Гра « Торт для Баби Снігової»

↑

▷ Содержание

⇐ ПредыдущаяСтр 6 из 12Следующая ⇒

(Під веселу музику діти ліплять великий сніговий торт, прикрашають його візерунками, розмальовують кольоровою водою)

Ведуча: Дружно всі ми працювали

Торт для баби випікали

Сніжно-білий та хрусткий

І солодкий й льодяний

За рецептом Віхоли

Ледарювать нам ніколи!

Баба Снігова: Який чудовий та смачний торт ви мені зліпили!

А за це я вас хочу пригостити солодкою сніжкою. Ось, тримайте! (дарує дітям білий пакунок із зефіром)

Ведуча: Дякуємо тобі, бабусю за снігові ласощі та за веселі пустощі, але нам час вже повертатися у садок.

На санки сідайте, діти

Ми усіх запрошуєм!

За санками в’ється вітер

Білою порошою!

(Діти сідають на санчата, утворюючи «потяг», вихователь та Баба Снігова везе дітей у садок)

Вистава «Пригоди повітряної кульки»

Ведуча: Добрий день, любі діти! Сьогодні до нашого садочка завітали гості. Це дівчинка Оленка та її подружка - повітряна Кулька. Вони обіцяли прийти, але чомусь запізнюється.

Голос за ширми. Ми тут!

Оленка: Добрий день, любі малята, гарні хлопчики й дівчата! Я – дівчинка Оленка, гарна, мила, чепурненька, вмію я пісні співати, ще й бабусі помагати. Є в мене багато, багато друзів і я вас з ними сьогодні познайомлю.

Ведуча: Оленко, а ти обіцяла нас познайомити із своєю подружкою Кулькою

Оленка: Ой, Кулька справді тут. Але соромиться вийти, тому що – здута. Дітки, давайте ми їй допоможемо. Ми всі разом її надуємо. Три-чотири…

(Діти імітують надування кульки, в цей час піднімається поступово жовта кулька)

Ведуча: Ой, малята, подивіться, яку красиву кульку ми надули.

Кулька: Добрий день усім! А я що, і справді красива? А якого я кольору?

(Відповіді дітей)

Кулька: Що? Жовтого? Не хочу бути жовтою! Я весь час мріяла бути зеленою! (Вередує) Хочу бути зеленою, зеленою…

Оленка: Ну чому ти знову вередуєш. Поглянь, яка ти гарна, жовтий колір дуже тобі личить. Діти, правда наша кулька гарна? А на що вона схожа? Така жовтенька, м’якенька? (Сонечко, курчатко) Ось, як гарно бути жовтою.

Кулька: Не хочу, не буду, я хочу бути зеленою…

Ведуча: Гаразд, гаразд, Кулько! Я знаю, як тобі допомогти.

Кулька: А як?

Ведуча: Ми тебе перефарбуємо. Ось, Оленко тобі зелена фарба і пензлик. Тримай!

Оленка: Дякую, зараз тебе буду фарбувати! Ось так, іще з цього боку.

Кулька: Ой, лоскотно, ой-ой!

Оленка: Ну. Здається ніби все! Кулько, ану виходь! Нехай на тебе діти подивляться.

З’являється кулька зеленого кольору.

Кулька: Ну що, я тепер красива?

Ведуча: Ну, звісно, що красива. Ти стала схожою на весняну травичку, така ж зелена. Діти, а ще на кого схожа кулька? (На ялинку, на деревце, на кущик)

Кулька: Ой, як приємно, я хочу подивитися на себе в дзеркальце.

Оленка: Ось тобі дзеркальце, подивися яка ти гарна!

Кулька: (дивиться) Ой, що це таке? Який жах! Я не хочу бути зеленою. Не хочу! Не хочу! Хочу бути блакитною!

Оленка: Я так і знала, їй ніколи нічого не подобається. Коли ми її перефарбуємо у блакитний колір, вона захоче бути червоною, а потім фіолетовою та помаранчевою.

