Гемолізом дефектних ретикулоцитів та дозріваючих клітин в кістковому мозку.

↑

▷ Содержание

⇐ ПредыдущаяСтр 11 из 12Следующая ⇒

43. Для фолієво – дефіцитної анемії характерно все, окрім:

1.Відсутність неврологічних та гастроінтестинальних розладів;

2.Підвищення вмісту гомоцистеїну в крові;

3.Підвищена екскреція метилмалонової кислоти з сечею;

4.Переважне виникнення у вагітних, осіб, зловживаючи алкоголем та приймаючих протисудомні препарати.

5.Порушення синтезу ДНК в клітинах кісткового мозку.

44. Причинами виникнення гемолітичних анемій може бути все, окрім:

1.Вроджені дефекти мембрани, гемоглобіну та ферментів еритроцитів;

2.Гіперспленізм;

3.Імунні механізми;

4.Дефіцит еритропоетину;

5.Дефекти ендотелію та ендокарду, штучні клапани серця.

45. Внутрішньосудинний гемоліз може виникати при наступних умовах, окрім:

1.Ферментопатії еритроцитів;

2.Хвороба Міньковського - Шоффара;

3.Серповидно – клітинна анемія;

4.Аутоімунні гемолітичні анемії зумовлені синтезом двохфазних гемолізинів та повних холодових аглютинінів.

46. Гемолітичні анемії можуть ускладнюватись всім, окрім:

1.Дисметаболічна міокардіопатія, енцефалопатія;

2.Дефіцит фолієвої кислоти та вітаміну В12;

3.Тромбози;

4.Жовчно – кам’яна хвороба;

5.Дефіцит заліза.

47. До діагностичних критеріїв гемолітичної анемії Міньковського – Шофара належить все, окрім:

1.Анемічний синдром та жовтяничний синдроми;

2.Спленомегалія;

3.Мікросфероцитоз;

4.Підвищення вмісту непрямого білірубіну в крові, стеркобіліну в калі та уробіліну в сечі.

5.Знижена осмотична резистентність еритроцитів;

Позитивна пряма реакція Кумбса.

48. Для лікування гемолітичної анемії Міньковського – Шофара використовують все, окрім:

1.Спленектомію;

2.Фолієву кислоту;

3.Жочогінні, гепатопротекори, кардіопротектори;

4.Кортикостероїди;

5.Гемотрансфузії.

49. В лікуванні ідіопатичної аутоімунної гемолітичної анемії використовують все, окрім:

1.Кортикостероїди;

2.Імунодепресанти;

3.Спленектомію;

4. Плазмаферез.

5. Препарати заліза.

50. Для апластичної анемії характерно все, окрім:

1.Анемічний синдром;

2.Геморагічний синдром;

3.Імунодефіцитний синдром;

Гіперпластичний синдром

5.Панцитопенія, підвищена ШОЕ

Лейкози

1. Виберіть найбільш точне визначення поняття "Лейкоз" - це:

А. епітеліальна пухлина;

В. пухлина селезінки;

С. пухлина кровотворної тканини;

D. пухлина кровотворної тканини з ураженням кісткового мозку.

2. Характерними змінами в загальному аналізі крові при гострому лейкозі є:

А. зсув формули вліво;

В. лейкемічний провал;

С. тіні Боткіна-Гумпрехта;

D. базофільно-еозинофільна асоціація.

3. Етіологічними факторами виникнення гемобластозів є:

А. іонізуюче випромінювання, хімічні мутагени, віруси,генетичні чинники;

В. хімічні, фізичні та біологічні мутагени;

С. харчові отруєння, вроджені аномалії;

D. віруси, бактерії та гриби.

4. Ознакою, притаманною тільки гострому лейкозу, є:

А. лихоманка ремітуючого характеру;

В. некротична ангіна;

С. гострий лейкоз не має патогномонічних ознак;

D. геморагічний синдром

Який з нижче перерахованих методів є найбільш інформативним в діагностиці гострого лейкозу?

А. загальний аналіз крові;

В. пункція лімфовузла;

С. рентгенограма органів грудної порожнини;

D. мієлограма.

6. При гострому лейкозі в мієлограмі виявляють:

А. редукцію нормальних ростків кровотворення;

В. заміщення жировою тканиною;

С. кількість бластних клітин менше 5 %;

D. кількість бластних клітин більше 30 %.

7. Які кровотворні клітини можуть бути джерелом лейкозу:

А. I-II класів;

В. I-III класів;

С. I-IV класів;

D. III-IV класів.

Яка кількість бластних клітин в кістковому мозку є підставою діагнозу мієлодиспластичного синдрому?

