Класифікація перетворень подібності

↑

▷ Содержание

⇐ ПредыдущаяСтр 3 из 7Следующая ⇒

Класифікацію перетворень подібності проведемо в залежності від існування інваріантних точок і прямих. Будемо розглядати перетворення подібності відмінне від руху.

Власні перетворення подібності.

Нехай перетворення подібності з коефіцієнтом k має тільки одну нерухому точку, позначимо її О. Позначимо h - гомотетію з центром О і коефіцієнтом k. За теоремою 3 існує такий рух g, що . Оскільки і h власні перетворення подібності то і рух g – власний причому . Таким чином – поворот навколо точки О. Можливі три випадки:

1) g – тотожне перетворення. В цьому випадку = , отже, - гомотетія з додатним коефіцієнтом

2) g – центральна симетрія. Тоді - гомотетія з від’ємним коефіцієнтом .

3) g – поворот на кут , і . В цьому випадку - композиція гомотетії і повороту. Вона називається центрально-подібним поворотом.

Отже, власне перетворення подібності, відмінне від руху гомотетія, або центрально-подібний поворот.

Невласні перетворення подібності.

Згідно теореми 4 перетворення подібності з коефіцієнтом k має єдину нерухому точку О (). За теоремою 3 , де g – невласний рух. Так як О – нерухома точка руху g, то g – осьова симетрія. У цьому випадку - композиція гомотетії і осьової симетрії і називається центрально-подібною симетрією.

Отже, існує три типи перетворення подібності, відмінного від руху:

1) Гомотетія.

2) Центрально-подібний переворот.

3) Центрально-подібна симетрія.

Група подібності та її підгрупи

Позначимо Р – множину всіх перетворень подібності. Покажемо, що Р – група. Згідно теореми 1, потрібно перевірити дві умови: замкненість і існування оберненого елемента. Замкненість ми уже довели (див §7). Там ми показали, що композиція двох перетворень подібності буде подібністю (навіть вказали її коефіцієнт подібності ).

Очевидно, що для будь-якого перетворення подібності з коефіцієнтом k існує обернене з коефіцієнтом . Отже, множина Р всіх перетворень подібності утворює групу. Операція тут – послідовне виконання двох перетворень подібності (їх композиція).

Називається вона групою подібностей.

Так як будь-який рух є частковим випадком перетворення подібності (подібність з коефіцієнтом k=1), то група рухів є підгрупою групи подібностей. Ясно що всі підгрупи групи рухів (див §5) будуть в свою чергу підгрупами і групи подібностей.

Розглянемо приклади інших підгруп групи Р. Нехай P₁ – множина всіх власних перетворень подібності. Замкненість операції на цій множині очевидна (композиція двох власних перетворень подібності буде власним перетворенням подібності). Існування оберненого до будь-якого власного перетворення подібності також очевидне. Отже, P₁ - група власних перетворень подібності, підгрупа групи Р.

Позначимо Р(М₀) множину всіх гомотетій з центром в точці М₀. Неважко перевірити, що Р(М₀) – група, підгрупа групи Р.

Афінні перетворення

Перетворення площини називається афінним, якщо воно довільні три точки які лежать на одній прямій переводить в точки , які належать одній прямій і зберігає їх просте відношення, тобто ()=()

Очевидно, що будь-яке перетворення подібності і будь-який рух являються афінними перетвореннями (оскільки вони зберігають просте відношення трьох точок).

Лема 1. Якщо афінні перетворення і переводять дві точки А і В відповідно в точки і , то , де М довільна точка прямої АВ.

Доведення.

Нехай М – довільна точка прямої АВ, відмінна від А і В, а .

Так як і – афінні перетворення, то і , тому і співпадають, тобто .

Теорема 5. Нехай R=(A,B,C) і – довільні репери площини. Тоді існує єдине афінне перетворення f, яке переводить репер R в . При цьому будь-яка точка М з даними координатами в репері R переходить в точку з тими ж координатами в репері .

Доведення.

Покажемо спочатку, що таке афінне перетворення існує. Поставимо у відповідність довільній точці М з координатами х,у в репері R точку з такими ж координатами в репері : . Відображення буде взаємно-однозначним відображенням площини на себе, яке переводить R в (див. доведення теореми 2 §2).

Покажемо що – афінне перетворення.

Нехай – три довільні точки однієї прямої, які в репері R мають координати: , .

Їх образи в репері мають такі ж координати: , .

Отже, , оскільки в обох випадках ми маємо одні і ті ж формули ділення відрізка у відношенні :

, . Тому f – афінне перетворення.

Доведемо єдиність перетворення f. Припустимо, що f₁ - ще одне афінне перетворення, яке задовольняє умову теореми. Нехай М – довільна точка площини, а її образ при перетвореннях f і f₁.

Через точку М проведемо пряму так, щоб вона перетинала будь-які дві із прямих АВ, ВС або АС в різних точках N і Р (рис.7)

Згідно леми , отже, і співпадають.

Тому – єдине афінне перетворення, яке задовольняє умови теореми.

Наслідок. Якщо точки , які не належать одній прямій, являють собою нерухомі точки афінного перетворення , то – тотожне перетворення.

Очевидно (як і для рухів), що будь-яке афінне перетворення або зберігає, або змінює орієнтацію площини (репери R і однаково або протилежно орієнтовані). Отримаємо афінні перетворення 1-го і 2-го роду.

Познавательные статьи:



Коммуникативные барьеры и пути их преодоления

Рынок недвижимости. Сущность недвижимости

Решение задач с использованием генеалогического метода

История происхождения и развития детской игры