Ведуча: Здається, ми все зрозуміли. Ти просто Кулька-Вередулька. А вередуєш ти, бо тобі сумно.

Кулька: Так-так! Мені справді сумно. А що робити? Я хочу бути блакитною, а я зелена, як ялинка, і тому мені сумно.Ве-е-е (плаче)

Ведуча: Знаю, як тобі зарадити. Ми з малятами спробуємо тебе розвеселити. Давайте всі разом потанцюємо для кульки і розвеселимо її.

Оленка: Ой, як цікаво, я теж люблю танцювати! Давай разом потанцюємо, Кулько-Вередулько!

Танець: «Бугі –Мугі»

Кулька: І зовсім ви мене не розвеселили!

Оленка: Тобі, Кулько, треба з кимось подружитися. З друзями завжди веселіше. До речі, я знаю звірятко, яке теж шукає собі друга.

Кулька: І хто ж це?

Оленка: А ти відгадай. А дітки тобі допоможуть. Слухай уважно загадку:

Куций хвіст і довгі ноги,

Уночі і вдень – тривоги

Коли випаде сніжок, вдягне білий кожушок! (Зайчик)

Оленка: Правильно, це зайчик!

Кулька: А хто це, зайчик?

Оленка: Це така тваринка, яке весь час любить, бігати, стрибати, його ще називають зайчиком-пострибайчиком.

Кулька: А як це стрибати? Я,наприклад, літаю.

Ведуча: Діти, а давайте ми покажемо Кульці, як зайчик стрибає, і які у нього довгі вушка, куций хвіст, маленькі лапки. Тож мерщій усі вставайте, гру веселу прочинайте!

Гра: «Грієм вушка»

Кулька: Зрозуміло! Де ваш зайчик-пострибайчик? Я хочу з ним дружити!

Оленка: Зайчику, виходь! Зайчику! Знов злякався. Діти, а давайте ми всі разом його покличемо. (Діти кличуть зайчика)

Зайчик: Всім привіт! А хто мене гукав?

Оленка: Зайчику, з тобою хоче подружитися оця чудова кулька.

Зайчик: Ура! В мене буде справжня подружка – зелена кулька! Ура!

Кулька: Хм! Зовсім не хочу!

Оленка: Це чому ж, кулько? Зайчик наш дуже добрий і милий, він буде з тобою завжди гратися, не буде тебе ображати.

Кулька: А тому, що в нього некрасиві вуха – довгі-довгі, а хвіст короткий та ще й куций, а я гарна повітряна кулька, зелена-зелена, як травичка. Ось чому!

Оленка: Як тобі не соромно!

Кулька: Не хочу і все!

Оленка: Зайчику, не ображайся на кульку. У тебе дуже красиві вушка. Так, малята? І хвостик тобі теж дуже личить, такий ж маленький, як ти!

Зайчик: Я зовсім не ображаюсь. Нехай кулька подружиться з іншим звірятком, у якого маленькі вушка. А я побіжу далі, можливо ще хтось зі мною подружиться сьогодні!

Оленка: Звичайно, подружиться, зайчику. А ти шукай собі друга з маленькими вушками!

Ведуча: Малята, пригадайте звірят, у яких маленькі вушка. (Діти називають.)

Кулька: Ого, скільки їх! І з ким тепер мені дружити?

Ведуча: А ти знову з дітками відгадай загадку.

Не боїться він морозів –

Цілу зиму спить в барлозі.

Влітку любить мед, ожину,

Смачну ягідку – малину! (Ведмедик)

Ведуча: Ну, звісно ж, це ведмедик. Молодці, дітки! Давайте ми його погукаємо. Ведмедику, косолапенький, виходь! Не чує. Мабуть, заснув к своїй бар лозі.(Ще раз гукають)

Ведмедик: Хто тут мене гукає, спати мені заважає?

Оленка: Це ми, ведмедику! Доброго тобі дня!

Ведмедик: Доброго дня!

Оленка: Ведмедику, з тобою хоче подружитися ось ця Кулька!

