Теорія соціальної стратифікації, моделі соціальної нерівності.

↑

▷ Содержание

⇐ ПредыдущаяСтр 13 из 17Следующая ⇒

Сучасне суспільство характеризується наявністю груп, які розпоряджаються значно більшими ресурсами багатства та влади, ніж інші групи. Наявну в суспільстві (спільнотах і групах) нерівність між індивідами й об'єднаннями індивідів, яка виявляється в неоднаковому доступі до соціальних благ і ре­сурсів та володінні ними, називають соціальною стратифікацією.

Соціальна стратифікація - це ієрархічно організована структура соціальної нерівності, що існує в певному суспіль­стві в певний історичний період. Вона є стійкою, регулюється та підтримується інституційними механізмами, постійно відтворюється й модифікується. Соціальна стратифікація має такі особливості:

• стратифікація - це рангове розшарування населення, коли вищі верстви перебувають у більш привілейованому стано­вищі порівняно з нижчими; • кількість вищих верств значно менша, аніж нижчих. Стратифікація має такі основні виміри (критерії): • дохід; • освіта; • влада; • престиж. Перші три критерії стратифікації - дохід, освіта, влада - мають об'єктивні одиниці виміру (гроші, роки, люди). Престиж є суб'єктивним показником, який відтворює рівень поваги до якої-небудь професії, посади, до виду діяль­ності в суспільній думці. Пітирим Сорокін вважав, що стратифікація в суспільстві має три основні види: • економічна - за рівнем прибутку, де багатство й бідність - полюси, між якими розташовані та котрими відмежовані одна від одної різні верстви; • політична - означає поділ населення на правлячу меншість і підпорядковану більшість; • професійна - за ієрархічною будовою шкали професій залежно від важливості їхніх функцій у житті суспільства. Це означає, що суспільство потрібно розділяти за критерія­ми прибутку (а також багатства), за критеріями впливу на поведінку членів суспільства та за критеріями, пов'язаними з успішним виконанням соціальних ролей, наявністю знань, навичок, умінь, які оцінює та винагороджує суспільство. Т. Парсонс пов'язує конфігурацію соціаль­ної системи з панівною в суспільстві системою цінностей. Ієрархія соціальних верств визначається сформованими уяв­леннями про значущість кожної з них, виходячи з чинної на певний період ціннісної системи. При цьому розподіл людей на соціальні верстви відбувається за такими критеріями: - якісні характеристики членів суспільства, що визнача­ються генетичними рисами та приписаними статусами (по­ходженням, здібностями та ін.); - рольовий набір, який людина виконує в суспільстві (по­сада, рівень професіоналізму тощо); - володіння матеріальними та духовними цінностями.

Поняття сімї в соціології.

Як у вітчизняній, так і в зарубіжній соціол. літературі відсутня єдина типоло­гія сім'ї. Залежно від сфер життєдіяль­ності можна виділити такі основні функції суч. сім'ї: репродуктивну, ви­ховну, господарсько-побутову, економ., первісного соп. контролю, духов, спілку­вання, соц. статусну, дозвільну, емоцій­ну, сексуальну. В суч. соціол. дослід­женнях сім'ї переважають дві галузі: 1) дискусія про зв'язок між типами сімейної структури і процесом індустріа­лізації; 2) критика суч. сімейного життя, згідно з якою положення жінки в до­машній оселі пов'язано з її несприятли­вим положенням в сусп-ві загалом, І що ін-т суч. сім'ї, який грунтується на Інтимності і емоційній прив"язаноеті, на­справді маскує систему експлуатації жінок їх чоловіками і дітей їх батьками.

Соціологія села.

СЕЛА СОЦІОЛОГІЯ галузі, со­ціології, яка вивчаг. сутність і законо­мірності розвитку і функціонування села як соц.-територ. спільності, розробляє основні мстодол. принципи його дослід­ження. Об'єктом дослідження С.с. г сільське населення, а предметом - визна­чення ролі села в сусп-ві і в системах розселення населення; основ, чинники, що впливають на його розвиток; сой. ас­пекти міграції сільського населення; соц. і професійна структура населення; спосіб життя сільського населення, особли­вості соц. клімату села; сільська сім'я; особливості сільської культури і роль масової комунікації у зближенні з міською культурою; організація вільного часу і дозвілля на селі; зв'язки з оточую­чим середовищем і т.д. Значну увагу укр. соціологи приділяють вивченню соц. природи урбанізації села, специфіки розвитку села в умовах фермеризації, приватизації землі, переходу до ринкових відносин, особливостям поселень малих розмірів тощо. Дослідження в галузі С.с. ведуться у тісному зв'язку з досліджен­нями ін. галузей соціології - соціології соц.-класових відносин, соціології праці, соціології сім ї, соціології вільного часу, соціології освіти і т.д.

С.с. виникла на поч. XX ст. у США і мала своєю метою пошук шляхів присто­сування селянського господарства до по­треб суч. індустр. сусп-ва. Одними з перших досліджень в галузі сільської соціології були праці П.Сорокіпа, К.Цим-мермана і К.Гелпіна та ін. Важливе зна­чення мала праця амер. соціолога Ч.Гел-ліна "Соціальна анатомія сільського сус­пільства" (1915). Суч. С.с. вивчає окремі процеси, які відбуваються в сільських спільностях (поселеннях): соц. стратифі­кація, соц. наслідки впровадження нових технологій в сільському господарстві (А.Андерсен, С.Брунер та ін.). У Росії базою для розвитку С.с. були дані земської статистики. Швидко розвиватися С.с. почала в 20-і рр. XX ст., коли був прове­дений шерег соціол, досліджень села в різних регіонах колишнього СРСР. В 30-і рр. такі дослідження були припинені. Відродження С.с. почалось в кін. 50-х -на поч. 60-х рр. і супроводжувалось по­явою ряду наук, праць, які характеризу­ються комплексним підходом до явиш, що вивчаються. Проблему відносин "місто-село" активно розробляли П.І.Си-муш і В.І.Старовсров. Питання класифі­кації сільських поселень, міграції насе-лення, соц. структури і трудових ре­сурсів села активно розробляли Т.І.Зас-лавська, Р.В.Ривкіна, Ю.В.Арутюнян. Соціологами-аграріями України також накопичений багатий емпір. матеріал. який вимагає теорст. осмислення на рівні завдань, що випливають з нової соц. ре­альності. Серйозний внесок у становлен-* ня С.с. в Україні зробили В.М.НІконен-ко, О.І.Семків, О.І.ГринІв, В.І.Тарасенко, Б.Кузьмін, О. Москві н, Н.Мараєва, В.Чигрин та ін. В останні роки в центрі уваги С.с. знаходяться проблеми ство­рення фермерських господарств, се­лянських спілок, приватизації землі, соціол. діагностики аграрної реформи, демократизації сільського життя, зміни психології селян під впливом міських стандартів тощо.

Познавательные статьи:



Техника прыжка в длину с разбега

Организация работы процедурного кабинета

Области применения синхронных машин

Оптимизация по Винеру и Калману