів повинен містити від 5 до 15 слів (словосполучень), написаних послідовно (починаючи з більш узагальнюючих категорій) великими літерами в називному відмінку; після останнього слова крапка не ставиться. Приклад оформлення резюме на кваліфікаційну роботу наведено у Додатку Г.

Зміст

Зміст розташовують після Резюме, починаючи з нової сторінки.

До змісту включають: вступ; послідовно перелічені назви всіх розділів, підрозділів, пунктів і підпунктів (якщо вони мають заголовки) пояснювальної записки; висновки та рекомендації; перелік посилань; назви додатків.

Номерами сторінок, які відповідають вказаним складовим за текстом пояснювальної записки, слід відображати початок відповідних матеріалів.

У змісті можуть бути відображені найважливіші ілюстрації та таблиці із зазначенням сторінок, на яких вони розміщені.

Перелік умовних позначень, символів, одиниць, скорочень і термінів

Всі прийняті у роботі малопоширені умовні позначення, символи, одиниці, скорочення і терміни пояснюють у переліку, який вміщують безпосередньо після змісту, починаючи з нової сторінки.

Перелік повинен розташовуватись стовпцем. Ліворуч наводять умовні позначення, символи, одиниці, скорочення і терміни, а праворуч – їх розшифровку.

Незалежно від цього, за першої появи цих елементів у тексті пояснювальної записки наводять їх розшифровку.

Основний текст

Основний текст включає інформацію за структурними елементами у відповідності з таблицею 1.1 (пункти 7…12) і таблицями 1.2 та 1.3 (пункти 7…13).

Вступ

Вступ розташовують на окремій сторінці. У вступі викладають:

– оцінку сучасного стану проблеми, відмічаючи при цьому практично розв’язані завдання, провідних фахівців даної галузі та нестачу відповідних знань;

– аналіз наслідків відсутності необхідної інформації;

– об’єкт та предмет роботи;

– актуальність роботи та підстави для її виконання;

– мету та завдання роботи;

– основні методи вирішення завдань;

- короткий перелік досягнутих результатів.

Опис розробки

Опис розробки включає зміст пунктів 8…10 таблиці 1.1 тапунктів 8…11 таблиць 1.2 і 1.3.

Суть розробки викладають, поділяючи матеріал на розділи. Розділи можуть поділятися на підрозділи і пункти. Пункти, коли це необхідно, поділяють на підпункти.

Якщо в роботі необхідно навести повні докази (наприклад, математичні) або подробиці дослідження (розроблення), їх можна вміщувати у додатках.

У роботі треба використовувати одиниці СI. Якщо виміри проведено в інших одиницях, переведення їх в одиниці СI обов’язкове лише за умови викладення найважливіших положень роботи.

У тексті не допускається:

– використовувати для одного й того ж поняття різні науково-технічні терміни, навіть, якщо вони близькі за значенням, а також іноземні слова і терміни за наявності рівнозначних слів і термінів в українській мові;

– використовувати скорочення слів, крім встановлених правилами орфографії, пунктуації, а також відповідними державними стандартами;

– застосовувати математичні знаки без цифр (наприклад, №, %, = та ін.);

– використовувати індекси стандартів (ГОСТ, ДСТУ, ТУУ, СОУ та ін.) без реєстраційного номера.

При посиланнях на стандарти і технічні умови допускається не вказувати рік їх затвердження за умови запису їх позначення з роком затвердження у «Переліку посилань».

При закінченні викладення матеріалів за фахом і переході до розділів «Охорона праці», «Економічна частина» тощо доречно формулювати відповідні зв’язки, наприклад: «Аналіз виявив необхідність оцінки впливу наявної розробки на умови праці персоналу. Отже, в наступній частині викладені необхідні дані про це». Наступний розділ (підрозділ) можна почати словами: «Вище було виявлено необхідність оцінки впливу (чогось) на (щось)…».

Висновки

Висновки розміщують безпосередньо після викладення опису розробки, починаючи з нової сторінки.

У висновках наводять перелік та оцінку одержаних результатів роботи; можливі галузі використання її результатів, а також народногосподарську, наукову, соціальну значущість роботи.

Текст висновків може поділятися на пункти.

У пояснювальній записці на ґрунті одержаних висновків можуть наводитись Рекомендації, які вміщують після висновків, зокрема, у вигляді окремого розділу.

В рекомендаціях визначають напрями подальшої роботи, які автор вважає доцільними, приділяючи основну увагу пропозиціям щодо ефективного використання результатів дослідження чи розроблення. Текст рекомендацій також може поділятись на пункти.

Доцільним є об’єднання висновків і рекомендацій в єдиному розділі: «ВИСНОВКИ І РЕКОМЕНДАЦІЇ».

Перелік посилань

Перелік джерел, на які є посилання в пояснювальній записці, наводять у кінці тексту пояснювальної записки, починаючи з нової сторінки, відповідно до ДСТУ ГОСТ 7.1: 2006 «Бібліографічний запис, бібліографічний опис. Загальні вимоги та правила складання».

Бібліографічні описи з переліку посилань подають у порядку, за яким вони вперше згадуються в тесті. Відповідно, порядкові номери описів у переліку (номерні посилання) мають збігатися з посиланням на них у тексті пояснювальної записки. Допускається використовувати у переліку алфавітний порядок посилань за першою буквою належної позиції опису згідно з правилами її оформлення (див. Додаток Д).

Додатки

Додатки розміщують після основного тексту пояснювальної записки.

У додатках наводять матеріали, які:

– є необхідними для повноти пояснювальної записки, але включення їх до основної частини може змінити упорядковане й логічне представлення роботи;

– не можуть бути послідовно розміщені в основній частині через великий обсяг або способи відтворення;

– можуть бути вилученими для широкого кола читачів, але є необхідними для фахівців даної галузі.

У додатки можуть бути включені:

– додаткові ілюстрації або таблиці, специфікації складальних креслень;

– матеріали, які через великий обсяг, специфіку викладення або форму подання не можуть бути внесені до основної частини (проміжні математичні докази, формули, розрахунки; протоколи випробувань; інструкції, методики, опис комп’ютерних програм, розроблених у процесі виконання роботи, та ін.);

– опис нової апаратури і приладів, які використовувались під час проведення випробувань;

– звіт про патентні дослідження, якщо вони передбачені в роботі;

– доказові матеріали щодо використання та/або значущості розробок (якщо вони є) тощо.

Познавательные статьи:



Коммуникативные барьеры и пути их преодоления

Рынок недвижимости. Сущность недвижимости

Решение задач с использованием генеалогического метода

История происхождения и развития детской игры