А. до 5%;

В. від 5 до 10%;

С. від 5до 20%;

D. при виявленні будь-якої кількості.

9. Анемія при гострому лейкозі є:

А. нормохромна, гіпорегенераторна;

В. гіпохромна, гіпорегенераторна;

С. нормохромна, регенераторна;

D. нормохромна, арегенераторна;

10. Одужанням при гострому лейкозі вважається:

А. повна безрецидивна ремісія протягом 1 року;

В. повна безрецидивна ремісія протягом 5 років;

С. не зустрічається при гострому лейкозі;

D. повна безрецидивна ремісія протягом 4 років.

11. Для визначення прогнозу гострого лейкозу використовують:

А. імунофенотипування;

В. цитохімічне дослідження бластів;
С. цитогенетичне дослідження;

D. комп’ютерну томографію.

12. Найчастіше при хронічному мієлолейкозі зустрічається:

А. лімфоаденопатія;

В. геморагічний синдром;

С. анемічний синдром;

D. гепато-лієнальний синдром.

13. Чим характеризується I стадія хронічного лімфолейкозу за класифікацією Rai (1975 р.):

А. лімфоцитоз (>15 •109/л);

В. лімфоцитоз + сплено- і/або гепатомегалія;

С.*лімфоцитоз + лімфаденопатія;

D. лімфоцитоз + анемія (Hb < 110)

14. Лейкеміди це:

А. крововиливи у слизові оболонки;

В. лейкемічна інфільтрація шкіри;

С. крововиливи в селезінці;

D. лейкемічна інфільтрація внутрішніх органів.

15. Частими ускладненнями хронічного лімфолейкозу є:

А. парези;

В. бактеріальні інфекції;

С. гемартрози;

D. паралічі.

Для якого лейкозу характерна базофільно-еозинофільна асоціація?

А. хронічний мієлолейкоз;

В. еритремія;

С. гострий лейкоз;

D. хронічний лімфолейкоз.

17. Чим характеризується 0 стадія хронічного лімфолейкозу за класифікацією Rai (1975 р.):

А. лімфоцитоз (>15 •109/л);

В. лімфоцитоз + сплено- і/або гепатомегалія;

С. лімфоцитоз + лімфаденопатія;

D. лімфоцитоз + анемія (Hb < 110).

18. В мієлограмі хворих на хронічний лімфолейкоз спостерігається:

A. гіперплазія зрілих лімфоцитів;

B. бластна інфільтрація;

C. без змін;

D. гіперплазія всіх ростків.

19. При якому виді лейкозу виявляють клітини Боткіна-Гумпрехта:

A. хронічний мієлолейкоз;

B. хронічний лімфолейкоз;

C. еритремія;

D. гострий лейкоз.

20. Основним методом лікування хворих на хронічний лімфолейкоз є:

A. фізіотерапія;

B. променева терапія;

C. хірургічне лікування;

D. цитостатична терапія.

21. Чим характеризується IVстадія хронічного лімфолейкозу за класифікацією Rai (1975 р.):

A. лімфоцитоз (>15 •109/л);

B. лімфоцитоз + сплено- і/або гепатомегалія;

C. лімфоцитоз + лімфаденопатія;

D. лімфоцитоз + тромбоцитопенія (тромбоцити < 100•109/л).

22. Клінічно перші зміни при хронічному лімфолейкозі проявляються у вигляді:

A. свербіжу шкіри;

B. лімфаденопатії;

C. кардіалгії;

D. осалгії.

23. Найважчим ускладненням при хронічному мієлолейкозі є:

A. розрив селезінки;

B. стерналгія;

C. осалгія;

D. інфаркт селезінки.

24. При хронічному мієлолейкозі в периферичній крові виявляється:

A. лейкемічний провал;

B. абсолютний лімфоцитоз;

C. базофільно-еозинофільна асоціація;
D. відносний лімфоцитоз.

25. Характеристика лімфовузлів при хронічному лімфолейкозі:

A. еластичні, безболісні, не спаяні між собою і оточуючими тканинами, шкіра над ними не змінена;

B. еластичні, безболісні, спаяні між собою і з оточуючими тканинами, шкіра над ними не змінена;

C. щільні, болючі при пальпації, спаяні між собою, шкіра над ними червона, гаряча на дотик;

D. щільні, безболісні, спаяні між собою і з оточуючими тканинами, шкіра над ними не змінена.

26. Методом лікування бластної кризи хронічного мієлолейкозу є:

A. гемотрансфузії;

B. монотерапія мієлосаном;

C. поліхіміотерапія, як при гострому лейкозі;

D. променева терапія.

27. Характерними змінами в загальному аналізі крові при гострому лейкозі є:

а) зсув формули вліво;

б) лейкемічний провал;

в)тіні Боткіна-Гумпрехта;

г)базофільно-еозинофільна асоціація.

28. При якому виді лейкозу в формулі виявляють лейкемічний провал:

а)хронічний мієлолейкоз;

б) еритремія;

в) гострий лейкоз;

г)хронічний лімфолейкоз.

29. При лікуванні гострого лімфобластного лейкозу використовують:

а)іміфос;

б)алкеран;

в) мієлосан;

г) циклофосфан (ендоксан).

30. Етіологічними факторами виникнення гемобластозів є:

а) іонізуюче випромінювання, хімічні мутагени, віруси,генетичні чинники;

б)хімічні, фізичні та біологічні мутагени;

в)харчові отруєння, вроджені аномалії;

г)віруси, бактерії та гриби.

31. Ознакою, притаманною тільки гострому лейкозу, є:

а) лихоманка ремітуючого характеру;

б) некротична ангіна;

в) гострий лейкоз не має патогномонічних ознак;

г) геморагічний синдром.

32. Що таке лейкемічний провал:

а) наявність баластних клітин;

б) відсутність перехідних (дозріваючих) форм клітин;

в) за наявності бластів відсутні дозріваючі клітини;

г) за наявності бластів поява базофільно-еозинофільної асоціації.

Познавательные статьи:



Техника прыжка в длину с разбега

Организация работы процедурного кабинета

Области применения синхронных машин

Оптимизация по Винеру и Калману