Ведмедик: Правда? Ой, я такий радий! А кулька яка красива…

Кулька: Ведмедику, а цим це ти так пахнеш?

Ведмедик: Медом. Я щойно був на пасіці і там ласував медком. Ох і смачнючий він! Ням-ням!

Кулька: А я мед не люблю! І дружити з тобою не буду. І взагалі, ти якийсь вайлуватий, кошлатий, і в тебе дуже великі лапи!

Ні-ні! Не хочу з тобою дружити! Я хочу дружити з таким звірятком, який весь час вмивається і на сонечку грається, має гарний хвіст, гарні лапки, вушка.

Ведмедик: Ну, тоді прощавай, Кулько, шукай собі гарного друга!

Оленка: Можливо тобі сподобається наш котик Мурчик? Він дуже охайний, завжди вмивається, і має гарні вушка й хвостик?

Кулька: Я хочу з ним дружити! Де ваш котик Мурчик? Кличте його швидше!

Оленка: Котику, Мурчику? Виходь!

Котик співає пісеньку: Скочив котик сів на плотик

Миє лапки і животик

Я миленький, я гарненький,

Сірий котик ваш маленький! Няв!

Оленка: Ось, знайомся, Кулько! Це – котик Мурчик!

Кулька: Це – котик? Ні, він не такий! Я не хочу з ним дружити!

Оленка: Ну чим вже тобі не сподобався котик Мурчик?

Кулька: В нього великі кігті на лапках, і він може мене подряпати!

Котик: І зовсім я не буду тебе дряпати, нема мені що роботи! А якщо не хочеш дружити, той не треба, я краще буду ніжитись під сонечком тепленьким, а ти іди собі далі друзів шукати! Няв!

Кулька: Я буду сама із собою дружити. Я найкраща, і друзі мені не потрібні! (співає про себе: «ля-ля-ля, я найкраща, ля-ля-ля, я чудова, кулька, кулька кольорова!»

Ведуча: От, так, кулька залишилася сама. Зовсім самотня і нікому не потрібна. Але на цьому її пригоди не скінчилися. Якось засвітило яскраво сонечко, стало воно припікати нашу кульку.

Кулька: Ой, що це таке. Мене щось припікає. Ой, ой, як боляче! Я зараз лопну! Що мені робити? На мене нікому навіть подути. Ну чому я не подружилась із Зайчиком. Зайчику, ти де? Допоможи!

Зайчик: Біжу, біжу, Кулько. Я тебе врятую. Тобі спекотно? Зараз я на тебе продую. (Дує) Дітки, допоможіть мені, будь ласка, охолодити кульку. Подуйте всі разом! (Діти дують)

Кулька: Ой, Зайчику, дякую! І вам, малята, дякую. Мені вже зовсім не пече.

Зайчик: Ну що, Кулько, будемо дружити?

Кулька: Мені треба подумати.

Зайчик: Ну що ж, думай! А я пострибаю далі!

Ведуча: Поки кулька думала, вона не помітила, що налетіла хмарка.

(Зявляється хмарка. Чути звуки дощику)

Кулька: Ой, що це таке? Дощик? Звідки він взявся? Я геть промокла. Ой-ой-ой! Хто мене порятує? Ведмедику, де ти? Ну чому я з тобою не подружилась, Ведмедику!

(Зявляється Ведмедик з парасолькою)

Ведмедик: Кулько, я ось! Біжу! Ось у мене є парасолька. Я тебе заховаю від дощику. От так. Тепер ти швиденько обсохнеш. От і дощик скінчився.

(Хмарка ховається) Знаєш, Кулько, ти мені дуже подобаєшся, давай будемо дружити!

Кулька: Мені треба подумати.

Ведмедик: Ну що ж, думай! А я пішов собі!

Ведуча: І поки наша Кулька думала, налетів сильний вітер, ось як він дує (Діти всі разом дують на кульку) І Кулька почала підніматися все вище і вище, і зачепилась за гілячки на самому вершечку дерева.

