Значення хрещення для віруючого

↑

▷ Содержание

⇐ ПредыдущаяСтр 10 из 13Следующая ⇒

Для віруючого хрещення означає ототожнення з Христом (Рим. 6:4-13):

1) ототожнення з Його смертю “… з’єдналися подобою смерті Його..” (Рим. 6:5);

2) ототожнення з Його похованням “… ми поховані з Ним хрищеннням у смерть…” (Рим. 6:4);

3) ототожненням з Його воскресінням “… як воскрес Христос із мертвих… то з’єднаємось і подобою воскресіння” (Рим. 6:4, 5).

Таким чином занурення віруючого у воду і підняття його з води відображає смерть, поховання та воскресіння Христа.

Хрещення можна порівняти з обручкою, яка не робить людей заміжніми або одруженими. Це просто символ, знак того, що людина заміжня або одружена, тобто, що вона комусь належить. Хрещення – теж знак того, що ми належимо Богові.

IV. БОЖА СТОРОНА: ЗАВЕРШАЛЬНИЙ АКТ СПАСІННЯ

А. Народження згори (відродження)

Якщо покаяння та віра походять від Бога, але при участі людини, то відродження являється виключною дією Бога в грішнику який розкаявся. Воно є єдиними дверима в Царство Боже “Коли хто не народиться згори, то не може побачити Божого Царства” (Ів. 3:3).

Що таке відродження?

1) відродження – це воскресіння людини з мертвого духовного стану і народження її для нового життя (2 Кор. 5:17). Воно необхідно кожній людині, оскільки без цього відродження кожна людина є духовно мертвою;

2) відродження – це перехід від смерті до життя (Ів. 5:24).

Як відбувається відродження?

1) через дію Слова Божого (1 Пт. 1:23);

2) через дію Духа Святого (Ів. 3:5; Тит. 3:5).

3. Результат відродження:

1) відроджена людина є дитиною Божою (Ів. 1:12, 13; Рим. 8:16);

2) відроджена людина має спасіння (Тит. 3:5);

3) відроджена людина є новим створінням (2 Кор. 5:17);

4) відроджена людина є храмом Духа Святого (1 Кор. 6:19);

5) відроджена людина перестає робити гріх (1 Ів. 3:9);

6) відроджена людина виконує заповідь любові (1 Ів. 4:7);

7) відроджена людина живе переможним життям (1 Ів. 5:4).

4. Ознаки відродженої людини:

1) повна зміна життя. Думки, характер, мова, життєвий устрій стають відмінними від попереднього життя, вони приймають християнський вираз;

2) ненависть до гріха (1 Ів. 3:9). Коли людина була духовно мертва в неї існували гріхи, які були для неї солодші за мед і яких вона постійно шукала, і якими вихвалялась перед іншими. Але після відродження Бог змінив її і через це людина відноситься до гріха як до найбільшого зла в світі;

3) спрага спілкуватися з Ісусом Христом та зі своїми братами і сестрами. Ця спрага вгамовується через молитву, читання Біблії, відвідування зібрань, навчальних та домашніх груп;

4) бажання виконувати Божу волю. Виражається в прагненні стати подібним на Ісуса Христа (Рим. 8:29), а також у бажанні служити Богу;

5) любов до Церкви і до дітей Божих (1 Ів. 5:1; 3:14);

6) впевненість в спасінні і успадкуванні вічного життя з Христом (2 Кор. 5:1).

Б. Виправдання

Якщо відродження відноситься до переміни природи віруючого, то виправдання – до переміни його положення перед Богом (Рим. 5:1).

Значення слова

Виправдання – це переміна в положенні людини перед Богом: переміна від положення вини перед Ним і осуду, до положення звільнення від вини і прийняття Богом.

Виправдання визначається як звільнення від покарання (Пс. 32:2).

Виправдання – це юридичний акт Бога, по якому всі, хто повірив в Христа, оголошуються праведними (невинними) в Його очах (Рим. 4:3; 4:5).

Але Бог виправдовуючи людину при цьому не виправдовує гріха (Єз. 18:4).

