Механізм реалізації соціальних гарантій

↑

▷ Содержание

⇐ ПредыдущаяСтр 2 из 12Следующая ⇒

Держава повинна гарантувати всім громадянам мінімум соціальних послуг і матеріальних благ через такі механізми:

1. Визначення розмірів мінімальних соціальних гарантій:

· мінімальної заробітної плати;

· пенсій за віком;

· стипендій тощо.

2. Здійснення превентивних соціальних заходів у зв'язку з ціновою лібералізацією:

· адресного вибіркового надання соціальної допомоги;

· здійснення компенсаційних виплат незахищеним верствам населення тощо.

3. Захист купівельної спроможності малозабезпечених громадян через щомісячний перегляд:

· середньодушового сукупного доходу, що дає право на допомогу;

· цільової грошової допомоги відповідно до зміни індексу споживчих цін.

Головною метою соціальної політики в Україні на сучасному етапі є призупинення спаду життєвого рівня населення та зменшення тягаря кризи для найменш захищених верств населення.

Пенсійне забезпечення має такі основні форми:

· трудова пенсія за віком;

· соціальна пенсія.

Щомісячна пенсія за віком, яка призначається державою у рамках солідарної системи пенсійного забезпечення, є сумою двох складових; соціальної та трудової пенсії.

Соціальна пенсія призначається для забезпечення певного (мінімального на сьогодні) рівня життя, її величина є однаковою для кожного пенсіонера.

Розмір трудової пенсії має визначатися минулим трудовим внеском пенсіонера у розвиток економіки країни протягом його суспільного трудового життя і бути пропорційним величині цього внеску.

Згідно з Указом Президента України від 13 квітня 1998 року "Про основні напрями реформування пенсійного забезпечення в Україні* передбачено поступове розмежування джерел виплат пенсій, призначених за різними пенсійними програмами:

· для трудових пенсій — страхові збори (внески) до Пенсійного фонду;

· для державних пенсій військовослужбовцям, державним службовцям, ветеранам війни, жителям гірських населених пунктів — кошти Державного бюджету;

· для соціальних пенсій — кошти Державного та місцевих бюджетів;

· для пенсій громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи — кошти Фонду Чорнобиля;

· для виплати пенсій за період до настання пенсійного віку відповідно до Закону України "Про зайнятість населення* — кошти Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття;

· добровільні та обов'язкові збори (внески) юридичних і фізичних осіб до недержавних пенсійних фондів (у випадках, передбачених законодавством) - доходи цих фондів використовуються для виплати пенсій у межах накопичувальної системи загальнообов'язкового державного та недержавного пенсійного страхування.

В основу існуючої в країні системи пенсійного забезпечення покладено принцип солідарності поколінь, коли частина доходу нинішніх працівників витрачається на виплату пенсій нинішнім пенсіонерам, причому припускається, що й у майбутньому, коли сьогоднішні громадяни працездатного віку стануть пенсіонерами, їх утримуватимуть наступні покоління працюючих.

Сьогодні в Україні відбувається перехід від однорівневої солідарної моделі пенсійного забезпечення до змішаної трирівневої системи пенсійного забезпечення:

· Перший рівень - державна страхова пенсійна система, заснована на принципах солідарної взаємодопомоги і самовідповідальності працівників за власний стан пенсійного забезпечення. Вона ґрунтується на збереженні певних страхових пенсійних внесків.

· Другий рівень - обов'язкова накопичувальна система з фіксованим розміром відрахування від заробітної плати. Для управління цією ланкою будуть створені пенсійні фонди у формі акціонерних товариств, заснованих великими інвестиційними і страховими компаніями, профспілковими об'єднаннями.

· Третій рівень - добровільне пенсійне страхування, засноване на створенні індивідуальних пенсійних рахунків у недержавних і комерційних страхових фондах.

Перелічені страхові системи доповнюються наданням соціальних пенсій за рахунок Державного бюджету малозахищеним верствам населення.

