Неокейнсіанство (Дж. Хікс, Е. Хансен, Р. Харрод, Є. Домар).

↑

▷ Содержание

⇐ ПредыдущаяСтр 8 из 10Следующая ⇒

В основі трансформації теорії Кейнса у неокейнсіанство була потреба створення більш загальної теорії, яка б враховувала такі нові проблеми, як високе і стійке економічне зростання, проблема циклу, врахування науково технічного прогресу, нагромадження ресурсів тощо. Тому основні положення Кейнса було піддано в працях його послідовників певній модифікації, універсалізації та осучасненню.

Залежно від напрямків розвитку кейнсіанського аналізу та конкретної проблематики теоретичних досліджень в структурі неокейнсіанства можна виділити такі основні течії.

Кейнсіанська ортодоксія — це найбільш типова, загальновизнана, домінуюча та поширена теоретична складова цього напряму, яка забезпечує його наукову визначеність, сформованість та сталість. Структурним ядром ортодоксальногонеокейнсіанства стала теоріяефективногопопиту та визнаннянеобхідності державного регулюванняринковоїекономіки. Самецевважалосьйогопредставникаминайголовнішим у спадщиніКейнса і булопокладено в основу подальшоїеволюціїкейнсіанства як у галузітеорії, так і економічноїполітики.
Кейнсіансько-неокласичний синтез становить спробутеоретичноїуніверсалізаціїкейнсіанства шляхом об'єднання, теоретико-методологічного синтезу раціональнихелементівнеокласичної та кейнсіанськоїортодоксії.
Останняскладова — ценетрадиційначинеортодоксальнатечіянеокейнсіанства. ОсновнітечіїнеокейнсіанствавсебічнорозвинулитеоретичнуспадщинуДж.М. Кейнса.

Р. Харрод: 1) визначає основні риси моделі економічної динаміки, тобто умови підтримання стійких темпів економічного зростання при повній зайнятості як людських, так і матеріальних ресурсів. Вінбудуєагрегативну модель економічногозростання, де темп росту залежитьвідчасткинагромадження в національномудоходічивеличиникапіталовкладень та відрівнякапіталомісткостівиробництва.

2) реалістичнооцінював проблему стійкостіринковоїекономіки, вважаючи, щофактичний темп зростаннянаціонального доходу відхиляєтьсявідгарантованого. А це значить, що проблема встановленнядинамічноїрівноваги є дуже складною і суперечливою.

До аналогічноговисновку про необхідністьпостійного темпу зростаннянаціонального доходу як важливоїумовидинамічноїрівновагиприблизно в той самий час, коли і Р. Харрод, приходить професорМассачусетськогоуніверситету (США) ЄвсійДомар (нар. 1914). Тому в економічнійлітературіїхспорідненіпідходибулооб'єднано у так звану модель Харрода — Домара.

Є. Домар: 1) В основу моделі Домарапокладені не рівністьзаощадженьінвестиціям, а рівність грошового доходу (попиту) виробничимпотужностям (пропозиції). Підвиробничимипотужностями Є. Домаррозумівпотенційноможливевиробництвопродукції в умовахповноїзайнятості. Тобто, якщо модель Харродабудувалася на акселераторі, то модель Домара — на мультиплікаторі.

2) динамічнарівновагадосягається за умови, що попит і пропозиціямаютьзростати так, щобприрістпопитудорівнював приросту пропозиції. При цьомудинамічнарівновагаможе бути забезпеченалишепевним темпом росту інвестицій. Зростаннякапіталовкладень — цестратегічний фактор збалансованостіекономічногозростання.

Але висновок Є. Домарробитьтакийсамий, що і Р. Харрод: необхідноюумовоюдинамічноїрівноваги, тобтопоступальногорухуекономіки, є стійкий темп економічногозростання.

Центральнемісце в науковійспадщині Е. Хансена належитьінвестиційнійтеоріїциклів.

За природою і походженням Е. Хансен розрізняв два основних види інвестицій:
автономні інвестиції — обумовлені такими економічними факторами, як технічний прогрес, залучення додаткових виробничих та природних ресурсів, демографічні зрушення та ін., спричиняють мультиплікаційний ефект;
стимульовані інвестиції — обумовлені приростом національного доходу.

Дж. Хікс висунув ідею створення загальної, синтезуючої концепції циклу. Викладені у працівласні погляди вченогобазувались на принципах економічноїдинаміки, використаннімоделіекономічногозростання Р. Харрода. Вченийрозглядавособливостіциклічногорухуекономіки як відхиленнявідтрендовоїтраєкторіїрозширеноговідтворення.

Розробкутеоретичних проблем сучасноїінфляціїнайбільшповноздійснено у праці Дж. Хікса "Нариси про світовуекономіку" (1959), грошей — в праці "Критичнінариси з теорії грошей" (1967). До аналогічної проблематики вінповертався і пізніше, зокрема, у книзі 1977 р. "Економічніперспективи. Новінариси про гроші і господарськезростання", де досліджувавтакеновеявище, як одночаснезростанняцін і безробіття.

У макроекономінніймоделі Дж. Хіксааналізсукупноговиробництва проводиться у двох секторах (чимакроринках):реальному (виробничому) і грошовому, якийвідображає стан справ на ринку позичковогокапіталу.
Якщо в реальному секторі умовою рівноваги є рівність між інвестиціями і заощадженнями (IS), то в грошовому — рівність між попитом на ліквідність і грошовою масою (LM).
Хікс побудував графік функції заощаджень та інвестицій {IS) в системі координат г (норма процента) і Y (національний дохід), і в такій самій системі — графік функції ліквідності — грошового попиту {LM). Крива IS характеризуєрівновагу на ринку товарів і послуг, крива LM — рівновагу на ринку грошей та фінансовихактивів. Поєднавши два графіки, вченийотримавїхперетин — знамениту модель IS — LM Хіксачи "ХрестХікса". Схожогопідходу в подальшомудотримувавсяіншийвідомийпредставникнеокейнсіанства — Е. Хансен, внаслідокчогопоширена в літературіназвамоделіміститьпрізвищаобохвчених.

Познавательные статьи:



Техника прыжка в длину с разбега

Организация работы процедурного кабинета

Области применения синхронных машин

Оптимизация по Винеру и Калману