2. Дві складові виправдання:

1) прощення гріхів грішника, який кається та усунення його вини і покарання (Мих. 7:18, 19; Дії 13:38, 39). Це можна порівняти судовому процесу на якому Ісус Христос стоїть перед Богом на місці винного, і замість його гріха представляє Богу Свою жертву за ці гріхи та Свою праведність;

2) передача праведності Христа грішнику, який кається (Рим. 3:23). Тепер Бог відноситься до грішника так, немов би він ніколи не грішив.

3. Підстави для виправдання:

1) не ділами закону (Рим. 3:20, 28; Гал. 2:16);

2) Божа благодать – це джерело виправдання (Рим. 3:24);

3) кров Ісуса Христа – це основа виправдання (Рим. 5:9);

4) віра в Ісуса Христа – це умова виправдання (Гал. 2:16).

Отже перша сходинка виправдання – визнання безнадійності своїми силами або своїми справами отримати виправдання; друга сходинка – повірити в Ісуса Христа, як особистого Спасителя. Щоправда ми не повинні знехтувати при цьому і добрими справами, але вони мають бути наслідком нашої віри, вдячністю Богу за подароване спасіння.

Сумуючи все, про що ми говорили, варто зауважити, що людина виправдовується Богом (Рим. 8:33), через заслуги Христа (Іс. 53:11), за допомогою нашої віри (Рим. 5:1), яка проявляється в ділах (Як. 2:14, 18-24).

В. Усиновлення

З юридичної точки зору людина може когось назвати своїм батьком лише з двох причин: або вона народжена від цього чоловіка, або вона усиновлена ним. Якщо говорити про взаємовідносини людини і Бога, то варто сказати, що природно ми є творіння Боже (Бут. 1:26). Це означає, що ми створені, а не народжені і тому не можемо назвати Бога своїм батьком. Єдиним шляхом для нас стати дитиною Божою – це усиновлення (Гал. 4:1:7).

В той час, як відродження дарує нове життя душі; виправдання ставить відроджену душу в нове положення перед Богом; усиновлення вводить людину в сім’ю Бога.

Значення слова

Термін “усиновлення” прийшло з римського світу, серед юдеїв воно не практикувалось. Усиновлення означає прийняття в сім’ю сторонньої людини (дитини) з наданням їй всіх прав, обов’язків та переваг народженої дитини.

В Біблії усиновлення означає прийняття віруючого, як дитину Божу.

Час нашого усиновлення

1) воно відбулось ще до створення світу (Єф. 1:4, 5);

2) воно відбувається в той момент, коли людина увірує в Ісуса Христа (Гал. 3:26);

3) усиновлення завершиться під час приходу нашого Господа (Рим. 8:23; 1 Ів. 3:1-3).

Благословення, які людина отримує від Божого усиновлення

1) особлива міра Божої любові (Ів. 17:23);

2) батьківська опіка (Лк. 12:29-31);

3) отримують батьківське ім’я (1 Ів. 3:1);

4) батьківське виховання (Євр. 12:7);

5) право на спадок (1 Пт. 1:3-5; Рим. 8:17).

Те, що Бог дає людині, коли вона приходить до Нього не можна ніяк оцінити, оскільки воно безцінне і не можна ні з чим порівняти, оскільки нічого подібного ніхто більше не може дати. Тому кожна дитина Божа повинна цінувати і вірно користуватись тим, що дав їй Бог.

Вивчити напам’ять: Єф. 2:8, 9; 1 Пт. 3:21.

Контрольні запитання:

1. Від чого стала залежна людина в результаті непослуху Богові в Едемському саду і що її чекає в майбутньому?

2. Чому багато людей не можуть отримати спасіння, хоча деякі з них намагаються звільнитись від гріха?

3. Що означає навернення до Бога?

4. В чому полягає сутність віри і які її основні елементи?

5. Що таке покаяння і яким чином воно відбувається?

6. Поясніть біблійне значення хрещення.

7. Що таке духовне відродження і чому воно так необхідно кожній людині?

8. Як відбувається зміна положення людини перед Богом, коли вона отримує виправдання?

9. Яка різниця між відродженням, виправданням та усиновленням?

Урок 7

ОСВЯЧЕННЯ

План уроку:

Познавательные статьи:



Где возникла философия и почему?

Относительная высота сжатой зоны бетона

Сущность проекции Гаусса-Крюгера и использование ее в геодезии

Тарифы на перевозку пассажиров