Головне завдання Пенсійної реформи — підвищити дієвість пенсійної системи на основі персоніфікації страхових внесків та посилення залежності пенсії від трудового стажу, величини заробітної плати, величини і тривалості сплати страхових внесків.

Нова пенсійна система покликана активізувати мотивацію праці, здійснювати в повному обсязі страхові пенсійні внески, поліпшити контроль за правильністю нарахування пенсій з урахуванням трудового стажу, заробітної плати тощо.

Державна допомога сім'ям з дітьми визначається Законом України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" 1 і має такі види:

· допомога по вагітності та пологах;

· одноразова допомога при народженні дитини (надається за місцем роботи батьків або органами соціального забезпечення за місцем проживання);

· допомога по догляду за дитиною;

· грошові виплати матерям (батькам), зайнятим доглядом трьох і більше дітей віком до 16 років;

· допомога по догляду за дитиною-інвалідом;

· допомога по тимчасовій непрацездатності у зв'язку з доглядом за хворою дитиною (не. більше 14 днів);

· допомога на дітей віком до 16 років (учнів до 18 років);

· допомога на дітей одиноким матерям;

· допомога на дітей військовослужбовців строкової служби;

· допомога на дітей, які перебувають під опікою, піклуванням;

· тимчасова допомога на неповнолітніх дітей, батьки яких ухиляються від сплати аліментів, або коли стягнення аліментів неможливе;

· державна допомога сім'ям з дітьми, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

· Джерела фінансування допомоги сім'ям з дітьми:

· Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності;

· Пенсійний фонд України;

· кошти Державного і місцевих бюджетів. Порядок фінансування визначає Кабінет Міністрів України. Державна допомога сім'ям з дітьми не підлягає оподаткуванню.

Пільги щодо оплати житлово-комунальних, транспортних послуг, послуг зв'язку.

Перелічені пільги забезпечують адресну соціальну підтримку найменш захищених сімей і громадян в умовах підвищення частки покриття населенням собівартості послуг житлово-комунального господарства, транспорту, зв'язку.

Пільги в оплаті житлово-комунальних послуг здійснюються у формі житлових субсидій.

Програму житлових субсидій було започатковано Постановою Кабінету Міністрів України № 89 від 4 лютого 1995 року.

Житлові субсидії — це не грошова форма допомоги родинам в оплаті житлово-комунальних послуг, а саме:

· утримання житла;

· оплаті холодного і гарячого водопостачання;

· оплаті газопостачання;

· оплаті теплопостачання;

· оплаті електроенергії;

· придбання скрапленого газу;

· придбання твердого та пічного палива тощо.

За програмою житлових субсидій право на допомогу має будь-яка родина, якщо витрати на житло, комунальні послуги та паливо в межах встановлених норм користування і споживання перевищують 20 відсотків сукупного доходу.

Родина, якій призначено житлову субсидію, сплачує за житлово-комунальні послуги 20% середньомісячного сукупного доходу, а за придбання скрапленого газу, твердого та пічного побутового палива - 20% її річного сукупного доходу.

Якщо родина, яка проживає у житловому приміщенні, складається з пенсіонерів, які не працюють, інших непрацездатних громадян та дітей і середньомісячний сукупний дохід на одного мешканця житлового приміщення не перевищує вартісної величини межі малозабезпеченості, розмір плати за житлово-комунальні послуги складає 15% їхнього середньомісячного сукупного доходу, а за придбання скрапленого газу, твердого і пічного побутового палива — 15% їхнього річного сукупного доходу.

Джерелом покриття витрат на житлово-комунальні субсидії є Державний та місцеві бюджети.

Познавательные статьи:



Где возникла философия и почему?

Относительная высота сжатой зоны бетона

Сущность проекции Гаусса-Крюгера и использование ее в геодезии

Тарифы на перевозку пассажиров