Методика розрахунку виробничої потужності в різних типах виробництва

↑

▷ Содержание

⇐ ПредыдущаяСтр 5 из 12Следующая ⇒

Методи розрахунку виробничої потужності є відмінними в різних типах виробництв, хоча послідовність і принципи однакові.

Виробнича потужність підприємства визначається за потужністю провідних цехів, дільниць, поточних ліній, верстатів (агрегатів) з урахуванням заходів щодо ліквідації “вузьких місць” та можливої кооперації виробництва. До провідних належать ті виробничі підрозділи підприємства, які виконують головні технологічні процеси (операції) і мають вирішальне значення для забезпечення випуску профільних видів продукції.

Виробничу потужність підприємства визначають за всією номенклатурою профільної продукції. Решту виробів даної групи приводять до характеристик трудомісткості.

У загальному вигляді виробнича потужність провідного цеху, дільниці або групи технологічного устаткування з виготовлення однорідної продукції може бути визначена за однією з таких формул:

або

де Вп – потужність і -го виробничого підрозділу підприємства, од. продукції;

П_у – продуктивність устаткування у відповідних одиницях виміру продукціїза годину;

Ф_п – плановий (ефективний) річний фонд часу роботи одиниці устаткування, год.;

КУ_с – середньорічна кількість устаткування;

Т_м – трудомісткість виготовлення одиниці продукції з урахуванням коефіцієнта виконання норм, яка визначається за формулою:

де t₀ – норма часу на виготовлення одиниці продукції, годин;

К_вн – коефіцієнт виконання норм часу.

Потужність можна визначити також за формулою:

На неперервно-потокових лініях, а також на конвеєрі потужність визначаються за формулою:

де r – такт робочої лінії чи конвеєра.

У дрібносерійному й одиничному виробництвах, де на кожному робочому місці обробляється велика кількість найменувань деталей, при складанні плану виробництва виконуються об’ємні розрахунки, тобто розрахунки щодо завантаження й пропускної здатності устаткування. При цьому обсяг робіт, передбачений виробничою програмою для кожної групи верстатів, порівнюється з фондом часу.

В умовах масового виробництва при вузькій спеціалізації робочих місць визначають потужність групи робочих місць, які виконують операцію при обробці конкретної деталі, потужність розраховується:

де РМ – кількість робочих місць.

У серійному виробництві за кожним робочим місцем закріплюється певна кількість деталей-операцій. При цьому як вимір виробничої потужності використовується типовий виріб-представник (виріб з найбільшою виробничою програмою). Базовий виріб об’єднує ряд близьких за технологічними особливостями виробів у групу. Базовий виріб-представник одержують шляхом збільшення номенклатури, об’єднуючи різні найменування виробів у групи за конструктивно-технологічною подібністю.

де – технічно розрахована норма часу на обробку комплекту деталей виробу-представника на даній групі устаткування.

У ряді виробництв виробнича потужність визначається за виробничою площею (складальні, формувальні, ливарні цехи):

,

де - корисна площа цеху, ділянки, м²;

- площа, необхідна для складання одного виробу, м²/од.;

- тривалість складання одного виробу, год.

В умовах серійного виробництва з широкою номенклатурою випуску виробів, а також у одиничному та дрібносерійному виробництвах розрахунок виробничої потужності ведеться у такій послідовності:

а) визначають трудомісткість обробки виробів і усієї виробничоїпрограми за групами устаткування:

де – трудомісткість виробничої програми, год.;

– кількість продукції за виробничою програмою, нат. од.

б) розраховують ефективний фонд часу роботи за групами устаткування, що взаємозамінюються, тобто визначають пропускну спроможність устаткування:

де П_спр – пропускна спроможність устаткування, верстато-годин;

в) ефективний фонд часу по кожній групі устаткування ділять на трудомісткість програми по даному виду робіт і визначають коефіцієнтвиробничої потужності цеху чи дільниці (К_потуж):

Коефіцієнт виробничої потужності – це співвідношення пропускної спроможності групи устаткування та трудомісткості її виробничої програми;

г) за провідною групою устаткування встановлюють коефіцієнт виробничої потужності цеху (дільниці) і проектують заходи щодо розширення «вузьких місць»;

д) визначають потужність цеху, підприємства у натуральному вимірі шляхом множення кількості виробів за програмою на прийнятий коефіцієнт виробничої потужності:

Коефіцієнт завантаження устаткування (К_зу) визначають так:

тобто

При К_зу =1 устаткування використовується повністю; при К_з.у > 1 устаткування перевантажене; при К_зу < 1 – воно недовантажене.

Після розрахунку виробничих потужностей всіх цехів будують діаграму потужності підприємства.

Познавательные статьи:



Формы дистанционного обучения

Передача мяча двумя руками снизу

Значение правильной осанки для жизнедеятельности человека

Основные ошибки при выполнении передач мяча на месте