Кулька: Ой, рятуйте, дівчинко Оленка, де ти? Котику Мурчику рятуй мене!

Ведуча: Але ні дівчинка, ні котик не почули кульку, бо вона відлетіла дуже далеко. Але ми з вами, малята, допоможемо їй. Давайте голосно їх погукаємо! (Гукають)

Оленка і Котик: Біжимо! Біжимо!

Оленка: Не хвилюйся, Кулько! Котик Мурчик вміє лазити по деревах, він тебе дістане, Ось, молодець, котику, він упіймав Кульку!

Кулька: Дякую вам, мої любі друзі! Так-так, ви мої справжні друзі: і Зайчик, і Ведмедик, і Котик, і ти дівчинко Оленко, і ви малята, хлопчики й дівчата. Адже ви для мене стільки зробили. І я хочу з вами з усіма дружити! Чи ви теж хочете подумати?

Оленка: Та що ж тут думати! Дружити – це дуже добре! Правда ж, малята?

Зайчик: Дружити – це дуже весело!

Ведмедик: Дружити – це дуже гарно!

Котик: І зовсім не важливо, який у тебе хвіст!Няв!

Ведуча: От і закінчилась історія про Кульку-Вередульку!

Зайчик: А наша кулька – вже не Вередулька!

Оленка: Та й історії цій ще не кінець…

Ведуча: Це чому ж?

Кулька: Бо я запрошую усіх малят на міні-дискотеку! Я вже лечу до вас! Ловіть мене!

(Звучить музика і діти танцюють з кульками)

Гала-концерт Зимової феї

На килимку присіли чотири дівчинки- сніжинки. Звучить музика, вони прокидаються, виконують танцювальні рухи і стають на свої місця.

Сніжинка 1: Понад лісом ми летіли

Ніжну пісеньку співали

Всі дерева присипляли

Землю ковдрою вкривали.

Сніжинка 2: Любі сестроньки мої

Над садочкам я літала

Нашу пісеньку співала

І почула я від вітру дивну новину

У садочку незабаром свято розпочнуть

Сніжинка 3: Діти в гості запросили

Зимовую фею

Будуть з нею всі співати

Красу зимову величати.

Сніжинка 4: Тож сніжинки, швидше розлітайтесь

Сніжком пухнастим землю вкривайте

Летіть, подруженьки, летіть

Фею зимову в гості просіть!

Сніжинки кружляють, роблять танцювальні фігури, і «доріжку». Заходить Зимова фея.

Зимова фея:

Я- фея зимова, я фея із мрій,

Живу у країні чудовій такій.

Мене виглядають усі у віконце,

Мені підкоряються зорі і сонце.

Я вмію бажати найкращі бажання,

Я вмію сказати найкращі вітання,

Бо я фонтастична, а значить – незвична,

Живу у країні прекрасній такій

Я – фея зимова, я фея із мрій…

Дзвінкі пісні, казки чудові

Є в мене завжди про запас

Сьогодні по стежкам казковим

Охоче поведу я вас.

А ось і мій помічник – кіт Маестро!

Кіт: Всім добрий день! А ось і я!

Впізнали друзі ви мене?

Я – кіт Маестро, і для вас

Підготував концерт про зиму – вищий клас!

Сам голосок приємний маю

Весь час співаю, няу, няу.

Навчу співати я і вас

Прошу я вступ: покажу клас!

«Пісня Кота»

Ось який я кіт – справжній Маестро!

Зимова фея: Дякуємо, тобі котику. Ти і справді талант!

Кіт: Та що я!Ти краще познайомся з талантами нашого садочка!

А ось мої друзі – весела сім’я

З країни дитинства, з країни добра.

(Дефілє артистів)

Фея: Запрошую усіх у подорож до моєї кришталевої країни!

Познавательные статьи:



Техника нижней прямой подачи мяча

Комплекс физических упражнений для развития мышц плечевого пояса

Стандарт Порядок надевания противочумного костюма

Общеразвивающие упражнения без предметов